Как обращались с павшими бойцами вермахта победители?

В нас, на півночі Херсонщини в смт Нововоронцовка було 4 госпіталя німецьких. Велика партія похованих німців була в січні-лютому 1944 року. Так після звільнення радянська влада кладовище німецьке наказала охороняти "ястребкам" - хлопцям-підліткам. причиною було те, що ночами місцеві ходили на кладовище, розривали могили і стягували чоботи а трупи лишали. От щоб не допускати мародерства це кладовище навіть охороняли.
А прабабуся розповідала, що по вулицях німецькі трупи стягували так: крюком на мотузці зачіпали за ремінь(а якщо не було ременя - за ребро) і тягнули до отруєних німцями колодязів, куди їх і скидали.
Дід 1931 року говорив, що бачив залишки розтягнутого німця під мостом за селом ще в 1946-47 роках.

 

Ну не знаю, с "Фольксбундом" проблем не было, позвонили-встретили, показали место- они забрали.Кому нужен телефон или их электронка, пишите в личку.

 

Хоронили всех в одной могиле местные жители, не разбирались. У нас в Волгограде (Сталинград) есть обелиск под которым братская могила в нее в начале весны местные жители ( женщины и дети ) баграми стаскивали трупы и закапывали.

 

мне дед рассказывал похожую процедуру... - стаскивали почти все ( что более менее целое сапоги верх одежду... ) потом стаскивали лошадьми в воронку от бомбы и закапывали...

 

Тоже самое было и в Абхазии, когда война была в 1992году.

 

Село на Чернігівщині, осінь 1943р. Червоноармійців, що загинули в бою за село, похоронили в центрі в братській могилі, а трупи німців обшукали і залишили там, де їх вбило. Чоловіків в селі було мало, тому наша родичка сама закопувала німця, що загинув біля її хати. Далеко відтягнути не змогла, прикопала в кінці саду. Десь там він і лежить, зараз це чужий двір, мешканці про могилу не знають.

 

Тема цікава, і сумна. Хто цікавиться, той знає, які бої йшли за Тернопіль, коли фронт вертався на Захід. В місті було близько 6 тис. німців (тут цифр є багато, але мова зараз не про це навіть), більшість з них була тут же знищена. Але ні в місті, ні на околицях немає ні одного німецького цвинтара (його і ніколи небуло) !

 

Є таке "Німецьке товариство" (дослівно назви непам*ятаю), це наші, але куратори німці, які займаються вивченням і перезахороненнями німецьких поховань, як відомих, так і невідомих. У Львівській обл., якщо непомиляюсь, то у Жовківському р-н. створили великий цвинтар, куди і звозять їх всіх з всієї Зх.України, щоб перепоховати. Німці все оплачують, і експедиції, і догляд за цвинтарем. Був, свідком, як з одного села, викопали німця, який був на цвинтарі похований (могила була з хрестом, відома), а також викопали на полі, з місць, які показали старожили (вони взагалі небули позначені,як могили). Отже, ними займаються, і вони всі, до одного, німцям цікаві.

 

https://ru.wikipedia.org/wiki/Народный_союз_Германии_по_уходу_за_военными_захоронениями

 

Ще таке є: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=4&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwih6IiVtcXMAhVGkCwKHZ4SCdcQFggqMAM&url=http://bizinua.info/r4/info/195757&usg=AFQjCNFH2GPQrKmjVwPczjbWHJDThwalkw&sig2=2c31UimZDnzrou9c5_9LbQ https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=6&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwih6IiVtcXMAhVGkCwKHZ4SCdcQFgg0MAU&url=http://blog.liga.net/user/volvolkov/article/19002.aspx&usg=AFQjCNFpX_CZgyrkwVTeyRD4cWz8ozTFJg&sig2=istvzxb6KNkWkXanXYoTWQ

 

ще інфи:https://www.google.com.ua/url?sa=t&...8obti68b-c7azon0Q&sig2=GxB8-yzP3IZ_kZq1CH3CBA

 

