Панове, хтів порадитись. Ланос, 13", жіночко зпюа кермом. Прогнозуємий пробіг - 3к на рік. Що за колеса придбати? Вибір бв Dunlop, Continental, та інші дуже не багатий. Повно росави, ками, белшиньі. Ці троє йдуть на прутень. На росаві я колись вхопив аквапланування, а кацапідарів не підтримую. Тож ні. Premiori, Debica? Перше також росава. Щось я її боюсь також. А Debica всесезон як? Чи придбати нових кетайців, ціна не дуже відрізняється. Що порадите? Дякую..
Улетел с дороги лет пять назад на этой польской всесезонке,раскрутило на выдавленном асфальте и крутило машину в сентябре как зимой.Сразу вспомнил тогда предупреждения отца что самый опасный дождь это первый после долгой засухи тогда всякий мазут пленку создает.А так ездить можно,поляки делают резину среднего качества.Только давление надо держать не ниже 2.5.
Привітався. На 3 к за рік більше ніж. Додайте Goodyear, та в принципі любу топову, у цьому радіусі прайс гуманний. Росава, приморье не треба. Всесезон обережно, можуть бути сюрпризи узимку За Debica нічього не чув, жоден з моїх знайомих не використовує.
У Вас тоже в пісбуках попадаються випадково люди з Вашого минулого життя ? Ну з дитинства там, з якихось там лагерів відпочинків. Случайно так побачив. Зрадів. Думаєш щас напишу їй. -Прівєт Леська, помниш як ми корів разом пасли, і ти в какаху лицем впала? Дивишся ото в її профіль а там вона ніхера не Леська, вона там Алєся, і родом з Вінниці. Так от, якой би ти Алесєй не була, часть села в курсі шо ти колись пасла коровів)) (с)
Уважаю правила форму дублирую. Город Киев место, бывший КПИ сейчас офигенный ресторан. Еще раз, КПИ и официанты.
Спойлер (с) Як я військового в дурку проводжав: довгий тред з черговою історією неоднозначного відношення до ПРОБЛЕМНИХ військових Прийняв я недавно посаду зама з мпз новостовреної роти. Ще до того як став на цю посаду, помітив бентежний момент: в роту взяли багато обмежено придатних(ОП) 1/ Причому багато з них мали різного роду зальоти (сзч, алкашка, і т.п.). Як вияснилось, після поранення їх виводили в розпорядження, відповідно вони втрачали посади і отримували в місяць +/- ніхуя (~500грн). Ідея була поставити їх на вільні посади, щоб вони мали хоч якісь грн 2/ Плюс потрібно було заповнити штатку на 80% для БОЄЗДАТНОСТІ. В загальному, виглядає все добре. Через деякий час почали з'являтись офіцери та сержанти після профільних навчань, почав формуватись костяк. В якийсь момент вільних посад стало мало, а ОП-них ніхто нікуди не дів 3/ От я прийняв посаду, починаю з усіма знайомитись і виникає невеличка проблемка з ОП-ними: всі вони далеко в ППД і проєбатись їм не складає проблеми, бо ТВО від роти в ППД відсутній. Дехто постійно був на зв'язку, дехто тільки через день-два-п'ятть виходив на зв'язок 4/ Уявіть собі, що хтось начудив умовну стрілянину будучи по факту в СЗЧ? Чи вмер по стану здоров'я? Це реальні кейси із життя. ОП-ні відмічались в тих же підрозділах, з яких вони потрапили в нашу роту, то хоч якийсь контроль був, проте будь що трапиться – відповідати буду я 5/ Я був найбільш зацікавленою особою у встановленні порядку за ними, тож швидко узгодив своє відрядження в ППД. Перед поїздкою за декілька днів я дзвонив/писав всім ОП-ним, що в такий то час потрібно бути в такому то місці, при собі мати документи про обмежену придатність. 6/ Ці документи мені потрібні, щоб я міг оформити рапорт на їх переведення в запасну роту чи в РТЦК – що я їм і доводив. Дехто був здивований, що він взагалі знаходяться в нашій роті, перепитував мене свою важковимовну посаду. З цих розмов я зрозумів, що поїздка буде ЦІКАВОЮ 7/ От я приїхав, потихеньку люди почали стягуватись. З кожним по черзі знайомився, питав про поранення, про службу в минулому підрозділі, дізнавався про плани на подальшу службу. У когось катаракта обох очей, хтось майже повністю глухий чи має пошкоджені нерви в руці/нозі. 8/ Прийшли всі окрім двох, яких я почав видзвонювати по всім каналам. Один, не дивлячись на всі прохання та попередження, взагалі перестав приходити на шикування в свій колишній підрозділ і був поданий в СЗЧ. Інший поїхав додому нібито брати відношення з РТЦК 9/ Питаю, чи питав він дозволу поїхати, чи брав відрядний для цього. Він каже, що так йому сказав колишній командир, прізвище якого він не може згадати. Кажу, приїжджайте в наше ППД чим скоріше, бо подам вас у СЗЧ. Спрацювало: Олекса В приїхав з усіма необхідними документами 10/ Копії документів зняли, все ок, далі я домовляюсь за те, щоб він жив з тим підрозділом, з яким був раніше. Привіз його, передав з рук в руки, відмітив чекбокс навпроти Олексія В 'виконано'. Я видихнув з полегшенням: картина по всім людям прояснилась. 