Жодне нагнітання - це для тих хто може самостіно думати та аналізувати події останніх чотирьох років.
...Чи ми самі заслужили війну? --------------------------------------- Війна була неминучою, починаючи з 19 серпня 1991 року, коли в Москві владу захопив ГКЧП, а до голови Верховної Ради УРСР Кравчука терміново прибув генерал Варенніков з ультиматумом. Цього дня весь Київський військовий округ було приведено в готовність номер 1. Кравчук не підтримав заколотників, але й не виступив проти, намагаючись пробігти між крапельками. Втім, це не допомогло б, якби ГКЧП утримався при владі принаймні два тижні: у Київ би увійшли танки, повторюючи Прагу 1968 року. Це могло статися ще раніше — в 1990 році, коли Народний рух готував стотисячну ходу з синьо-жовтими прапорами, й з Москви надійшла команда — усіма силами не допустити цього, аж до введення в Київ військ і розстрілу “петлюрівців” з кулеметів. Політбюро ЦК КПУ не ризикнуло ухвалити таке рішення і скинули його на столичні райкоми партії - “запросити” війська в столицю мали “рядові” комуністи. Однак на пленумах райкомів ідея збройного придушення демонстрації не була підтримана. І завдяки цьому Україна тоді уникла війни. Війна могла розпочатися в дні "мєшковщини" в Криму- намагання сепаратистів приєднати Крим до росії, поставивши зручного "президента півострова". І потім - як продовження кризи навколо коси Тузли... Війна весь час висіла над нами грозовою хмарою. Бо проєкт “Радянська Україна”, створений комуністами СРСР в 1922, передбачав, що ця національна республіка буде стопроцентно лояльною до радянської росії. Були задіяні всі чинники, аби запобігти будь-якій орієнтованості потужного промислового сходу країни на Київ — вся важка промисловість і вугледобувна галузь були напряму, в обхід республіканського уряду, підпорядковані Москві, був насильно змінений національний склад цих регіонів, кращі господарські й наукові кадри із східних міст вивозилися до Москви. Ще й в якості “якора” до республіки додали російськомовний Кримський півострів... Після здобуття Україною незалежності цей, комуністичний проєкт опинився на межі зламу й міг проіснувати далі лише в статусі слухняного сателіта росії. І Кравчук, і пізніше Кучма, очевидно, розуміли це, тому “відтягували” Україну від росії дуже повільно, майже непомітно для кремля. Саме так сьогодні чинять політичні еліти колишніх середньоазійських республік СРСР — ступають два кроки вперед, а потім - один назад. Надовго вистачить їх хитрощів? Чи скоро кремль зрозуміє, що втрачає їх назавжди, невідомо, але виграти якийсь час до вторгнення це молодим національним державам допомагає. Чи могла б Україна і далі іти цими безпечними манівцями? Могла, якби в державі встановилася квазідиктатура з обмеженням прав і свобод. Однак нетерпляче українське суспільство не захотіло вичікувати. І вже в 2004 році, кремль почав готуватися до війни. Після Помаранчевого майдану перегони перейшли у спурт — Україна відчайдушно тікала від обіймів “старшого брата”, той намагався піймати й насильно повернути втікачку.. Навіть прихід Януковича нічого не змінив. Таймер уже було ввімкнено, і, гадаю, путін неодмінно напав би й на Україну Януковича. Це було для кремля навіть безпечніше, бо той швидко підписав би капітуляцію. Чи почалася б широкомасштабна війна, якби Україна була краще озброєна, вберегла від масових диверсій арсенали, у яких згоріло до третини боєзапасу української армії; якби не продавала стратегічні бомбардувальники і остов нинішнього китайського авіаносця; якби не пиляла на металобрухт танки і бюджет задля розваг еліти? Думаю, почалася все-одно б. Навіть в тому випадку, якби Україна мала ядерну зброю і суцільних патріотів-бандерівців у владі. Бо нинішня війна для росії як ображеної і “обкусаної” імперії, має справді екзистенційний характер. Тут — або пан, або пропав. Не розпочати її зараз, це значить - завідомо приректи себе на стратегічну поразку і зникнення з геополітичної шахової дошки. А так — чим чорт не жартує, а ну як вигорить авантюра! Був би при владі не путін, а покійний генерал Лебідь, чи невдаха-віцепрезидент Єльцина Руцкой, чи Пригожин, чи Шойгу, чи навіть Навальний — війна була неминучою, тут — до ворожки не ходи, цивілізаційні карти інакше не могли лягти. Можливо, навіть, що те, що путін поспішив, нам зрештою допоможе перемогти. І його впевненість у слабкості України зіграла нам на руку, бо росіяни розраховували на легку прогулянку в Київ і потрапили у тенета власної самовпевненості. Якщо погортати сторінки світової історії, то виявиться, що жодна країна, на яку напав агресор, не була повною мірою готовою до війни. Бо агресор завжди знає, коли розпочнеться війна. А його жертва може тільки здогадуватися. А особливо це стосується молодих національних держав, еліта яких наївно вважає, що формальний акт про здобуття незалежності як і якісь будапештські меморандуми цю незалежність на віки охороняють. Усе відбулося так, як не могло не відбутися - рано чи пізно. Якщо ми й заслужили цього важкого випробування, то тільки тим, що українське суспільство не захотіло відтягнути війну у часі, лавіруючи на грані підлабузництва, як Грузія Іванішвілі. Не захотіло йти у рабство, як Білорусь Лукашенка, і жебрати милостині, як Вірменія Пашиняна. Не відмовилося від ЄС і НАТО в 2013 -у заради Тайожного союзу, не погодилося здатися в лютому 2022. Мабуть, такі випробування від Бога ще треба заслужити. (с) Так то воно так. Але впевненість про слабкість ЗСУ та України у цілому, не в останню чергу базувалась на: 1. Слабкісті та корумпованості какої разніци, яку привели до влади люди, частка яких мала пряме відношення до фсб. 2. Оманських договорняках, які старанно виконував какая разніца. 3. На системному знищенні обороноздатності України та саботування ДОЗ, у саботуванні какой разніцей усіх перспективних розробок у сфері оборони, згадаємо ігнорування какой разніцей виставок "оборона та зброя" 4. На знищенні какой разніцей економіки країни корупцією, яку не бачило небо. хуйло не помилився. Його агентура у турборежимі робила Україну слабкою. І коли він зрозумів наскільки це вдалось - вирішив, пора. Дякаю, дуже дякаю.
