Командиры УПА перешедшие на сторону врага

Левочко Василь ("Макаренко", "Юрченко"; ?, с. Чебечів Сокальського р-ну Львівської обл. - 28.08.1945, біля с. Варяж Сокальського р-ну Львівської обл.). Окружний організаційно-мобілізаційний референт ОУН Холмщини (1944), к-р куреня на Холмщині (травень 1944), організатор і к-р куреня "Гайдамаки" (08-09.1944), за розгром куреня розпочато слідство, перед загрозою кари зголосився 12.12.1944 до НКВС, пішов на співпрацю з ворогом (псевдонім "Соколенко").

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 12. Воєнна округа "Буг". Документи і матеріали 1943 - 1952. Книга 1. - Київ - Торонто, 2009 - С.631

Левочко був згодом ліквідований УПА.

Мельник Костянтин ("Голуб"; бл. 1915, с. Бродки Миколаївського р-ну Львівської обл. - ?, м. Львів). К-р сотні "Льви ІІІ" (03 - 05.1944), чотовий в сотні "Льви ІІІ" (05 - 06.1944), к-р сотні на Щиреччині (літо - осінь 1944), к-р І чоти в сотні "Романовичі І" (10.1944 - 02.1945), переведений в мережу ОУН, підступно заарештований НКВС (не пізніше 1946), пішов на співпрацю з ворогом. Вбитий за зраду повстанцями.

Там само. - С. 634 - 635.

 

Прошу прощения за вторжение. Забрел на сию ветку в поисках информации по аресту Кука. Готовлю интервью с Санниковым для сборника. В разговоре Георгий Захарович этого персонажа называл "Чумак", а теперь вдруг назвал "Карпо". У Вятровича он фигурирует как "Юрко" Микола Примас. В группе их было вроде как бы четверо: "Юрко" он же "Чумак", "Богун" он же "Юрий"(?), "Жаров", "Карп". Где-то утверждается, что Кука связал "Богун". Я уже запутался. Санников молчит как рыба(. Вероятно информация до сих пор актуальна.
Может кто помочь? Где-то гуляли сканы отчета о всей операции. Я умудрился их похерить... :-(

 

ДОВІДКА ПРО РОЗШУК І ЗАХОПЛЕННЯ ВАСИЛЯ КУКА "СПРАВКА О ПРОВЕДЕННЫХ МЕРОПРИЯТИЯХ ЧЕКИСТСКИМИ ОРГАНАМИ УКРАИНЫ ПО РОЗЫСКУ И ЗАХВАТУ КУКА ВАСИЛИЯ"
http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/11131/

Василь Кук – Головний командир УПА

http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2804914

 

Спасибо, шановный)
Значит, Георгий Захарыч все правильно говорил, и оба раза. В результате получается, что в группу входило трое: "Богун" он же "Юрко" - связной Кука, "Карпо" он же "Чумак" - если верить Санникову, бывший эсбист, и некий "Жаров". Связывали Кука втроем. Разговаривал с Куком - "Чумак", нажимал кнопку - "Юрко". Откуда взялось имя Микола Примас - загадка! Санников не скажет, потому что у "Чумака" родилось двое детей от какой-то партийной функционерки. Вероятно дети живут в Киеве.
А началось все с агента "Н-26". Он же руководитель Каменец-Подольского окружного "провода" ОУН "Скоб".

 

