Поважаю людей, які можуть доколупатись до діода. Я свої навички втратив. Спаяти ще можу, а от діагностувати вже ні. Ьув на роботі випадок. Лазерний кольоровий принтер OKI, придбали поліграфісти, за дурну купу грошей, бо новітня модель. От через 3 дні він здох. Згинула плата. Поставка нової по лініі zip 3+ місяці (( Принтерів приїхало в Україну 2, обидва продались, канібалити нема з чого. Поліграфісти вже почали задавати питання про повернення грошей, або заміну на такий же. Був ризик попасти на пару штук баксів. Бо якщо повернемо гроши, через 3 місяці отримаємо плату та відрементуємо, то кому він потрібен по факту вживаний та ремонтний? Наш сервис інженер знайшов пробитий їбучий польовий транзистор та замінив його. Я був в шоці. Хлопець реально знайшов голку в стогу сіна.
Біля нас вже ППО працювало вдень. І можливо я бачив бпла, який робив дивний віраж. Зато ніч була тиха, може щось прилітало, але небагато.
Там треба заповнити десяток бланків...на цій роботі заповнюю вручну і електрики вручну знімають показники кожну годину 6 показників по лічильникам + 6 по конденсаторним встановкам БСК....на минулій стояла система АСКОЕ (Автоматизована Система Комерційного Обліку Електроенргії) тож половину бланків генерував автоматично а решту заповнював вручну....тут все врвчну...
Та я теж вже давно втратив навички...в 80і-90і ще паяв компи, програмовані музикальні дзвінки, світломузики, ставив людям блоки СКД в телевізори щоб ловили ДМВ канали...після 90х паяльник вже майже не тримав...це так - згадую молодість діода на вході пробитого знайшов...далі стабілізатор на 3,3в перевірю і усю...до мікрух точно не полізу- що запчастин німа, що мілкоскоп вже не спаяю... тут діода безножкового еасилу випаяв щоб не розпаяти пів плати
АСКОЕ коштує купу грошей і крім енергетика воно нікому особливо і не цікаво...тож нехай бігає кожну годину і дивиться
Спойлер * * * Бабине літо. У місті N Все раптом пішло шкереберть. В середу зранку знайшли Клару-Джен – Мертву. Я потім знайшла конверт, Десь через тиждень чи, може, за два, Коли почалися дощі. З аркушів мокрих розмиті слова Лізли у скриню моєї душі, Ніби маленькі ножі, Крихітні гострі ножі: [Доброї Осені, люба Матильдо, пишу тобі вдесяте. Видно, листи мої плетиво миль до Тебе не можуть здолати. Я би списала ще сотню таких аркушів, але чи треба? Біль мій, Матильдо, трохи притих. Джим, каже, що Ти на небі. Джим каже, у Тебе там все гаразд, і добре все в мами і тата. Скоро, можливо, побачу вас, тож більше не буду писати. У місті ще тепло, а сад наш жовтів-жовтів і посипав листям. Осінь живе в лапах наших котів – в рудого і того плямистого. Тітка Аманда не вірить мені (тітка не вірить ніколи). Каже, що втомлена від брехні, і не пускає до школи. Мені заборонено йти за наш двір ("Ти ж леді, Джен, а не гульвіса"), та тітці Аманді наперекір я завжди втікаю до лісу. Якóсь я гуляла і на смітнику щеня знайшла: мокре, голодне. Живе тепер в нашій норі у кутку. Назвала малечу Жовтнем. Жовтень – не пес, за місяців шість у нього прорізались крила. Я трохи боялась, що він мене з'їсть, сусідських котів приносила. Та Жовтень був з нами галантний і милий. Він їсти десь ходить у ліс. У нього очиці, як два ліхтарі, він сірий, а спина червона. Матильдо, у нашій таємній норі я тримаю ручного ДРАКОНА! Я Жовтню читаю історії з книг: про Мауглі, про Довгупанчоху. І засинаю у лапах м'яких серед зеленого моху. Ми граємо лови, у шахи (між нами: він вміє вже добре літати), і так, поки тітка Аманда сльозами не заганяє до хати. Їй, байдуже, люба, до мого дракона, суне пігулок тацю. Тітка жаліється лікарю Дону: "Їй вже давно за 20. Вона, бідолашна, така через горе... Ви знаєте... Скільки з нас. Сотня?" Мені від пігулок ні зле, ані добре. Але погано Жовтню! Дихає важко, сумний став, повільний, з шиї облазить шкіра. Лікар торочить, що це вітаміни. Я. Йому. Більше. Не вірю. Сьогодні я пишу, Матильдо, вдесяте. Цей лист відправляти не треба – я зможу сама Тобі в руки віддати – ми летимо до Тебе. Поки ще в Жовтня залишились сили, поки в зеніті Осінь, ми кинемось в небо. З обриву. На крилах. Люба, не віриться досі: скоро побачу тебе, маму, тата, а може, і тітоньку Енн. Жовтень у захваті. Час вирушати. Твоя навіки, Джен.] І на сторінку троянда червона. Цей аркуш, як інші, не мокне. Від зливи сховали нас крила дракона. Я. Зву. Його. Жовтнем. © Герда Соняш #хороші_вірші
Є ще цуть цуть пороху в порохівниці Панель індикації генератора таки відремонтував і вона таки працює! Знач заказана піде на якусь іншу подєлку або в запас....
