Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями

Справді? Відомо, на якому ґрунті її створювали? Бо у "Віснику УІС" я теж знаходив незістиковки...

 

Михайло Семенович Пронченко (7 вересня 1909, с. Вошиве-Покровське (нині м. Апостолове) Дніпропетровської обл. — 11 лютого 1942, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.)



Народився в селі Вошиве-Покровське, що зараз є містом Апостолове Дніпропетровської області в бідній селянській родині. З дитинства він був змушений наймитувати, одночасно з навчанням у школі. Рано зацікавився українською історією, спадщиною запорозького козацтва.

У 1920-ті роки відбулось становлення Пронченка як поета. 1927 року він видав у Кривому Розі свою першу збірку «Здобуваю надра», що отримала схвальні відгуки від Миколи Хвильового та Дмитра Яворницького. З останнім у нього вподальшому склались дружні стосунки. Був також знайомий і досить довго листувався з Володимиром Сосюрою. Був членом криворізької філії ВУСПП. Друкувався в газетах «Червоний гірник», «Зоря», часописах «Молодняк», «Кривбас». З 1930 року працював у літпрацівником редакції газети «Червоний гірник».

Михайла Пронченка було заарештовано 1932 року за звинуваченнями в українському буржуазному націоналізмі. У 1933 році його було засуджено до п'яти років концтаборів. Заслання Пронченко відбував на Далекому Сході в таборі Тахтамигд. І в таборах він продовжував писати вірші, які йому доводилося запам'ятовувати аби зберегти. У цей час Пронченко познайомиася з Іваном Багряним, який присвятив йому повість-вертеп «Розгром» 1948 року.
Із заслання Михайло Пронченко повернувся напередодні війни, наприкінці 1939 року, проте влаштувати далі своє життя було важко, через судимість йому всюди відмовляли у працевлаштуванні. Перед зайняттям Кривого Рогу німцями він десять днів переховувався в плавнях, рятуючись від «зачисток» неблагонадійних підрозділами НКВД.

Після приходу німців Пронченко почав працювати редактором газети «Дзвін», у якій публікувались твори українських письменників і поетів, його авторські вірші, нариси з історії України, спогади відомих українських діячів. В листопаді 1941 року у Кривому Розі вийшла збірка його віршів «Кобза». Проте вже вкінці 1941 року його було звільнено з посади редактора, у січні 1942 року разом з провідниками націоналістичного підпілля Сергієм Шерстюком, Ганною Максимець й Іваном Потапенком заарештовано, а 11 лютого, разом з іншими працівниками редакції газети «Дзвін» було страчено. Німецькою окупаційною владою було також знищено майже весь тираж збірки «Кобза».

Коли до Кривого Рогу повернулись комуністи - вони продовжували пошуки і знищення тієї невеличкої збірочки віршів "Кобза" (25 віршів і уривків з поем), яку Михайло Пронченко встиг видати у 1941 році, поки радянська влада була "відсутня" на криворізькій землі.

Коли наприкінці 20-го сторіччя Україна здобула Незалежність, то виявилось, що неможливо знайти жодного примірника тієї книжки. Лише у 1994 році в Австралії у письменника Дмитра Нитченка було знайдено один примірник цієї книги, що дозволило перевидати її у 1995р. (Пронченко М.С. Кобза: Вибрані твори і спогади сучасників. – Дніпропетровськ, 1995)

З Вікіпедії http://uk.wikipedia.org/wiki/Пронченко_Михайло_Семенович

Спогади про Михайла Пронченка:

 

Я так розумію, що він був націоналістом, але не був членом ОУН?

 

Я гадаю, якщо його заарештували з бандерівцями С.Шерстюком і Г.Максимець, то він був якщо не членом, то активним симпатиком і співробітником ОУН(б).

 

Карачевський Осип («Свобода»). Чільний член УВО і ОУН.

Народився 6 березня 1905 р. в с. Держів Миколаївського району на Львівщині. Цікавився військовою ділянкою праці в ОУН. Поручник. Крайовий військовий референт. У 1939 р. в Карпатській Україні командував Свалявською військовою округою. Урятувався від розстрілу мадярами знанням німецької мови. Старшина легіону Романа Сушка (вересень 1939), його секретар. Увійшов у повстанський штаб ОУН, створений в березні 1940 р.