Ось знайшлося в отакій книжечці - Богдан Савка. Останнiна полiслави- на сторінці 197:
… Із слів Євгена Олексюка, останній бій відбувся 12 квітня 1945 р. в коцюбинчинецькому ліску. «Нас всіх було більше 20 хлопців, коли зав’язався бій з червоними облавниками, лежали ми добре замаскованими в двілінії, маючи чотири кулемети. При наступі рубахів (так називали війська НКВС) ми скосили майже всю першу їх лінію. Ми їх підпустили дужеблизько, стріляли всі влучно. Хоч москалів було багато, вони не витримали нашого вогню і стали відступати. Кулемети стояли в першій лінії, мимали досить набоїв і могли бій закінчити переможно. Раптом до нас у другу
лінію з’явився сам провідник Гурнік і наказав відступати. Сам сказав, щозніме першу лінію і нас дожене.
Покидаючи вигідні позиції, ми незабаром почули кілька автоматнихчерг. «Стріла» невдовзі дігнав нас, але з хлопців, що були в першій лінії,ніхто не повернувся. Після того, як через кілька днів він розпустив боївку,а сам здався органам НКДБ, я зрозумів, що Володимира Пушкаренка («Полтавця»), німця («Підкову»), що був у бою у першій лінії разом з кулеметниками, тими почутими пострілами, повбивав сам «Стріла».
http://shron.chtyvo.org.ua/Savka_Bohdan/Ostanni_na_poli_slavy.pdf
Кидаю сюди, бо в нижці багато нового і про запроданців, а про німція перекиньте у вдповідну гілку

 

Дарабан Михайло - "Дон"

нар. 1913 р. у с. Білині Рахівського р-ну Закарпатської обл. Проживав у с. Блюдниках Галицького р-ну Станіславської обл.

Служив у чехословацькій армії, воював у Карпатській Україні.

Командир 2-ї сотні в курені УНС імені Євгена Коновальця “Чорні чорти" у 1943 р. У 1944 р. призначений командиром резервної сотні УПА в Чорному лісі. У лютому 1944 р. поранений у бою з німецькими
окупантами.

24 грудня 1944 р. потрапив до полону, під тортурами дав згоду на співпрацю з органами НКВД. Вказав чекістам на кілька складів у лісі з продуктами для повстанців. Агітував населення за припинення збройної
боротьби проти радянської влади. Написав звернення до повстанців, яке помістили у газеті “Прикарпатська правда". Став бойовиком спеціальної провокативної боїв ки при Станіславському обласному управлінні НКВД, яка займалася терором і насильством на території області. Після спеціальної підготовки органами МГБ був відправлений з відповідною легендою для здійснення провокативно-терористичної діяльності на Закарпаття.

Андрусяк М. Командири відділів 21-го (Коломийського) тактичного відтику УПА "Гуцульщина" - Коломия, 2005 - С. 27-28

 

Савіцький Петро, с. Василя —"Дорошенко"


нар. 1920 у с. Устеріках Жаб’євського р-ну Станіславської обл.

Військовий вишкіл пройшов у таборі УНС у 1943 р. 1944 р. призначений командиром сотні "Трембіта", яка входила до куреня "Карпатський". Є свідчення, що був завербований органами НКВД ще за першої радянської окупації Галичини. Сотнею командував невпевнено, уникав боїв. Через кілька місяців зголосився з повинною до органів радянської влади у райцентрі Жаб'є і привів 50 стрільців. Перед зігнаними на мітинг жителями Жаб'я заявив: "Коли я прочитав заяву уряду, я зрозумів, хто мої друзі і хто — вороги”.

Агітував за вихід із УПА, брав участь у провокативних і терористичних чекістських акціях проти мирного населення і повстанців, що викликало обурення серед простих людей.

Тому емгебисти 1945 р. прибрали його руками свого агента Юрія Рубаняка із с. Гриняви, який свого часу був стрільцем сотні Дорошенка.

Андрусяк М. Командири відділів 21-го (Коломийського) тактичного відтику УПА "Гуцульщина" - Коломия, 2005 - С. 28

 

Інколи населення самочинно розправлялося зі зрадниками. Так, наприкінці 1948 р. мешканці с. Самари Ратнівського району Волинської обл. зарубали сокирами “Хмару” – сотенного бригади УПА “Помста Базару”, котрий у 1945 р. потрапив у радянський полон і з того часу командував чекістською диверсійною групою, яка діяла в Дивинському районі.

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 16 Волинь і Полісся в невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. - Київ - Торонто, 2011 - С. 44

 

Видний Гаврило (за версією історика Ігоря Марчука). Мав псевдоніми “Озон”, “Азон”, “Ягур”, “Ячур”.

