Белая Церковь

Вітаю камради!
Поки всі сидимо вдома на карантині ось вирішив зайнятись дослідженням!
Декілька днів розмірковував, що зображено на печатці м. Біла Церква…
Прийшов до висновку, що емблемою м. Біла Церква чомусь було обрано саме Миколаївську церкву!
ФОТО-1 Печатка бургомістра м. Біла Церква
ФОТО-2 Миколаївська церква, сучасний вигляд.
ФОТО-3 Миколаївська церква, літо 1943 рік, фото Отто Хаубляйна.
ФОТО-4 Одна ї таж сама людина, що й на POSTi-350

 

Вітаю!

Так дійсно Миколаївська церква будувалась з 1703 по 1706 рік. Ця церква скоріш всього обрана тому, що це єдина церква, такий собі символ боротьби за незалежність України. Та згадка про його лідера – гетьмана Івана Мазепу, який якраз й був меценатом її зведення. А всі інші церкви: Марії Магдалени (1841), Преображенський собор (1839) зведені графами Браницькими яких на той час не дуже шанували…
«25 серпня 1706 р. український гетьман Іван Мазепа започаткував нову кам’яну церкву.» Про цю подію засвідчив напис, викарбуваний на металевій блясі, знайденій у 1842 р. під час розкриття фундаменту північної сторони. Ця споруда є справжнім білоцерківським довгобудом. І. Мазепа добудувати не встиг – роботи було припинено, коли стіни були «трохи вище вікон». Два бокових вівтаря були добудовані вже греко-католиками, а сама церква впродовж 1715-1725 рр. була соборною. Під час пожежі 7 липня 1798 р. коли вигоріло майже все містечко, вогонь знищив дах церкви. Та через малочисельність та бідність парафії дах зробили з соломи. Але 1839 року парафію Миколаївської церкви було скасовано, вона перейшла до новозбудованого Преображенського собору. У 1863 році цеглу з Миколаївської церкви використовували для спорудження дзвіниці Преображенського собору. …..

 

Вітаю камради!

Будівництво триповерхового «будинку соціалізму» на площі Волі, крім чисельних анекдотів нічим не відбилося на житловій справі міста. Спорудження будинку-комуни подавалось не просто як ліквідація житлової кризи, а і як один з найважливіших етапів культурної революції – колективізація побуту трудящих. Проте кінцевий результат виявився протилежним.
Спочатку будинок міркували спорудити на вул. Радянській (бульвар Олекандрійський) у подвір’ї навпроти Кредитсоюзу. За кілька днів сюди завезли цеглу, каміння, зрізали столітні дерева, розвалили старий будинок. І тільки після цього було проведене дослідження ґрунту, за результатами якого виявилася загроза обвалу майбутньої масивної будівлі. Наслідком цього стало перенесення будівельного майданчика на садибу Окрвиконкому між парком Шевченка (Петровського) та Замкової горою. Проект будинку, виконаний групою Київських інженерів (Вітр, Даниловський), був розглянутий 17 червня 1927 р. вищим технічним будівельним комітетом України, який не затвердив його через ряд технічних, санітарних та економічних дефектів. Проте через два дні після постанови проект був вдруге розглянутий та затверджений вже київським окрінженером. Ще напередодні розгляду проекту, 1 червня, місцева газета повідомила про початок будівництва, яке місцгосп мав закінчити в жовтні того ж року. За винятком деревини, все інше – скло, цегла, залізо, цемент, вапно – було майже цілком заготовлено. З липня новий цегельний завод Білоцерківського комгоспу мав налагодити постачання власної цегли. (за для спорудження Будинку-комуни в місті знадобилося побудувати цегельний завод, який й досі працює - MarAlex)
Середня частина дворового фасаду «будинку соціалізму» вирішена у вигляді окремої чотирьохповерхової башти прямокутної форми зі скошеними кутами біля стін. З башти до основного приміщення ведуть сходи. На першому і третьому поверхах, в башті і в частині бокових приміщень мали бути розміщені спальні, кухні й комірчини, а на четвертому – спільна пральня з бетонною підлогою. Загалом тут мало бути 33 квартири і одна загальна їдальня, зал для дитячих розваг, бібліотека та читальня. Роботи на новому місці також проводились без попереднього геологічного аналізу ґрунту. При кладці нижнього поверху і зовнішніх стін будівельники змішували нову гарну цеглу зі старою поганою, а фундамент клали з гранітного каменю без відповідного підбору. Капітальні стіни будинку були виведені грубо, нерівно. Станом на початок жовтня 1927 року були збудовані стіни й розпочато зовнішню штукатурку та будову даху. Загалом було витрачено 300 тис.карб.. Закінчено будівництво було наприкінці вересня 1928 року. Проте широко розрекламованого будинку-комуни створено не було, а замість нього був споруджений будинок із 34 приватних квартир, з яких 9 мали по три кімнати, 19 по дві та 6 однокімнатних. Кожна квартира мала окрему кухню, вбиральню, комірчину, ванну, сарай, льох. 16 квартир отримали профспілки, 9 – військові, 8 – квартир були закріплені за окружним виконкомом.
Суттєвим відхиленням від проекту було те, що замість центрального опалення будівельники нагромадили печей, димохідних стін і вивершили дахи цілим лісом капітальних димарів. Приймальна комісія відзначила, що коридори розташовані з такими колінцями та вивертами, що заважають безпечному проходу мешканців, а житлова площа, порівняно до внутрішньої площі будинку занадто мала. Площа обігріву будинку занадто мала. Проводку монтували коли вже були пофарбовані стіни. Комісія з подивом відзначила, що більшість стін квартир вкриті чорною фарбою або фарбою темного кольору. Виявилось, що виконроб Вітр купував фарбу у київського приватника Кречмера. Та якість фарби була погана.

