Новини ЗСУ, ВПК, навчання, збори, виставки

Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine

Підрозділ 13-го окремого десантно-штурмового батальйону 95 бригада Десантно-штурмові війська Збройнi Сили України, що бере участь у навчанні #SaberJunction у Німеччині, отримав завдання у складі сил #OpFor організувати оборону міста Убенсдорф / Subunit of the 13th Airborne Assault Battalion of 95th Airborne Assault Brigade of Armed Forces of Ukraine participating in the #SaberJunction2018 exercises, received the task to arrange the defence of city of Ubensdorf by #OpForces at 7th Army Training Command's JMRC U.S. Army Europe in #Germany.
Як розповів командир десантно-штурмової роти капітан Іван Федоренко, це навчальне містечко, збудоване спеціально для відпрацювання бою в міських умовах.
- В епізоді з обороною міста буде задіяно дві роти сил OpFor. Завдання нашої - утримувати сам населений пункт, а американська заблокує підступи до міста. Решта сил OpFor візьме під контроль аеродром, - уточнив офіцер.
У попередньому епізоді навчання «Сейбр Джанкшн 2018», український підрозділ, у складі багатонаціональної батальйонної тактичної групи «Блекфут», висунувся в район зосередження, де розташувався на нічний відпочинок.
- Там, у районі, командир нашої батальйонної тактичної групи капітан Шортер уточнив наступну задачу підрозділам. Завдання для нас було складне – пробити коридор для основних сил у бойових порядках супротивника. Але я не сумнівався, що ми зможемо виконати його вчасно і якісно, - розповів капітан Іван Федоренко.
Під час виходу до району виконання завдання наші десантники відбили кілька нападів противника. У підсумку рота успішно пробила коридор у бойових порядках супротивника та заволоділа ключовою ділянкою місцевості.

 

Olexij Bobovnikov

Собственно покатались.
Задачей на вторую фазу было прорвать оборону противника, и обеспечить проход основных сил. Про сами покатушки все рассказано в видео, могу дополнить что шли на высотку за болгарами, которых там полностью положили, а мы уже эпично дожали, захватив более 20 пленных.
Выполнив это задание, мы закрепились в тылу на высоте. Командиры посмотрели на это, почесали фуражку на тему "опять у этих украинцев всё вышло", и отправили нас на последнюю фазу учений - оборону.
Так что сейчас мы снова в Убенсдорфе, готовимся к обороне. И по идее атаки ждать осталось совсем недолго.

 

Роман Туровець
Кожний нормальний екшн закінчується грандіозною батальною сценою – з шквалом вогню, купами гільз під ногами, вибухами, димом і шаленими емоціями. Все це й було у фінальному епізоді навчання «Сейбр Джанкшн» – бій у місті Убенсдорф.
Перед тим BluFor майже добу тримали наших в напрузі – навколо шастали «Апачі» і гуркотіли «Чинуки», що висаджували десанти. «Та коли вже все почнеться?», – лише дратувалися наші. І ось почалося – о 4.35 підрозділи BluFor втричі переважаючими силами атакували передові підрозділи сил OpFor навколо міста.
Реалізувати всі творчі задумки нашим саперам напередодні не дали – тоді цей тактичний епізод погрожував перетворитися на епічну тривалу осаду.
«Нє, то нє», – сказали наші десантники і набили повні кишені патронами: «Тоді побігаємо». Так оборона Убенсдорфа розділилася на дві складові – одні утримували будинки, а інші маневрували і кошмарили наступаючих, що намагалися просочитися між будинками. Класно попрацювали наші снайпери і «покемони». Особисто спостергав, як нападники не могли второпати, чому раптом засигналив MILES і хто це відключає одного за одним всю їхню групу. А коли спостерігач показував, звідки їх зняв наш снайпер, лише піднімали догори великий палець. А «покемони» – на то вони й «покемони»)
Коли в містечку залишився останній будинок, де ще трималися наші, до нього в якості глядачів зібралися майже всі спостерігачі – цікаво, скільки ще протримається цей малюсенький гарнізончик будівлі.
У підсумку наша рота героїчно полягла, як і мало бути за замислом. Живим залишився один головний сержант роти – він розстріляв усі патрони, помахав нападникам ручкою і через чорний хід вислизнув з будинку – Убенсдорф був взятий.
Зрозуміло, що це гра. І як на кожній грі емоцій тут було, хоч відбавляй. Кумедно спостерігати, як наші і американські солдати, не знаючи мови, доводять один одному, хто кого раніше підстрелив. Обороти, які застосовувалися, кхм… короче, їх дуже складно назвати літературними. Але як не дивно – вони розуміли один одного!
Гра грою, а навички, які тут відточуються, зовсім не ігрові. Наші десантники добре знать ціну підтримки, взаємовиручки і що в реалі означає слово «прикрий!». Тому й діяли, іноді вже інтуїтивно самоорганізовуючись в оборонні порядки на складних напрямках.
Отже, наші програли красиво, що було оцінено обома сторонами цієї гри.

