Я учора ледь пів рядка винограду підготував (( А сьогодні майже три підготував, та 3+6 поприскав вітамінами. Бакові суміші не роблю, позавчора прискав фунгіцидами, сьогодні інсектицидами, обов'язково додаю компенсатор фітотоксичності, чого майже ніхто не робить. А у минулому році, обробляв рядок, залишив єдин кущ не обробленим. Що таке фітотоксичність? Це коли стиглість китиць на необробленому кущі, на тиждень випереджає стиглість китиць на оброблених.
Доречі, незважаючи на явне віддалення фронту та більш менш тишу на ньому, ну не настільки він віддалився, щоб зовсім ніц не чути. Так от поки прискав вітаміною виноград, кацапідари кинули 2а кабана у село неподалік. Булки автоматично ввійшли в тонус.
Найсмішніша кваліфікація, яку я колись здобув – це "військовий фінансист". За першою освітою військову кафедру відправили проходити у цілому Військовому інституті КНУ. Тоді мені чітко дали зрозуміти, що першу зірочку в погонах дають за орієнтування по тарифній сітці та за вміння заповнювати бланки ФЗ та ГЗ. Коли один з наших вчителів прийшов на якусь економічну конференцію до нас в ІМВ з цілою доповіддю, ми всі зрозуміли, що військові геть не тямлять в економіці. Зараз "економіка на воєнні рельси" – це чергова тема для розмов за сємками. Шановний Валерій Пекар абсолютно правильно звернув на це увагу. Справа в тім, що уявлення економіки війни у нашого суспільства ще з індустріальної епохи. Інтенсифікація виробництва, тотальна мобілізація сил та засобів – ось рецепт перемоги. По-жуківськи. С тих часів світова економіка (та й українська також) спочатку перейшла у постіндустріальну стадію, а згодом й в інформаційну. Коли ви чуєте, що 90% ціни на газ – це логістика – це ознака постіндустріальної епохи. Коли ви чуєте, що 90% вартості дрона – це електроніка та софт – це ознака інформаційної епохи. Так ось, у нас нема підготовлених рішень для інформаційної епохи. Взагалі. Скільки потрібно мобілізувати хлопців, щоб отримати аналог Палантіру? Скільки потрібно випускати снарядів, щоб пройти всі ворожі РЕБи та поцілити в Кремль? Очевидно, що з логікою індустріальної інтенсифікації ми програємо, скільки б не тужились. Як на мене, треба сконцентруватися не над інтенсифікацією зусиль, а над проблемою створення переваг. Очевидно, що тонесенький прошарок людей, які дійсно створювали ліквідні технології в Україні до повномасштабної війни, значно ефективніше почали розгортати "економіку війни" ніж бюрократи від війського забезпечення. Очевидно, що все це має відбуватися не за донати та інвестиційні кошти, а за якесь замовлення, в тому числі й на експерементальні види озброєння. Очевидно, що всі учбові та академічні заклади з назвами по профілю треба перетрусити так, щоб ресурси не витрачалися на непотріб. Щодо закупівель, знаєте, можна зробити по-справжньому розподілене виробництво різних корисних продуктів, але ж хто б спитав, чи наш уряд допомагає вирішити питання з поставками елементів? Щоб це були не волонтерсько-контрабандні поставки, а доступ до великих складів під державне замовлення. Щоб локальним виробникам тих же дронів не потрібно було сьорфити по інтернету в пошуках чергового автопілоту чи антени. Це ж ніби просте рішення, як влада любить. (с)
Запрявляю ямки під саджанці, бачу пуски кацапідарських ракет.. 2 східніше, у район Вільнянську, дві пішло у напрямку міста. Дякаю, дуже дякаю zeленому підару, за знищення виробництва систем ППО.
Привітався.))) Сьогодні виїхав по справах у місто. Люди. Цивілізація. Чай з шоколадним батончиком. Неймовірно смачна кава. Замінив трудягу фіатіка на хонду літачок. Відчув себе білим сахібом. Вночі наснилась реставрація скульптури Батьківщини-матері. У правій руці вона триває меч. У лівій - відрубану голову корупціонера-колаборанта zeленського. Очі якого вилазять, паща роззявлена, із пащі вивалився брехливий язик, який вже нікому не засере мозок та не заподіє шкоди. Ну, дай Боже & Всесвіт, щоб сон у руку. Амен.
