14-й БРО КиУР - ДОТ № 101

...на правому фото (як на мене) - лежить поранений (контужений) солдат із екіпажу ДВС №101 (??)
на першому фото (пост 1) видно ЙОГО і другого, що виходить із понівеченої амбразури... (?)
(як на мене - обидва фото - зроблені невдовзі після вибуху)
нашвидкуруч :

 

Пане Ростислав, подяка за Ваші роздуми, але... вибачайте (як на мене) маю висловити трохи інші думки.
Ліве фото: глушений більшовик з великими потугами вилазить через дірку бувшої центральної амбразури... здатися в полон.
Йой-йой-й-ой... він мабуть це робив вже не тямлячи себе - в напівнепритомному стані.
Але якщо це так, просто не можу зрозуміти, як людина змогла вижити всередині каземату споруди під час вибуху десь 30 кг толу, а може і більше???
Шаленний заліт вибухової хвилі, уламків всякого залізяччя, бетону, гранітного щебня і т.д і т.п в обмеженому замкнутому простірі - це просто неймовірно!



На мою думку з правої сторони лежить труп... німецького солдата, а можливо сапера, який загинув під час вибуху або під час штурму ДВС № 101/ Bunker 103.
Трупоположення: на животі, лице повернуте на амбразуру, ліва рука витягнута в напрямку амбразури.
Праве фото: збільшене для більш детального огляду "пацієнта", де проглядається достатньо довге волосся зачіски непритаманне уставам РСЧА.
Та і кольор та покрій одягу мертвого, якийсь не такий, як у напівживця.

 

В цьому колажі спробуємо обгрунтувати по кількості потрапивших в полон з гарнізону 101-го.
Але він лише ОДИН, це напівживий більшовик, який виліз через провал стіни... СТОП!
Німці могли змусити будь-якого полоненого залізти всередину споруди через провал амбразури, для чого... для того,
щоб відчинити "бронедвері" (які дерев'яні, але товсті) зсередини каземату та заодно оцінити обстановку всередині споруди після підриву амбразури.



Зліва направо: людина вилазить... до-речі, вона в солдацьких черевиках, а не в чоботях; ДАЛІ: вона падає на землю в напівнепритомному стані (якщо це останній з гарнізону)
позаду від 2-х німців над урвищем річки Конча; ДАЛІ: на третьому фрагменті достатньо добре проглядається, що обличчя людини на 1-му на 3-му фото практично едентичні.
Практично співпадають колір та покрій одягу, риси обличчя та довжина волосся зачіски.
На мою особисту думку - це одна і таж людина. А лежить ВІН на землі, тому що контужений, або дуже сильно йинечжипдів тими,
по кому він міг ледь недавно стріляти з кулемета.

 

Послідовність фото штурму ДВС № 101, яка проглядається за допомогою звисаючого пучка армованого дроту попереду західної амбразури.



На правому фрагменті добре видно, що німецькі піхотинці практично впритул сидять біля західної абразури, пучок армованого дроту відігнутий донизу.

 

Роблячи надані на розсуд колажі помітив те, на що раніше не звертав уваги.



Зверніть увагу на двох крайніх справа німецьких солдатів - уважно придивіться, в яких позах вони стоять, як тримають зброю, де вони стоять?
На мій погляд, ці два гренадери чатують на варті за кроків з 10 від урвища річки Конча, яке у них позаду.
А що можна вартувати від своїх товаришів, які тільки що вийшли з бою з втратами друзів та особистими пораненнями?
Це може бути тільки напівнепритомний, але виживший ВОРОГ, який зовсім недавно міг стріляти по них з кулемета Bunker 103.

 

Я так думаю, що саме правий фрагмент мого нового колажу не потрапив в об'єктив німецької фотокамери.
Двоє німецьких солдатів... охороняють, вартують, а скоріш за все "захищають", полоненого від своїх бойових товаришів.

 

Щоб продовжити подальший "РОЗДІЛ" з циклу всім відомих "КАЗОК КиУрівських перелісків 14-го БРО", попередньо треба привести наступне фото.
І що ми бачимо... бачимо німецьких гренадрів з роти (підрозділ?) 278-го піхотного полку 95-ї ПД Вермахту,
які сидять на тильній стороні брустверу піхотного осередку після відбиття чергової контратаки більшовиків.
НА ФОТО: місцевість та лісопосадка початку серпня 41-го року дуже схожа саме на район 14-го БРО між ДВС № 101 та № 102 - район Держдач Радміну.
Зараз ці місця практично ВИНИЩЕНІ незаконними вирубками лісу починаючи з 2000 років, а нині вони зникають завдяки
кліматичним змінам та засиханням хвойних порід лісу.
Це місцевість нині змінилась до невпізнанності, що цікаво, вона майже незайманою спокійно пережила "хвашиську навалу",
але не витримала нинішньої ненажерливої "розбудови можновладців" та дій державних злодіїв-охоронців флори і фауни бувшого заповідника.



А про що це я... та про митарства "хвашистів" на теренах заповідних КонЗаських лісів.
Для подальшого розуміння "КАЗОК..." представляється свідок тих буремних подій початку серпня 41-го - ефрейтор БРІЛЛЕ
(сидить крайній зліва в окулярах - це умовне прізвище свідка), саме дякуючи його фронтовому фотоальбому маємо змогу зазирнути в той ЧАС ІСТОРІЇ.