Східняк, восени 1944 очолював сотню “Дніпро”, яка напевне підлягала куреню А. Трачука-“Ломоноса” зі з’єднання “Донбас” УПА–Південь (к-р – М. Токар-“Юда”). 11.1944 разом з куренем А. Трачука брав участь у бою в хрінницькому лісі. Восени 1944 – на поч. 1945 очевидно командував куренем, який перебував у Дубенському надрайоні ПЗК (Північно-Західний край).

У 1945 “Озон” очолив провокаційну псеведобандерівську групу, сформовану Демидівським райвідділом НКВС (Рівненська обл.). Члени групи нападали на родичів справжніх повстанців, катували їх, змушуючи видавати координати повстанців чи тих, хто переховувався від мобілізації в ЧА.

У серпні видав від імені міфічного “обласного проводу ОУН” листівку з критикою організаційного референта ПЗК П. Олійника. Згадана листівка збереглася, оскільки потрапила до чекістів разом з документами, вилученими 13.12.1945 під час нападу на членів проводу ОУН на ПЗУЗ у Луцькому р-ні Волинської обл.: ГДА СБ України, ф. 13, спр. 372, т. 72, арк. 176.

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 16 Волинь і Полісся в невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА 1944 - 1954. - Торонто - Львів, 2011 - С.132.

 

Вступив в Українську Повстанську Армію (УПА) під псевдонімом “Чабан”, був стрільцем у сотні “Сірі Вовки” (третя воєнна округа “Лисоня” (ВО 3 “Лисоня”)) (серпень-жовтень 1944). Призначений комендантом військово-польової жандармерії (ВПЖ) сотні “Сірі Вовки” (жовтень 1944 – червень 1945). Переведений на посаду керівника охорони командира куреня “Бистрого”. Переведений в охорону к-ра “Довбні” - к-р ТВ (серпень 1945), з яким повинен був вирушати у Закарпаття для організації там підрозділів УПА. 30 серпня 1945 р. під час операції у східній частині лісу, що примикає до с. Лісники Бережанського р-ну був захоплений у полон. Дав згоду на співпрацю з органами НКВС та ввійшов у склад спецгрупи (легендована група “Бистрого” – Глинський Микола, згодом “Кіндрата” – Поташник Григорій, згодом “Мирослава”) управління НКВС у Тернопільській обл. під керівництвом начальника відділу боротьби з бандитизмом Олексія Соколова (з вересня 1945 – 1946). Подальша доля не відома, за неперевіреними даними разом із спецгрупою переведений у Прибалтику.

від початку створення спецгрупи діяв у ній. Ця спецгрупа "обєднала" значну кількість командирів і провідників підпілля: ЮЗОРЗЬ Георгій - "Кох" (курінний лікар): "доктор "Кох" показал лазарет, где он лечил раненых бандитов — была изъята большая аптека, две повозки медикаментов и задержан его санитар АНДРЮСЕНКО Михаил — кл. "Буревий", который тоже был зачислен в спецгруппу"; "Око" - колишній повітовий пропагандист ОУН А. Мельника; "Кіндрат" - співробітник ВПЖ сотні "Сірі Вовки", зимою 1945 р. передавався на працю к-ру "Гордієнку" - ймовірно, у ВШ ВО 3 "Лисоня"; заступник к-ра СКВ "Чара" (певний час був сотенним), ймовірно, Колесник та інші..

 

Квятковський Костянтин М., пс. Богдан, 1918 р. н., уродж. с. Мощена Ковельського р-ну Волинської обл. Працював учителем
с. Сьомаки Ковельського р-ну (осінь 1939 – весна 1941), кущовим ком. УДП в смт. Луків Турійського р-ну Волинської обл. (07.1941 –
03.1942).

З весни 1943 р. к-р сотні УПА в курені Лисого (І. Климчак), викладав стройову підготовку на вишколі УПА в с. Кукуріки Старовижівського р-ну Волинської обл. (осінь 1943). З 12.1943 р. в штабі куреня УПА Лисого (І. Климчак). Особисто з автомата розстріляв
3-х військовополоненних червоноармійців, які втекли з німецького полону.

