Командиры УПА перешедшие на сторону врага

Нажаль подробиць більше немає - дані із вступної статті до нового 16 тому Літопису УПА нової серії , в цьому ж томі є лист Миколи Козака - "Смока" (не памятаю до кого) , де він описує цей випадок (без подробиць) і пише щоб коли видаватимуть наказ про подяку селянам - то дотримувались конспірації і не вказували деталей , які могли б нашкодити тим селянам...

 

А ким підтверджено цей факт? Якщо КДБ, то я не вірю

 

що до Кука є таке фото , де він з дружиною в приймальні голови КДБ УРСР чекає прийому... навіть важко уявити , щоб хтось із керівників рангу Кука - Шухевич , Дяків чи Литвинчук чи будь хто інший отак сиділи і мирно чекали прийому...

 

Ну а як тоді розуміти оце друже - "Для тих, хто понад усе бажає звинуватити останнього командира у зраді, цих слів головного чекіста мало би цілком вистачати. Та на горе їм, Федорчук на цьому не спинився і відверто писав далі: "Однак від виконання завдань КГБ від ухилявся, ніяких матеріалів, що заслуговували на оперативну увагу, не надавав (робота з ним проводилася керівним складом КГБ УРСР). В останні роки зв’язок із Куком як агентом припинено, але з оперативних міркувань йому про це не повідомлялося".

Тож керівник КГБ УРСР змушений був визнати: навіть керівний склад його структури не зумів зробити з Кука, який цілковито був у їхніх руках, агента.

"Одразу після звільнення Кук, — нарікав далі на зухвалого "підопічного" Федорчук, — відмовився від написання якихось статей проти українських націоналістів і при цьому став вимагати, щоб органи КГБ звільнили з місць ув’язнення низку учасників бандоунівського підпілля, повернули зі спецпоселень усіх його родичів та ін. Ці прохання Кука були виконані".

Серед звільнених тоді були не лише родичі Василя Кука, але й члени Проводу ОУН Михайло Степаняк та Петро Дужий, свого часу засуджені до розстрілу, який потім замінили 25 роками таборів.
Крім того, Кука поселили хай у невелику, але окрему квартиру на Дарниці, не завадили вступити на навчання на історичний факультет, згодом на роботу в Центральний історичний архів та Інститут історії. "Це плата за зраду", — казатимуть потім його недруги. Насправді ж кагебісти, розуміючи недієвість "батога", завзято працювали пряником. Але "невдячний" Кук не мінявся.

"Все це, — писав Федорчук про старання КГБ, — не справило належного впливу на Кука, співпрацювати з органами КГБ він не став. Будучи націоналістом-фанатиком і твердо залишаючись на попередніх ворожих позиціях, він зрадив попередні обіцянки. Ніяких статей та інших матеріалів проти українських націоналістів отримати від нього протягом більш як десяти років так і не вдалося".
Але Василь Кук не просто залишався бездіяльним щодо "благодійників". Він продовжував свою тиху боротьбу з ними, даючи чекістам майстер-класи українського підпільника."

 

Дякую всім дописувачам,за цікаву тему.Чи можливо має хтось інформацію про діяльність повстанців в Жовківському районі Львівської обл.Наперед вдячнийє

 

Давайте не мішати сюди Кука, якщо є потреба давайте окремо обговорювати в окремій темі. СБ до Кука претензій не мало після "співбесіди". Це для мене один із найважливіших факторів. А що "могло бути" - ми можемо спекулювати до бескінечності.

 

Розумію, що написано давно, але... Звідки інформація, що "Дуб" був завербований аж в 1951 році?

 

Так воно й здавати вже не було кого.
Кука взяли 24 травня 1954 року, а за даними КГБ,
на 1 січня 1954 в УРСР було 26 груп ОУН (70 учасників + 24 одинаки (РГВА, ф.38551, оп.1, д. 56, лл.7-8). З них ЦП ОУН (1 особа - сам Кук), крайових проводів (1 особа - Крайпровідник СБ-Карпати Микола Твердохліб-Грім), окружних проводів - 2, надрайонних проводів - 4, районних проводів - 5, боївок - 17. Звязок між ними був вкрай слабкий, і Кук реально впливав тільки на ту територію, де його й шукали тисячні загони ВО, тобто Бережани (Тернопільщина)-Золочів-Перемишляни (Львівщина)-Галич-Рогатин-Тлумач(Станіславщина).
на 1 травня 1954 - ті ж самі 26 груп, але одинаків вже 85 (РГВА, ф.38551, оп.1, д. 56, лл.156), тобто групи були розпорошені. Скажімо, тільки в травні взяли Кука та ще надрайонного-Надвірна Луку Гриніщака-Довбуша-1 і Твердохліба.
Так що станом на 9 липня 1954 начальник військ МВД УРСР генерал-майор Наумов бідкався, що "всё ещё имеется 23 группы, в которых 53 бандита, и 19 бандитов-одиночек" (РГВА, ф.38551, оп.1, д. 7, лл.142)