Запорожье освободили 15 октября 1943г., а в районе Разумовского плацдарма шли бои. Моему отцу тогда было 12 лет. Рассказывал мне в детстве - на соседней улице было кирпичное здание (его разобрали лет 10 назад), а в нем находился немецкий лазарет.И захотелось какому-то гансу в отпуск. А немцам его давали за сбитый самолет. Соорудил он из колеса от телеги турель для пулемета и однажды появился советский истребитель ( по моим выводам ЯК-7). Ну ганс и давай из пулемета по нему... Но победа в этой дуэли оказалась за летчиком. Закончилось все так - дал очередь самолет и кишки ганса повисли на дереве. Продолжение этой истории случилось лет 15 назад. Живу я сейчас метрах в 300 от развалин этого лазарета. Весной, сажая картошку, нашел я в конце огорода снаряд 20мм бронебойно-зажигательный от авиационной пушки ШВАК, на ободке следы от нарезов, головная часть текстолитовая. Положил его в гараже. В прошлом году сосед на своем огороде (метрах в 10 от снаряда) нашел пулю 12.7 мм сильно ржавая, а вот на днях опять железо звякнуло под сапкой - думал осколок, ан нет - пуля винтовочного калибра. Ржавая, конечно, но поразила ее длина - замерил, больше 40 мм. Таких раньше никогда не встречал. Порылся в интернете - оказалось, советская БЗТ 7.62.
Сдается мне, что это были снаряд и пули того самого ЯКа, что немца убил. По всем справочникам ЯК-7 вооружали 1 пушкой ШВАК и 1 или 2 пулуметами УБ 12.7. Но ведь могло быть так, что вместо одного из двух УБ присобачили ШКАС ? Думаю, что так. Да и кучность находки всех пуль в квадрате 10х10м говорит о их общем происхождении. Вот такая длинная история, рассказанная моим отцом, продолжилась спустя несколько десятилетий.
Касательно отношения к погибшим солдатам вермахта. Возле этого самого лазарета находилось санитарное захоронение. Довольно таки большое. Бои шли возле села 3 месяца. 30 декабря 1943г.немцы все-таки ушли. Пришли советы - заставили раскопать немецкое захоронение и останки свезли на скотомогильник за селом. Почему-то не все.
В конце 70-х на месте немецких захоронений начали строить детский сад. Рыли котлован - строители бросились мародерничать - собирать золотые зубные коронки. В итоге - нет больше двухэтажного детского сада. Растащили местные мародеры. Теперь правнуки Победителей сидят по домам - нет мест в пришкольном детском саду. И кто-то говорит, что виновата Америка или евреи, что украинцы вымирают....

 

От меня "байка"...
немци приехали в село (село маленькое 200-300 жителей) шухер навели и оставили 3-х . Эта троица поселилась в самом богатом доме села. Хозяйка кормила и поила их. А старый дед-сосед подсыпал в еду яда. И чтобы скрыть содеянное эту троицу вместе с мотоциклом закинули в погреб (окопанная глубокая яма) и зарыли.
И по сей день они там. А на том месте (примерно)сейчас почта и парк. Особо проверить никак.

 

В нашей местности бои были по зиме 43-44 гг. Старожилы помнят, как отступали немцы, и на броне их танков были привязаны трупы убитых, т.е забирали с собой.

 

По словам отца,в октябре 1944-го венгры беспорядочно отступали от "линии Арпада".На маленьком перевальчике,возле с.Росош,была огневая стычка.Красноармеец с ППШ-й заскочил в халупку,где старый гонвед сортировал картошку инструментом в виде густых металлических вил с тупыми шариками на кончиках зубьев.В шоке,увидев русского,нанес ему удар в грудь,а тот ,в состоянии агонии,нажал спусковой крючек автомата...Трупы обнаружили через пару дней.Советский комендант г.Свалявы направил патруль и цыган с телегой.Патрульные забрали оружие,а цыгане погрузили тела павших,предварительно раздев обоих до исподнего,на телегу,доставили этот груз "200" в Сваляву,где их и похоронили на военном кладбище в центре городка, как неизвестных ,в одну могилку...
Так и лежат эти рядовые труженики войны,два врага,рядом уже 72 года...

 

Бабцю питав коли жива була, а деж німці були, то каже один лежав тільки в спідньому на дороз,і інших що за селом побили загорнули бульдозером.