Вийшов 25.03.1945 р. з повиною в Володимир-Волинський РВ НКВС. Був завербований УНКДБ Волинської обл. в агенти-бойовики, діяв в складі АБГ МДБ, мешк. в м. Луцьку. Очевидці бачили його 03.1949 р. в цивільному одязі в районі залізничного вокзалу м. Ковель. Після звільнення з органів МДБ в 1960 р. виїхав у Тернопільську обл. Згодом мешк. в м. Дубно Рівненської обл. (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. – Ф. П. – Спр. 1684. – Арк. 41–48; ГДА СБУ. – Ф. 2. – Оп. 33. – Спр. 1. – Т. 1. – Арк. 186; Яковенко О. Бандити, яі не покаються будуть знищені // Радянська Волинь. – 1945. – 13 липня).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955). - Торонто - Львів - С.312

 

Рукопис спогадів Басюка збергігається в ЦДАВО. Я маю копію.

 

Нирка Василь (“Рен”; ?, с. Ценів Козівського р-ну Тернопільської обл. – 04-07.1945, там же)

К-р чоти у сотні “Бурлаки” (1943-1944), к-р сотні новобранців (08.1944), одночасно к-р куреня новобранців (08-09.1944), к-р сотні “Холодноярці” (1.10.- 25.11.1944); здався в полон, пішов на співпрацю, ліквідований СБ

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 20 ВО "Лисоня" - С. 700

 

А може якесь із видавництв зацікавиться їхнім виданням ???

 

А нащо? Там багато побрехеньок. Басюк, очевидно, не знав, що його АКС зберігається в Києві, тому в листах, адресованих історику Олександрові Вовку, розпинався, який же він незламний борець за Самостійну Україну, напридумував собі альтернативних біографій, вигадав собі "героїчний опір" у ГУЛАзі... Усе це спростовується матеріалами його АКС, де він сам розповідає про свою службу в АБГ і співпрацю з адміністрацією Піщаного табору (він же КарЛАГ)

 

ТРИ в одному!
1945, Бережанський район, Тернопільщина.
20.9. в с. Лісники підпільник Головацький Михайло вбив 2 повстанців (Вінкля та Зуба). Сам втік до Бережан, де став лейт[е]нантом. Цей тип під час німецької окупації був гестапівцем.
Літопис УПА, т.49. ТЕРНОПІЛЬЩИНА. “Вісті з Терену” та “Вістки з Тернопільщини”. 1943 – 1950. Книга перша. - С.259

 

Інформаційний звіт за серпень 1946 р. Окружного проводу ОУН Буковини
24.7.46 Садгірське нкгб випустило в терен району провокаційну групу в складі 3-х чоловік. Командантом групи є Житирюк Іван. Житирюк Іван був в наших рядах (псевдо Грізний). Перед 20 липнем 1945 р. зголосився з повин[н]ою і знаходився в с. Раранча Садгірського р-ну. Він мав зі собою двох стрибків з с. Раранча (прізвища невідомі). Ця група в терені Садгірщини пров[е]ла кілька виступів, а сам[е]: в Раранчу, Слободі-Раранчу і в Старі[й] Жучці. Після двохтижневої діяльності, Грізного зловили нкгб-исти в місті Чернівцях. Одного з його співпрацівників знайдено вбитого в Жуцькім лісі. Є підозріння, що його розстріляв сам Грізний. За Грізним обстоює якийсь майор з Чернівецького нкгб і наполягає, щоб його випустили. Люди говорять, що Грізний втік з Чернівецького нкгб дня 24 серпня [1945]. Робота Грізного в терені не викликала жодних репресій.
26.7.46 во півночі 12-30, в с. Раранча (Садгірщина) хтось постріляв участкового істребітельного батальйону Веренку Іллю, родом зі с. Ленківці. Участковий, помимо важкого поранення, утік в кукурудзи, де його рано знайдено і віддано до шпиталю. В два тижні по цьому, участковий помер. Люди говорять, що це робота
Житарюка Івана (Грізного).
2.8.46 в с. Стара Жучка (Садгірщина) ніччю до голови сільради Лемко Тодора, зайшли три воєнні, голови вони вдома не застали. Вони зачекали, коли надійшов голова, то незнайомі його негайно заарештували і у него на подвір’ю застрілили.
Ходять чутки, що то є робота Грізного.
5.8.46 в с. Раранча (Садгірщина) Житарюк Іван-Грізний запалив господарку голові земельної громади Довганюку Миколі, а наступного дня прострілив директора МТС.
13.8.46 зі с. Топорівці (Садгірщина) участковий і 8 стрибків, пішли на допомогу раранецьким стрибкам шукати зрадника Грізного. Розшуки були даремні.
ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 82 , арк. 210-217.
Джерело: Літопис УПА, нова серія, т.19. ОУН на Буковині. - С.181-182

