Командиры УПА перешедшие на сторону врага

Камрады! Кто распологает информацией о командирах УПА перешедших на сторону Советов или немцев(если такие есть),как сложилась их судьба в дальнейшем?...

 

А звідкі такі відомості чоловіче?Щось я з історії УПА такого нечитав взагалі.Повір,СБ ОУН-Б працювало так,що якби і знайшовся такий то довго нежив би.Легше в тому часі кулю в скроню собі пустити було ніж здатися.

 

були перебіжщики їх називали "Соколиками"

 

Яструбки теж були.Та й ті недовго жили.Питання тут про командирів УПА.Те що перебіжчики були навіть в СС"Галичина"ніхто незаперечуе,але щодо офіцерського складу я маю сумнів.Почекаемо нових фактів з кремля.

 

Перепрошую "Яструбки" перепутав (стидно) а про вище командування не чув щоб хтось зрадив.

 

Ну ви даєте, були-були. УПА, звичайно, в багатьох аспектах, як явище, була унікальною партизанською армією, але люди в ній були звичайні з усіма своїми позитивними і негативними рисами. В тому числі були і старшини (або в сучасній і совєтській термінології "командири"), які перейшли на сторону супротивника.
Аргументація "не простили б прєдатєля Родіни" не працює. Совєти залучали на свою службу навіть поляків-поліцаїв, що відзначилися спільними з німцями акціями проти мирного українського населення. І це вже після "другого визволення" ЗУ. Під час партизанської боротьби були такі партизанські групи, що декілька разів сторону міняли.
Зараз спробую знайти пару прізвищ перебіжчиків-старшин.

 

М.Матвиенко,П.Дюжий,Стельмащук("Рудый"),Кук...эти всем известны,а вот другие рангом пониже?
Читал "Браты Грома" там упоминался "Киров",вроде тоже не рядовой...

 

По-перше, треба чітко розділяти агентуру, яку німці, совєти, бульбівці та мельниківці намагалися (і іноді успішно) інфільтрувати в УПА, та яка потім, виконавши або проваливши завдання, повертала на свою сторону.
Я так розумію, що питання не по агентурі, а саме по тим старшинами, які за власною ініціативою поміняли сторону. Хоча й тут існує декілька застережень.
1. Були випадки, коли УПА відбивало радянських полонених і вони приєднувалися до повстанців, або оточенці та втікачі з полону теж примикали. Знов таки була частина примусово мобілізованих. Деякі з них, при наближенні фронту вирішили, що час перефарбуватися на червоний колір, і намагалися це зробити. Умовно це можна назвати "кон'юктурністю". Більшість таких старшин та стрільців зліквідувала СБ.
2. Також треба вирізняти, коли старшина переходить на іншу сторону під тиском обставин або загрозами після потрапляння у полон (в основному погрожували розправою над ріднею, а тиском обставин був іноді страх перед чистками СБ). Це теж зрада, але не зовсім добровільна.
3. Ну і залишився третій випадок - цілком добровільний, свідомий перехід на сторону супротивника.

Приклади.
- Думаю, що це випадок типу 2. Петро Власюк ("Петро", "Ворон") - з 1943 сотник кавалерії загону ім. Богуна, з літа 1944 командир куреня. У листопаді 1944 потрапив у полон, у жовтні очолив межобласну спецбоївку НКВС. За успішну діяльність нагороджений орденом Червоного Прапору. Одна з засідок СБ у червні 1945 вдалася і Власюка було зліквідовано.
- Випадок типу 3. Один з моїх улюблених. Далі зрозумієте чому. Зі звіту рефернта СБ "Мітли" - "До чекістів перейшов один із наших старшин "Ломоніс". Енкаведисти із таких же зрадників... створили спецзагін під командуванням Ломоноса із загальним керівництвом чекістів. Вони ходять по селам і хуторам, вдаючи із себе вояків УПА, знищують співчуваючих повстанцям, на котрих показують чекісти, щоб тим самим викликати в населення страх і ненависть до повстанців". При цьому, щоб себе не розконспірувати, вони також грабували та вбивали колгоспників і радянських активістів. В серпні 1944 в Демидівському районі на Рівненщині вони зарізали і розстріляли 60 місцевих жителів. На пошуки спецгрупи "Ломоноса" було послано відділ "Дубового", що складався із 60 бійців, одягнених в радянську форму і білі маскхалати. В січні 1945 поблизу села Суховоля Луцького р-ну вдалося роззброїти 38 учасників цієї групи, 1 втік. Попередив місцеві органи, вони вислали погоню. Загін "Дубового" з боями відходив, в перервах допитали і повісили всіх, окрім Ломоноса та агента, через який він мав зв'язок із УПА. Їх передали слідчим. Ну там їх те саме чекало, просто слідство фахово було проведено. Мені ця історія подобається тим, що УПА замасковане під радянський підрозділ, А НКВС під УПА, і так і воюють. Що собі про це могли подумати випадкові свідки - бог знає.
- Випадок типу 2. У 1947 році районний референт СБ "Чад", побоюючись чисток, після тривалих переговорів із Торчинським райвідділом НКВС, сдався ворогу. Але от я не впевнений, чи він потім був у спецбоївках, 90% що був.