Добре, давайте тезово. Війна не припиниться ані сьогодні, ані, 90%, цьогоріч. Навіть, якщо ви тупо всі державні гроші і зовнішні надходження віддасте на армію. Є така ймовірність, що перемоги ми не побачимо і в наступному році. Навіть, якщо цивільне населення переведуть на продпайки замість зарплати. То що, забути на кілька років про будь-що окрім війни? А ви впевнені, що в такому разі доживете до перемоги? А якими доживете, ви про це не думали? Якщо нема тотальної війни по всій країні (а в нас її нема, бо, на щастя, лютий 2022 ми пережили, хоч і не всі), то та частина країни, яка є тилом (або ж запіллям - яке гарне слово) окрім насущних сьогоденних потреб мусить також працювати на перспективу. Інакше ми можемо виграти війну, але втратити країну. І виділяти на це кошти, хоч якісь. Бо інакше це не працюватиме. Жодна зброя не є сама по собі "вундервафлею", яка переламає хід війни. Навіть дрони. Все вирішує комплексне застосування наявних засобів, виробництво нових (а це не те, що вирішується за місяць і, навіть, за півроку), логістика, планування і фортуна. У справах державного фінансування слід відрізняти мухи від котлет. Бомбосховище за мільйони доларів в глухому селі на Закарпатті це дикий треш, а будівництво музею - це інвестиція в майбутнє. Тупа комедія без жодних ознак художнього смаку заслуговує побиття ногами тих, хто на неї виділив кошторис, а державна підтримка видавництв - це збережені робочі місця для фахівців, запорука подальшого функціонування та розвитку галузі, і додатковий чинник для інтеграції у світові культурні процеси. Тризуб на щиті можна встановити не за 28, а за 2 мільйони гривень. Бруківка у тих місцях, де її нема, але потрібно, щоб була, не дорівнює перекладанню непоганої вже наявної бруківки з метою розпиляти бабло. І т.д., і т.п. Також слід розуміти різні рівні формування бюджетів: державний бюджет, бюджети громад, зовнішні кошти, ґрантові проєкти, приватні меценатські гроші. Не всі з них можуть бути спрямовані на війну. У сфері культури також іде конкуренція. І, якщо проти музею буде багато голосів, то гроші, виділені на культуру, потратять, швидше за все, не на дрони, а на кіно про аграрного магната. Казав, але повторюся. За роки Незалежності ми втратили дуже багато артефактів і не змогли створити українське культурне середовище саме тому, що культура ніколи не була не те, що в пріоритеті, а й взагалі, у списку того, на що слід виділяти кошти. У 90-х була економічна криза. У нульових не було кому особливо творити культурний продукт, бо старе покоління відходило, та й не могло себе перевчити з радянських лекал на нормальні, середнє так і не виникло, загубившись у міжчассі попередніх років, а нове тільки-тільки виникало. Так, були окремі яскраві ексцеси, але не більше. Лише в 10-ті ситуація почала змінюватися. Зарубати зараз сферу культури - це відкинути нас на рівень 1991 року і змусити знову все починати з нуля. Хтось не довіряє чинній владі, що вона зробить нормальний музей. Вибачте, але музей буде робити не влада, а фахівці. А ідеальної влади, такої, щоб їй усі довіряли, не було й не буде за всю історію людства. Це привід, щоб нічого не робити? В той же кошик - теза, що не варто робити музей, бо його можуть розбити російськ ракети. Так, можуть. Але після перемоги ми ще довго будемо приречені на загрозу нової війни з росією. Або на загрозу глобальної війни. Зрештою, музеї не застраховані від пожеж, землетрусів та інших катаклізмів. Он, у Бразилії не так давно згорів національний музей із сотнями тисяч унікальних артефактів. За такою логікою їх не варто створювати взагалі, бо жоден із них ніколи не має гарантії від знищення. Якщо мислити лінійно, то пам'ять завжди програє у пріоритетності. Зараз пам'ять програЄ війні і потребам на армію. Після війни програватиме, бо треба буде усе відбудовувати. Відтак програватиме, бо знайдеться ще якийсь нагальніший запит (економічна криза, потреба альтернативних джерел енергії, тощо й тощо). У підсумку ми раз за разом повертатимемось у ситуацію, коли ми не знаємо хто ми такі, навіщо нам держава, хто наші вороги і як з ними боротися. Голодомор трапився тому, що наші вороги змогли його втілити. А це сталося також тому, що ми до пуття не усвідомили, хто є ми і хто наші вороги. Пам'ять і культура повинні застерегти нас від цієї помилки. Ви точно вважаєте, що вони не заслуговують підтримки? Дякую всім, хто підтримує.
Привітався)))) Учора так багато було пригод, що приїхав додому впав що бруківка у ліжко та вимкнувся, як електрика після прильоту. Учора випадково припаркувався біля салону штучного загару. Я такого ще не бачив. Верениця шмар та сосок, майбутні посліци та пресофіцерки. Ноги від сіліконових цицьок одразу, губи повивертало що від скаженого смаління. Х6, усякі седани bmw, ленд ровери та таке інше, за кермом 18..20 річні дівки з нульовим рівнем інтелекту в очах. Якісь бородаті горці привозили якихось незрозумілих дівок.... Отаке от. Зненацька.
