Новини ЗСУ, ВПК, навчання, збори, виставки

ДП "Завод ім. Малишева" після завершення виконання контракту із Таїландом оновить виробничі потужності та розпочне випуск легкої бронетехніки на нових виробничих лініях, - розповіли Генеральний директор ДК "Укроборонпром" Павло Букін та директор заводу Олександр Хлань.

"Було проведено велику роботу з модернізації бронетанкової техніки для Збройних сил України. Тайський контракт, який сьогодні завершили, – це одна з можливостей для підприємства розвиватися. Ця робота відбивається на фінансових показниках заводу ім. Малишева. Сподіваємося на подальший розвиток підприємства", – заявив Павло Букін.
Завершення 2017 року з рекордними показниками реалізованої продукції, завдяки виконанню цілого ряду замовлень, як в інтересах Міноборони України, так і для іноземних замовників, а також підписані контракти на 2018 рік, дозволили підприємству "Укроборонпрому" розпочати розширення виробництва. Зараз підприємство працює над поновленням випуску легкоброньованої техніки – БТРів.
"Ми поновлюємо лінії легкої броньованої техніки – плануємо випуск БТР-3 та БТР-4. Вже придбано все обладнання, змонтовано стендове обладнання, – розповів Олександр Хлань, додавши, що 2018 рік повністю законтрактований.

 

Дозор

 

Соединенные Штаты Америки подтвердили доставку американских противотанковых ракетных комплексов "Джавелин" (Javelin) в Украину.

"Они уже доставлены", - сообщил официальный представитель Государственного департамента США 30 апреля в ответе на запрос Радио Свобода о передаче комплексов "Джавелин"
В конце 2017 администрация президента США Дональда Трампа приняла решение о продаже Украине летального оружия, в том числе противотанковых ракетных комплексов Javelin.
1 марта Государственный департамент США одобрил продажу Украине 210 противоракетных комплексов Javelin и 37 пусковых установок к ним на общую сумму около 47 млн долларов.
Оборонный бюджет США на 2018 финансовый год предусматривает предоставление Украине 350 млн долларов оборонной помощи, в том числе возможность передачи летального оружия.
"Джавелин" (Javelin) - американский переносной противотанковый ракетный комплекс (ППРк), предназначенный для поражения бронетехники, танков, а также БПЛА, вертолетов и винтомоторных самолетов, заходящих на посадку.

 

Dylan Malyasov

Президент Украины официально подтвердил факт получения Javelin-нов (s) по этому и мне можно несколько фактов сообщить :
- одна из поставок была 6 Апреля и доставили ее на борту самолета С-17 ВВС США
- несколько пусковых установок уже опробованны "огнем"
- на данный момент около 6 ракет уже долетели до своих целей.
- да "там" тоже теперь есть, но для ознакомления
- фото скоро.

 

С-17 в Борисполь

 

Сергій Згурець

Що може і як сконструйована нова високоточнна система залпового вогню “Вільха”
Обіцяв деталі про «Вільху». Отже, з головного.
За словами Генерального директора — генерального конструктора державного Київського конструкторського бюро «Луч» Олега Коростельова, який власне є і головною рушійною конструкторською силою цього проекту, «Вільха» забезпечує якісно інший рівень застосування систем РСЗО. З можливостями, яких раніше просто не було. «Ми створили нове високоточне озброєння - поки що на ту ж саму дальність, що і «Смерч». Від 20 до 70 км. І ми розгорнули виробництво нової ракети. Самостійно. Ми все тепер робимо самі. Ми робимо корпус двигуна, сопловий блок, стабілізатори, бойову частину, запобіжно-виконавчий механізм, систему наведення, систему прийняття сигналів супутникової навігації, газове управління, підривачі».
Щодо точності влучення ракет, то такі показники зазвичай втаємничують. Але, здається, зараз не той випадок. Повторюсь - за твердженням Президента, ракета «Вільха» має точність на порядок більшу, ніж снаряди реактивної системи залпового вогню «Смерч» радянського виробництва. Після порівняння технічних характеристик це означає, що кожна ракета «Вільха» на відстані у 70 км влучає у коло діаметром тридцять метрів. Або навіть і менше. Бо за весь період стрільб ракетами «Вільха» були непоодинокі випадки, коли ракети влучали у кілок з прапорцем - тобто з нульовим відхиленням від цілі.