11/ Єдине, що через СЗЧшника треба буде повозитись з паперами, але то таке, нюанси. В наступний день після того як я відвіз Олексія, в неділю, Олексій намагався додзвонитись до мене увечері, проте через поганий зв'язок поговорити не вдалось. 12/ В понеділок в другій половині дня він мене знову набрав і каже, що треба під'їхати бо ЩОСЬ СТАЛОСЬ. Їдучи до Олексія, подумки я думав, що мужик напився і щось учудив. Так воно й сталось: не треба мати мольфарські здібності, щоб вгадати подібний розвиток подій 13/ Мені дежурний медик вивів Олексія вже з речима і показав фото направлення від цивільного нарколога, до якого вони вже встигли з'їздити. Направлення, кажуть, вже занесли в "якийсь штабний кабінет". – Що чудив Олексій? Питаю я у дежурного медика 14/ – Напився, почало ним трусити, почав бачити москалів на деревах. Пацани в наметі з ним висадились сильно, просять його виселити. Ну он по ньому видно шо він нездоров. Ще до мого особистого знайомства з Олексієм мені про нього говорили, що це потенційний СЗЧшник, проблемний 15/ Голос Олексія завжди слабкий, говорить невиразно. Постійно ходить зігнутим, сутулиться, руки інколи смикаються дивними ривками. Очі з мішками чи то від недосипу, чи то від постійних п'янок, а скоріш за все від цих двох факторів одразу 16/ Ну і те, що він був без форми одразу робило його схожим на безхатька. Тим не менш, я завжди з усіма розмовляю в одному тоні із зверненнями на 'ви', в тому числі й до Олексія завжди так звертався. Може тому він мені в подальшому розповів трохи детальніше про себе, хз. 17/ Так от, поїхали ми з Олексієм в штаб дізнаватись де це направлення, фото якого мені раніше показували. В штабі я підійшов до його колишніх командирів, питаю де це направлення, вони розводять руками. - От через таких ган**нів як він і маєш потім проблеми 18/ - Він за дверима, може почути - Та хай чує: він – ходяча проблема Направлення від цивільного нарколога десь проїбалось, тож єдиним варіантом залишалось поїхати до нарколога ще раз, взяти цивільне направлення, потім написати рапорт на госпіталізацію, підписати його 19/ і отримати направлення від військової частини на госпіталізацію. ** Трохи підзаєбався строчити, виходить дійсно великий тред, але хочу таки дописати все ** 20/ Дорогою до нарколога питаю: – Ну і нахера було напиватись? Ще й в той же день як тільки я вас привіз – Та я ото тільки після контузії шото почав. Та й випив я мало, три стопки і шото мене рознесло – А раніше такого не було? – Та нє, я вообще майже не пив 21/ Зайшли в лікарню, Олексій спробував показати де кабінет, в якому він вчора був, проте ми зайшли не туди. Буває. Спитав у медсестри, вона показала правильну дорогу. Нарколог одразу впізнала Олексія. Сказала, що виглядає він значно краще, ніж вчора. 22/ Виписали нам направлення і ми поїхали назад в штаб. Олексій сидів зі мною, коли я в штабі друкував рапорт із клопотанням направити його на стаціонарне лікування в психдиспансер. Станом Олексія викликав помітний подив колег. Я друканув рапорт і поніс на підписи. 23/ Рапорт успішно підписали, направлення від військової частини начмед видав – все готово, щоб лягати на стаціонар. Колеги кажуть, що відправити його на автобус і він вже доїде сам, щоб не возити його на машині 35 км в одну сторону, потім назад стільки ж. 24/ Йду до Олексія, питаю чи сам в змозі добратись – Та я на поїзд сяду і якось доберусь – Автобусом буде набагато скоріше, нащо той потяг – Я краще поїздом, то мені звичніше Підозріло його тягне на потяг. Думаю, він дорогу в кабінет нарколога на другий день забув, які поїзди 25/ Вирушили в дурку, час вже ближче до вечора. – Хто з рідні у вас є? – Мама, брат, плем'янники. Брат, кстаті, в ССО служить – Брат молодший чи старший? – На 5 років молодше – О, він у вас крутий – Ну да, здоров'я у нього побільше мого 26/ Деякий час їдемо слухаючи радіо. Потім Олексій проявляє ініціативу в питаннях: – А Буковель отсюда далеко? – Ну, трохи є. А що там? – Плем'янники там десь недалеко отдихають, брату путьовки дали – Я це сам хочу подлічитись, мене вдома добре прокапали – А, то вже лікували? 