о нагадали! працював я в молодості на сухих сніданках : https://www.google.com/search?q=сні...JxY&bih=881&biw=1280&rlz=1C1SQJL_ukUA860UA860 а головний технолог скрізь куди треба і не треба вставляла слова заморскіє загранічниє нє ну я розумію якщо це слово тільки так і вживається, але коли всі вживають наші слова а вона ліпить заморскі - мене дуже бісило одного разу вона звернулась до мене: ну ти жє мєнєджєр (сама десь з села тому що кацапською говорила з акцентом і постійно себе називала мєнєджєр )..ну мене і прорвало : кажу на базарі всі мєнєджєри а я спеціаліст про що маю відповідний диплом..і це при народі...народ випав в ржаку...вона покрасніла, побіліла і не знайшови що відповісти втікла...потім в розмові зі мною старалась поменше вживати заморських слів
а вы когда-нибудь видели как утром на Монмартре истинные хранцузы мокают этот изысканный хруасан в горячий кофе и потом теряя по пути лохмотья теста пихают эту кошерность в рот? После посещения Франции недолюблюю я это блюдо и...арабов
Добрый день парни. ))) День проведенный на винограднике возраст не добавляет. Сказал бы инкриментирует, но вовремя прочитал про менеджера. Саженцы в массе радуют, но не без потерь, увы. Саженец которого поджирал корневой супостат спасен, отошел, колосится зеленый с жестким тургором, а не тифозно - желтый обвислый, как неделю назад. Но...какая-то падла сломала единственный пагон на саперави. Не уверен, что успеет выгнать и вызреть до холодов.
Прислал мне тут мой один постоянный и "жирный" клиент свои рижички . Привезены из Омерики ... куплены им уже здесь ... хочет , чтобы я придумал-сделал под них подставки ... В принципе , правильно - такие ножи без подиумов - половинчато-ниочём ... Я видал , редко правда , в продаже такие - типа аутентичные с майя-ацтеками ... Цены дурные ...длина : 18-22 см Лезвие то обсидиан , а вот рукоять , как я и думал - подъё@ка ... провёл небольшие физико-химические эксперименты и выяснилось : измельчённые ракушки , крашенные в 2 цвета , перемешанные с полиуретановым строительным клеем и запихнутые в формы до высыхания клея ... Сувенир , ёпть... Вот сейчас в творческом пике - уже приехал чучело черепахи , тот что с бошкой - будет в него вставляться , теперь продумываю про другой ... долгий процесс предстоит в общем ... .
Наша можно сказать постоянная рубрика "Карпюк пише про книжки" Про вино пиво и джин, Францию и Англию, торговые войны, пошлины, налоги и Португалию, голого короля и группы лоббистов. Рекомендую ))) Спойлер Французьке вино було улюбленим напоєм англійців до кінця XVII століття. В окремі роки після 1560-х імпорт вин із самого лише Бордо в Англію сягав 6-10 мільйонів галонів, а в середньому складав близько 5 млн галонів на рік, що було вдвічі чи навіть втричі більше, ніж з усіх інших джерел разом взятих. Французькі вина стали найважливішою статтею британського імпорту. Франція розглядалася як основна суперниця Британії починаючи з кінця XVII ст. Країни знаходилися у стані війни майже безперервно, починаючи зі Славної революції 1689 року і аж до закінчення війни за іспанську спадщину у 1713 році. Весь цей час — майже чверть століття — діяла повна заборона на торгівлю. В кінці XVII ст. у політиці домінувала меркантилістична система уявлень про економіку, згідно з якою єдиною вигодою в міжнародній торгівлі був надлишок експорту над імпортом, тому вважалося, що ворога можна ослабити, якщо припинити чи обмежити з ним торгівлю. Оскільки витрати на французькі вина сягали 12-13% від усього британського імпорту та вносили найбільший вклад в значний дефіцит балансу Англії в торгівлі з Францією, вино було постійним джерелом занепокоєння англійського уряду та місцевих торговців. Унаслідок цього, в 1670 році уряд запровадив "тимчасовий" податок на французьке вино та паралельно надав преференції напоям з Іспанії та, особливо, Португалії. Французькі вина в середньому були дешевшими та містили менше алкоголю, тому встановлення мит на основі обсягу, на противагу адвалорним митам, які розраховуються в залежності від міцності напоїв, означало практично повну заборону на ввезення дешевих вин. Найважливіше, що