 

Olexij Bobovnikov
Итак, защитники Убенсдорфа дождались-таки нападающих, не успев заскучать окончательно. Хотя предложения типа "А давайте выйдем из города и пойдем им наваляем?" уже начинали поступать))
Американцы в этот раз не пошли колоннами на штурм, а высадили передовые группы с "Чинуков" за пределами города еще ночью, после чего зашли с нескольких сторон.
Памятуя что лучшее ПВО это танки на аэродроме противника, BLUFOR направил свою бронегруппу на аэродром возле Убенсдорфа который удерживали болгары.
Они хоть и не удостоились статуса "убенгсдорфских киборгов", и пали под ударами "Апачей" и "Абрамсов" - но дали бой, и сожгли два "Абрамса" задержав колонну.
Наученные горьким опытом обороны Убенсдорфа украинцами во время учений "Combined Resolve X" весной, в этот раз организаторы не дали развернуться инженерной мысли десантников в полной мере. "Что ж" пожали плечами украинцы, "будем организовывать оборону в духе десантников - мобильную". Потому оборона состояла из нескольких полос, имевших задание прогибаться пропуская атакующих под перекрестный огонь с флангов.
В итоге все, и атакующие, и американцы участвовавшие в обороне вместе с нами (изначально на внешнем кольце, и потом отступившие к нам в город), сказали что такой обороны они еще не видели.
Первые столкновения начались в районе 5 утра, а последние выстрелы отгремели около 11 утра. В общем замес был знатный, веселье в полный рост. Уверен что запомнится надолго.
С любовью, ВСУ ))

 

Наші хлопці з Азову самотужки сконструювали та розробили військовий автомобіль-баггі - легку мультифункціональну армійську машину або FAV (fast attack vehicle).На днях,Андрій Білецький особисто презентував її в розташуванні полку.
Основна відмінність баггі від інших військових транспортних засобів полягає в неймовірній мобільності й швидкості переміщення.Баггі - багатофункціональний.
Його можна використовувати:
▪️ для виконання розвідно-диверсійних задач
▪️ для вогневої підтримки підрозділів. Конструкція кузова дозволяє застосовувати будь-який модуль - КПВТ, СПГ-9, АГС-17, ПТРК, ДШК
▪️ для евакуації бійців в екстремальних умовах (до 10 чоловік або до 4 тяжкопоранених)
▪️ для доставки боєприпасів
▪️ для патрулювання
▪️ як мобільний штаб, тощо

 

Роман Туровець
Все, фініта ля комедія -
навчання «Сейбр Джанкшн 2018» закінчилися. Завантажені під зав'язку подарунками, MRE-шками і емоціями, наші десантники повертаються додому.
Кілька слів у післямову.

На початку керівництво OpFor дещо скептично дивилися на наших: окей, що ще ви можете показати після того фурору, який влаштували десантники 79-ки на аналогічних навчаннях 4 місяці тому? І що за шалені ідеї ви пропонуєте на плануваннях? Та після перших успіхів ставлення почало змінюватися: о, шет, ітс рілли воркінг! Так скепсис перетворився на інтерес: що там українці ще придумають? А на фінальному епізоді в місті, стримані американці з азартом включилися в підготовку і саму гру - стало ясно, що заруба буде мегацікавою. На відміну від 79-ки, у яких тоді були БТРи і танк, зараз у 95-ки не було нічого, крім кількох Хамві. Що зробив ротний за таких умов? Машинами перекрив в'їзди до містечка, а оборону розділив на дві складові: одні глухо тримали оборону в будинках, а інші маневрувати між будівлями. Ще було безліч хитрощів, описувати які було б досить довго, хоча й цікаво, згадати лише знаки на будівлях чи вагон із затиснутими гальмами.. У підсумку спрацювало все: навчальне містечко Убенсдорф трималося більше чотирьох годин. Бої точилися біля будівель, в будівлях і на вулицях. Відео чітко передає атмосферу оборони.

Є безліч скептиків, які рахують все це несерйозним. І МІLES, і сам принцип такого навчання. Не знаю, не знаю... Нічого більш реалістичного у підготовці підрозділів я не бачив. В армії США теж далеко не дурні служать і вони вважають, що саме такий формат є найбільш ефективним.

