Белая Церковь

Олекса Вовк · 14 лют 2026 у 13:02

Доброго дня. Підкажіть будьласка, якщо маєте інформацію. Що знаходилось на території теперішнього війсбкового госпіталю? маю інформацію, що тут була економія Браницьких управителем якої був - Онопрієнко Авакум. Буду вдячний за відповіть.

MarAlex сказав(ла): ↑

«У жовтні 1941 року були створені 2 табори для радянських військовополонених і в м. Біла Церква. Один із них за №334 розміщувався по вул. Січневого прориву (нині там 7-й військова площадка), другий - на Олександрійському бульварі (в районі сучасного критого ринку). …Один з таборів знаходився за містом. З одного боку від нього проходила залізнична колія, з іншого – дорога, що вела до аеродрому (табір №334). Але інколи військовополонених водили на декілька днів в інший табір, що знаходився у місті (район Критого ринку… …В грудні 1942 р. на станцію Біла Церква прибув черговий ешелон з військовополоненими. У кожному вагоні залишилось всього по 5-9 чол. Живих, решта померли. Трупи померлих протягом кількох днів звозили на територію табору №334 і там закопували. ...З весни 1942 р. у місті почалися масові розстріли полонених та цивільного населення. Поряд з табором військовополонених №334 гестапо було огороджено майданчик №7, куди фашисти зганяли людей до 3-х ям розмірами 50 на 3 метри і глибиною 2 метри кожна. Жертв змушували лягати у рів де їм стріляли у голову. Всього в трьох таких ямах було складено до 4.500 трупів. Щоб замести сліди у серпні 1943 року за розпорядженням начальника гестапо були вийняті з ям, складені у купи, облиті пальною сумішшю і спалені… Про названі вище факти свідчить «Акт про звірства, які вчинили німецько-фашистські війська у Білій Церкві»., складений відразу після визволення міста 5 січня 1944 р. представником 340-ї Сумсько-Київської стрілецької дивізії капітаном Концовим і жителями міста Білої Церкви Боровкою Ю.І., Стрикуном І.І., Самаровою С. В., Білогурою Е.О.
Злочини фашистів розкривалися і в повоєнні роки. Так 25 серпня 1978 р. під час проведення будівельних робіт по Олександрійському бульвару. Рештки військовополонених були знайдені і на місці колишнього стрілецького тиру (район Критого ринку) в 15-ти траншеях розміщених через 2 м одна від одної, довжина траншей – близько 50 м; ширина – 1,5 м і глибина 2 м. Останки замучених людей були перенесені для пере захоронення у Парку Слави. Згідно Акту Державної комісії по розслідуванню звірств від 5.01.1944 р., за час окупації на території колишнього стрілецького тиру було розстріляно 6 тис. чоловік.
Всього ж у білоцерківських таборах фашистами було знищено 15 тис військовополонених. За іншими даними від 20 до 45 тис. чоловік». – Германчук Л. В. Доля військовополонених у Білоцерківських таборах – Юр’ївський літопис №1 за 1996 рік, ст. 64-68