Спойлер

Як це відбувається і за рахунок чого досягнуто?
Логіка управління для реактивних систем залпового вогню полягає в тому, що реактивний снаряд чи ракету треба стабілізувати на початковій ділянці траєкторії, а потім - відкоригувати на кінцевій.
Якщо спостерігати за пуском «Вільхи», то помітно, що при виході з направляючої у передній частині ракети з`являється швидке пульсуюче полум’я. Це спрацьовують імпульсні двигуни. Вони потрібні, аби забезпечити незмінним курс ракети, коли вона ще розганяється. Адже восьмиметрова ракета вилітає з направляючої зі швидкістю лише 30 метрів на секунду, і цього замало, або керувати нею за допомогою аеродинаміки. Її можна утримати на вірному курсі лише реактивною силою імпульсних двигунів. Тож після виходу з направляючої ракета стабілізується за рахунок маленьких одноразових реактивних двигунів. Таких імпульсних двигунів 90. Вони зовні опоясують блок управління у декілька рядів. Всі вони спрацьовують за декілька секунд - набагато швидше, ніж автоматна черга. Проте кожен імпульс відбувається у потрібну мілісекунду, і з потрібного напрямку. Обрахунки здійснює процесор - з урахуваннях усіх даних, необхідних для точної орієнтації ракети.
Середня частина траєкторії ракети є некерованою. На третій, заключній частині польоту, владу над «Вільхою» знову бере система управління. Коли ракета починає знижуватися, у передній частині ракети розкриваються аеродинамічні рулі. Система управління інтегрує сигнали від глобальної системи позиціонування супутників та власної інерціальної системи і формує команди на рулі. Управління відбувається за стандартним методом паралельно-пропорційного наближення. Ракета керується до влучення у ціль.
За твердженням генерального конструктора — генерального директора ДержККБ «Луч» Олега Коростельова, ймовірність того, що на всій дистанції польоту ракети супутниковий сигнал буде відсутній - дуже мала. На низку уточнюючих питань за цією темою розробники «Вільхи» відповідали так: «Якщо одна сторона супутники виключить, то інша обов’язково залишить». Це означає, що глобальна система позиціонування нової ракети враховує можливості різних систем позиціонування.
Окрім точності, ще одна важлива конкурентна деталь залпу «вільхами» - на відміну від радянського «Смерча», - це можливість розведення ракет на кінцевій ділянці. Кожна ракету знищує свою ціль, якщо координати цих цілей попередньо розвідані і введені в «мізки» кожної ракети. Саме це і робить їх і високоточними, і в міру розумними.
Діаметр розведення 12 ракет, що запущені у залпі на одному прицільному куті установки становить приблизно 1,5 км. Ведення вогню з бойових машин може бути як одиночними пусками, так і залпом. Тож можна стверджувати, що «Вільха» - це високоточна тактична зброя, придатна для масового застосування.
Тактичні вимоги - нанести масований удар і швидко полишити місця пуску. Розгортання комплексу разом з заряджанням ракет - в межах 30 хвилин. Бойова машина можне пересуватись і повністю зарядженою. Зазвичай заряджання відбувається завчасно, за декілька кілометрів під зони пуску. Прив’язка до точки старту, введення даних для стрільби, введення координат цілей - безпосередньо у зоні пуску.
Нове рішення від ДержККБ «Луч» також включає оснащення бойових машин автоматизованою системою пуску. Це значно скорочує час на введення необхідних даних для пуску кожної ракети по конкретній цілі, і пришвидшує готовність до відкриття вогню. Також суттєво спрощено наведення пакету з 12 ракетами на потрібний кут підйому та азимут. За рахунок приладів навідник переміщує пакет з ракетами, орієнтуючись на зображення на невеличкому захищеному екрані, де вказано точку, на яку треба вивести положення пакету. Вже не потрібні бусолі і інші процедури наведення, характерні для «Смерчей». Хоча всі вони залишаються на машині як резервний варіант для наведення.