 

Недавно смотались в с.Квасов (Квасів), что на Волыни. Там знакомый показал могилы красноармейца в саду родительского дома и немецкого танкиста. Солдатика сразу подняли, а немецкий панцер так и не дался. Хотя место правильное, но много зарослей уже, поскольку уже 20 лет дом заброшен. Ну значит судьба у него такая, может в следующий раз зацепила если будем в тех краях. Немцев много там лежит по садам, а еще больше их сгнило прямо в поле и придорожных канавах. Дед рассказывал, что в поле стояло несколько сгоревших немецких танков. Еще в 50-е они, будучи мальцами заглядывали внутрь, где на своих боевых местах так и оставались скелеты экипажей.

 

О смерти моего прадеда именно так и сообщили,письмом от молодой девушки .

 

Ради интереса выложу скан письма от той девушки которая была очевидцем смерти моего деда( подробности описаны чотко в письме).
Письмо передаётся с поколения в поколение!

 

Що стосується німців. У фронтових умовах ,обов'язки по похованню загиблих лягали на 900—ті. Або ж,якщо дозволяли обставини,то ховали камради,частіше за все речі знімали,бо вони числилися за Вермахтом.
В місцині,де я виріс,місцеве населення,навіть по при небезпеку підриву(сапери з'явилися лише у квітні) стягували загиблих з обох боків в одну загальну могилу. Речі,ті що можна було взяти забирали собі. Злидні і війна.
Був прикол:на відрізку траншеї ,близько 20 м близько 20 -ти пар ботинків,ми тоді, не могли зрозуміти,що і до чого. Поки нам наш«інформатор» з місцевих,не розповів. Після боїв,вони підлітками бігали на позиції,і кругом валялися ботинки,вони їх собі назбирали,чим і забеспечили себе взуттям.

 

В моєму селі що німців, що наших після бою місцеві ховали. З розповідей одного діда, він тоді хлопчиною був,років 16. Пошалив зі зброєю, визвали його в сільраду. Голова села дав ляща хорошого і з такими ж зальотчиками відправив мертвих збирати з полів. На підводу збирали і в братьску могилу звозили.

 

Українські Карпати, зима 1944го року. Чорногірський хребет. На закарпатську сторону горами відступала змішана група німецьких та мадярських підрозділів, за різними свідченнями, чисельністю 350-450 осіб (дані досить приблизні). По основній версії та згідно зі свідченнями старожилів, дорогу в снігах відступаючі пробивали за допомогою вибухівки/гранат, що і призвело до сходження лавини. По факту більше 90% особового складу засипало снігом, пройти вдалося тільки кільком десяткам.
До того часу як сніг троха підтанув, фронт пішов далі на Захід. Першими "трофейниками" на предмет зброї, боєприпасів та амуніції були підрозділи УПА. Те, що не забрали упівці з одягу та взуття збирали місцеві. До речі, згадані вище по темі моменти з відрізаними ногами - щоб їх можна було відігріти і зняти взуття, теж мали місце. В хід йшли також шинелі, уніформа та інші елементи обмундирування, які "демілітаризовувалися" й перешивалися. Щодо тіл загиблих, то однозначної інформації немає. Хоронити їх особливо не було кому, так як та місцевість дещо віддалена від населених пунктів та і тепер там проживає небагато людей, що вже казати про ті часи. Скоріш за все ніхто їх спеціально не захоронював - дикі звірі, природа і час зробили своє.

 

... не всі предмети екіпу перешивалися. Деякі використовувалися місцевим населенням по прямому призначенню. Свідченням того є вермахтовський рюкзачок, який дожив до наших днів і потрапив до мене в колекцію...
Сорі за якість фото - знімав на простенький телефон.

 

Приветствую.В результате Карпатско-Ужгородской операции тогда еще Карпатская Украина(сейчас Закарпатская обл.) была полностью освобождена 28 октября 1944года.Какой снег с лавинами мог быть в середине или даже в конце осени?Нигде в литературе,ни в рассказах старожилов чего-то подобного не встречал?Попрошу поточнее разобраться с озвученной Вами информацией и с привязкой ее к конкретной местности и времени года.Извините за неудобные вопросы,но здесь людей интересует историческая правда.С ув.