27/ – Ну то мене від ПеЕс.. ПеТеРе.. – ПеТеЕсЕра? – Да, від цього. Контузій під Херсоном наловився, а під Соледаром то й окончатєльно поплив. Я й пити почав тілько після Соледара. – Угу, багато людей після Соледара 'поплило'. Я був в тих місцях ще до тотального піздореза. 28/ – Та ну нахуй то всьо, стілько там людей полягло... Думаю, до ре, що людина сама 'за' те, щоб її пролікували в стаціонарі. – Круто, що ви усвідомлюєте, що вам треба пролікуватись – Та мене раніше добре лікували, допомагало. А зараз знову мало сплю і оно шо твориться зі мною 29/ Під'їхали до психдиспансеру, Олексій попросив ще зайти в магазин купити цигарок і водички. Скупились, рушили на приймальню. Вхідні ворота були відчинені, ніякої охорони. Двері також відчинені, у приймальній нікого не видно. Починаю шукати по коридору персонал 30/ Якась медсестра направила до кабінету дежурного лікаря. Стукаю, відкриваю двері і разом з дверима роздається скрегіт від стульчика, який чомусь підписав двері. Я встиг відкрити тільки на третину, думаю, може далі не можна. Гукаю чи є хтось в кабінеті. 31/ Виходить лікарка, питає чого прийшли. Кажу, ось є хворий, ось направлення. – Ви години бачили??? Ми приймаємо тільки до 14. Приходіть завтра – Я завтра не можу, бо їду назад на Схід, а він сам не прийде – кого то цікавить? Це не моя робота, ви по плановій госпіталізації 32/ – Ну то шо я вам зроблю? Приходіть завтра – ОК, як скажете. Назвіть своє прізвище та ім'я і зробимо по вашому. Я вже не маю нервів сьогодні сратися. Разом з втомою відчуваю наростаючий біль в лобовій долі і в очах. – Це не моя робота – каже дежурна вже мягкішим тоном 33/ – Показуйте з чим прийшли Дали їй направлення й минулі медичні виписки, епікризи. Вона без поспіху включає комп'ютер, бурмочачи про неправильність наших дій і неприйомний час. – Який у вас район домашньої адреси? – ***тинів – відповідає Олексій – Нема такого по базі 34/ – Спробуйте через 'и', а не 'е' – підказую я Здається, вийшло все знайти. Далі дежурна проводить декілька простих тестів, задає стандартні питання як довго вживаєте? скільки було контузій? чи поганий сон? Паралельно вивчаючи історію лікувань Ооексія 35/ Через декілька хвилин вже зовсім спокійним голосом каже: – Ви прислали його на лікування від алкоголізму, але лікувати треба від ПТСРа. Я зараз впишу те, що пише в направленні, але завтра буду радитись з іншими лікарями, щоб призначити йому правильне лікування 36/ – Олексій, ви алкоголем намагаєтесь заглушити свій стан. То що, будемо лікуватись від ПТСРа? – Ну да, я тільки 'за', мені минулий раз легше стало – У вас симптоми ПТСРа можуть тривати роками, навіть з лікуванням. Добре, що ви розумієте, що вам потрібна допомога 37/ – Ви все взяли з собою? Миску, ложку, полотенце, туалетний папір, сигарети, воду? – Мильнорильні є, інше треба купляти – Андрій, проведете Олексія в магазин? – Так, звісно – відповідаю По дорозі Олексій каже: – Командір, ти звиняй шо стільки часу забрав, може я сам дойду? 38/ – Угу, у мене на день були зовсім інші плани. Але то фігня, давайте вже завершимо цей квест, 15-20 хв вже не зроблять погоди. В магазі Олексій купив все, що казали + хліб, ковбасу, майонез і ніж. Я йому взяв ще випічки і поклав в корзину шоколадки. 