 

Антон Вадюк ("Дуб"), 1923 р.н. дійсно був захоплений МГБ в 1951 році, пішов на співпрацю, був у "спецбоївці", того ж року особисто вбив провідника СБ Яремчанського району Юрія Гуменюка ("Тараса") - свого давнього бойового товариша. В тому ж бою загинув "Берест" - надрайонний референт пропаганди. Після 1955 року Вадюк жив у Снятині під прикриттям КГБ. В 1993 році брат Юрія Гуменюка Петро, також колишній повстанець, знайшов Вадюка і мав з ним розмову з метою з'ясувати місце поховання брата. Зі слів пана Петра, той нічого йому не сказав. Антон Вадюк помер у 2009 році.
Фото датоване ймовірно 1949-50рр. На ньому, зліва направо: Антон Вадюк ("Дуб"), Юрій Гуменюк ("Тарас"), "Голуб" (доля невідома)

 

Яськевич Лев Миколайович-«Камінь».



Народився 1910 р. у м. Крем'янець Тернопільської обл. Певний час працював начальником Кременецької окружної поліції 1941 р. З весни 1943 р. інтендант куреня «Крука». Восени 1943 р. працював у господарчій референтурі ВО «Богун». 1944 р. організаційно-мобілізаційний референт Кременецького надрайонного проводу ОУН. У листопаді 1944 р. дезертирує з УПА через спробу СБ його заарештувати. У лютому 1945 р. вийшов з підпілля і був використаний НКВС як керівник спецгрупи. Заарештований у 7.08.1949 р. і засуджений на 25 років концтаборів. Подальша доля невідома.

Андрощук М. Записки повстанця. - Торонто-Львів, 2011 - С.19


Герасимчук Михайло-«Рафальський», «Новочин»

Уродженець Шумського району Тернопільської області. Інструктор підстаршинської школи УПА-Південь. У листопаді 1944 р. дезертирує з УПА через спробу СБ його заарештувати. Переховується самостійно. Затриманий НКВС у лютому 1945 р. на Крем'янеччині. Діяв у складі спецгрупи НКВС-МДБ. Подальша доля невідома.

Андрощук М. Записки повстанця - Торонто-Львів, 2011 - С. 93


Грицишин Федір Демидович - "Поділець" , 1918 р.н. , уродженець с.Сьомаки Жмеринського р-ну Вінницької обл., кандидат в члени ВКП(б), командир взводу управління в 52 окремому дивізіоні протитанкової оборони 24 стрілецької дивізії, учасник Фінської війни. Влітку 1941 р. потрапив в німецький полон.

Із квітня 1943 р. - в УПА - командир навчальної команди, заступник командира загону "Пімста Полісся" , командир третьої сотні "Полтавського" загону. Як повідомив учасник форуму Kirov, він був "перевербований НКВС".

ГДА СБУ - Ф. 2. - Спр.С-8467. - Арк.75-77

 

Один з найпоказовіших випадків переходу командира УПА на бік ворога:

Євген Басюк - "Чорноморець", "Компанієць" (1922 - після 2005). Творець одного з перших загонів УПА, сотенний, інструктор підстаршинської школи, нач. штабу Здолбунівського куреня, з"єднання "Холодний Яр". 7.09.1944 р. взятий у полон. Погодився на співпрацю з НКВС У 1944 - 1949 рр. очолював агентурно-бойову групу під псевдо "Кармелюк". Полюбляв носити форму капітана МДБ . Неодноразово тероризував і грабував мирне населення під час спецоперацій АБГ. За здирництво і хабарництво був повторно заарештований 12.05.1949 р. у Львові та засуджений. Сам Басюк у листі на ім’я К.Ворошилова стверджував, що бійці УПА в помсту вбили його матір, сестру, двох братів, наречену і неодноразово намагалися вбити його самого.

Детально його біографію розглядали тут: http://reibert.info/threads/basjuk-chornomorec-ischu-infu.96922/#post-3650787

Відомий дослідник Олександр Іщук мені розповідав, що начебто після проголошення незалежності України Басюк написав спогади, в яких розкаювався у своїй зрадницькій діяльності. Але вони не були опубліковані.

 

А де зберігається рукопис спогадів Басюка ???

 

Читав колись про Верещаку, що він ходив по селах з нквдистами і впізнавав людей яких знав по підпіллю. А впізнали його по золотому зубу. Чи про це комусь відомо?

 

Наче, в ЦДВР

 

Я з наю точно, що його використовували з пропагандистською метою - возили по селах, де він на сходинах публічно засуджував свою діяльність і закликав повстанців здаватися. Треба відзначити, що, потрапивши в полон важкопораненим, він кілька місяців не давав свідчень, поки інші полонені повстанці не впізнали й не викрили його.