Тепер що стосується про розміщення поранених у центральному корпусі сільгоспінституту, ніколи про це не чув, та ї в жодних документах не зустрічав. Поранені розміщувались у гуртожитках №1 та №2 про це є в кожній книжці про історію Білоцерківського інституту-університету. А про те що поранені були у учбовому корпусі – чую вперше. На користь цього факту є два аргументи – зруйнований корпус №2. (частина центрального корпусу, див. post-205)
Та спогади записані у шоденнику:
«22 июня 1941 г. Яркий солнечный воскресный день… Но у нас студентов свои заботы. Встав пораньше, взяв книги и конспекты, окружив комбайн «Коммунар» мы изучали эту чудо-машину. Ведь завтра 23 июня – последний день экзаменов по механизации, и мы переходим на четвёртый курс. Вдруг из репродуктора на городской площади раздался твёрдый громкий голос Левитана, объявившего, что сейчас будет передано важное правительственное сообщение… После этого сообщения было объявлено, чтоб все собрались в саду института. [територія між головним корпусом та «будинком соціалізму», яка також захоплювала територію сучасної Райради - MarAlex]. Начался митинг. С речами выступил – директор института Ю. И. Дудин… Митинг закончен, все расходятся, заканчивается первый день войны. В эту первую ночь мы, студенты, долго не могли уснуть в своих комнатах студенческих общежитий. …
25 июня. Дано указание – всем студентам освободить комнаты двух больших общежитий [гуртожитки №1(Олександрійський бульвар, 6 навпроти Укртелекому) та №2 Клубний провулок, 32 (навпроти театру Саксаганського)- MarAlex] и со всеми вещами перейти жить в аудитории учебных корпусов института. В наших общежитиях срочно разворачивается два военных госпиталя. …
26 июня. …Около наших общежитий стоит уже несколько военных машин, медики дают необходимые указания - где ставить рентгеновские аппараты, где другое оборудование. Студенты, вытянувшись длинной вереницей, выносят последние свои пожитки – кровати, вещи, книги и конспекты. Все перешли жить в учебные корпуса института. Одна за другой военные машины подвозят к нашим общежитиям новые кровати (часть их даёт институт), постельное бельё. Всё это заносится и расставляется в комнатах, в которых мы только-что жили. … Наши общежития не узнать – два военных госпиталя готовы.
27 июня. …Непривычно засыпать в аудиториях и лаборатория, института, где несколько дней назад мы слушали лекции и проводили практические занятия. Новое указание оказать помощь в приёме раненых в госпитале…. …Студенты по указанию военных медиков и персонала госпиталя размещают их в комнатах госпиталя – тяжелораненых и раненых в ноги - на нижних этажах, легкораненых и ходячих на втором и третьем. …
30 июня …Выезжает часть обслуживающего персонала и преподавателей, выезжают выпускники с новыми дипломами. Мы же, более 200 человек студентов разных курсов ещё остаёмся. Мы живём в учебном корпусе института…
6 июня. …надвигается трагическая ночь с 6 на 7 июня 1941 года. В городе и корпусах института, где мы живём, введена давно уже светомаскировка. По коридорам института, по своим комнатам к койкам пробираемся ощупью. В первом часу ночи слышим над городом гул самолётов. Заскакивают дежурные студенты, охранявшие институт, и громко подают команду: «Воздушная тревога! … Все в укрытия!» Институт сразу опустел. Все выскочили из института в укрытие… Часть студентов укрылась между гранитными камнями на берегу р. Рось. …В один из таких перерывов между бомбёжками раздаётся громкий крик: «Спасай раненых!» Бросаемся бегом к нашим бывшим общежитиям… Ходячие раненые сами выскакивают из комнат, спешат в укрытие прямо в нижнем белье. Лежащих хватают сотрудники госпиталя, студенты и на руках и носилках несут быстро в укрытие и на берег р. Рось. Госпитали стоят пустые, все раненые в укрытиях, ни один не погиб. …
Пять часов утра 7 июля 1941 года. Самолёты улетели бомбёжка закончилась. … Восходит огромный шар солнца – на фоне дыма он имеет кроваво-красный цвет. Из правого угла учебного корпуса №2 института выбиваются языки огня. Корпус загорелся от зажигательной бомбы сброшенной фашистскими лётчиками. К горящему корпусу подбежала большая группа студентов. Их вещи и жильё в соседнем корпусе №3.[центральный корпус гимназии з колоннами - MarAlex]
8 июня 1941 года. Получено указание к 10.00 всем выстроится колонной около института. … Подаётся общая команда и в 12.00 8 июня 1941 года последняя колонна белоцерковчан свыше 640 человек уходит из разрушенного города. ….» [виходить що з 8 по 16 липня 1941 року влади у місті не було MarAlex] - П. В. Алюшин Студенты и преподаватели Белоцерковского сельскохозяйственного института в боях за родину. Белая Церковь. 2012. С. 45.
ФОТО- світлина місцевої газети зі статтею про розстріли військовополонених у таборах та в'язницях міста.
Натисніть, щоб розгорнути...

Увійти або зареєструватися

Белая Церковь

Олекса Вовк Schütze