І ось ця блоха пила з мене кров мішками: випаяти ще якось випаяв, а от впаював вже звичайний діод що як гною в кожній платі 4007 з ножками
там припой високотемпературний, коли в щось подібне лізу, додаю трохи Розе на паяльник, допомагає, зменшує потрібну температуру. То саме в хороших материнках, фіг щось легко заміниш.
Сьогодні виглянуло сонечко. Не надовго. Але землю трохи пригріло. В бушлаті стало парко. Але настрій помітно покращав. Вдень довелося посидіти за кермом. Фронтові справи не припиняються ніколи. Дорогою побачив як у посадки заїжджали БМП. Їм легше їздити, вони на траках. Їм не страшна навіть така багнюка. Удалині проїхав танк - прямував надсилати окупантам "даруночки" певних калібрів. Механіки заправили солярою. Поремствували що багато роботи, через болото машини часто виходять з ладу. Розвідники попрямували десь по своїх справах - у них їх завжди багато. Гриміла канонада. Арта працює незалежно від погоди. Вибиває резерви, нищить ворога. Арті задачі ставлять у штабі, там робота кипить постійно. Отримати інформацію, проаналізувати, призначити підрозділи, віддати накази. Вигризти боєприпаси у тиловиків. І все інше потрібне бригаді Штабу бригади накази віддають з ОТУ, з Генштабу. Там теж кипить робота. Я прямо уявляю собі як в одному залі над мапою радяться генерали Залужний, Шаптала, Муженко. Планують новий наступ. Новий розгром окупантів. Коли? Коли треба. Знав би - не сказав би. Всьому свій час. Цілий день ЗСУ воювали, ремонтувалися, лаялися, копали, чистили, милися, співали, планували, наказували, атакували. І я, малесенька часточка цього величезного організму приїхав на базу, та прочитав ремства що "ЗСУ зупинилися", "генерали тягнуть", "батальйони загрузли" і подібне. Я посміхнувся. Все в порядку. Минув ще один день війни. Кожен зробив те на що здатний. (с)
Господь прокидається зрання і питає себе - що там мої любі українці? Вони так невпинно молилися мені, щоб увімкнули світло і Інтернет. Мабуть, зараз ці сміливі люди підтримують один одного та складають патріотичні вірші. І дуже зацікавлений Господь заходить у Інтернет, щоб побачити, як б'ється українське серце. Читає: - орден "За мужність" треба перейменувати, бо він маскулінний; - ходиш у "П'яну вишню" - підтримуєш згвалтування! - нащо нам ще одна вулиця Бандери?! - Пташка продалася зеленій плісняві! Ясно-пойнятно! - каже Господь, підходить до великого рубільника і робить "хуяк". Електрика у Неньці вимикається, Інтернет щезає. Тіко з поодинокого віконця доноситься тоненький голосочок: - Йобана рсня! (с)
Привітався )) Накидали замовлень купу, не певен що все стигну, пішов ще вчора ввечері розливати вино, бо реально бачив що не встигну за день зробити, так хоч якийсь заділ зроблю. Щось почув себе геть зле, ледве виповз з погрібу. Щось підломило енергетику не гірше кацапідарської ракети. Отакої. Може у вівторок і не поїду у місто, може поїду у четвер. Ще додивився що зненацька ся скінчили літрові пляшки. Не очікував. Як буду у місті, придбаю пак або два. Вже зателефонував, домовився, придбаю пару паків.
Погода ненормальная ветер и тепло больше 10 С а послезавтра грозят тоже но с минусом.Я пока на уколах и таблетках поэтому переношу погодный глюк легче.