Мінімальний період перебування РСЗО на бойовій позиції сприятиме живучості системи, модернізованої за рахунок автоматизованої системи пуску. Пуск пакету з 12 ракет - за 48 секунд. Полишення зони пуску - за 3-4 хвилини. Залп відбувається без зміни положення пакету.
Маса ракети - в межах 800 кг. Маса двигуна - в межах 500 кг. Система управління - в межах 70 кг. Швидкість ракети на кінцевій ділянці траєкторії – в межах 3,4 М. Вага бойової частини – близько 250 кг.
В Україні з 1995-го р. кількість снарядів до РСЗО з уламково-фугасною бойовою частиною була обмеженою. Хоча, на думку військових, саме така бойова частина вважається найбільш оптимальною з огляду на ту кількість типових задач, що стоять перед ракетними підрозділами в сучасних умовах. Основні бойові частини до РСЗО «Смерч», якими сьогодні володіє українська армія — касетні. Тож військові наполягали на тому, що нова бойова частина має бути уламково-фугасна. Це і було зроблено. При цьому, з огляду на уніфікацію роз’ємів, на «Вільху» може бути встановлена будь-яка інша бойова частина. Зокрема, термобарична.
Державні випробування «Вільхи» триватимуть ще до кінця липня. Адже програма перевірок надзвичайно широка. Можна припустити, що прийняття українською армією «Вільхи» на озброєння – йдеться про наказ Міністра оборони, який легітимізує увесь процес подальших закупок - відбудеться десь у серпні. Президент України, у свою чергу, заявив про те, що серійне виготовлення нової ракети відбудеться вже у цьому році. Це може стати реальністю, якщо вже сьогодні буде здійснено заходи з випереджуючого виробництва окремих ключових елементів, характеристики яких не залежать від остаточних результатів повного циклу державних випробувань. Зокрема, це стосується виробництва твердого палива для нових систем. Чим більше ракет буде замовлено - тим точнішими вони будуть. Велика партія забезпечить незмінність характеристик твердого палива при його виготовлені. Адже фактично всю дистанцію від перших кидкових випробувань ракети до залпових пусків в рамках державних випробувань пройдено з мінімально можливою кількістю пусків. Насамперед, з метою зменшити вартість розробки.
За словами заступника Міністра оборони України генерала Ігоря Павловського, вчасне виконання проекту «Вільха» надзвичайно важливе для українського війська. Досягнуті здобутки дозволять у подальшому йти двома паралельними шляхами переозброєння Ракетних військ та артилерії, що суттєво прискорить посилення потенціалу Збройних Сил України. Йдеться як про виготовлення повністю нових зразків, так і використання нової системи управління від «Вільхи» для якісного покращення бойового потенціалу тих реактивних снарядів для РСЗО «Смерч», які вже є в арсеналі української армії.
Подальше вдосконалення РСЗО з новими засобами враження буде здійснюватись у напрямку створення на їх базі розвідувально-ударних систем, інтеграції в автоматизовану систему управління, збільшення дальності дії системи та потужності бойових частин. Весь цей процес буде реалізуватися у тісній взаємодії підприємств оборонно-промислового комплексу з Міністерством оборони України.
Вже найближчим часом відбудуться стрільби нової версії «Вільхи» на відстань у 120 кілометрів. Це досягнуто за рахунок збільшення двигуна і зменшення ваги бойової частини з 250 до 170 кілограм. Але ця бойова частина залишається достатньо ефективною для виконання основних типових завдань на дальності у 120 кілометрів - з незмінною точністю враження, як і для базової «Вільхи». При цьому ракета буде піднімається на висоту у 30-40 кілометрів. Чим вище - тим більше часу ракета летить у розрідженому просторі, що також сприяє збільшенню дальності дії.
Також урядом поставлене завдання про переведення високоточної реактивної системи залпового вогню на автомобільну базу вітчизняного виробництва.
Також йдеться і про власне виготовлення 300 мм пускових стволів для пакету направляючих для РСЗО.