дешеві французькі вина стали недоступними якраз в момент формування смакових звичок масового споживача, який обрав натомість пиво та джин. "Століття джину", яке ледь не погубило Англію, тісно пов'язане з оподаткуванням та митами. До 1643 року високі акцизи сповільнювали попит на міцний алкоголь, до того ж, місцева продукція була низькоякісною. Виробництво почало розвиватися лише після заборони на іноземні напої у 1689 році, а додатковий імпульс галузь отримала у 1729 році, коли парламент дозволив дистиляцію конфіскованого вина, контрабандного чи зіпсованого. З 1684 по 1750 рік виробництво виросло не менш ніж в 10 разів, як і споживання — Англію охопила джинова лихоманка. Лондон переповнили п'яні як чіп бідняки, які споживали джин, бо він був дешевше пива. Уряд схаменувся пізніше, і вже в 1751 році обмежив продаж джину та підвищив податки. Через неврожаї 1750-их також тимчасово заборонили виготовлення міцних напоїв із зернових культур. Вже у 1759 році виробництво впало до нуля. Пізніше уряд послабив заборони, проте дозволив відкритися лише 12 винокурням (раніше їх були сотні). З бідою покінчили тими самим методами, що й розпочали — оподаткуванням та регуляцією. Показово, що після зниження акцизу на міцні спиртні напої з 11 до 7 шилінгів за галон офіційна статистика показала збільшення об'ємів споживання та стрибок податкових надходжень з менш ніж £4 млн на початку 1820-х до більше £5 млн у 1830-ому. Хто б міг подумати, еге ж? Тільки Гетьманцеву ні слова. Британія переорієнтувалася на Португалію у споживанні вина, і на це були свої специфічні причини. Британський вплив на Португалію у багатьох аспектах був настільки сильним, що лише трішки недотягував до повноцінної колонізації країни. Британці мали право утворювати на території Португалії факторії з власними законами без жодних обмежень на ціни, торгівлю, заборони та монополії, а також право на носіння зброї та сплати податків лише королю. У 1703 році британці уклали з Португалією Метуенський договір, який гарантував сприятливі умови для португальських товарів в обмін на вільне ввезення британського текстилю та іншої промислової продукції. Мито на португальські вина не повинно було перевищувати 2/3 мита на французькі вина. У 1742 році мито на німецькі вина складало £31 за бочку, £52 — на французькі, £25 — на іспанські та £24 за бочку португальських вин. За шість років з 1736 по 1741 імпорт вин з Португалії був більшим, ніж з будь-якої іншої країни, та в 20 разів вищим за імпорт з Франції. Книга розкриває сутність влади, яка є не монолітним цілим, а складною конфігурацією зацікавлених сторін. Після закінчення війн у 1713 році Корона спробувала нормалізувати торгові відносини з Францією, однак парламент рішуче відкинув нові домовленості. Короні протистояла широка коаліція всіх тих, хто отримував вигоду від заборони імпорту з Франції та сприяння Португалії — власники португальських винних факторій, британські пивовари, купці та виробники текстилю. Кожна реформа вимагає усунення від корита зацікавлених сторін, які не бажають віддавати владу та гроші, бо так захотів король, надто, коли голий. Політика не залежить від одної-єдиної "політичної волі" — зміни неможливі без того, що зараз би назвали "громадянським суспільством": в той час як Хлібні закони, які регулювали ціни на зерно та здорожчували хліб, були скасовані в Британії ще в 1840-х роках завдяки підтримці простого люду, алкоголь вважався предметом розкоші, тож люди були змушені платити високі акцизи. Втручання влади спотворює сигнали ринку і завше призводить до одного — монополій, втрат, олігархії та неефективності. Кількість пивоварень у Лондоні впала зі 190 до 100 за період з кінця XVII ст. по 1830 рік. Доля виробництва перших 12 пивоварень за цей період зросла з 40% до 85%. Виробництво пива в умовах захисних тарифів у Великій Британії виродилося в олігополію, яка влаштовувала обидві сторони: уряду так зручніше було збирати податки, а великі виробники комфортно почувалися в умовах обмежень на вхід до ринку. Наслідком високих податків та обмежень на ринку стало падіння споживання пива — в умовах зростання доходів та