З 10 лютого 1940 р. - член Революційного проводу ОУН та працівник військової референтури. Викладав внутрішню службу в старшинській школі ім. Є.Коновальця. Написав підручник "Партизанка". Заарештований гестапо. Загинув у концтаборі Oсвенцим (1944).

Літопис УПА. Нова серія. - Т.10. - Київ - Торонто, 2007. - С.747.

 

Вовчик Антон Петрович (6.06.1912. с. Піддубці Луцького р-ну Волинської обл. - 1941?).

Закінчив 7 класів народної школи, служив у польському війську (1933-1935). Активний в громадському житті від 1928, член "Просвіти", "Просвітянської Хати" і "Сільського Господаря", голова осередку "Відродження" в Піддубцях (1933). Член ОУН (1935).

Провідник Піддубецького нацрайону ОУН (1938). Заарештований польською поліцією 14.01.1938, звільнений 16.03.1938 за браком доказів. На початку Другої світової війни потрапив у німецький полон, звідки повернувся в 1941. Розстріляний гестапівцями за невдалий замах на гебітскомісара Волині.

Л-ра:
1.Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.643
2.ЧАСТКОВИЙ СПИСОК ЧЛЕНІВ ОУН – ЖЕРТВ НАЦИЗМУ//Гомін України. - №40 - 26.10.2010. - С.7.(http://issuu.com/31054/docs/vjazni-2/1)

 

Галаджун Григорій Іванович (10.04.1913, с. Ляшки, тепер с. Глинець Яворівського р-ну Львівської обл. - 27.11.1942, м. Львів). Псевдо: "Яворівський".

Закінчив екстерном філію Академічної гімназії у Львові (1935). Член повітового проводу ОУН Яворівщини (1938). Заарештований в Катовіце (Польща) при спробі нелегально перейти кордон 17.12.1938. Зв'язковий між центром ОУН в Кракові та Крайовою екзекутивою ОУН ЗУЗ у Львові (1939-1941), заарештований НКВД 1941, ув'язнений в "Бригідках", вийшов на волю в кінці 06.1941. Учасник протинімецького підпілля ОУН у Львові, заарештований німцями і розстріляний на Пісках на околиці Львова. За деякими даними допити прохив у В.Вірзінга.

Л-ра:
1.Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.649
2.Кат членів ОУН Вільгельм (Віллі) Вірзінг//Гомін України. – Рік LXII. – №40 (3380) 26 жовтня 2010. - С.32. (http://issuu.com/31054/docs/vjazni-2/1)

 

німецьке оголошення про розстріл 10 полонених бійців УПА і симпатиків у відповідь на вбивство повстанцями українського веркфюрера Василя Брика

 

Извените я в этом сообщении увидел только двух членов УПА, а остальные это обычные граждане-заложники, но никак сторонники УПА.

 

що до двох осіб прямо написано "за приналежність до організації УПА" , ще двоє засуджені "за приналежність до організції бандерівців". Решта - "за сприяння бандитизмові" - це симпатики , всі ті хто допомагав повстанцям харчами , одягом, житлом і т.д

 

І жодного "бандитизму", крім УНС-УПА, в той час у Галичині не було.

 

німецьке оголошення про розстріл 10 полонених бійців УПА і симпатиків у відповідь на вбивство повстанцями начальника поліції м.Дашава - Володимира Гладкого , фольксдойча Бабія та напад на табір Баудінсту

 

Захарчук Олексій - "Деркач"

 

Галема Теодор Трофимович (20(22/23). 11.1911. с. Гребенів Сколівського р-ну Львівської обл. 1945, концтабір Ебензеє, Австрія).

Закінчив Стрийську гімназію (1931), здобував вищу інженерну освіту. Член Пласту — 5 курінь ім. Ярослава Осмомисла (Стрий), член ОУН. політв'язень польської тюрми (08.1936). Заарештований гестапо, в'язень нацистських концтаборів Аушвіц (20.07.1942-1945) та Ебензеє, де загинув.

Л-ра:
1.Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.651
2.Марунчак М. Українські політичні в'язні в нацистських концентраційних таборах//Гомін України - №40 - 26.10.2010 - С.18(http://issuu.com/31054/docs/vjazni-2/1)

 

Галушка Петро Ілліч (1915, с. Бишки Козівського р-ну Тернопільської обл. - 1944). Псевдо: "Окунь", "Ясень".