 

Траки ХДАВП успішно проходять випробування

Розпочалися випробування траків, виготовлених на Харківському авіапідприємстві.
Нагадаємо, у кінці 2017 року харківські авіабудівники виграли тендер на поставку комплектуючих для одного із бронетанкових заводів України. Йдеться про виготовлення елементів гусеничної стрічки для БМП. Така продукція повинна обов’язково проходити випробування.
«На полігоні бронетанкового заводу пройшли перші польові випробування наших траків. Це був тестовий пробіг у 50 км. Загалом такий випробовуваний пробіг має скласти 500 км. Згідно першим випробовуванням ніяких зауважень до наших виробів немає», - повідомив начальник Департаменту виробництва ХДАВП Вячеслав Рачинський.
Випробування почалися у кінці квітня і будуть тривати близько місяця.
За словами Вячеслава Рачинського, у виготовленні траків задіяно декілька цехів авіапідприємства - пресово-кувальний, цех механообробки, цех виготовлення систем управління, гальванічний цех, цех гідроапаратури, зварювальний.
«Виконання цього замовлення військових дуже важливе для нашого підприємства, бо на тривалий період забезпечує постійною роботою багатьох наших працівників. У даний час потреба у такій продукції дуже велика, а в Україні більше немає виробників траків», - зазначають у Департаменті виробництва ХДАВП.

 

Александр Коваленко

Намедни от президента Украины Петра Порошенко на заседании Совета национальной безопасности и обороны Украины прозвучало предложение о расширении границ имеющихся полигонов, для испытания новых видов вооружений, в частности – ракетного.
В принципе новость как новость и многие СМИ связали её в первую же очередь с испытаниями ракет РСЗО “Ольха”. Однако данные ракеты прошли полный цикл испытаний и сейчас находятся в позиции низкого старта “на золото” (в серию). А потому, речь уж точно шла не о них.
Данное предложение в первую же очередь сигнализирует о том, что в скором времени должны начаться не только более основательные испытания долгожданной ПКР “Нептун”, которая призвана будет обезопасить морские границы Украины от посягательств со стороны гибридного флота, но и ОТРК “Гром-2”, козырь в рукаве ВСУ в спорах с врагом на суше.
Иных вариантов, для чего расширять полигоны, я не вижу. Хотя, не скрою, что для испытания предельной дальности полета ракет “Нептун” и того же “Гром-2” придется их запускать в сторону Черного моря, ведь официальная дальность поражения целей нашим ОТРК - 280 км, при возможности увеличения до 500 км.

 

Процес капітального ремонту БМП-1, що знаходились на зберіганні та були продані нашій державі для потреб Збройних Сил.

 

Україна купить САУ 2С1 виробництва Польша, які експлуатувались в Чехіїї.

 

Десантно-штурмові війська неодноразово показували свій професіоналізм та вправність у виконанні бойових завдань за призначенням.

Кожен військовослужбовець, який знаходиться на передових позиціях, чітко розуміє свої обов’язки перед державою. Підрозділи, які знаходяться на лінії зіткнення мають постійно підвищувати свої професійні навички в бою.
Днями удосконаленням своїх бойових можливостей у водінні та проведенні бойової стрільби тренувалися військовослужбовці танкового підрозділу 95 окремої десантно-штурмової бригади.
Під час одного із етапів практичних занять військовослужбовці відпрацьовували елементи водіння бойової машини танку Т-80БВ, відпрацьовували елементи екіпажного ведення бойових стрільб та удосконалення можливостей танку знищувати цілі.
— Точність, швидкість та влучність — це головне в роботі екіпажу. Знищити ціль — це найважливіше завдання танкістів щоб аби основні сили ведення бойових дій змогли завершити поставлені завдання по визволенню тимчасово окупованих територій, — повідомив командир танкового підрозділу майор Олександр Колосов.