 

Перечитав і згадав повість Л. Толстого "Хаджі-Мурат"

 

Ільницький Микола Васильович ("Орест"), 1923 р.н. (уродженець с. Люча або с. Нижній Березів), Коломийський окружний субреферент СБ, захоплений 05.05.1952 в с. Кривопілля Верховинського р-ну. Пішов на співпрацю, став спецагентом Станіславського обласного управління МГБ (псевдо "М.В.", "Кузнєц"). Видав не менше чотирьох криївок, десятки підпільників. Жив у Чернівцях, пізніше в Ірпені. Помер в 2002 році.

 

Денис Петро Іванович – “Задорожний” (1920, с. Іспас Вижницького р-ну – 3.12.1945, біля с. Розтоки Вижницького р-ну). Служив у румунській армії. Вояк УДП на Коломийщині (1943). Член ОУН, в СБ з 1943 р. Слідчий СБ Вижницького надрайонного проводу ОУН, референт СБ Путильського районного проводу (1944-07.1945). Вийшов з повинною (17.07.1945). Погодився на співпрацю з ворогом та повернутий у підпілля як агент-внутрішник. Заарештований окружним референтом СБ Мирославом Сулятицьким-“Кривоносом” 2 грудня 1945 р., убитий при спробі втечі. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 102.]

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 19. Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. - Київ; Торонто, 2012. - С. 600


Не зовсім той, хто перейшов на бік ворога, але дуже цікава карколомна історія:

Тодорюк Михайло Дмитрович – “Весна”, “Степан”, “Павло”, “Невидний” (1902, с. Стара Жадова Сторожинецького р-ну – 28.05.1948, біля с. Багна Вижницького р-ну). Закінчив народну школу. Член ОУН (1939). Учасник похідної групи Буковинського куруня П. Войновського (1941). Повернувся на Буковину. В’язень румунських тюрем (1943). Вояк БУСА (весна 1944), господарчий референт Путильського районного проводу ОУН, господарчий референт Буковинського обласного проводу ОУН (04.1944-04.1945). У квітні 1945 р. вийшов з повинною, у жовтні т. р. знову перейшов на нелегальне становище. Референт пропаганди Сторожинецького районного проводу ОУН (10.1945-1946), референт зв’язку Буковинського окружного проводу ОУН, керівник техзвена референтури пропаганди цього проводу ОУН (07.1947-05.1948). Загинув у сутичці з опергрупою Вижницького РВ УМДБ, прикриваючи відступ підпільників. Лицар Бронзового Хреста заслуги (12.06.1948). [ГДА СБУ. – Ф. 13. –
Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 64, 90.]