Вітр Гаврило Йосипович – у 1880 році на х. Бабочиха на Переяславщині у дворянській родині українського походження. З 1909 р. служив у 11-му мортирному артилерійському дивізіоні який дислокувався на місці сучасного військового містечка №1 (поруч з Критим Ринком). З 1917 року служив у більшовицькому комісаріаті м. Переяслав-Хмельницький. Уперше заарештований 23 червня 1921 року. У 1924-25 рр. керував роботами з ремонту Саливінківської, Шамраїнської, Узинської та Озирянської цукроварень, Білоцерківських казарм, лазень, дитячих домів та спорудження Трушківської греблі. 4.04.1925 року – заарештований вдруге. У 1925-35 рр. – виконував замовлення на розробку проектів водогону у містах: Ніжин, Миргород, Тульчин, Бердичів та Шепетівка, Кривий Ріг, Сталіно (Донецьк). Навесні 1928 року очолив роботи по зведенню дизельної електростанції, «будинку соціалізму», та водогону в Білій Церкві. «Будинок соціалізму» архітектор Вітр будував не отримуючи зарплатню. Весь цей час на будівельному майданчику постійно з’являвся начальник місцевого ДПУ Литвинов, який викликав до себе архітектора для доповідей про стан роботи.
Після здачі «Будинку соціалізму» в місцевій газеті з’явилась розгромна стаття секретаря редакції П. Й. Герасименка під псевдонімом П. Гера. Незважаючи на це в новий будинок вселилася місцева верхівка. Заарештований архитектор Вітр Г. Й. у справі розробленою органами ОДПУ під кодовою назвою «Весна».

P.S.Від себе можу додати, що ще у 1979 році моїй родині пропонували квартиру в цьому будинку. Але ми відмовились, бо хтось сказав, що опалювати квартиру треба було дровами. Квартира була маленькою, однокімнатною, сирою…

ФОТО-1 «Будинок соціалізму», 1941 рік.
ФОТО -2 «Будинок соціалізму», 2019 рік.
ФОТО – 3 - фотомонтаж

 

Вітаю камради!
Вдалось впізнати ще одну будівлю, яка зображена у POSTi 320!
Цей будинок знаходиться за адресою Торгова площа №5. Відомо що до Другої Світової війни цей будинок знаходився у власності «СОВПРОФу» або (рос. - СПС совет профессиональных союзов - MarAlex). Під час окупації частину будинку займала фірма Carl Schlieper Stahlwarenfabrik & Export. Після війни, з 50-х рр. по 1961 рік центральну частину магазину займав магазин «Дитячій світ» (який у 1961 році було перенесено до відкритого тоді нового магазину «Дитячий світ» в якому зараз розміщено Білоцерківський міський РАГС). Там де під час війни була контора фірми Carl Schlieper Stahlwarenfabrik & Export був магазин «Продовольчі товари» зараз там магазин «НЕПТУТ».

ФОТО-1 будинок 1941 року.
ФОТО-2 сучасний вигляд цього будинку 2020 рік.
ФОТО-3 фотомонтаж.

