І в цьому також є своя залізна логіка. Слідкуйте за ланцюжком наступних подій: Хлоп з Донбасу вкрав шапку, сів, у колонії був завербований ''добрими і ввічливими дядями'' , які підібрали потрібний ключик до ніжної душі юного арештанта. Далі, вже у статусі ''сплячого агента'' колишній хлоп набирає досвіду, відвідує автомобільні змагання у Монте-Карло, вступає до лав кпрс, стає завгаром, будує кар'єру.... Далі, у Нові Часи автоматично стає політиком (звичайно ж, через всебічну допомогу тих самих ''добрих дядєй''). А далі ще простіше. Зрештою (з другої спроби) очолює державу Україна. Яку, за задумом тих самих ''добрих дядєй'' мав мирно передати в лоно т.з. ''союзного государства'' і усіляких там інших ''тайожних союзів''. Але із Україною у хлопа ''щось пішло не так''... Нє по Сєньке шапка виявилася . Або старі уркаганські звички дали про себе знати. Тоді у справу втрутилися вже знайомі нам ''добрі дяді'', які, до речі, на той момент ''у себе'' вже володіли цілою державою. Почався цілий ланцюг різних складних гібридних і не зовсім гібридних ''багатоходівок'', які переривалися на чергові ''мінск1.0", ''мінск 2.0" і т.і. Але і цей процес не дав бажаного (для ''дядєй'') результату. Тоді почалася стратегічна операція ''Тупо Киев за три дня!" Але через три ... РОКИ операції ... знову стає зрозуміло, що і ця ''операція'' зайшла в глухий кут. Щоб розплутати з'явившийся клубок протиріч, які потроху вже стали частково світовими, то дійсно, без Третьої Світової начебто вже і ніяк... Ось такий вам ''принцип домино''. А спочатку, дійсно, жив собі на Донбасі хлоп...
Чи діти засуджених злочинців мали можливість в пізньому Савєцькому Союзі вступати до вищих елітних навчальних закладів (причому не зачучверілих кіровоградських педів, і не політехів), ще до армії?
Якби і не вийшла, все одно, згодом би поперли. Але ж срср із ЛН таки випхнули! Чи можна уявити зараз таке у випадку із росією? Або із якимись іншими ''поджигателями войны" ?. Сидять, заседають, і не виженеш. Навіть механізму такого не створено. Навіть ''права вето'' лишити не можуть без згоди самого міжнародного хулігана.
Ба більше, а чи могли люди, які мали кілька судимостей і відсидок, після виходу на волю вступати до лав кпрс, їздити за кордон (до того ж, у кап.держави), працювати на керівних посадах?! Звичайні ''сидєльцьі'' наврядчи. А от якщо за них дуже попросять ''добрі дяді'' з міністерства ''добрих справ'', тоді можливо все Але ж такий ''патронат'' ще треба було заслужити. І дуже добре та плідно попрацювати. На ''дядєй''.
Щодо закордону - то не зовсім доведено. А все інше - то банальність періоду занепаду СССРа. Хоча я не вважаю, що його прийняли в 1980р. в КПСС для того, щоб в 2014р. він побоявся влаштувати у Харкові нову УССР.
1. Виперли одного засновника і постійного члена РБ, причому з підмастирки США. 2. Хто і на яких підставах взагалі приймав ерефію в ООН? А взагалі - псевдосистеми світового порядку від ЛН та ООН - до ОВД і НАТО вже закінчились. Пора вертатись в зад - причому навіть не у Віденську, і не у Вестфальську системи, а напряму в право королів та хуйлів на двіжуху.
Взагалі із цими хлопами завжди відбуваються різні цікавості. Чомусь згадався інший хлоп. Який свого часу мешкав у Старому Відні . Ночував у нічліжках, підробляв муляром, носив валізи на залізничному вокзалі... Або ще один, той що народився у грузинському місті Горі. Із духовною освітою в якого якось не склалося, тому заробляв на життя нападами на поштові ділижанси та працюючи на підхваті у більшовицьких бойовиків. І в перервах ''постукуючи'' у царську охранку на своїх замовників. Щось таке ледь помітне об'єднує всіх цих хлопів... Кожен з них згодом запустив свій ''ефект доміно'' .
