Іноземці та наддніпрянці в УПА

Лєбєдєв Міхаіл Івановіч – “Мішка”, 1917. Із с.Хмєльовка, Варнавінський р/н Горьковської обл., росіянин, колишній член ВКП(б); 10.09.1945 затриманий як дезертир із Красної армії; зізнав, що до грудня 1944 був у Красній армії, потрапив у полон, потім – у повстанці (до 25 чол.), став членом ОУН, прийняв присягу й псевдо “Мішка”. Наприкінці листопада 1944 керівник повстанців Смірнов (так у документі) направив його розвідником у м.Добромиль. Зізнав,
що в групі з 21 особи: 16 – українці, 3 – узбеки і 2 – росіяни; група була рейдуюча (Хирівський і Добромильський р/ни та Польща).
ДАЛО, ф.5001, оп.6, спр.58, арк.159–162.
Джерело: Мирослав ГОРБАЛЬ. ДОВІДНИКПОШУКІВЕЦЬ: Реєстр осіб, пов’язаних з визвольною боротьбою на теренах Дрогобиччини 1939 – 1950 (за архівними документами). - Торонто-Львів, 2005. - С.56

 

Кулик Іван Дмитрович - "Сірий" (1919 - 30.11.1951). Уродженець в с. Грабово Шахтарського району Донецької області.

Старший лейтенант Червоної армії. На початку війни у 1941 р. потрапив до німецького полону, орієнтовно восени 1943 р. втік з полону і приєднався до повстанців. Спочатку І.Кулик викладав військові дисципліни у підстаршинській школі в Космачі, потім командував сотнею, що діяла на Гуцульщині. Вступив до ОУН(б). Виконував обов’язки штабного старшини ТВ-21 «Гуцульщина», брав участь у плануванні операцій.

З 1946 р. був військовим референтом, згодом – референтом пропаганди
Коломийського окуржного проводу. Призначений керівником Коломийського окружного проводу (жовтень 1950 р.). Отримав звання сотника УПА.

Загинув у криївці біля с. Великий Ключів Коломийського р-ну суч.
Івано-Франківської обл. – застрелився, не бажаючи здаватися в полон

 

Сотня ВО-2 УПА-Захід "Жубри-1" напередодні бою під Горожанкою:
Перед вечером Різдва Христового приїхав зв'язковий, з тих сіл як Рудники, і повідомив, що зі сторони Стрия іде великий відділ «Червоної мітли». Зразу дано приказ відступати в колодрубський ліс.
В цей час було заборонено давати будь-який бій, лише при необхідності. Вночі сотня розмістилася в с. Паланики. Надворі почало розвиднятись. Був мороз. Попри ліс сотня доріжкою розташувалась в стрілецький ряд. При плоті біля дороги, коло крайньої хати, закінчували сотенний ряд сотенний «Дир», краєвий провідник з охороною і чуть в стороні ми з «Лесем».
Біля плоту стояли партизани німецького походження, тобто німецькі вояки. Їх було дев'ять, положивши свої кулемети на той же пліт, чекаючи відходу. Сходило червоне сонце, скрипів від морозу сніг. Раптом з-за рогу лісу, який нагадував букву Г, наближалось до нас приблизно чоловік 15, озброєні. Кулеметник підбіг за метрів 150 лягаючи на землю, крикнув: «Ложись!» Вмить наш німецький партизан заговорив довгою серією зі свого кулемета, ні один з тих смільчаків не піднявся. В цей момент над нашими головами затьохкали кулеметні довгі черги. Половина сотні вискочила в поле, друга половина, супроводжувана кулеметами, відступала в с. Підзвіринці. Коли сотенний «Дир» опинився в чистому полі, скомандував назад і, подавши приклад, перший піднявся та сам побіг в сторону лісу. З криком: «Слава» сотня зайняла свої старі позиції. В лісі противники відступили. Сотня була поділена, на дві частини.
http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/istoria/operacia-visla?offset=250

 

А ось така інформація, хоч не зовсім по темі:

Три роки скривалась мама Михайла – Федора, дружина Марія з трьома дітьми від енкаведистів, від розправи та смерті. Так родині порадив сам районний начальник КГБ Заваригін, коли приїхав в Олексинці на "черговий допит" до Николиних. Він був завербований підпіллям ОУН до співпраці. "Мороз" (Василь Николин) постійно підтримував із ним контакт.

Заваригін таємно видавав керівниками ОУН через добре перевірених зв’язкових списки сексотів із сіл. Василь Николин кілька разів одержав від нього письмові донесення на олексинських сексотів на учасників ОУН та людей, які їм допомагали. Ще Заваригін зумів дати "Морозу" кілька чистих бланків паспортів з усіма печатками.
http://www.istpravda.com.ua/articles/2017/10/14/150906/
Борщівський р-н Тернопільської області. Чи є якісь підтвердження цьому?

 

Біографія Заваригіна, з офіційними документами. Застрелився в 1954р. Про співробітництво з ОУН даних немає.
https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/11/13/156531/