Закінчив 4 класи Бережанської гімназії. Член ОУН (1932), політв'язень польських тюрем. Командир боївки СБ ОУН крайового проводу ОУН ЗУЗ. Загинув у бою з німцями в Карпатах.

Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.652.


Дівик Левко (1917, с. Володж Березівського пов., тепер Польща - 10.1942, м. Київ). Учень Перемиської гімназії (до 1934), виключений за членство в ОУН. Керівник Юнацтва ОУН м. Перемишля (1935-1939), повітовий провідник ОУН в Сяноці, член окружного проводу ОУН у Сяноці (1939-1941). Склав екстерном іспит зрілості в Ярославській українській гімназії (1941). Обласний провідник ОУН(б) у Вінниці (1941-1942). Схоплений німцями у Києві і розстріляний у Бабиному Яру.

Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.675.

 

Іван Дашнюк - "Дуб"
Андрій Куліш - "Гарячий" і троє невідомих

 

Я вот никак не пойму, для чего в подпольной прессе сообщались сообщения УПА и ОУН об казнённых или убитых членов УПА и ОУН с полной раскладкой по именам и псевдонимам, ведь тем самым они способствовали гитлеровцам наносить удары по организации. Первое правило любой подпольной организации не сообщать сведения, которые бы способствовали врагу для уничтожения организации, а здесь мы видим полную выкладку.

 

Мертві не говорять і, отже, загрози для організації не несуть.

 

Дмитришин Іван Михайлович (бл. 1913, с. Кобиловолоки Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. - 1943 (1944), м. Львів).

Столяр, працював у Чорткові. Член ОУН, арештований навесні 1939, в серпні засуджений на 3,5 роки ув'язнення, вийшов на волю 09.1939. Учасник Похідних груп ОУН (1941), охоронець урядуючого провідника М. Лебедя (1941-1943). Загинув у перестрілці з гестапівцями на вулицях Львова.

Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.675


Дроздовський Стефан (1913. м. Львів - 1942. м. Торунь. Польша). Член Пласту - 50 курінь ім. Остапа Вахнянина (Львів). Член УВО. Політв'язень польських і німецьких тюрем. Замордований гестапо.

Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.678.

 

Марта Чорна -"Медея"

 

Льоня В.

 

