Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями

Такий висновок можна було зробити з тої статті. Дякую за уточнення. Щодо членства в ОУН(б) я теж сумнівався, але розстріляли її за звинуваченням в допомозі УПА...

 

Леся Коляда

 

Василь Хома

 

Равлик Іван Романович (15.06.1909, с. Коровиця Стара Любачівського повіту, тепер Польща – початок 1942, Львів).


Член Пласту – писар 6 куреня ім. І.Богуна (Перемишль), 10 курінь УСП «Чорноморці». Організува «Вакаційний гурток «Фата-Моргана» у Любачеві в 1929 р. Навчався у Львівському ун-ті, який через підпільну діяльність не закінчив. Обласний провідник ОУН (1933). Неодноразово заарештований польською поліцією (13.10.1932, 03.—09.1939). Засуджений на Львівському процесі 25.05—27.06.1936 (разом з С.Бандерою, Я.Стецьком, Р.Шухевичем та ін.) до 5 років ув’язнення, на підставі амністії зменшено до 2,5 років, вийшов на волю 9.08.1937. Станом на червень 1938 р. працював управителем столярського кооперативу.

Член Революційного Проводу ОУН, заступник референта СБ ОУН, керівник відділу контррозвідки Краківського війського штабу ОУН(б). Член УНК в Кракові (06.1941). Учасник Львівської похідної групи, що дісталася Львова 28.06.1941 р. і проголосила Акт відновлення Української держави 30.06.1941 р. Організатор і керівник української міліції у Львові (липень – перша половина серпня 1941). Учасник зустрічі провідників ОУН(б) (разом з Я.Стецьком, Р.Шухевичем, М.Лебедем) з німецькими представниками Гансом Кохом і бароном фон унд цу Айкеном у палатах митрополита Шептицького. Учасник засідання Проводу ОУН(б) 10.07.1941 р., де обговорювалася відмова німців визнати Акт і розроблялася стратегія подальших дій.

Заарештований гестапо (виданий провокатором) у грудні 1941 р. разом з дружиною, тещею, сестрою і ще трьома членами сім’ї, всі з яких були розстріляні. Розстріляний у в’язниці гестапо на вул. Лонцького після 2-х місяців тортур. У 1940 р. радянська влада вислала батьків Равлика і сестру дружини в Сибір.

Л-ра:
1. Гунчак Т. ОУН—ПОМІЖ КОЛЯБОРАЦІОНІЗМОМ І РЕЗИСТАНСОМ ПРОТИ НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ (http://anvsu.org.ua/index.files/Articles/Gunchak01.htm)
2. Ковба Ж. Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Східної Галичини в роки «остаточного розв'язання єврейського питання. – Київ: 2009 (http://www.judaica.kiev.ua/eg9/kovba/kov4.htm)
3. Лебедь Д. Замість вінка на могилу (http://memorial.kiev.ua/statti/1017-spogady.html)
4. Величко Л. 30 червня 1941 року - день відновлення Української держави (http://www.vox-populi.com.ua/home/novini/30cervna1941..)
5.Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920—1939 рр. – Київ, 2007. – С.795.

 

Це - брат Дмитра Павличка. Про нього він написав вірша:

Мій батько на бамбетлі серед ночі
Сидів і думав, думав і курив,
Тяжкі вітри, його думок погоничі,
Кричали, ніби падали в обрив.

А я дивився на світляк цигарки
З-під темної верети, як звіря;
Біліли вікна, мов простори Арктики,
Ряхтіла в пальмах льодових зоря...

Він думав про розстріляного сина,
Запалював до мозоля сірник.
І бачив я при світлі: диму синява
Вгортала скаменілий чорний лик.

Як блискавка, сльоза непощадима
Опалювала щоки кам'яні.
А мати із відкритими очима
Лежала в сні й ридала уві сні.

Не спала наша хата, вкрита горем.
І вийшов я надвір, і на снігу
Навколішки молився перед горами,
Поклони бив за душу дорогу.

І, може, те моє моління чисте
Почув на небі зморений Господь.
Дух мого брата, вбитого фашистами,
Він у мою вселив юнацьку плоть.