Салют парні! пару днів реанімував дохлий акум старенького нетбука (2010р)...при вимкненні з розетки через пів хвилини вимикався і нетбук... батарею фактично розломав - так сильно була склеїна ...контролер не витягнув - весь залитий тіпа клеєм-герметиком в пластиковому пазу - міг зломати або плату або повідривати проводки від плати до АКБ і заблокувати контролера нафіг ...поміняв дохлі АКБ на "нові" які прикупив по 60грн....продавались як 3000 мАг. а "вумна зарядка" Liitokala Lii-600 після комплексного тесту винесла вердикт: 2500-2800 мАг... три самих "дохлих" 2500-2600 мАг і пішли на АКБ нетбука (з заводу стояли 2200 мАг) а 6 самих "живих" 2700-2800 мАг підуть на перепаковку свинцевого АКБ на літій до УПСа компа... після перепаковки акумів "новий" акум показав...показав що з завода прописана АКБ на 24 000 мВт г ... стоїть АКБ 700 мВ г...і заряджена вона на 700 мВт г.....тобто нічого не помінялось...контролер пам'ятав параметри старої АКБ і нові акумулятори не сприймав...всесвітня паутина сказала що нада перезапускати/перепрошивати/калібрувати нову АКБ (робиться після заміни акумів на нові...або рекомендується робити раз в 2 роки )... існує декілька способів калібровки: 1) зайти в БІОС нетбука, знайти зашиту функцію "Калібровка АКБ", запустити і діждатись завершення. в мене БІОС виявився "дєвствєнно " нетронутий такою фічею ... 2) зайти в панель керування нетбуком, в режимі керування живленням виставити всі налаштування на максимальну продуктивність, повідключати всі режими сну, відключання монітора, зарядити по максимум АКБ, виключити/перезапустити нетбук і при старті включення нетбука зайти в БІОС , відключити нетбук від зарядки і чекати поки він сам потухне - розрядиться батаре в "0"...далі попробувати вмикати нетбук (зайти лише в БІОС) щоб остаточно розрядити АКБ в "0"...далі підключити шнур зарядки і зарядити до повної зарядки (краще витримати день/ніч на зарядці)...потім вмикаємо нетбук і вуаля - контролер перезапустився/відкалібрувався... провів я цей ритуал і вуаля: з завода прописана АКБ на 24 000 мВт г ...стоїть на 25 000 мВт г і заряджена вона на 25 000 мВт г !!! БІНГО!! запустив на нетбуці фільму на макс підсвітці, макс звук....через годину нетбук показував що заряду ще на годину... цікавість заставила кинути на тест старі акуми з АКБ...через сутки зарядка Літо показала що в рідних акумах з 2200 мАг залишилось ще 1200 мАг...тобто якби я просто провів перезапуск/калібровку контролера АКБ можливо можна було б і не перепаковувати АКБ...години роботи від старої АКБ мені б цілком хватало...хотів зробити нетбук для діагностики авто.... тепер сиджу і думаю: це ж скільки народу викидає / перепаковує старі АКБ а можна було б лише відкалібрувати контролер старої АКБ на нетбуці/ноутбуці і ще юзати їх
Отож! Я старі акуми від 2х ноутів не викинув! Для ноутів придбав "перепакованці", дешево/сердито, а старі розібрав, дістав 18650!, використовую їх у ліхтарі налобника! Не нарадіюсь)))
використовувати 18650і з АКБ ноутів то да...але в багатьох випадках можна було б просто відкалібрувати контролер АКБ ноута і не купляти нову чи перепаковану АКБ... в дочки ноуту кажись 3 роки...АКБ показує знос 18% (АКБ жива на 82%)...тра буде відкалібрувати АКБ і подивитись що вона покаже... мій АКБ нетбука показував що він труп: 700 мВт г від 24 000 мВт г - це 2.9%... коли з АКБ виколупав і протестив самі акуми, вони показали 1200 мАг з 2200 мАг...а це 54%... 2.9% так бачив контролер і 54% було фактично...от щоб контролер бачив реальну ємність і керував АКБ правильно і потрібно раз в 2 роки проводити калібровку...тоді контролер буде точно показувати фактичну ємність і довше буде робити ноут від АКБ..на всі 54% а не 2.9%...цю інфу наколупав в ремонтах АКБ ноутів...перелопатив купу роликів і статтів по ремонту АКБ ноутів...
Вчора розкрутив індонезійський ліхтар з гуманітарки. Стоїть двойний акумулятор наче 18650, але на 3,2 вольти. Мені сподобалося. Залізолітієві найкріпші.