Бідула-Кузик Анастасія – народилася в 1919 році в с.Вербів у селянській родині. Член товариства «Сокіл», симпатик ОУН. Переховувала вояків СБ ОУН після сутчки з німцями. Каральна експедиція гестапівців оточила село, схопила Настю і одного з повстанців. Їх прив'язала до стовпів біля церкви і 3 травня 1944 року розстріляли.
Буняк Меланія – народилася в 1927 році в с.Шпиколоси Золочівського району на Львівщині, була членом Юнацтва ОУН. У 1944 році на село напала німецько-польська поліція. За доносом Меланію розстріляли на власному подвір'ї.
Винників Наталя-Галя – народилася в 1920 році у Винниках біля Львова. Закінчила гімназію, вже тоді була членом ОУН. У 1940 році заарештована НКВС і засуджена як учасниця «процесу 59». У 1941 році дивом врятувалася з Бердичівської тюрми. Учасник похідних група ОУН на Східну Україну, захоплена гестапівцями і розстріляна у Бабиному Яру в 1942 році.
Гісяк Віра – народилася 28 лютого 1922 року в м.Стрий на Львівщині в селянській родині. Освіта - вісім класів. У школі юула членом «Сокола» і «Пласта», з 1938 – у Юнацтві ОУН. До 1939 року працювала друкаркою в адвоката, В 1940 році нелегально перйшла польсько-угорський кордон на Закарпаття, була арештована угорцями і видана німцям. В Ся ноку втекла з жандармерії і дісталася до Кракова. В 1941 році Провід ОУН направив її в Рівне, а потім – на Полісся в Берестя і Дорогочин. Арештована німцями в 1943 році під іменем «Віра Дякович» за зв'язок з УПА. Зникла безвісти.
Омельчук Ганна-Мама – народилася в 1876 році в с.Романів біля Луцька, проживал в с. Старосіля Колківського району (Волинь). Виховала двох дітей, чоенів ОУН. В часи виникнення Колківської повстанської республіки (квітень – листопад 1943 року) стала працювати медсестрою у підпільному шпиталі у райцентрі Колки. Під час нападу 1 листопада 1943 року польської поліції і німецьких військ Ганна рятувала важкопоранених повстанців у шпиталі села Старосілля, який підпалили нападники. Ганна не залишила поранених і намагалася врятувати їх, виставивши біле полотнище. Німці і поляки вогонь не припинили, медсестра і 25 повстанців згоріли живцем.
Горобець Ольга – народилася в 1922 році в м.Коломия на Станіславщині в родині судді, закінчила гімназію. Арештована німецьким гестапо за членство в ОУН 5 лютого 1942 року, пройшла тюрми Коломиї, Чорткова, концтабори Майданек і Бухенвальд. Померла після звільнення в травні 1945 по дорозі додому. Похована в Німеччині.
Підлужна Ірина-Ольга – народилася в 1922 році в м.Бережани на Тернопільщині в родині вчителя. Навчалася в гімназіх і в Кременецькому інституті. Була членом ОУН, з 1941 року – зв'язкова між Вінницею і Львовом, Вінницею і Києвом. У 1943 році працювала в обласному проводі ОУН керівником жіночої сітки ОУН. Через зраду вінницька ОУН була розгромлена, Ірину арештувало гестапо. На допитах вела себе мужньо, була розстріляна.
Погранична Ольга-Верба – народилася в 1924 році в с. Борочиче Горохівського району (Волинь) в селянській родині. Закінчила сім класів польської школи, у 1942 році стала членом ОУН, у 1943 році пройшла розвідувальну підготовку УПА в с.Хрінники Демидівського району (Волинь). В серпні 1943 року під час рейду в Горохів потрапила в засідку німецького розвідувального загону. Розірвала себе гранатою.
Рибець Марія – народилася в 1922 році в присілку Луцини біля Пирятина на Львівщині. Була членом Юнацтва ОУН, а з 1943 року – учасниця загонів Української народної самооборони проти німців і поляків. Загинула в бою з німецькими окупантами в 1944 році біля с.Задвір'я (Львівщина).
Слабкевич Юлія-Леся – народилася в 1924 році в с.Гнатів Локачинського району (Волинь) в селянській родині. Закінчила сім класів польської школи. Була арештована НКВС 11 лютого 1941 року і засуджена на 10 років. 23 червня 1941 року під час бомбардування тюрми Юлії вдалося врятуватися. Вона стала районним провіднимо Юнацтва ОУН Локачинського району. Восени 1943 року німці за доносом польської поліції схопили її і повісили в с.Затурці.
Чорна Марта-Медея – народилася в 1923 році с.Гірне на Стрийщині ів родині адвоката. Навчалась в гімназії Стрия, а після еміграції батьків до Польщі – в гімназії Холма. Вільно володіла німецькою мовою. Після повернення до Львова стала розвідницею ОУН, працювала перекладачем і стенографісткою в німецькій поліції, була присутня при допитах арештованих (зокрема, Івана Климіва-Легенди в грудні 1942 року). При загрозі провалу перейшла в підпілля. Німці оголосили розшук, за видачу давали 10 тисяч рейхсмарок премії. Загинула на вулицях Львова 23 травня 1943 року. З виданого колись німцями пістолета встигла застрелити одного гестапівця і застрелилась сама. Місце поховання невідоме. В 2003 році на будинку, де жила у Львові, встановлено пам'ятну дошку.

 

Сапун Семен Семенович (17.04. 1893 р. в селі Попівка суч. Карлівського району Полтавської області - 20.02.1943, м. Суми) - провідник ОУН(б) Сумської обл. (1941-1942).






З родини заможних селян. 1926 р. батьків було позбавлено виборчих прав, а в 1930 р. їх розкуркулили "за 3-ю категорією". У 1914 р. після закінчення педагогічної школи С.Сапун отримав посаду вчителя у с. Багата Чернеччина Великобучівскього р-ну (нині - Сахновщинського р-ну Харківської обл.). Того ж року з початком Першої світової війни мобілізований до війська, де служив рядовим. На фронті поранений, після одужання вступив у Київський сільськогосподарський інститут, з якого у 1917 р. достроково випущений і направлений до четвертої московської школи прапорщиків. Через 4 місяці здобув звання прапорщика і пробув на фронті до жовтня 1917 р. У 1919 р. на короткий період був мобілізований до денікінської армії, а потім знову вчителював.

