Белая Церковь

Есть одно загадочное место, его так начальник в полиции и называет " таинственное немецкое учреждение..." на углу Торговой и Рокитнянской.Туда, секретарь полиции Колониус вечерами после зверских допросов уводил по одному заключённому, после чего , их никто не видел. Что это за угол Рокитнянской и Торговой ? Что это за учреждение?

 

поповоду инфы можно здесь отвечать, можно в личку (с оглашением стоимости)

 

C высоты всегда красиво.

Вот еще бы каракули разобрать - запись там пространная. А так только дата понятна на первый взгляд.
PS На заднем плане водонапорка? Судя по виду - не Шухова ли детище?

 

Немцы в БЦ в июле 41го..

 

Хочу еще раз вернуться к фотографии с лыжницами. Ответ на здание с балконом оказался банально прост. В краеведческом музее на втором этаже, в разделе с/института висит фото с подписью "Будинок по вул. Клубній, м. Білої Церкви, в якому мешках Шолом-Алейхем. 1880 р." Сейчас на этом месте расположена типография по ул. Л.Курбаса.

 

Никто не подскажет, есть ли ссылка на Видео где немцы переходят реку в Белой Церкви как на фото выше ?? Может этот сюжет попал в ДВ шау ?

 

По памяти. Это были одноэтажные старые постройки. Под №2 (напротив входа в бывший театр им. Саксаганского) был домик, в левом крыле которого была пивнушка артели "Харчепром" дяди Пети Чернявского. Далее под №4 стояла комплексная кирпично-деревянная постройка с магазином "Кооператор". Левая часть здания была с глубоким ступенчатым входом в подвальное помещение внушительного по размерам магазина "Одежда". По всей видимости, это и есть искомое Вами таинственное учреждение.

 

Вітаю!
Ось «розшифровка» та переклад до світлини з postу 229! За що дякую камраду dad!

Bialla-Zerkow
Blick nach links
Von Zwiahel bis hierher sind wir mit
Reifenautos gefahren, es waren 350 Кilometer.
Hier hatten wir ein Tag....

Белая Церковь
Взгяд/вид слева.
От Звягеля (Новоград-Волынский) сюда мы проехали 350 км на автомобилях на колёсном ходу.
Мой вариант - «Сюда мы приехали из Звягеля преодолев 350 км на автомобилях на колёсном ходу»
Здесь мы [на] один день .....
1.10.1941 г.

Ось ще фото з статтею про водогін під час окупації, та трохи інфи з історії будівництва водонапірної башти!
“До цього часу в Білій Церкві робота в справі будування водогону мала характер досліджування і вивчення умов нашої місцевості. Цілу зиму у нас працювала група київських професорів та інженерів. Висновок професорів такий, що єдиним джерелом постачання водою Білої Церкви може бути Рось – саме Рось в Олександрійському парку.. (червень 1927 року)
Все почалося 15 - 16 лютого 1928 року, коли Президія Білоцерківського ОВК своєю постановою (протокол №4-46) ухвалила вилучити ділянку в парку “Олександрія” біля парому під забудову станції водогону” Спорудження водонапірної башти було завершено наприкінці 1929 р. Башта мала загальну ємкість 600 куб, та корисну – не більше 450 куб.
Сітку водогону прокладали: “на Комісарівській вул. [початок Олександрійського бульвару, від «кола» до пам’ятника «Гренадер» MarAlex], на Київській вул.[сучасна Ярослава Мудрого - MarAlex] прокладку вже закінчують. Далі прокладку продовжуватимуть аж до парку [парк “Олександрія” – MarAlex]” .
Першими хто подав заявки на підключення до системи були:
“Управління будівництвом водогону має вже заяви від поліклініки[Зараз на цьому місті будинок з адресою Торгова площа 2/1- MarAlex], аптекоуправління, військкомату, водолікарні і інш. установ, щоб провести воду в будівлі. Новий трьохповерховий будинок [будинок Соціалізму - MarAlex] , що біля окрвиконкому [колишній будинок Дворянського зібрання, та музична школа №1 - MarAlex] , також матиме водогону” .
При відступі німецької армії башту було підірвано.
10.04.1945 р. виконком Білоцерківської міськради затвердив проект по будівництву водогінної башти, на місці колишньої водонапірної. Передбачалося використати бетонний фундамент діаметром 15 метрів і залізо підірваної. Оскільки вже напередодні війни при максимальному денному наборі води за годину 175-200 м3, ємність бака була недостатня. Тому при подальшому розвитку водопостачання на найближче десятиріччя при очікуваній кількості населення міста (на кінець 1955 р.) 100 тис., а також для протипожежного забезпечення, ємність бака передбачалось збільшити до 2000 – 2200 куб.м.
Зважаючи на труднощі воєнного часу і дефіцит необхідних матеріалів та кваліфікованої робочої сили, побудова водонапірної башти мала відбутися у два етапи. Спершу ставився бак діаметром 12 метрів, заввишки 12 метрів, об’ємом 1320 м3, в другу чергу ємність бака збільшувалась на 880 м3 при діаметрі 12 та додатковій висоті 8 метрів. Загальна проектна висота башти з основним і додатковим баками мала дорівнювати 42 метри і бути майже такої самої висоти, як і підірвана. Висота від поверхні землі до днища бака дорівнювала 22 метри. Відбудова башти, яку передбачалось закінчити у 1947 р., затягнулося до кінця 1949 р. …
Відбудовчі роботи розпочалися лише у квітні 1948 р., але їх довелося починати без належних інструментів, без жодних допоміжних матеріалів.
Бригада котельників Радзіховського І. І. взяла на себе зобов’язання здати башту до листопада 1948 року, але не справилась. У вересні всі основні роботи з землі були перенесені на риштовання, на десятки метрів у гору. Бригаді довелося здолати багато труднощів… Найважче було гнути кріпильні кільця із товстого кутового заліза. Спочатку спробували гнути «нагаряче», але спалили кілька кубів дров і вигнули лише 1,5 метрів. Тоді Радзіховський запропонував їх гнути «нахолодно». Спільними зусиллями сконструювали прес і гнули кільця, заощадивши на цьому багато палива і часу. Для виготовлення пресу знайшли два паровозні домкрати, чавунну плиту вагою три тонни й величезні болти для кріплення.»