Пʼятниця, 28 липня 2023 о 14:00 Вечір пам'яті Гліба Бабіча Привіт, друже, давно не бачилися. Із багатьма - рік. Рівно рік, коли нас усіх зібрав Гліб. Давай зустрінемося? Будемо згадувати «Лєнтяя», співати пісні, подивимося маленький фільм про Гліба. А ще оголосимо, хто за крок до перемоги в конкурсі читання поезій Гліба Бабіча. Ми надто мало бачимось разом зазвичай. Ми надто часто зустрічаємося із сумних приводів. Але Гліб був би радий нас бачити усіх разом. Хоча, чому був би… Він побачить. Давай, до зустрічі у наступну п’ятницю. Обійняли. «Справа Громад» (с) Пс. Особисто для мене питання відношення zeлескажених до Бабіча, було остаточною краплею. Я ніколи не забуду це "добре що Бабіча вбили, бо він казав на zeленського -"скоморох". Це настільки лакмусове питання, що додати нічого, крім -"ми з московітами не єдин народ. На 25% не єдин ". (с)
Відомо, що Фреймут приїхала в Україну, щоб провести лекцію "Манери під час війни. Доброта як зброя", яка має пройти у Львові. В ходе лекции будут освещены следующие вопросы: - Важность манер во время войны. - И почему мне из Лондона виднее, чем вам. - Что делать с военнослужащими, которые, стреляя в русских, не оттопыривают мизинчик. - Как ты помогаешь Кремлю, не оставляя чаевых. - Салфетка — на коленях или за воротником, что больше приближает победу. - Десять простых правил хороших манер, которые равноценны пожертвованию на тепловизор. - МАНЕРНИЙ КОНТРНАСТУП. В ближайшее время начнутся съёмки программы "Военный Ревизор", где Олечка будет инспектировать блиндажи и проверять каллиграфический почерк в журналах реєстрації журналів. Кабмин уже выделил на съёмки этого сериала восемьсот миллиардов триллиардов долларов.(с)
В нас до дупи не тихо. Чув як працювали системи розмінування. Чув як прилетів рій кацапідарських fpv, 6 прильотів єдин за другим на єдин блокпост, ще декілька десь у лісосмугу. Зараз пішли прильоти кацапідарської арти. Нема більшого лиха, ніж вербований верховний головнокомандувач, його дружбан абсолютно непідконтрольний агент фсб з абсолютною владою, та міністр оборони ганебний крадій, якому все дозволено на ніц не буде.
Можливо моя позиція не сама альтруїстична, я дуже рідко допомагаю комусь постами. І якщо роблю це, то значить я знаю особисто цю людину, і вона дійсно заслуговує поваги і підтримки. Початок травня. Оріхівський напрямок. Наш підрозділ в постійній готовності Ч+2. Після шикування, Назар відпрошується в командира відскочити в Оріхів завести брату каску і бронік. Ми не відразу зрозуміли що до чого, і що Андрій робить на цьому відрізку фронту без засобів захисту... 46 бригада. Артдивізион. Відстань до підарів 1.5 км. хоча мала б бути 4-5 км. Розрахунок в якому Андрій був командиром, змалювали камери. Маленький проміжок часу. Вибух. Розрив. Підарський танчик. Перший відразу 200... Другий роздроблений перебитий таз... Хвилини на порятунок... Дуже важкий 300... Дуже... По дорозі до стаб пункту він став 200... Третій якому шматком розпеченого р....кого заліза вирвало частину живота, просто лежав з вивернутими на зовні внутрішніми органами... Андрій роздягнувся по пояс, замотав нутрощі побратима в свій убакс і евакуював його до шпиталю... Третій стабільно важкий але живий... Андрій живий, сильно контужений, бронежилет і каску пошматували уламки... В червні Андрій як досвідчений артилерист їздив з нами нелеголом в Малу Токмачку. Нелегал це той що їздить на війну без бойового розпорядження, і якщо щось з ним станеться, то відповідальність за це ніхто не несе... Маю прохання. Зараз Андрія трохи підвищили по посаді і він як достойний командир переймається потребами свого особового складу. Їм потрібен повнопривідний бус, або нормальний джип. Допоможіть будь ласка хлопцям закрити потребу. Це дійсно важливо. Повірте таких героїв дійсно багато, але не всі знають про їхні історії... Сьогодні Ви дізнались про одного із них... На авто Лемець
Я уявляю, як його дружина, щоб не піти етапом паравозом по статті за недоноси, строчить на унилого торчка матеріал)))) Погано виглядає цей фекал новоросії. Мабуть скоро здохне. Ну й земля бетоном та повний рот лайна.