 

Вітаю камради!
Ось вирішив викласти ще одне фото з POSTу-320!
Але в цей раз мене зацікавила назва файлу-світлини «Б Ц 1940, dt. Geschäft in Kiew-Bila-Cerkwa», яку можна перекласти як «Б Ц 1940, Німецький бізнес у Києві та Білої Церкви». Але чому рік стоїть «1940», не зрозуміло…. Може мається на увазі 1940-ві роки?! Скоріш всього помилка!

ФОТО-1 світлина 1941 року.
ФОТО-2 світлина 2019 року.
ФОТО-3 фотомонтаж.

 

Вітаю!
Кажуть що раніше починаючи від Греблі до району «Попівка» (піщана мілина з лівого боку річки Рось, яка знаходиться на місті сучасного мосту на Таращанський масив) була суцільна мілина. Виходить, що переправитись можна було у любому місці цього відрізку. А у районі сучасного Таращанського мосту була канатна переправа.

 

Вітаю камради!

Весь цей час намагався дізнатись, що за фірма, або контора знаходилась на світлина представлених у POSTах-320!!!! Та ось що вдалось дізнатись…!

Carl Schlieper Stahlwarenfabrik & Export

Карл Шліпер – німецький підприємець, який у Рамшайде (Німеччина) заснував компанію з виробництва виробів з металу в 1754, 1769 або у 1798 роках. У переліку товарів були: ножі, бритви, сталеві сейфи, замки, сантехніка, кавомолки. У 1898 року було засновано дочірнє підприємство у місті Золінген (нем. Solingen) (саме й тому загальна назва фірми Золінген). Компанія експортувала гігантську номенклатуру товарів (від ножів до залізничної дороги).
Компанія працювала у Голландської Ост-Індії та мала павільйон у колоніальній виставці Семаранга у 1914 році. Ринки збуту включали індустрію плантації тютюну, та каучуку що розвивалась у Сіамі (Таїланд), Малайзії, Борнео, Голландській Ост-Індії. Компанія займалась виготовленням ножів, автоматичних ножів, ножів садівника, мачете, боуї, бритви, кухонних ножів.
Слід також згадати, що після Другої світової війни у Московської області була відновлена залізнична гілка Вербілкі-Темпи-Велика Волга. Яка була викладена переважно трофейними німецькими рейками виробництва Золінгер.
Після Другої світової війни бізнес було скорочено, щоб сконцентруватись на виробництві столових приборів. Компанія була відома своїми ножами "Eye Brand". Використовувались різні торгівельні марки та 22 патенти, які належали компанії.
У США торгові марки включали "Fan", "Jim Bowie" и "El Gallo". У 1989 році Шліпер об’єднався з Ремшайдером. Марку «Карл Шліпер» було ліквідовано в наслідок банкрутства у 1993 році. Виробництво бренда було поновлено Фрідріхом Ольберцем у Золінген. Виробництво повернулося з міста з якого все й починалось 200 років. Тобто повернення до витоків…
P.S. Тоб-то тепер ми з впевненістю можемо сказати що у будинку за адресою Торгова площа (Площа Адольфа Гітлера на 1941-43 рр.), №5 розміщувалось представництво фірми Carl Schlieper Stahlwarenfabrik & Export. Можливо при представництві було відкрито магазин з продажу холодної зброї.

ФОТО-1 Вивіска з назвою фірми на старому фото.
ФОТО-2 Емблема фірми. Solingen
ФОТО-3,4,5 товари фірми Carl Schlieper Solingen
ФОТО-6 Фотомонтаж світлин з POST-206 (ну, щоб було по темі)

 

Вітаю камради!

На фото керівник поліції міста Біла Церква - Томасевич Микола Володимирович, який народився у 1888 році. Де, невідомо. Закінчив Петербурзьке Імператорське артилерійське училище. Під час Першої Світової війни дослужився до штабс-капітана. Був поранений. У 1918 році поступив на юридичний факультет Київського університету. Відомо що у радянські часи до 1941 року викладав російську мову у школах м. Біла Церква. Під час окупації був призначений керівником Білоцерківської поліції. У 1945 році був схоплений органами НКВС. Йому було висунуто звинувачення у розстрілі військовополонених та цивільного населення. А також у сприянні депортації до Німеччини, і все це у м. Біла Церква. Але Томасевич зізнався тільки у сприянні депортації 126 осіб, все інше не довели, за що він отримав 15 років таборів. На відміну від Джіми, який за меншій злочин (інкримінувалось депортація цивільного населення 3126 чоловік м. Біла Церква та Б. Ц. області до Німеччини) був розстріляний.
Хоча як з’ясувалось, що у документах цифри були виправлені головою Білоцерківської міськради Новіцьким зі 126 на 3126 або 3026!!! [важко визначити - MarAlex]
P.S. Напевно Томасевичу стала у нагоді його юридична освіта….