 

Юрий Бирюков

В этом году армия потратит 4 миллиарда гривен на военное строительство - сумма большая, чем за последние 15 лет вместе взятых.
К проекту #184общаги добавим то, что мы #строимширлан. День за днем, объект за объектом. Десятки тысяч квадратных метров.
Там уже закончен монтаж корпусов 11 казарм и начата работа по строительству внутренних простенков и разводке сетей.
Там уже закончен монтаж основных систем отопления в новой котельной и ее начали обшивать стенами.
Там уже закончен монтаж корпуса столовой, внутри начали строить внутренние стены и продолжают делать капитальное здание пищеблока.
Все предыдущие годы в нашей стране была армия, правда? И подразделения из года в год использовали полигон Широкий Лан. За 23 довоенных года ни разу и ни у кого не возникло желания построить стационарный лагерь. Ни на Широком Лане, ни где либо еще.

 

Військово-Морські Сили Збройних Сил України перейшли на класифікацію кораблів за номером вимпела, яка прийнята багатьма військовими флотами світу, в тому числі поширена й серед європейських країн – членів НАТО.

Такий висновок можна зробити з оновлених бортових номерів кораблів та катерів ВМС, які зокрема можна було побачити 29 квітня, під час урочистостей з нагоди 100-річчя підняття Українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту та Севастопольській фортеці
Відповідно до такої класифікації кожен корабель отримує унікальний номер вимпела. Система була запроваджена у ВМС Великої Британії, ще перед Першою світовою війною, для розрізнення кораблів, спрощення зв'язку і кодування та з часом зазнавала змін. Згодом була стандартизована для НАТО (у США використовують іншу систему).
Сучасний номер складається з буквеної (префікс) та цифрової частини. Префікс вказує на клас корабля, наприклад F (Frigates) – фрегати (корвети), L (Landing vessels) – десантні, М (Minesweepers) – мінно-тральні та ін. Крім того кожній країні, що приєдналася чи приєднається до системи виділяються свої інтервали номерів, що гарантує їх унікальність.
Зокрема серед кораблів ВМСУ в Одесі з новими номерами: морське водолазне судно «Почаїв» – А701 (раніше U701), навчальні катери «Чигирин», «Сміла», «Нова Каховка» - А540, А541 та А542. Префіксом «А» (Auxiliary Vessels) позначаються допоміжні судна.
Цікаво, що номери типу А54Х виділені Данії, а серії А7ХХ Франції, але якщо згідно довідника ACP 113 (AI) номер А701 вільний, то номери А540, А541, А542 носять судна ВМС Данії: Dannebrog, Birkholm та Fyrholm, які перебувають на активній службі.
Серед інших кораблів ВМС – артилерійський катер «Скадовськ», малі бронекатери пр.58155 «Бердянськ», «Вишгород», «Лубни», «Кременчук» та «Нікополь» вже були з бортовими номерами типу P170, P175...Р179 – (Patrol). Вони також зберегли цифрові позначення від старих номерів ВМСУ типу U170, змінивши лише префікс.

 

6 травня в Україну повернулися військові льотчики транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, які на острові Гренландія на військово-транспортному літаку Іл-76, які впродовж чотирьох тижнів виконували завдання спільної українсько-данської операції з перевезення пального «Північний сокіл — 2018».

Слід зауважити, що українські військові льотчики вже десятий рік поспіль в екстремальних полярних умовах на острові Гренландія беруть участь в українсько-данській операції з перевезення пального літаком з авіабази ВПС США «Туле» на данську полярну станцію «Норд».
Очолював роботу українських авіаторів полковник Сергій Артеменко.
Під час урочистої зустрічі на військовому майданчику аеродрому «Бориспіль», полковник Сергій Артеменко подякував особовому складу за успішні показники та високу льотну майстерність під час проведення українсько-данської операції «Північний сокіл — 2018».
Десятий рік поспіль екіпажі бригади транспортної авіації з Мелітополя демонструють високий професіоналізм при здійсненні польотів у важких полярних кліматичних умовах. Практично за неповний місяць військові льотчики налітали понад 100 годин у полярному небі, загалом було здійснено більше 25 місій, що склало понад 50 рейсів з авіабази ВПС США «Туле» на данську полярну станцію «Норд» на острові Гренландія. При цьому було перевезено 718588 літрів пального у внутрішніх баках літака та понад 25 тонн іншого вантажу.
— Ми літали щодня по два рейси. Польоти дуже ускладнювали обмежена видимість, безорієнтирна місцевість, магнітне схилення, віддаленість запасних аеродромів, швидка зміна метеорологічних умов, а також складне обслуговування авіаційної техніки та обмежена кількість навігаційних засобів, — зазначив керівник операції.