25. IX. 1989

 

Надія Нагумик - "Зоря"



Володимир Юрків (1925-1943)



Михайло Сисак


Микола Гикавий (1911-1943)


Василь Гаджала (1921-1944)



Віктор Побуринний

 

Микола Саміла (1908-1943)



Осип Кіндрат (1910-1944)



Йосип Безпалько



Антон Зозуляк

Антон Слоньовський (1913-1944)


Дмитро Бурмей (1924-1944)


Степан Лукич Маланчук (1924-1944)

 

Резанович Федір - "Хмара"
із журналу "До зброї" 1943 , №6

 

Кобак Михайло - "Шишка"

 

Дмитерко Юліaн Григорович (21.03.1913,с. Підберізці Пустомитівського р-ну Львівської обл. - 1944, м. Львів).



Закінчив Філію Академічної гімназії у Львові (1931), студент права Львівського університету. Керівник бойового гуртка Юнацтва ОУН в гімназії (1930), засуджений на 2 роки за приналежність до ОУН. Один з керівників групи "Зов" (1935). Поранений поляками з Крипо (німецька кримінальна поліція), помер у лікарні.

Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.675.

 

Дещо про обставини загибелі:

Так літом 1944 р.. перед самим відступом німців зі Львова, з польської руки трагічно загинув пор. Юліян Дмитерко, родом з Чижикова на Львівщині, член ОУН від самого початку, куди він перейшов з Союзу Української Націоналістичної Молоді. Дмитерко працював тоді в Центральному Кооперативному Банку при вул. 3-го Мая й одного дня до нього прийшли два поляки з німецької кримінальної поліції "Кріпо" й хотіли його арештувати. (Кримінальна поліція за часів німецької окупації була доменою поляків-коляборантів, які там працювали для відбудови Польщі, й нищили всіх дійсних і можливих ворогів польського панування на українських землях.) Один з них — сусід Дмитерка в родинному селі Чижикові, до війни був студентом й належав до польської шовіністичної партії. Ю.Дмитерко відмовився піти з ними без попереднього зголошення своєму зверхникові й передання йому урядових справ. Копи ж він вибіг до сходової клітки, один з тих поляків стрілив за ним і поцілив у живіт. Дмитерка перевезли тоді до шпиталю, де він скоро серед нестерпних мук помер.

Верига В. Втрати ОУН в часі Другої світової війни.-Торонто, 1991 - С.130-131

 

стала відома точна дата і обставини смерті: 1 вересня 1942 р.



Книга фактів терору німецьких і большевицьких окупантів та боротьби проти них Організації українських націоналістів і Української повстанської армії, як теж інших зв'язаних з цим подій. Частина 1, 1941-1943 рр. Видання Української повстанської армії, 1947//ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 84. http://avr.org.ua/getPDFasFile.php/arhupa/hdasbu-13-376-84-062.pdf

 

Цинко Павло Максимович (1921 с. Вільгір, Гощанського р-ну Рівненської обл. – осінь 1943 р., с. Янкевичі (нині Іваничі) Костопільського р-ну тієї ж обл.) – к-р сотні УПА. Псевдо: "Циган".



Улітку 1941 р. – старшина полку Українського війська ім. Холодного Яру в Рівному. У 1943 р. – командир сотні 1-ї групи УПА (ВО "Заграва"), згодом сотня належала до загону ім. Хмельницького ВО "Заграва".

12.05.1943 р. сотня "Цигана" зробила засідку в декількох місцях у с. Янкевичі (тепер с Іваничі) Костопільського р-ну Рівненської обл. на німців, поляків і мадярів, які поверталися на вантажівках з грабунку ближніх сіл. Зав'язався жорстокий бій, в якому ворог поніс великі втрати. Повстанцями було взято в полон 30 німців і поляків, які були розстріляні.

Серед повстанців загинули: бунчужний "Прометей"; ройовий Алексієнко Олексій Варфоломійович, 1915 р. н., пс. "Сірий", із міста Костополя; Петринчук Олександр Сильвестрович, із села Підлужне Костопільського р-ну; Самородкж Георгій Іванович, 1922 р. н., із с. Берестовець Костопільського району. Повстанець із міста Костополя Грипич Денис Семенович, 1922 р. н. був поранений. Після бою повстанці набрали 70 фір добра.

14. 05.1943 р. німці оточили с. Велика Любаша Костопільського р-ну Рівненської обл., де почали каральну акцію. Несподівано на них напали сотні "Цигана" і "Бурі", спалили німцям 11 авто, знищили коло 35 німців. У цьому бою загинули повстанці: Коптюх Володимир Лукашович, 1918 р. н.,пс. "Пилка" - із села Шпанів Рівненського р-ну; Мельник Олександр Феодосійович, 1925 р. н., із міста Костополя; Максимчук Іван Андрійович, 1923 р. н., пс. "Верба", із міста Костополя. Повстанці захопили багато зброї і майна.