Навіщо так здалеку заходити. Всі, хто віддав Південь залишилися на своїх посадах. Значить так було по плану. Про підготовку до контрнаступу з осені розмовляли. А когось звільнили з посади? Значить і це по плану.
А після 50 в усіх така параноя розпочинається , чи у мене є надія, що мене омине ? Скиглите як баби...
Доречі знаю єдного дипломованого терапевта з параної. Вітей звуть. 8 годин терапії = 3000 грн. Акційна ціна до 27.08, чи до 24, забув вже...
У нас вночі мопедів налетіло трохи. Один вцілив в ПТУ, неподалік від мене. Хатинку чуток трухнуло. Дружину вивів на ґанок. Вчив по звуку визначати, коли просто летить, а коли пішов вниз, та пора ховатись!
та то воно с женами так бывает.. о опять тревога. о шо эт гупнуло, та то пво, мол херня. о пилять жужжить сука. итереснее потом. звук поменялся, вспышку узрел, а тут говорю не фигня, готовься, ща вье......ть
крайній раз в Харкові бував в 2014р...Магелан... це теж зі сторони бєлгорода, тож району напевно дісталось... Привіт парні! задовбався останнім часом читати тупоголовим лікбез по точці роси...підняли в торговому залі температуру до 25С і дивуються чому так часто "плачуть" (потіють) холодильні вітрини, скляні двері регалів і бонет... дістали ... тож сказав що це питання не до мене а до небесної канцелярії
а еще кикеры мацациклисты ток включает тревога, ближе к ночи, к 22-23, так те начинают срыватся. то жужжит высокими оборотами как на взлет, то чоппер бубонит как ствольное пво. до того их не слышно, прям по тревоге срываются
Mason Lemberg Українську молодь запитали яких військових вона знає. Лінк на відео в коментарях. Спойлер: все дуже сумно. Але не спішіть звинувачувати цих людей. Бо такі відповіді - прямий наслідок суспільного договору, який запропонувала суспільству чинна влада. За умовами цього договору тебе має розйобувати новорічна промова Зеленського, ти маєш бачити і відчувати які стальні в нього яйця і поклонятися йому за те що не втік. Все. Цього достатньо. І більше нічого тебе може не цікавити. Більше того, зайва цікавість до того що відбувається в країні - це зло. Не вірите, почитайте одне з останніх соціологічних досліджень КМіС (здається), в якому цілий прохвесор буде сильно бідкається що суттєво зріс відсоток людей занадто сильно зацікавлених тим що відбувається. Ти не маєш виходити за рамки того що тобі доносять. А що їм доносять? Чи є в тому що їм доносять війна? Армія? Герої? Ні, нема. Жодного героя нема. Є безлика "армія" або безлике "ЗСУ" і два герої: єрмак і зеленський. Інколи десь в якийсь кадр потрапляють абсолютно підконтрольні банковій пєтрушки і статусі військовий або волонтер і ті потрапляють дуже дозовано. Потрапити в кадр пропаганди дійсно достойній людині - просто не можливо. Бо кукуха у них настільки відїхала, що вони кожного сприймають як конкурента і власну загрозу. То ж нема нічого дивного, що фільми за мільйони знімаються не про Героїв, в про тих, що втікають. Бо той хто не втік, має бути тільки один, або якась підконтрольна і візуально огидна свиня, яка не становить загрози для воспальонних страхів об'єкта возвеличення. А звідки ж їм тоді знати Героїв? Цікавитись додатково? - цікавитись страшно, війна це страшно. Цікавитись - це спричиняє докори совісті (у тих в кого вона є), тому це не зручно. Набагато зручніше не втручатись, особливо тоді коли тобі дають таку можливість. Тому так і відбувається. Заради віртуальної швидкоплинної підтримки бичка, відбувається ОРГАНІЗОВАНИЙ СИСТЕМНИЙ процес відсторонення від війни та ще й дискредитації армії, призову, системні нахрюки на Залужного. Бо стадо має знати тільки одного героя.(с)
Привітався.))) До 2х ночі працював, бо вдень неможливо... Ще сьогодні попрацювати, а завтра у місто відпочивати... Та нарешті на виноградник, йухуууу..
Поки зарєзніков пилить бюджет МО, Дядько Максим потроху робить запчастини для арт систем. Справа його голка, з настрілом 5к кабанів, ліва - орігінальна, американська.
В нас грошей дівати нікуди, місцеві zeленоригі створили приватну компанію, працівники якої отримали бронь від призиву. Правда зручно?