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 19. Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. - Київ; Торонто, 2012. - С. 623-624


А тут узагалі підозрілий фінал:

Том’юк Дмитро Дмитрович – “Верховинець”, “Боярин”, “Сокіл” (31.12.1922, с. Мариничі Путильського р-ну). Член ОУН (1943). В’язень румунських тюрем. Після звільнення, повернувся на Буковину. Вояк БУСА (06-07.1944), після розформування перейшов до УПА. Ройовий чоти “Берези” сотні “Криги” (07.-11.1944), ройовий сотні “Борисенка” (11.1944-02.1945), комендант боївки СБ Вижниччини (11.1945-1947), кущовий ОУН у Вижницькому р-ні (1948-05.1951), провідник Путильського районного проводу ОУН (05.1951-09.1952). Заарештований співробітниками відділу 2-Н УМДБ 7 вересня 1952 р., не був засуджений. Проживав у м. Чернівці. [Архів УСБУ ЧО. – Ф. 2-Н. – Спр. 18 а. – Арк. 161 зв.]

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 19. Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. - Київ; Торонто, 2012. - С. 624

 

Подібні життєписи є у біографічному додатку книги Я. Антонюка "СБ ОУН (б) на Волині та Західному Поліссі (1946–1951 рр.)"

 

А також у капітальному томі того ж таки Ярослава Антонюка УКРАЇНСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ У ПОСТАТЯХ КЕРІВНИКІВ ВОЛИНСЬКА ТА БРЕСТСЬКА ОБЛАСТІ (1930–1955)

 

За тим Шпаком довгий шлейф зради тягнувся по лінії підпілля, він після переходу до совітів, приїхав до міста Ходорова ще із двома "підпільниками", його зустріли звязкові і на фірі відвезли в село Молодинче - це село звідки Петро Олійник "Еней" сотник "Сіроманців" Косач і багато інших. Вони жили в тій хаті на стриху три чи чотири місяці і дуже часто ходили на різні перевірки. В ближній окрузі вони нікого не чіпили, але дальше в той період загадково пропало багато підпільників і впало багато криївок.
Також ця зараза була на впізнанні тіла Генерала Хорунжого УПА Романа Шухевича, тоді впізнавати тіло Шухевича привезли малого Юрка і Благого

 

Ось цікава біографія з іншої його книги : "СБ ОУН(б) на Волині та Західному Поліссі (1946–1951рр)". Найцікавіші моменти я виділю жирним шрифтом :

"Данилевич Іван Лукьянович, ("Кіт"), 1920 р. н., уродженець с. Облапи Ковельського р-ну. З літа 1943 р. в УПА. Пройшов німецьку розвідшколу, на початку 1945 р. скинутий з літака на парашуті біля с. Сошичне, Камінь-Каширського р-ну.
З 1945 року в боївці М. Бервецького ("Бурлаки"). Командир кущової боївки СБ, діяв на території Любомльського р-ну. Далі референт звьязку Ковельського надрайонового проводу.
Вийшов 22 квітня 1946 р з повинною, увійшов до складу агентурно-бойової групи УМДБ Волинської обл. на чолі з К. Квятковським ("Богданом") та під командуванням лейтенанта П. Пилясова. Після завершення служби мешкав у м. Ковель. Арештований 17 жовтня 1962 р., УКДБ Волинської обл., засуджений 9 грудня 1963 р. Волинським обл. судом до розстрілу. Вирок виконано 25 червня 1964 р. (Архів УСБУ у Волин обл. -ФП-Спр.6449.-арк 12)" (с)

Джерело : Ярослав Антонюк "СБ ОУН(б) на Волині та Західному Поліссі (1946–1951рр)" с.193

P. S. : Ось в цій темі : https://reibert.info/threads/likvid...-mvd-mgb-mvd-sssr.384905/page-16#post-6720026 , у повідомлені # 376 є фактурна розповідь про те, як той самий Данилевич-"Кіт" покарав партійних працівників, стрибків і їхнього командира-опера з НКДБ .

 

Ця лаконічна біографія у мене породжує багато питаннь. Наприклад : як він з "лісів" потрапив у німецьку розвідшколу ? коли саме він був завербований німцями ?
Як він пояснив насамперед СБ своє повернення в УПА від німців ? Чому вийшов з повинною і чому був заарештований і страчений,при чому вже у відносно ліберальні хрущовські часи, адже він мав би важатись "іскупівшим віну" ?
Запитаннь більше ніж відповідей...