У цьому бою відзначився Трохимчук Іван Андрійович, 1910 р. н., пс. "Данько", із с Підлужне Костопільського р-ну, який особисто розстріляв багатьох німців, а також повстанець Мельник Анастасій Садковим, із с.Трубиці Костопільського р-ну, який знищив 7 фашистів.

11.06.1943 р. "Циган" почав організовувати новий відділ з 28 стрільців.

18. 07. 1943 p. юнацька вишкільна група УПА під командуванням "Цигана" розбила підрозідл німецької жандармерії між с.с. Вілька (тепер с. Волиця) і Яполоть Костопільського р-ну Рівненської області. Бій тривав 45 хвилин. З боку ворога було19 убитих і багато ранених. Спалено 2 автомашини. Здобуто 3 кулемети, 6 автоматів, 7 рушниць, 6 пістолетів, 15 гранат, 35 л бензину і понад 9000 шт. набоїв.

Серед повстанців загинули: Коротчук Антон Якимович, 1912 р. н., уродженець села Тростянець Костопільського р-ну, Дідух Денис Гнатович, із села Золотолин Костопільського р-ну

17.08.1943 р. на табір сотні напали радянські партизани. Здобули обоз, повстанці, втративши 2-х бійців, відступили. 23.08.1943 р. німці з поляками в кількості 150 чол. вирушили на грабунок сіл у напрямку Коловерти – Велика Совпа. В околицях с. Воронухи чота сотні "Цигана" під командою "Гранати" вогнем кулеметів загородила ворогові дорогу. У ворога були втрати (точно невідомо скільки), у повстанців обійшлося без втрат. Здобуто віз із награбованим.

У серпні 1943 р. сотня "Цигана" звела бій з німцями у с. Бистричі Березнівського р-ну Рівненської обл. Німців було розігнано. Восени 1943 р. сотня "Цигана" була на постої у с. Деражне Костопільського р-у на Рівненщині. На них раптово напали німці. Зав'язався бій, у результаті якого у повстанців було вбито 2 чоловіки. За жертви у нападників невідомо.

15 –18.10.1943 р. сотня "Цигана" брала участь у боях з німцями в Колківському [тепер Маневицький], Цуманському [тепер Ківерцівський] р-нах Волинської обл., Степанському (тепер Сарненський), Деражнянському (тепер Костопільський р-н) р-нах Рівненської обл., р-нах., бою біля с. Стара Рафалівка [Володимирецький р-н Рівненської обл.], с. Журавичі і с. Берестяне, Ківерцівського р-ну Волинської області].

Загинув у бою з німецькими окупантами восени 1943 р.

Л-ра:
1.Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. – Т.1. Волинь і Полісся. – Рівне, 2008. – С. 56, 57, 88, 105, 163, 180.
2.Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. – Т.2. Галичина та Східна Україна – Рівне, 2008. – С.182.
3.Літопис УПА. Нова серія. – Т.2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943–1944. – Київ—Торонто, 1999. – С. 173, 182.
4.Музичук С. Однострій та символіка Української повстанської армії//"Армія безсмертних"– Київ, 2003. – С.131-150. [http://oun-upa.org.ua/organization/odnostrij.html]

 

Іван Скорохід

 

Тупиця Михайло Андрійович (1915(7), с.Дмитрів Радехівського р-ну Львівської обл.- ?, м. Миронівка Київської обл.). Псевдо: "Борис Виговський", "Кангур".



Член ОУН (1935), референт пропаганди повітового проводу ОУН Радехівщини, політв'язень польських тюрем (від 1937). Учасник II ВЗ ОУН в Кракові (31.03-3.04.1941), учасник Похідних груп ОУН (1941), охоронець М. Лебедя (09.1941), обласний провідник Київської області (1942). Заарештований німцями у Білій Церкві 27.11.1942 (за іншими відомостями - 8.05.1943), розстріляний.

Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.826

 

Яворський Богдан Йосипович (2.04.1913, с. Дроздовичі Городоцького р-ну Львівської обл. - 9.03.1944?). Псевдо: "Мирон", "Орлик".