На відбудові башти працювали:
Бригадир – Радзіховський І. І.;
Майстри – Стельбіцький І. Д,, Мокрицький, Протасевич Ф. М. (колишній комбат).
Розмітчик - Линник І. І.;
Слюсар-інструментальник – Крохмаленко;
Свердлувальник – Сердюк;
Клепальник – Журахівський;
Монтажники – Биковський, Злотніцький, Олефіренко Роман Талимонович, Олефіренко Сергій Романович. Останні двоє (батько та син), звели лабіринт риштовань. Попри всі запевнення директора водогону Дядюка башту не здали до 5 січня 1949 року. Роботи на зведення водонапірної башти було закінчено лише у листопаді 1949 року….

 

такое фото попалось в сети.
описание: Разборка для утилизации истребителей Р-40, аэродром Белая Церковь, 1947 год.

 

Приветствую всех .
В 82-83 годах я служил на 5 площадке .
В ту пору события с находкой останков были еще довольно свежи и офицеры неоднократно об этом нам рассказывали .
Очень много фотографий с останками видел в музее части , возможно они и сейчас там есть .

 

По-моему, больше, чем при постройке парка Славы захоронений не было. Там еще старое кладбище было.

 

Как это не было?

• Район Агитки-при строительстве,польское кладбище разнесли к едрене фене.
• Район гаражного кооператива "Зирка" в начале 90-х вскрылось место массовых расстрелов,кости вывозились грузовиками...

Это так,навскидку,где ДСК строило.

 

Парк Славы был разбит на старом кладбище, не спорю, поэтому там масса захоронений.
Но даже тут:
MarAlex сказал(а):
Місце знаходиться за Критим ринком. Зараз на цьому місці збудовані у 1979-81 рр. бокси
и
Транк:

• Район Агитки-при строительстве,польское кладбище разнесли к едрене фене.
• Район гаражного кооператива "Зирка" в начале 90-х вскрылось место массовых расстрелов,кости вывозились грузовиками...

Вопрос (на логику):
дома ДНС в 40-х годах были заселены немцами. Кто будет в ста метрах от жилья устраивать место захоронения??
Агитка и Зирка - ближе к теме. Это было в те времена "за городом", там же был концлагерь (в том районе). Склонен предположить, что все-таки Зирка.
Моё мнение....

 

ох уж мне эти всё знающие офицеры...
В Германии под каждым гарнизоном был затопленный завод и подземка до Берлина. Кто служил - может сам рассказать, со слов тех же самый охфицеров...

 

В пору моей службы была штатная должность замполитов .
Вот как раз от них я это и слышал .
Точно не помню какой был праздник , но водили нас всех , весь полк , в парк батальона связи , где эти останки нашли и все показывали и рассказывали

 

Да замполиты всё что надо могут рассказать...
У меня был один такой. Ушел на пенсию в 90-х, был ярым атеистом и коммунистом. А на пенсии стал править в церкви.
Вот такой поворот. И не из-за денег: уволился подполковником, на жизнь хватало... Но привык, что все слушают, а что говорить (внушать) -ему всё равно...
Бесхребетный....

 

Вітаю.
Ще одна світлина. Довгий час я думав, що ця світлина немає ніякого відношення до Білої Церкви, поки не побачив одну картину…
P.S.Залишилось тільки дізнатись, дє це місце знаходиться у парку «Олександрія».

 

Если с 45 года.. Проблематично..
Мое мнение - на 12 часов. Прямо по руслу реки - "Александрия"