Цю думу була перепостила тиждень тому, але оригінальний пост знесений дублінським офісом, тому дублюю. Любов Бурак *** ДУМА ПРО КОЗАКА ГОЛОТУ Він кладе автомата, дістає телефона , хтось дає йому свою каву, чи недопитий чай. Він сідає в траву, спирається об акацію, набирає мене й говорить: - Ти уже вибачай! Але в мене тут ніч, випали одночасно роса і нагода потерендіти. Як там воно - життя, робота, що там у тебе ще?.. Про все розкажи. Як діти? Розказати про те, як ми? Стволи ще гарячі, ми - ледве теплі. Тому, що літо, жнива у розпалі, жнива у пеклі. В полі було чотири комбайни, три розрахунки арти і нас дві роти їх прикривали. Не ойкай! Комбайни цілі, вороги дохлі, зерно зібрали. Потім, правда, приблудний танк - один із кількох, до села прорвався, Встиг наробити лиха, убив собаку, але так у селі й зостався. В селі є люди, артою ризиковано, ми три гранати йому під дишло! Останню, що за собаку, закинув Кіт, новобранець. І в нього вийшло! Собаку шкода... такий хороший... вибіг обгавкав танка... А той переїхав його. У хлопців зірвало планку. Дістали тих косорилих... Мале, зелене, затуркане, шмарклі під носом - друга армія світу... Та ну їх ! Давай розказуй: як там робота, діти? Та ми що? Тим шмаркатим вломили з нервів. Усе по плану. Собаку ховали, як і належиться, він же герой, із капеланом. Капелан сказав: - Спочивай, Рябко, чи як там тебе називали, біля Господа одесную! А ми помстимося. Ми цю Москву розтрощимо й і наново не заснуєм. Хай там будуть болота, жаби і чаплі. Але ніякого людського зброду, ніяких лаптів. Хай там виють вовки і крячуть круки. Але ніякого княжества, ніяких щоб довгоруких, Грозних, темних, великих... Тьху ти! Аж курям смішно: які великі? Вся їхня історія лукавими писана й шита ликом. Брехня на брехні, ще й брехун брехункою поганяє. Ти це, зрештою, і без мене чудово знаєш. Але я не про те. Ми ж з тобою зібралися потриндіти, То, нарешті, розказуй: як там життя і діти? А я вмощуся під акацію, степ - під голову, небом укриюся. Арта їм так насипала, що ніч буде тихою. Вранці я, може, вмиюся... Вісім годин ми тримали лінію, щоб комбайни віджнивували. Один підірвавсь...Ні, хлопець цілий...Всі наші цілі. Нікому нічого не відірвало. Не віриш - спитай капелана вранці, зараз він спить на верхній полиці акацієвого купе. Ой! Лінь вставати. Ти б тільки чула як піп уночі хропе! Лежить в гамаку між деревами, закутався в якісь лахи І гучить, наче два органи. Слухай! А це ж надихало Баха? Ну, Баха, котрий оце хропіння вкладав у ноти й мелодії для органу... А ми тут по інших бахах спеціалісти... Слухай-но, щось я в'яну. Ось тобі ще алегорія: я - то козак Голота, Що не має жінки, хати, млинка, садочка і плота. Як там воно в тій думі: шапка-бирка, що зверху дірка? Дірка - вона від чого? Від "калаша", чи снайперки?.. Ну, що ти! Заради Бога! Травою підбита - то ж про канабіс? Вітром підшита... Вітер Сьогодні теплий, зорі високі, місяць яскраво світить. Козак Голота лежить в акаціях поряд із капеланом. Усе, як в раю, хоч і в пеклі. Але усе за планом. І каже козак Голота... Що він далі за текстом каже? Здохни, мордо твоя московська! Ти, бусурманине-враже, Завтра відхопиш за комбайнера, Дюка, Бусола...і за собаку... Бери ноги в руки і, поки я сплю, то тікай до сраки! За Рябка. Його так охрестив капелан і поховав по чину... Собака обгавкав танка, собака героєм загинув. А ти, бусурмане, здохнеш. Так каже козак Голота, що спить під акацією, Що не має жінки, ні хати, зате має зброю і волонтерську рацію... Ти ще не спиш? А я ось уже дрімаю. Це ти мені, а чи я тобі щось казати маю? Так ось: по війні ми з тобою підемо на Бону. Pink floyd, Dipurple, A-Ha, всі діла...відро кави. Ну, а по тому Заспіваєш мені, уже вчи слова, тієї думи про козака Голоту, Що вміє цеглу вкладати, ставити плитку, робити меблі...всяку знає роботу... Але не має хати в Попасній, не має жінки, дітей. Тепер і Рябка немає... Сука війна. Сука Москва. Суки танкісти...Всіх уб'ю. Засинаю. Іди і вчи оту думу! І ні про що не думай. Війна - то козацька справа. На жаль, тут багато суму. Рябка пом'яни. Добрий пес, він охрещений капеланом. Ніч глибока, зорі високі, з байраку тягне туманом. Степ під голову, автомат при боці, капелан хропе, наче Бах, органом. У нас усе 4.5.0. В нас усе за планом. (с)
Вчора ввечері щось наче генератор сгорів. А сьогодні вже й акумулятори сіли (( Заліз під ковдру, відлежуюсь. Замовленнь знову накидали - дай Боже нашому теляті вовка хоч за хвіст вхопити. Знайшов родину полеглого Героя, який загинув під Іловайськом. Ідентифікували по ДНК. Дружина та діти виплакали усі сльози (( Сьогодні перерахував трохи грошей, у середу поїду у місто, придбаю трохи бананів, апельсинів, хурми, тощо та завезу. Вже домовився. У дітей повинно бути свято. Різдво незабаром. Треба тільки підзарядити банки та полагодити генерацію. Їбуча старість.