 

Сергій Згурець

Стрельнуть стариной
Армия Украины возвращает из «запасников» в боевой строй сразу шесть типов зенитных ракетных комплексов.
На треть увеличится количество боеспособных комплексов в составе зенитных ракетных войск ВС Украины, способных сбивать самолеты, крылатые ракеты, а также «беспилотники» врага. Таков мой оптимистический прогноз, если совместные усилия Министерства обороны, предприятий «Укроборонпрома», а также частных компаний, уже глубоко вовлеченных в решение актуальной задачи, будут результативными. Практически все типы ЗРК, которые за «избыточностью» были выведены из боевого состава в период с 2003 по 2013 гг., и к которым есть значительный запас ракет, получают шанс «тряхнуть стариной».
Сегодня защитный щит над Украиной держат зенитные ракетные системы и комплексы советской разработки двух типов. Это самоходные ЗРК средней дальности С-300ПС (SA-10B Grumble) и «Бук-М1» (SA-11 Gadfly). «Трехсотка» и «Бук» могут уничтожать цели противника на максимальных дальностях в 75 км и 32 км, и высотах до 27 км и 22 км соответственно. Количество дивизионов этих ЗРК - около полусотни. При высокой выучке личного состава и исправности всех ЗРК – это достаточно мощная сила. Но руководством Вооруженных Сил принято решение существенно усилить количественный состав отечественных средств ПВО. Это связано с необходимостью прикрытия наших войск в зоне соприкосновения с противником – как в позиционной, так и в активной обороне, а также с уплотнением прикрытия объектов первой категории. К таким объектам, в частности, относятся города-«милионники», атомные станции и плотины гидроэлектростанций.
В строй могут вернуться сразу шесть типов зенитных ракетных комплексов и систем. Это три ЗРК малой дальности – самоходные «Куб» (2К12) и «Тор» (9К330) и пока транспортируемый С-125. Два средней дальности - С-300ПТ (транспортируемый, близкий родственник «штатного» самоходного С-300ПС) и мобильная универсальная система противоракетной и противосамолетной обороны, созданная для прикрытия маневренных боевых действий собственных войск С-300В1 (SA-12 Gladiator). И, наконец, «дальнобойная» С-200В.
Зенитная ракетная система большой дальности С-200В - особая тема. SA-5 Gammon – как Голиаф «холодной» войны. Он встал на службу в 70-х годах. Комплекс стационарный и вроде бы староват по нынешним меркам. Но есть нюанс. «Старожил» обладает ракетами с мощной боевой частью и способен поражать цели на дальности в 240 км и на высоте от 300 м до 40 км. Дивизионы С-200В способны уничтожать самолеты врага до того, как они долетят до рубежа, с которого они могут применить собственное вооружение. Также считается, что «двухсотка» не позволит приблизиться к Украине вражеским воздушным командным пунктам, самолетам-разведчикам и самолетам-постановщикам всех типов помех. Все это в комплексе может лишить противника возможности эффективно управлять воздушной операцией. Ну, хотя бы потому, что просто страшно.
В 2012 г. у нас в ЗРВ было четыре воинские части, которые были вооружены ЗРС С-200В. Группы дивизионов С-200В были размещены возле Львова, под Киевом, а также под Херсоном и Феодосией. Все они по итоговой проверке 2012 г. были признаны боеспособными. Но уже в начале 2013 г. решением тогдашнего Министра обороны Лебедева все они внезапно были признаны устаревшими. Их «сокращение» заняло буквально месяц. Отдельные элементы - например, кабели на позициях, так как это комплекс стационарный, - просто рубились топорами. Тогда же из боевого состава была выведена и Уманская зенитная ракетная бригада (три дивизиона), вооруженная комплексами С-300В1. В командовании ЗРВ до сих пор служат люди, которые поддержали оба этих решения. Самое время, наверное, у них спросить – почему?