Член ОУН. Заарештований 15.07.1937, засуджений судом присяжних у Львові 01.1938 до 2 років ув'язнення, вийшов на волю 09.1939. Учасник II ВЗ ОУН в Кракові (31.03-3.04.1941). Учасник Похідних груп ОУН(б), обласний провідник ОУН Одещини (1942), референт СБ обласного проводу ОУН(б) Трансністрії (1942-1944).

За деякими інформаціями, очолював підпілля Миколаївської обл. під псевдонімом "Директор", заарештований німцями на поч. 1944, розстріляний у Миколаєві 9.03.1944.

Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.852

 

Василь Загакайло - "Зелений", "Жук", "Білий".



Народився 11.01.1918 р., член ОУН від 1936 р. Під час німецької окупації - окружний провідник ОУН Самбіріщини, провідник Юнацтва ОУН Дрогобицької області. В'язень німецької тюрми у Дрогобичі, звідки звільнений разом з Олексою Гасиним 9.04.1943 р. заходами боївки СБ К. Цмоця. Організаційний референт Дрогобицького обласного проводу ОУН, загинув у Верхньому Синьовидному в сутичці з німцями 30.06.1944 р.

Макар В. Спомини і роздуми. - Т.3. Бойові друзі. - Кн.2 - Торонто-Львів, 2001 - С. 475

Згаданий у переліку полеглих у боях з німцями членів ОУН(б) і УПА в журналі "Ідея і чин" №8 , 1945 (останній абзац):

 

Петро Криштальський ("Малий") - чотовий СБ. Уродженець м. Горохова Волинської обл. Загинув у бою з німцями в с. Холонів Горохівського р-ну Волинської обл. у 1943 р.

 

роки життя - 1923-1943 рр.
зі спогадів його молодшого брата Андрія Криштальського: "11 серпня 1943 року одна дівчина із сусіднього села Скобелки повідомила нашу родину про те, що Петра у селі Холоневі разом із його побратимом Федьком Водницьким убили німці. Ще двох їхніх друзів-бойовиків - Івана Крамаревича і Степана Читкайла - в цьому бою було поранено й вони вижили. Це сталося тому, що вночі їхня боївка СБ, їдучи підводою, потрапила у засідку, спеціально влаштовану німцями після доносу місцевого зрадника. Потім Степан Читкайло розповідав, що хлопці відстрілювалися, чинили опір, але сили виявилися нерівними, та й набої закінчувалися. Першими від отриманих ран загинули Петро та Федько. Поранений у руку Іван Крамаревич разом зі Степаном Читкайлом заховалися, чекаючи розправи. Коли німці вийшли й почали світити ліхтариками, щоб зайти й добити хлопців, на околиці села раптом озвався кулемет. Це, чуючи перестрілку й здогадуючись про щось недобре, пустив чергу з кулемета повстанець Петро Зіневич, який випадково опинився в Холоневі. Гітлерівці, побоюючись, що оточеним хлопцям ось-ось надійде допомога, враз втратили войовничий запал і зникли. А Степан Читкайло, допомагаючи своєму пораненому товаришу, вибрався із халепи живим"...

 

Теодор Дунець - "Максим"

 

Правда, є й інша версія: 25 вересня 1942 р. Це уривок з підпільного журналу "Вісник української інформаційної служби" - Ч.9 - 1943 р. - С.32:



Проте, "Книга фактів терору..." була створена пізніше (1947), а отже, на мою думку, містить повніші дані, ніж часопис 1943 р.

 

навпаки вона створювалась на досить обмеженому джерельному масиві, тому краще довіритись в даному випадку "Віснику УІС"...

 

Гадада Василь (21.08.1918 (за іншими даними - 1917), с. Замочок Жовківського р-ну Львівської обл. - 9.09.1943, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.). Псевдо: "Олесь", "Юрко".

Член ОУН (1935), районний провідник. Засуджений окружним судом у Львові 12.10.1938 до 11 років ув'язнення. У протибільшовицькому підпіллі (1939-1941), повітовий провідник ОУН Жовківщини, організатор Жовківської округи, учасник II Великого Збору ОУН в Кракові (31.03-3.04.1941).

Учасник Похідних груп ОУН (1941). надрайонний провідник ОУН в Кам'янському (тепер Дніпродзержинськ; осінь 1941 - поч. 1943), окружний провідник Криворізької округи і член обласного проводу Дніпропетровської обл. (поч. 1943-09.1943). Загинув від кулі агента гестапо на Саксаганському руднику.

Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-х—1930-х років (матеріали до біографічного довідника)//Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Київ, 2007. – С.647