Дякую! Передавай привіт і найкращі побажання всім своїм! За запрошення дякую окремо! Дасть Бог, зустрінемося. Так ото ж. Оце майже почервонів від сорому... чи то може не від сорому, а від всюношного возліянія. Але всерівно вийшло якось не тойво, тому, дядьки, звиняйте.
Начнём тесты на степень трезвости : 1) у кого буквы стоят чуть-чуть криво - тот вчера пил умеренно , а кто видит наклонненые - тому сейчас сочувствую , а у кого ещё и шеволятся , то
Тут бьіла такая тема. Фактически, чукчи бьіли чи не единственньім народом в империи, которьій русня не смогла завоевать, поєтому стали подкупать и спаивать, а потом - дразнить. Чукчи их между делом ещё и кушали, однако.
2) смотрите в одну точку между этих колец , лучше всего посередине , есть два места между кольцами . Если крутятся вправо - питьё было умеренно , если влево - уже опохмелились ...
таки читал уже давненько за эти набеги чукотские ... они там походу всех окрестных строили ... и сцарьские войска с ними ни фига не смогли сделать ...
+96 Михайло Маслій додав 100 нових світлин до альбому «Навіть сліпим, але вийду і заспіваю українською!!!».Стежити 2 год Щорічно легендарний Валерій Маренич 1 січня офіційно, за паспортом, має день народження, цьогорічний, мабуть, найсумніший, уже 74-ий. Валерій Маренич: «Подивився новорічні програми і злякався: люди, а ми в якій країні живемо?! Хтось десь бачив чи чув щось рідне?! Нас знищують, але ми — незнищенні! Страшно стає від того, що ми з Володею Івасюком, Ігорком Білозіром даремно прожили життя, наших пісень ніде не співають!? Народе мій, гей! Та Маренич ще живий!!!» Йому ще так хочеться співати, зробити концертний тур Україною, завершальним акордом якого мав би бути виступ на Першій сцені країни. Хоча підводить здоров’я, дають знати про себе різні болячки, почалися проблеми з зором (прогресує катаракта), за словами іменинника: «Навіть сліпим, але вийду і заспіваю українською!!!» Валерій — дитя повоєнного покоління. У подружжя Тамари Олександрівни (вона з польського роду Жемайдуківських) та Петра Григоровича Мареничів (він з родини свідомих українців) з віковою різницею у шість років народилося трійко дітей: найстарший — Валерій, середульший — Ігор, наймолодший — Віталій. Чимало Батьків, бажаючи, щоб їхня дитина (це стосувалося лише хлопців) довше залишалася при них, у ті важкі роки йшли на хитрощі — записували грудневих синів січнем (відтак забирали до армії на рік пізніше). Скористалися цим і Мареничі: у паспорті Валерія датою народження значиться 1 січня 1946–го, хоча насправді він з’явився на білий світ ще 14 грудня 1945 року. ”Тріо” синів з раннього дитинства виховувалось у пісенному середовищі. Мама працювала солісткою місцевого драмтеатру (зі середини 1940–их, коли фронт пішов на Захід, у складі театральної трупи виступала з концертами у військових госпіталях і лазаретах, згодом стала солісткою у Дніпропетровській філармонії). Батько, хоч все життя трудився на Криворізькому машинобудівному заводі, все ж був незмінним учасником духового оркестру. Кожен із синів здобув музичну освіту. Валерій вивчився гри на кларнеті, Ігор — на баяні, Віталій — на тромбоні. У них цілком могло б скластися чоловіче тріо Мареничів, та доля розпорядилася по–іншому. Завадила армія, яка закинула Валерія до Східної Німеччини, Ігоря — на Кубу, Віталія — до Угорщини. З музикою пов’язав своє життя лише найстарший брат, молодші ж після служби в армії пішли працювати робітниками — на ”Криворіжсталь” та Південний гірничо–збагачувальний комбінат. Валерій у дитинстві малював картини і вивчився гри на багатьох музичних інструментах — опанував кларнет, барабани, губну гармошку, органку (духовий акордеон), сопілку, най (паралельні сопілки). Грати на гітарі навчився сам, хоч перші акорди показала йому Мати, згодом Ненька купила першу гітару. На все життя Валерію запали в душу слова шкільного вчителя історії Івана Гуцалюка, котрий на перший урок у Кривому Розі прийшов до них у клас у вишиванці й промовив: ”Вибачте, та дозвольте мені говорити рідною мовою, українською…” Така позиція учителя в зросійщеному місті пробуджувала у багатьох дитячих душах дух патріотизму та поваги до рідного.
Вчера пил импортный брют, из дорогих. Не зашел. Сегодня свое десертное - как по маслу. Картинки скачут через одну ))) Не купить ли мне квеври, интересно, сколько стоит.
у меня все предложенные картинки по разному видятся.Крайние сердечки не рухаются,прочее указывает на алкаша.Но я абсолютно трезв.вчера выпил мож грамм 100 в переводе на крепак.Подобные фигурки-просто тест на обман нашего восприятия,таких много.