Але таких завжди тримали в запасі. Чекали часу, коли знадобиться потрібний ''типаж хлопа з народу'' Такі ''сплячі агенти'' працювали ледь не а кожному виші, установі, крупному підприємстві та інш. Доречі, до славетнозвісного Леоніда Даниловича теж мали б бути запитання, якщо пильно до нього придивитися... Одна історія із Будапештським ''меморандумом'' чого варта... Та і Лукашенко міг бути із цієї когорти. І для цього зовсім не обов'язково було мати тюремний досвід. Вербували всюди. Аби людина була ''хорошою'' і зговірливою. І ''випадковостей'' у цих справах майже не буває.
У 80х роках навіть євреїв у совку в вуз не дуже брали. Знаю випадок, коли хлоп вимушений був одружитись, та узяти прізвище дружини, бо без цього ніяк проходний бал ся не набирав..
Квотьі на них були ще з кінця 1940х. А у нашого, як на гріх, батько був не тільки кримінальник та майбутній за це герой України, але ще й народився за кордоном.
У всіх попередніх персонажів волочився совіцькиц хвіст, а от перший же питомий українчик хакнув ту хитросраку систему просто буєм по роялю.
Нажаль, воно так потроху і відбувається. Та ще й помножене на всеосяжну масову деградацію так званих ''світових еліт''. Закінчилася епоха Рейганів, Черчиллів, Тетчер та Аденауерів. Зараз все більше світова еліта обирається із середовища лузерів, пройдисвітів та міських божевільних. Все це напряму накладає свій відбиток на стан речей у світі.
Безумовно, коли комітетчики працювали над створенням його кар'єри, навіть вони гадки не мали, що саме цей хлопець підвернеться під руку як майбутній 4-й президент незалежної України. Але в них завжди заготовлена ціла колода персонажів для будь-якої ''многоходовочкі'' чи ''двіжухи''. Просто він опинився в потрібній час в потрібному місці. Це йде ще з часів Кекконена і Чойболсана. Доречі, і товарісчь Кім ір сен формувався як майбутній теоретик Чучхе десь в степах під Старобільском на Луганщині ... Який потім запустив свій власний ''ефект доміно'' на зовсім іншій півкулі землі.
А перед тим так само закінчилась епоха Хілтерів і Сралінів. Деградувати значно легше, ніж розвиватись.
Бувало по різному -залежало на кого у комісії, райкомі і т.д. Мій вуєк був ігстнуктором у льотному училищі. Певного разу визвали його до комполка присутнім був і начальник політвідділу. Дають документ з особого відділу у якому пишуть що батька курсанта трапив до тюрми. Кажуть вуйкові подати цього курсанта на відрахування, але вуєк не погодився бо це був дуже перспективний курсан з котрого міг бути дуже добрий винищувач. Вуйкові вдалося відстояти свою позицію, а у майбутньому цей курсант став першим командувачем ВПС України і до цього часу не знає що багато чим завдячує своєму інструктору.
То якось занадто переускладнено та збільшення сутностей понад потребу. Не варто вважати заднім числом просту статистику за аж таку много-ходов-очьку. Люстрації тут не було проведено ні при кучмах, ні при порошенках, через що все деградувало настільки, що систему хакнув навіть бубінька буєм по роялю.
Мого кума в 1990-му не хотіли приймати в юридичний, бо у нього якийсь троюрідний стриєчний вуйко двадцять років тому був засуджений за якусь дрібницю. А без армії тут приймали хіба що в пед, але не в КІМО. В ті порошистські бздури можуть повірити тільки ровесники незалежності.
З карфагенського українець як з мене архієрей))) Пс. Портніков каже, що українскість треба міряти не по черепу, та іншим альтернативним вимірюванням, а по стану души та мізків. Карфагенський зразка 19 року, українець не більше, ніж космонавт. Тобто літати може, але тільки під речовинами.
Портніков таки такий такий самий український, як і бубінька. А стан тутешньої душі за 33 роки достеменно відомий - нацарювати 100 дулярів, а потім ще десять.
Ну, це Ви вже зовсім пессимист .... Як жити із такими сумними думками А я от вірю в Україну. Хоча б що не сталося. Мабуть це єдиний народ на пострадянському просторі, що не злякавшись прийняв виклик від басурманського ''великого брата''. Тільки за одне це Україну можна поважати. У українців багато різних чеснот, що відрізняють нас от багатьох інших. От тільки із союзниками Україні не повезло . І з безумним сусідом.