39/ – Командір, дякую за шоколадки, але у мене зубов майже нема – Та то медсестрам даси і вредній дежурній По дорозі з магаза питаю: – А що із зубами сталось? – Та прильоти. Ударними волнами зблизька сильно ушатались і випали. То я тепер не можу нормально жувать 40/ Привів Олексія назад, дежурна сказала підійматись на другий поверх. Другий поверх був зачинений добротними дверима, подвознили у дзвінок, нам відкрила медсестра 'в літах'. Коридор був невеликий, мав одне вікно, яке було закрите решітками. – Проходіть сюди – повела медсестра 41/ Нас провели в кабінет, де була ще одна медсестра, тільки ця вже зовсім молода. Дорогою виднілися скручені в неприродних позах пацієнти на ліжках. – Здавайте ваш ремінь. Є ще якісь заборонені предмети? – Та от Олексію ножик тільки що купили, щоб хліб і ковбасу міг нарізати 42/ – О Боже! Давайте сюди одразу, ми все по запиту наріжемо Олексій зняв ремінь, почав переодягатись. – Запишіть мій номер, про всяк випадок – кажу я медсестрі – Так, давайте на карточці Олексія запишу Я вийшов з лікарні, сів у авто, відкрив швепс і жадібно почав його пити. 43/ Таких як Олексій я бачив часто, проте не проводив з ними весь день. Він віддав частину рухливості руки, частину слуху, зуби, заробив тремтіння обох рук, безсоння, незв'язливу мову, бажання лежати в психдиспансері і відверту неприязнь від 'звичайних' військових. 44/ Його зараз мають перевести в запасну роту чи в РТЦК, хоча мали б лікувати. Йому мали б виплатити компенсацію за поранення і платити нормальні гроші. Треба шукати хто його забере після дурки, бо сам хз чи добереться, я вже далеко від ППД, а іншим трішечки похуй на нього. 45/ Колись командир штурмового відділення. Зараз більше схожий на немічного безхатька. Він вже навіть звик до такого відношення до себе як до собаки бродячої. Я не збираюсь тут займатись пошуками справедливості. Мені по особливому болить за таких як Олексій, а їх багато. 46/ І буде ще більше. Мені приємно бачити бадьорий дух у військових після важких поранень, це дійсно круто і викликає безмежну повагу до сили духу. Проте щось мені здається, що таких як Олексій більшість і вони десь в СЗЧ, в нарядах, на дні пляшки задуті вже не один раз. 47/ Якась обіда єбана залишається в осадку, бо подібні випадки неконтрольовано котяться в йобану прірву. Хуйова нота для закінчення треда, але іншої в мене нема. Піду спати Нема більшої біди, коли перетвореній скоморохом на шапіто державі насрати на своїх героїв.((((
4 прильоти С300/С400 передмістя, 2 район Камишувахи... Дякаю, дуже дякаю zeленому підару за припинення виробництва систем ППО у 20.. 21 роках.
Бажаю здоров'я усім пійсятникам+! 8 днів до відпустки,а вже дах рве. -40 бпла,+/- і головне без олівців,збивали тапочками ,новітні технології!
Привіт парні. зелені виблядки до керувались що вже закритись і не працювати вигідніше ніж працювати і платити податки, зп працівникам.... хто зна скільки років недалеко від дому працювала невеличка заправка : Газ і Бензин/ДТ...ціни були чуть нижчі, якість палива ніби нормуль (машина, бензокоса, генератор не "жалувались") ... площадка одна а власники Газу і Бензину/ДТ були різні...Бензин/ДТ крайній рік кошмарили постійно...то закриються - то відкриються...крайній місяць-два вже і не відкривались...Газ працював постійно...вчора заїжджаю задутись газом - а Газ закритий і йде демонтаж... питаю: - що так погано стало? нема продаж?... - та ні нормально...але як маємо платити стільки скільки останнім часом хочуть - то краще не працювати взагалі!... зато хоть паржом!...
Напевно ліваком торгували, взяли за жопу. Налоги платити нема бажання, а красиво жити і смачно їсти... Платили комусь "на лапу" то хай не ниють. Хочуть заробляти - у ЗСУ. Зараз машин стало набагато більше, офіційні заправки працюють.
ну да ..ну да...і при прищавому і при овощу і при пороху і при зеленому виблюдку ліваком торгували...прямо на одній з центральних доріг на Харків...стільки то років...а тут бац і все... а ЗСУ за який рахунок буде їсти, пити, одягатись якщо бізнес позагинається? волонтерська допомога від кого буде йде якщо всі будуть закриватись? на тій запрвочці і будка Шиномонтажки була...там частенько для хлопців збирали колеса на передок...я і сам старі майже лисі але ще цілі покришки туди віддавав...чи може лише на подачки заходу будемо виживати? довго так протягнемо?...і це не перший випадок що знаю що люди закриваються, виводять бізнеси за кордон і вертатись не збираються... зе мерзота накерувалась...