 

Петро Мельник - "Хмара" 15 серпня 1951 р. біля с. Липове Надвірнянського району "Хмара" був захоплений у полон АБГ Станіславського УМДБ і погодився на співпрацю. 26 квітня 1952 р. "Хмара" організував втечу з-під нагляду органів МДБ групи із шести колишніх підпільників і перейшов на нелегальне становище. Загинув 27 квітня 1953 р. в бою з опергрупою Станіславського УМДБ, потрапивши на засідку біля с. Лоєва Надвірнянського району.

тобто, "Хмара" спершу перейшов на радянський бік, а потім втік.

 

Чи є ймовірність того, шо вони будуть опубліковані ?

 

не знаю, після тої розмови, чесно кажучи, я не цікавився цими спогадами. В мене, загалом, назбиралося чимало матеріалу про Басюка, тож імовірно, що в недалекому майбутньому я щось напишу про нього - от тоді буду з цим розбиратися.

 

Жаба Михайло - "Чабан" (1918, с. Лопушне Міжгірського р-ну Закарпатської обл. - ?). Стрілець сотні "Сірі вовки" (з 09.1944) - ВО "Лисоня", к-р Військово-польової жандармерії сотні "Сірі вовки" (10.1944 - 1945), к-р ВПЖ куреня к-ра "Бистрого" (Петро Хамчук) та к-р охорони к-ра куреня (1945), переведений у Закарпаття (08.1945), потрапив у полон, пішов на співпрацю.

Літопис УПА. Нова серія. - Т.20. ВО УПА "Лисоня" 1943 - 1952 - Київ - Торонто, 2012 - С.692.

Люлюк Петро - "Гонта" (? - ?). К-р ВПЖ куреня к-ра "Романа" (1944), пішов на співпрацю (з 03.1945), походив із СУЗ.
Літопис УПА. Нова серія. - Т.20. ВО УПА "Лисоня" 1943 - 1952 - Київ - Торонто, 2012 - С.697

"Степовий" (? - ?). К-р відділу Української народної самооборони в Борщівському повіті Тернопільської обл. (10 - 11.1943), потрапив у німецький полон, пішов на співпрацю.

Літопис УПА. Нова серія. - Т.20. ВО УПА "Лисоня" 1943 - 1952 - Київ - Торонто, 2012 - С.704.

Брунець Роман (10.09.1923, с. Дзецковіце Верушовського повіту Лодзького воєводства, Польща - 09.1945). Секретар при військовому штабі військової округи "Лисоня" (кін 02 - 05.1944), інструктор у підстаршинській школі ВО (05-07.1944), ад'ютант к-ра сотні "Риболовці" (09-12.1944), відправлений на лікування, 9.01.1945 потрапив у полон, пішов на співпрацю, ліквідований СБ.

Літопис УПА. Нова серія. - Т.20. ВО УПА "Лисоня" 1943 - 1952 - Київ - Торонто, 2012 - С.688.

 

Кравчук Йосип Миколайович, псевдоніми "Комар", "Твердий", уродженець села Брани Горохівського району, з 1943 р. вишкільний військовик Берестечківського районного проводу ОУН, заступник командира відділу УПА "Шума", пізніше заступник командира охорони окружного провідника ОУН, у 1944 році шеф зв'язку ВО № 101, провідник ОУН Горохівського надрайону, 2.02.1945 року схоплений АБГ НКВС «Ворона» [мабуть, Петра Власюка - прим. моя] у селі Кременець Локачинського району і долучений до її складу. Командир АБГ НКДБ, нагороджений орденами і медалями за боротьбу з ОУН і УПА. Знищений СБ ОУН 07.1947 року у Камінь-Каширському районі Волинської області.

Марчук І. Сотник УПА Петро Ґудзоватий - "Очерентенко" - Львів ,2011 - С. 73.

7 грудня 1945 року у Торчинський райвідділ НКВС з повинною з'явився учасник особистої охорони Крайового провідника ОУН на ПЗУЗ Миколи Козака-«Чупринки» ройовий Павло Бондарук-«Чорний». Він повідомив про місця переховування «Чупринки» та його оточення у селі Романів Теремнівського району. «Чорний був завербований і влитий у спецгрупу «Твердого», яка складалася з 7-ми чоловік». Керував нею оперуповноважений Волинського УНКВС Берсєнєв. Спецгрупа прибула у село Романів під виглядом представників Луцького окружного проводу ОУН.

Там само.

 

http://www.mk.ru/social/2014/07/07/...ikh-nacionalistov-glazami-sotrudnika-kgb.html незнаю куди це. Хто цей Карпо що кука здав можна подробніше? Загалом цікаві подробиці від кегебіста.Але наскільки правдиві,що скажете?

 

Благий Зенон ("Дарій", "Клич", "Марко", "Супрун", "Шпак"; 1912, с. Голодівка, тепер с. Луковище Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. - ?). Окружний провідник ОУН Рогатинщини (кін. 1944 - 06.1948). Затриманий МДБ 5.08.1948 пораненим, пішов на співпрацю.

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 12. Воєнна округа "Буг". Документи і матеріали 1943 - 1952. Книга 1. - Київ - Торонто, 2009 - С.611