населення виробництво пива майже не змінювалося протягом кількох століть. Масштаби кабального оподаткування французьких вин демонструє той факт, що після укладення договору про вільну торгівлю між Британією та Францією у 1860 році лише за 10 років імпорт французького вина зріс в 5 разів. Гіпотетичний аналіз Джона Ная показує, що за відсутності митних обмежень на початку XIX ст. британський імпорт в 15-20 разів перевищував би фактичні обсяги. Турбота держави про "захист вітчизняного виробника" також, овва!, виявляється мітом. Молода бавовняна промисловість в XVIII ст. залишалася поза увагою протекціоністів і не була предметом державного регулювання. Ніхто з сучасників не міг уявити, що колись ця галузь стане флагманом промислової трансформації та швидких інновацій. Її успіху сприяла готовність підприємців йти на ризик і технічні інновації, а також сприятливе невтручання влади. Те саме "сприятливе невтручання", завдяки якому Україна має дешевий та швидкий інтернет, а також неймовірну розмаїтість кави на ринку. Смаки британців сформувалися не стільки під впливом культурних вподобань чи "вроджених" нахилів, скільки економіки та політики. Аж до кінця XVII ст. жителі Англії споживали вина (в основному, французькі) в значних кількостях, і тільки кілька десятиліть змін у зовнішньоторговій політиці в умовах протекціонізму та війни сформували смакові звички, які пізніше будуть вважатися характерними особливостями британців. Держава — потужний механізм формування індивіда, і якщо вона може сформувати цілу культуру споживання лише кількома податками, то що вже казати про більш радикальні методи перебудови суспільства. Звідси й висока відповідальність не тільки обраних у владу, а тих, хто її обирає. Ця невеличка книга про вино та податки пропонує напрочуд багатий матеріал для роздумів про славне минуле, печальне сьогодення та вкрай неоднозначне майбутнє. Рекомендую. Автор — Олег Карпюк, #Рецензія_Офф
... таки да ... от названия зависит цена ( не в пфенингах) ... и причём в разы ... Вспоминая общения с адекватными ( а порой и интересно-любимыми - да да , есть такие ( но коллосально мало), если шо ) женщинами ... то некоторые обыденные , со стороны , вещи , которые они сделали , кажутся исключительно нужными/полезными/вкусными/необходимыми ... нужное - выбрать/подчеркнуть ... можно сразу 2 позиции Так что кекс - не всегда мафин , как и мафин - не всегда кекс .
Саня , пусть это пиво будет самым крепким напитком сегодня, а бутылку бить о мозги... не стоит. Стекло и да ну нах... и возраст и опыт, а испанский пенсионный фонд пополнять не переставать!
Еще немного о вине )) Как что намешать, и как что обозвать, чтобы бьіло в масть ))) Я уже писал, что Крассохина (россия), говорила, что модно у производителей вин купаж 70% Молдовьі и 30% Пино Нуар для запаха, назьівают таки Пино Нуар, без малейших стеснений. Спойлер Можно ли назвать вино Каберне Совиньон, если оно содержит другой виноград?* Для того, чтобы правильно ответить на этот вопрос, необходимо понять, где было произведено данное вино. В каждом регионе свои законы, которые предписывают, сколько и какого винограда должно содержаться в конкретном вине, чтобы вино было маркировано, как виноград. В США вино, маркированное как Каберне Совиньон, должно быть сделано, по крайней мере, на 75 процентов из винограда Каберне Совиньон. В Австралии и Европейском Союзе этот минимум составляет 85 процентов. Некоторые виноделы пользуются этой гибкостью, чтобы компенсировать винтажные вариации или увеличивать структуру, цвет или ароматические свойства. Кстати, а вы читали наш материал об управлении стабильностью цвета красного вина? Рекомендуем ознакомиться по ссылке: https://enogrup.com/news/upravlyaem-stabilnostyu-cveta-krasnogo-vina/ Другие виноделы любят делать вина, которые на 100 процентов состоят из одного сорта винограда. Если вы не видите наименование винограда на этикетке вина, это обычно означает, что вино представляет собой смесь винограда. *Перевод из источника Winespectator
Не, ну вот зря вот так...человек понимаешь ли устал, сил не хватило до дома дойти, прилег отдохнуть...и на те........