 

Кук, я вважаю, що не перейшов на сторону супротивника. Я знаю, є люди, що вважають інакше. СБ потім провели розслідування і повністю його виправдала. Але як би не вважати - він не повернувся в підпілля, себто не міг бути агентом, і не приймав участь у спецбоївках або інших підрозділал супротивника. Так що, в будь-якому випадку, не корректно було б тут Василя Кука згадувати.
СБіст Кіров - так, зламався і добровільно став агентом в середині підпілля. На його совісті блилько сотні повстанців. Помер робзитий інсультом у 1991му в якості пенсіонера з-ду Арсенал і пенсіонера оргаінів. Десь читав, що начебто каявся і комусь там навіть розповідав як воно все було.

 

Согласен,прямых доказательств сотрудничества нет,но ему ДАЛИ квартиру,высшее образование (и сыну), пенсию, оставили жизнь.
А, уважаемому мною, Симчичу паяли срока и а 60-х и в 80-х(!!!),хотя по должности и званию он гораздо ниже Кука...

 

Не одного Кука намагалися використати і потім (а часи змінилися, не забуйте, з Кремля нова хвиля про "злочинний режим Сталіна" повіяла) попустилися і не розстріляли, там були кандидатури, яким вишка була ще більш гарантована. І знов таки, по документах видно, що навіть ліквідацію Бандери багато вважало помилкою. Я колись ретельно робзирався в цій справі, все ж таки залишаюсь при своїй думці. На це мене багато фактів навело, і те, що жодного живого зв'язку Кук не здав. І думка СБстів, які допитували Кука, і спогади совєтських МГБістів, які згадували, в які ігри з ними грав Кук. Василь Кук, все ж таки думаю, окрема тема. Як я вже зазначив, зламався він чи ні, але він сторону не міняв.
А стосовно "зламатися" - так недарма ті, хто знали, що їх чекає стрілялися або гранатами себе підривали. Отримувати свідчення НКВС та МГБ вміли, і не тільки фізичними тортурами, які самі по собі 95% відсотків людей зламають, але й грамотними і заплутаними комбінаціями із спектаклями, інсценованими боями і т.і.. Взагалі, за всіма негативними і злочинними сторонами НКВС і МГБ зараз не помічають масштабність завдань і фаховість роботи багатьох працівників. У цих двох контор є чому повчитися. Але ми знов відходимо від теми, яку ви підняли.

 

Щось друже тут з датами наплутано

 

Так, напевно жовтень і листопад 1944 треба поміняти місцями, а вбито його було вже влітку 1945. Інформацію подав за Я. Антонюк "Діяльність СБ ОУН на Волині". Доречі, теж дуже виважена книжка. Автор чесно пише про всі аспекти СБ - і позитивні і негативні. Із недоліків книжки - повторення міфу про Лютце.

 

А ще можна згадати Леона Лапінського «Зенона» http://nslowo.free.ngo.pl/z_istoriji_kultury/zertwy_zenona_7.htm

 

Антон Вадюк"Дуб"-провиднык Яремченского провода ОУН.Захвачен МГБ в 1951.Завербован.Руководил спецбоёвкой.На 2008г. был жив,проживал в г.Снятин И-Франк обл
Иванишин Петр "Курява"(1923)-руководитель р-го провода ОУН на Станиславщини.Захвачен 19.08.1951.Завербован.

 

не просто квартиру і вищу освіту...він був науковим співробітником...матеріальні статки - то пів біди, можна списати, що знайшовся один чесний, який за славнозвісну статтю пообіцяв і дотримав слова...але допустити до науки...та ще й історії...щось таки не ліпиться докупи....

 

Я думаю, друже, треба детальніше почитати біографію Кука. Хоча б в тій частині, що йому дозволялося із науковою діяльністю. І ким він працюва і чого "досяг" - за своє "радянське" життя. Я думаю, ти зміниш свою думку. Він нічого не отримав. Я з ним один раз розмовляв. Це дуже міцна людина була, земля йому пухом. Всі кого він "здав" виявилися вбитими. Легендований провід чекісти не змогли за його участі створити, він переграв органи. Доречі є спогади того чекіста, який був до нього приставлений. Теж раджу почитати. Вони доповнюють картину і там є згадки, як Кука обробляли і як він вів свою гру.
З.І. Довженко був петлюрівцем, а карьєру зробив гарну попри постійні повідомлення, що він погляди не змінив. А Кука тримали під ковпаком набагато щільнішим.

 

Хорошо,тогда главный вопрос:зачем они оставили ему жизнь?

 

Я думаю питання було в тому - а яка вигода його вбивати, якщо є надія його використати? Для радянської влади надія отримати співпрацюючого провідника, або такого, який "покаявся" набагато була важливішою за "соціалістичну справедливість".

 

http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/12/15/65347/

 

Воспоминания бывшего чекиста Георгия Санникова изложены в его книге "Большая охота"...

 

Ви могли б сказати від імені яких людей Ви пишете,що В.Кук був зрадник(зрадив ідею)? і чи могли б Ви росказати,про що Ви спілкувались в скверику з ним? я от не бачив його справи з мгб,а Ви бачили,читали? цікаво,що там пише,чи він дійсно зсучився,чи просто косив? Це була визначна постать в визвольному русі,і мені цікаво знати про нього максимум інформації,якою б вона не була. Прошу Вас надати,якщо Ваша така ласка