Після перших же публікацій про хід навчання чимало другорядних (а іноді й досить серйозних) ЗМІ почали подавати новини у стилі «Наша десантура все НАТО перемогла». Сумно, коли заради рейтингу журналісти переступають через здоровий глузд. Мета навчання «Сейбр Джанкшн 2018» - тренування 173-ї повітрянодесантної бригади США. Противника імітував батальйон OpFor. Цього разу батальйон розгорнувся до бригади, хоча батальйонні тактичні групи не дотягували чисельністю до батальйонів. Наша рота входила спочатку в одну, а потім в іншу БТГр. Нам зразу сказали: ваші десантники будуть діяти на самих складих й відповідальних напрямках.

Спойлер: далі

Навчання з 173-ю бригадою проводилося на двох полігонах. Протягом місяця американці відпрацювали масову висадку десанту, марші, наступальні й оборонні дії. Бригаду підтримувала транспортна й тактична авіація, танки, артилерія. Уявляєте масштаб це? Наша ж рота взяла участь лише у трьох епізодах - рейдові дії, прорив оборони противника на ділянці та утримання міста. Інша справа, що в результаті нестандартних рішень командира роти, в наших руках двічі опинялися карти противника з повною обстановкою, що в реальному житті було б величезним траблом для всієї бригади. От якраз тоді керівництво навчаннями й оголошувало паузи для корегування планів. Хоча знову ж - таке корегування не така вже й незвична процедура НАТО - іноді плани навчання корегуються, щоб ще раз розіграти якийсь епізод, навчальна мета якого не була досягнута.

Так що теза, що наша десантура всю нату розігнала, маячня. Хоча тут визнають - ініціативність і рівень підготовки української роти вносить елемент несподіваності і додає інтриги в хід маневрів. Жоден військовий жодної армії не заперечить реальний бойовий досвід. Тому після фрази «ця рота нещодавно повернулася з реальної війни», зазвичай, більшість спірних запитань наших партнерів відпадало. Скажу навіть більше: під час підготовки оборони міста до нас приїхало двоє крепких вже немолодих чоловіків у цивільному. Колишні спецпризначенці, вони мали завдання узагальнювати наш досвід. Запитань по ходу підготовки було багато. Не знаю, що саме у підсумку їх зацікавило, але кілька списаних аркушів вони повезли назад.

Наші десантники мають хорошу індивідуальну підготовку і злагодженість підрозділів. Був момент, коли два взводи нарвалися на засідку з мінометами. В тому бою противник «поліг». Один з американських солдатів, якого наші відправили на вимушений перекур, сказав мені: «Те, як ваші хлопці взяли нас в кліщі, як вони рухалися при цьому, прикриваючи один одного - супер! Наше відділення було вбите зразу, ми нічого не змогли вдіяти». Хіба не приємно таке чути? Але й недооцінювати наших колег, як солдатів, не варто: у них теж є немалий досвід Афганістану й Іраку. Щоправда, там інша війна.

Все сказане вище не применшує успіх наших єнотів - вони красені. 100-відсоткова ефективність у навчаннях - хіба не привід для гордощів? В обороні міста втрати наші і противника співвідносяться як 1:2.

А винахідливості проявили стільки, що чимало наших нереалізованих зараз пропозий взято на озброєння в батальйоні OpFor для майбутніх навчань. В тому ж місті, під час очікування штурму, наші побачили гучномовці оповіщення і запропонували крутити через них звук техніки, що рухається. «Так просто! А ми ніколи не думали про це»! - почули наші.

У штабі OpFor вже хочуть бачити українців постійно. Надто вдало вони вписуються в концепцію Opposing Forces, сил протистояння, які існують для того, щоб тренувати підрозділи армії США в реальному часі.

Наостанок хочу сказати, що цікавих репортажів, яскравих фото й відео могло б бути менше, якби командування роти не йшло назустріч. Ще ніколи мені не було так приємно працювати! Будь-які питання - від присутності в центрі подій чи допомоги з найвигіднішими точками зйомки і до коментарів чи синхронів - вирішувалися миттєво. Тому не можу не подякувати Петру Маснюку та Ivan Fedorenko за розуміння, допомогу та прекрасну взаємодію. Для журналіста таке - вдача. Плюс окреме ''дякую'' за співпрацю - Olexij Bobovnikov.

 

Тему про захист цивільного населення під час ведення військових бойових дій,закордонні експерти та військові обговорювали у Львові, на міжнародній конференції в стінах Національної академії сухопутних військ. В Україні такий захід пройшов вперше, тим не менш, його актуальність зібрала разом чимало закордонних військових фахівців.