У 1925-1930 рр. працював у школі с. Варварівка Карлівського р-ну Полтавської обл. З 1935 р. - завпед школи №6 м. Суми. Мав дружину і двох доньок. 22.04.1938 р. заарештований НКВС за звинуваченням в участі в "контрреволюційній повстанській організації". Слідство тривало 8 місяців, проте Сапун, незважаючи на знущання і побої, не зламався і не визнав своєї вини. Звільнений 10.01.1939.

З початком німецької окупації йому вдалося організувати "Просвіту", під опікою якої діяла школа перекладачів, приватна українська гімназія (з середини листопада 1941 р.), школа художньої вишивки. Збори "Просвіти" проходили у приміщенні театру ім. Т. Шевченка, директором якого був Єпіфанов. Питання про створення в Сумах підпілля ОУН ставилося вже в листопаді 1941 р. У школі перекладачів, розташованій у будинку колишнього банку "Україна" на Червоній площі (тоді Українській площі), відбувалася підготовка підпільників ОУН(б).

С. Сапун влаштовував на роботу в ці установи членів бандерівського підпілля під виглядом викладачів. Так, наприклад, згідно з документами школи художньої вишивки її штат складався з 46 чоловік, за свідченнями ж колишніх учнів, там було троє – четверо вчителів. Учасниками згаданої підпільної групи були також режисер сумського театру Яків Васильович Шовкун-Дунайський (народився 1887 р. у с. Василівка Сумського району) та виходець із Західної України Михайло Степанович Козацький. У приміщенні школи збиралося багато людей. Тут обговорювали плани діяльності, готували листівки. За наказом Проводу по області було відряджено людей із завданням організовувати підпільні осередки в районах.

Приблизно в січні 1942 року до Сапуна зі Львова прибули зв`язкові ОУН(б). Ними були Савченко Андрій «Гліб» і Чайка. Емісари ОУН зі Львова Савченко і Чайка влаштувалися сторожами на курси німецької мови. Сапун, будучи директором курсів, мав можливість залучати їх до організаційної роботи, як інструкторів зі створення місцевих осередків ОУН. З цією метою під приводом різних господарських доручень, вони часто виїжджали до різних районів Сумської області: Лебединського, Краснопільського, Конотопського, Хотінського та інших. Схема роботи в районах: як правило, спочатку створювався осередок «Просвіти», а потім через нього «фільтрувалися» люди для більш серйозної політичної роботи. На цьому, другому етапі, їх знайомили з представником «центру ОУН». У Сумах таким представником був Савченко, в Лебедині – Самойленко (прибув з Ковеля) та Петренко (представник Київського центру), в Конотопі – Теодор Таланчук (зі Львова), у Краснопіллі – Панас Негляд (уродженець с. Бранцівка). Організація «Просвіти» в Сумах була доручена Микиті Тарасенку.

До обласного проводу ОУН(б) входили: Сапун Семен Семенович, Сергієнко Григорій Іванович, Лозенко Гнат Олексійович, Власенко Віктор Іванович, Тарасенко Микита, Савченко Андрій, Чайка, Швачко Пилип Кіндратович та інші особи.

Діяльність націоналістів у Сумській області відслідковувалась німецькими спецслужбами досить давно. Так, у липні 1942 року в Сумах проводилась нарада старост сільських управ. На ній виступив керівник СД Ганьйон, який попередив, що його служба має відомості про діяльність українських націоналістів у прилеглих до Сум районах. У серпні 1942 року керівники обласного Проводу ОУН отримали зі Львова директиву про активізацію боротьби проти німців. Директива вимагала перебудови роботи всього підпілля, проведення саботажних акцій проти німців. Завдання було доведено до місцевих клітин ОУН. У Лебедині продовжилось накопичення зброї, в Конотопі готувався випуск підпільної газети. Там же, за деякими джерелами, планувалося створити центр з випуску зброї та боєприпасів. Агент гестапо Дзендзеловський (залишений для агентурної роботи радянськими партійними органами в Краснопільському районі) повідомляв:

«Українські націоналісти зараз проводять шалену роботу серед українського народу на збройну боротьбу не лише з більшовиками, а і Німеччиною, під гаслом «за вільну соборну Україну». Це видно із того:

1. Що націоналісти зараз насичують всі державні організації націоналістами, а також транспортні засоби;
2. Надіслано багато націоналістів і надсилаються на заводи і фабрики в Німеччину, для того щоб при збройній боротьбі з Німецькою армією негайно зруйнувати заводи військового значення, транспорт та створити повну дезорганізацію внутрі країни».

