Ну , а моя бабка наоборот - носилась с Коленькой , как она его называла , шо с писанной торбой ... После похорон его в 76 году ( третий инфаркт ,... я присутствовал , как раз ночевал тогда у них ) ещё три года носила чёрный платок ... хотя змеюка ещё та была ... но дед уж слишком много сделал для неё ... если бы не он , то в эвакуации , на Кавказе , в тогдашнем Орджоникидзе , в Азербайджане её бы посадили /сослали в лагеря за растрату - только его вмешательство как фронтовика -инвалида спасло ... .
Десятий місяць перебування без вилазно в зоні бойових дій, починає давити на психіку. Часто став пригадувати бабусю і діда. Так добре було у них там, у такому далекому дитинстві. Дід був пілотом Іл-2, інвалід війни, дуже любив розповідати, як він штурмував укріплені аеродроми і як в решті йому зайшли винищувачи в хвіст і підбили, дотягнув до своїх і посадив машину не випускаючи шасі на мінне поле... Бабуся - военврач, навпаки, ніколи нічого не розповідала, казала; про смерть, кров і сморід нема чого пригадувати... Щось я одійшов від теми. Мої перші спогади дитинства, це мелодія на друкарській машинці, з якої починався ''Обзор печати'' на Немецкой волне, це було на початку 70х, дід в ранці завжди слухав її на якомусь здоровенному ламповому приймачі. Потім з'явився портативний VEF-12, а вже десь ближче до 80х і VEF-202. По якому вже і я виловлював ВВС, Свободу, Радіо Канада.... Промінь з його такою гарною мелодією про Київ, вже не цікавив мене. Вразили ''1984'', ''Скотний двор'', Солженицин і багато чого ще. Сева Новгородцев стоїть тут окремо, як відчинене раз на тиждень вікно у потойбічний світ. З дідом охоче обговорювали почути новини. Вже паралізованним, коли він лише міг мичати, я розумів, що він хоче. Знаходив їого улюблені програми і він тоді замовкав. Тіло почало вмирати, а мозок працював до станнього.
Эпично ... и жутко ... не дай Бог такое увидеть/запомнить ... совок начал отмечать юбилейные , через каждые пять лет , 9е мая с 65 года ... тогда уже большая часть инвалидов-фронтовиков , без рук/ног , тяжёлых , умерла - или от болячек , или от водки ... те которые видели весь тот пздц , начиная с трусости /некомпетентности командования до вот таких эпизодов ... когда попросту заваливали трупами немецкую оборону .... .
я про свого знаю лише з розповіді батька... батьку було 11 як діда таки достала війна...пройшов всю війну кулеметником...дійшов до Кенінсберга...мав нагороди...коли батько був в армії молдший брат (від другого браку) виніс всі нагороди...мені вдалось поки що розшукати 3 документа про діда: Акт передачі призваних: Справка до акту: Список команди діда:
Тогда и я своих вспомню...Один на Еникале май-июнь 42 лег,их там никто не считал и толком не знал когда кто погиб,писали примерно...официально, до открытия архивов, пропавший безвести,как и миллионы других...бабуля получала 3руб на пятерых детей...второй от звонка до звонка,водитель зис-5 на артбатарее-подвоз боеприпасов,говорят те полуторки лакомой целью были для мессеров...шрам на пол головы помню,две збз,прага,москва все,что наслужил...вернулся аж в 46м,тетка рассказывала-думали уже где-то к молодухе пристал...а его при комендатуре Берлина оставили,трофеи-чемоданчик столярных инструментов.Завтра поеду к ним,один на памятнике есть,второй на кладбище...
а ще на згадку про діда залишилась маленька брошурка на 20 листків складена жителями села...пару рядків про кожного хто пішов на фронт... 53 пішли на фронт...23 загинуло...: в 2012р коли писалась/видавалась брошура був лише 1 живий...
А я на кацапских сайтах нашёл только упоминание о награждении деда Отечественной 2й степени , а за КЗ и оборону Кавказа - ни фига ... хотя есть фотка его при параде , так он носил колодку обычно ... Там у них бардак полный - в одних данных что он призвался в 43 , в других в начале 42 ... половина данных указано правильно - половина нет ... ну хоть звание старшины во всех ресурсах совпадает . И тоже награды были спионерены ... сынком-нариком отчима от первого брака ... .
ще батько розповідав що дід воював з своїм товаришем з села...дід 1 номер кулемета а його товариш 2й номер...обоє биті/ранені/контужені...обоє вернулись в село з війни... щойно в батька запитав фімілію 2го номера діда...заліз в списки що виклав...вони так і йдуть по-порядку: спершу дід а за дідом його товариш так призвались, так воювали і так разом і вернулись...
Парни, так у меня и прадеда война коснулась. В 41 - непризывной по возрасту. Призван в ополчение - истебители десанта. В 43м - призывной по возрасту, призван, но снят с поезда по доносу. Пока шло разбирательство, его односельчан положили на Вотане и никопольском. Кого недоложили, утопили при форсировании. Деду шили 57.2, емнип, там вышак ломился без вариантов, оправдали и........ упаковпли в фильтрационный лагер нквд, откуда он прямым ходом попал на беломор-канал на 4 года. Есть эта тема, нужно спросить у родственников разрешение на публикацию, там есть с чего акуеть....
У меня в классе была такая только ее звали - Карлыгаш ...звучит ужасно как пожизненный приговор ...на самом деле в переводе - Ласточка !
Я уже научился бегло читать по украински раньше за каждым словом лез в Гугл или к своим запорожцам ( а он и мне - а мы в школе родной язык прогуливали ...) , а сейчас столкнулся с новым явлением ...некоторые из вас кто пишет все время по русски вдруг переходят на украинский , а потом на суржик и обратно на русский ... Я опять ныряю в Гугл ...
да хлопці...сьогодні дуже вдалий день!...сьогодні розвіялись останні сумніви про достовірність документів про діда що виклав....в селі половина села однофамільців, тому була ймовірність що то однофамілець...але щоб 2 призовника разом призивались, разом воювали номерами кулемета, разом були в списках - тут точно помилки нема! аж ком в горлі... таки точно сьогодні день памяті................
та я тя умоляю...явно прибідняється... 1) рос + 2) укр + 3) ідиш? 4) іврит? 5) анг? нім? франц? - шо там совєтська школа вчила? ась???
А мої обидва діди не навоювалися - батько мого тати у 41 трапив до полону та у тому ж році повернувся до дому - німці випускали українців. А батько моєї мами трапив до полону у 42-му під Харковом, але втік з ешелону та повернувся до Києва переховувався до визволення Києва у 1943 році - якимсь чудом до гулагу не потрапив. Першого діда не знав бо він помер на запалення легенів під кінець сорокових, а з другим ми були кумплями. Як дозрівали черешні у саду то мені давав флінту та три набої (мав стрілити ворону або сороку), а сам з рогатки лякав шпаків.