Спойлер

Сегодня в Минобороны не исключают, что «двухсотка» еще пощиплет нервы российским воздушным командным пунктам и пилотам самолетов с боевой нагрузкой. Не исключено, что за реанимацию «двухсотки» возьмется КБ Южное и сделает ракету для этой системы твердотопливной. Но это вряд ли произойдет до конца года, хотя по остальным комплексам проверочные стрельбы планируется провести уже до конца 2018 г. По крайней мере, в этом заинтересовано Минобороны.
Учитывая объем необходимых работ, технологические ограничения и жесткие строки - это сложная задача. По некоторым ЗРК нет ремонтной документации. Поэтому фактические нужно провести обратный инжиниринг блоков и узлов, их отремонтировать или восстановить, и обеспечить применение комплексов по назначению. При этом от предприятий «Укроборонпрома» и частных компаний модернизации комплексов, которые они берут в средний восстановительный ремонт, пока не требуется. Хотя некоторые из ЗРК, в частности, тот же С-125М «Печора» обладает существенным потенциалом для наращивания боевых возможностей. За счет установки на ракеты 5В27Д новых полуактивных или активных головок наведения, которые разработаны киевской компанией «Радионикс» дальняя граница зоны поражения С-125М увеличивается по дальности с 18 до 40 км, по высоте - с 18 до 25 км. В максимально «навороченной» версии появляется возможность обстреливать восемь вражеских целей одновременно. Работа комплекса с пуками ракет с полуактивной головкой уже проверена практикой. У зарубежного заказчика.
Ответственность за весь «реанимационный пакет» по продлению ресурса ракет к зенитным ракетным комплексом, которые сегодня стоят на вооружении ВС Украины, а также к тем, которые будут введены в состав ЗРВ в ближайшей или среднесрочной перспективе, за исключением «двухсотки», возложена на государственное Киевское конструкторское бюро «Луч», во взаимодействии с другим киевским предприятием, «Визар», также входящим в состав ГК «Укроборонпром». Как известно, во времена Советского Союза на предприятии «Визар» собирались ракеты к ЗРК С-300. На «Визаре» такое есть ряд необходимой контрольно-измерительной аппаратуры для проверки параметров ракет.
Модернизация или разработка новых образцов зенитных ракетных комплексов для ВС Украины – следующий этап в усилении отечественного противовоздушного щита. Проекты есть по комплексам малой, средней и большой дальности. Причем, что интересно, с использованием уже существующего промышленного и технологического задела. По утверждению разработчиков, с которыми я общался, на результат под испытания можно будет выйти уже в течение двух лет. Причем с весьма вменяемым финансированием. Ставка сделана максимально на свои возможности. Но помощь или партнерство со стороны западных компаний будет необходимо для приобретения современной элементной базы с требуемыми характеристиками. Пока с этим «пробои». Но это уже другая, более долгая история, о деталях которой – в следующий раз. А пока задача номер один формулируется просто. Стрелять должно все, что есть.

 

Міжнародний центр миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ (військова частина А4150, також відомий як Яворівський військовий полігон) оголосив тендер на виконання робіт із «Будівництва навчального місця «Бій в населеному пункті».

На будівництво планується витратити 39,68 млн. грн. Торги відбудуться 11 травня. Роботи із будівництва об’єкту повинні закінчитися до 31 грудня поточного року.
Тренувальні комплекси, а іноді й цілі штучні міста, для відпрацювання специфіки бою у місті широко використовуються у світі для підготовки військових та поліцейських сил.
У 2016 році подібний комплекс збудований у Литві – на території у 15 гектарів було побудовано 26 об’єктів: житлові будинки, школа, церкви, поліцейський відділок, магазин, стадіон, автобусна зупинка, вулиці, тротуари, ігрові дитячі майданчики та інші будівлі.(на фото французьський полігон)