Повідомлення свого підлеглого про існуючу в області мережу ОУН інший радянський агент Семена Блюменштейн-Барановський (начальник Краснопільської поліції) передав у гестапо.

У жовтні 1942 р. його (7 жовтня) та інших керівників обласного проводу ОУН німці заарештували. Проведенням арешту особисто керував начальник СД Ганен. На міську площу, до будинку курсів німецької мови було стягнуто весь особовий склад поліції. Всього по справі ОУН у Сумській області було виявлено і ув'язнено 280 чоловік. Слідство тривало 5 місяців. Архівні документи розповідають, що після арешту націоналісти були розстріляні і спалені на подвір'ї сумської в'язниці в лютому 1943 р.:

“У лютому місяці 1943 р., покидаючи Суми, німці зігнали всіх заарештованих (близько 650 чоловік) у ями двох овочесховищ, замкнули двері овочесховищ, відчинили отвори й почали кидати туди ручні гранати, потому вилили в ті ж отвори гарячу рідину й підпалили, у результаті чого всі люди, які там знаходилися, згоріли живцем.
Серед тих, хто згорів, були такі мешканці м. Суми: фельдшер 2-ої міської поліклініки Долгополов, фельдшер залізничної станції Суми Гузик, директор школи № 18 Саленко, учитель однієї зі шкіл Сапун і багато інших”


Німецьке повідомлення про арешт сумських бандерівців:

"12 грудня 1942 р. Суми

Політична ситуація

Рух опору української інтелігенції стає все більш агресивним. СД розкрило нитки, що вели аж до Києва, до централі руху Бандери. Дотепер заарештовано обласного провідника Сапуна, двох районних провідників і 38 членів ОУН. Керівники школи перекладачів організовують мережу ОУН (рух Бандери) і добирають людей, яких потім представляють як осіб, гідних довіри німецької влади...

Театральні трупи ведуть нелегальну пропаганду. Їхні дії та розмови важко проконтролювати. Згідно з деякими чутками, ОУН має намір будувати в Конотопі фабрику боєприпасів. Центр ОУН – у Києві. ОУН діє за принципом кілець. Можна бачити зовнішнє кільце, але серцевина залишається недосяжною" (Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993. – С. 596-597)

З протоколу допиту НКВС заарештованого члена сумської ОУН Власенка В.І. від 19 та 20 липня 1945 року:

"В разговоре со мной и его сыном за столом Сапун открыто стал ругать немцев за то, что они разоряют Украину, грабят ее и угоняют на каторгу в Германию украинцев. Притесняют украинцев законами. Закрывают школы. Я спросил Сапуна, почему он раньше восхвалял немцев, а теперь ругает, на это он мне ответил, что: "ругаю заслужено, а восхвалял потому, чтобы казаться незамеченным. (…) Далее Сапун сказал, что уже есть у них люди, которые будут вести вооруженную борьбу против немцев – это подпольная организация украинских националистов" (Архів УСБ України в Сумській області. – Спр. П-13667 – Т. 1. – Арк. 183-186 зв.)


2007 у Сумах, на будівлі КРУ, де у роки Другої Світової війни був розташований офіс товариства «Просвіта», встановлено меморіальну дошку в пам'ять про бандерівця Семена Сапуна.



Л-ра:
1.Іванущенко Г. Семен Сапун – керівник підпілля ОУН на Сумщині// http://vichna-ukraina.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1117:2011-07-07-13-04-23&catid=42:2009-10-21-12-37-37&Itemid=62
2.Іванущенко Г. Кривава історія професійного зрадника// http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/18/38982/

Розповідь екс-директора Державного архіву Сумської обл., члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка про діяльність націоналістичного підпілля в Сумах в 1941-1942 рр.:

 

"Богдан" - командир сотні УПА-Північ

 

Оце цікаво. У Денищука ("Боротьба УПА проти німецьких окупантів") є реєстр загиблих командирів УПА в боях з німцями, так "Богдана" там нема, хоча багато сотенних. Кілька боїв сотні "Богдана" простежуютсья в хроніці. Сказано, що він уродженець Галичини.