ФОТО-1 Томасевич під час навчання в університеті.
ФОТО-2 Томасевич під час керівництва Білоцерківською поліцією.
ФОТО-3 Рибалки на місті вишки для стрибків у річку на центральному міському пляжі. Світлина Отто Хаубляйна, літо, 1943 рік.
ФОТО-4 світлина вишки.
ФОТО-5 сучасний вигляд цього місця, 2020 рік.

 

Вітаю!!!
Не знаю кому як а мені не давав спокою 320-post!!!
Вміє ж камрад fischer1946 загадувати загадки!
П’ять світлин зроблені одного будинку, а ось останнє, шосте фото, ніяк не вписується! На п’яти світлинах перший поверх без решіток а на шостій на вікнах і дверях все це є! Та, що саме цікаве що я їх десь бачив!!!!! Ще з дитинства пам’ятаю що бачив! Пам’ятаю, що такі решітки я бачив на будинку по вул. Шевченко, 13 але його вже перебудували!!! Та зовсім недавно в одному з будинків на Базарній площі, а от в якому не пам’ятаю!!!
Поїхав на місце де стоїть будинок зображений на п’яти світлинах, обійшов весь будинок – нема решіток!!!! Тоді я вирішив обійти усю Базарну площу…. І я знайшов, спочатку будинок, а потім решітки!!! Якщо я правильно зрозумів, грати перенесли (або прибрали) з першого поверху. Ними стали зачиняти напівпідвальні приміщення! Головне, що вони залишились ті ж самі!!!
Що ми маємо у висновку: на перших п'яти світлинах зображено будинок за адресою Базарна площа №5, на шостій - будинок на Базарній площі №7.
Р.S. Хоча у мене є сумніви. Легше перенести решітки з будинку за адресою Базарна площа №5 до будинку Базарна площа №7 ніж копати напівпідвальні приміщення! Якщо це все ж таки так, то світлини повинні виглядати так…..
ФОТО–1 – світлина 1940-х років. Кладка – 1 Грати -2.
ФОТО–2 – сучасний вигляд ймовірного будинку 2020 рік.
ФОТО–3 – фотомонтаж
ФОТО–4 – видна кладка (1) та грати (2) що ї на старому фото.
ФОТО–5,6,7 – як ці решітки виглядають зараз.
ФОТО–8 – як розташовані будинки №5 (стрілка 1) та №7 (стрілка 2) на Базарній площі відносно один до одного.

 

Вітаю!
Два танки БТ-7, Біла Церква, літо 1941 року.
Але впізнати та відшукати місце де були зроблені фото поки що не вдалось.
Скоріш всього на двох світлинах ті ж самі танки тільки зняті з різних ракурсів.
Фото-1 Танки вигляд передньої частини.
Фото-2 вигляд задньої частини.

 

Белая Церковь Вокзал 1941-1943 г.

 

На фото-1, справа от танков стоит ж.д.вагон?
И на заднем плане,за танками,тоже видна крыша от ж.д.теплушки.

 

Просування німецької вантажівки VOMAG Henschel в Білій Церкві Україна Східний фронт.

 

Доброго дня всем! Нигде не могу найти информацию по адресу "Белая, Церковь, 1-я Лазаретная, 119", на данный момент улица без приставки "1-я" и заканчивается на номере 95, а 1-й Лазаретный переулок заканчивается на номере 19. Хотелось бы узнать примерное местоположения дома и историю его исчезновения. Заранее спасибо!

 

Вітаю!
У мене таке питання – «Звідки відомо, що це Біла Церква?»
Справа в тому, що якщо це Собор Марії Магдалени, то де дзвіниця?
Якщо Преображенський собор, то місцевість не схожа?
Та й головне це те, що біля кожної церкви в нашому місті завжди була щільна забудова!

 

Так там на обороте подписано:
"Белая Церковь Каф соб Сп.Преоб" - Спасо-Преображенский кафедральный собор

 

Доброго! Але фото підписано чи ви іншої думки)

 

Я маю наувазі POST-369 "Просування німецької вантажівки VOMAG Henschel в Білій Церкві Україна Східний фронт."!!!!!
Може світлина як файл мала у своїй назві назву Біла Церква? Бо на свіилині нажаль немає нічого, щоб було знайомим, або щось можно було впізнати.