До-речі, ще до кінця 90-х років в цих місцях на брустверах багатьох німецьких осередків долежували чекаючи свого часу,на невеличкій глибині,
славнозвісні Stielhandgranate 24, а в 70-ті вони навіть ще були практично в своєму повному кольорі з текстами, від ручок - лише трухлявина.
А от з керамічних кілець 24-х деякі щасливі (ітунбой) "пошукателі кінця 20-го сторіччя" робили на згадку своєрідні шийні ланцюжки -
це були жлоби з яскравовираженим примітивізмом свого світогляду та копального форсу перед "конкурентами".
Але в подальшому... висновки та спостереження завдячуючи фотоальбому ефрейтора БРІЛЛЕ.

 

Вибачайте шановні, але здається хтось нарешті роздуплився в ракурсах зйомок німецького фотографа.
Подія того (?) серпневого дня фіксувалася ним як кажуть на скору руку, без дублюючих кадрів, тому що він перебував на фронтовому "нулі".
З самого початку зйомки він змінював відстань до Bunker 103 з заходу на схід, рухаючись в напрямку до урвища річки Конча.



Після підриву саперами штурмової групи центральної амбразури споруди, після того як остаточно вляглась курява після вибуху,
якимось чином (?) з провалу стіни виникла примара останнього представника з гарнізону бувшого ДВС № 101.
Останній більшовик, в принципі, зміг би ЯКИМОСЬ ДИВОМ вижити в казематі споруди лежачи на підлозі за внутрішньою стінкою-перегородкою. Можливо???
Дивно, але на фото у полоненого не видно "юшки" на обличчі - струмочків крові з носа та вух, а це повинно було б таки бути після контузії несамовитого по силі вибуху.
Ліва частина колажа: виживший впав (напівліг) поряд з спорудою, або це відбулось після того, як перші німці, щоб скинути свої накипілі негативні емоції,
щиро, від всеї душі, привіталися з несподівано воскреслим ворогом за допомогою добротних кованих чобіт.
А потім до замовклого Bunker 103 моментально підтяглись піхотинці-однополчани, у яких теж щось накипіло всередені, вони горіли з несамовитим бажанням
виплеснути на вижившого ворога свої самі низькі емоціїї помсти, що могли перетворитися в дикий первісний самосуд.
Права частина колажа: ТРИ НІМЦІ - 1-й, крайній зліва до 101-ї (на фоні стовбура сосни), у якого права рука вперта на зігнуте коліно виставленої вперед правої ноги;
2-й, який стоїть правіше з руками за спиною; 3-й, самий крайній справа з 98-к в лівій руці - це вартова група,
яка стоїть на чатах щоб не допустити самосуд помсти товаришів над полоненим.
Між фігурами 1-го та 2-го вартових, можна розпізнати чотирьох німців, один з яких чомусь сидить навколішки, ось в цьому місці тоді лежав виживший більшовик.
Що роблять з вижившим ворогом четверо "хвашистів"... незнаю, можливо допомагають полоненому вижити або вибивають з нього потрібну інформацію.

 

Шановний пане Ростислав на псевдо А10А, як по вашому, особисто не можу зрозуміти, що за вид зброї знаходиться на правому плечі у ефрейтора!
І не снайперка, тим паче не вогнемет, якийсь кофр видовженої форми, якась зверху ручка, якийсь шланг звисає... якась ЧОРТІВНЯ застосовувалась!
Чогось на ефрейторі навіть вдягнені ремені розвантажувальної системи, чи не пов"язано це з вагою ЧОРТІВНІ, що в нього на плечі?



Може хтось ще знає - як "звати" цей таємничий вид озброєння Вермахту?

 

Сам допер, вибачайте, треба було на фото дивитись догори дригом... створити не традиційний підхід до виникшої проблеми.
На плечі у ефрейтора лежить Mauser Karabiner 98k з примкнутим до ствола штик-ножем, який нагадує ручку для переноски чогось.
А от що за трубочка, чи шланг звисає... чи не ремінь 98k так вигнувся?

 

Радий, що Ви сам розібралися -це завжди приємніше...

Так, це ремінь гвинтівки- він довлоі жорсткИй...

 

Як колись казав знайомий: щоб щось зрозуміти та втямити, що воно таке, на це треба дивитися та вдивлятися в найдрібніші деталі,
але періодично роблячи паузи для переварювання побачиного. В цомусь він був правий...

 

А ЦЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВІДЧУТИ НЕЗУПИННИЙ ПЛИН ЧАСУ!
Пройшлось якихось... так-так, якихось нещасних 82 роки, а свідки тих подій вже давно щиряться зубами крізь дошки домовин.



Десь саме в цьому місці, колись, стояв цей рядочок протитанкових їжаків, які зі всією своєю залізною міццю та звитягою до супротиву, так і недочекались тієї миті
щоб перегородити собою шлях німецьким танковим "ЛАВИНАМ". Прихильники евдокимо-ясівців донині аж захлинаються слиною від цих фантастичних "армадних" фактів.
Чому не так? Тому що, насправді танкові дивізії Вермахту вже деякий час підіймали куряву на дорогах пилючачи від Києва в південному напрямку.


Десь в районі берези, що на фото справа, стояла на позиції саме ця 37-мм Рак 35/36. Вибачайте, але кращого ракурсу зйомки влітку знайти немає можливості - зарості.
Ну і на останок, сучасний вигляд бувшої грунтової дороги з електричними стовбами від хутора Мриги з виїздом на Козинську "шосу" - колись під кулемети Bunker 103.

 

Більш детальне креслення ДВС № 101/ Bunker 103 - ПЛАН-СХЕМА (трохи красівша, чим попередня скіца).




Внутрішні розміри споруди знімались однією людиною, яка вже мала достатній досвід в цій роботі, тому похибки креслення практично мізерні.
Але як він сам розтягував рулетку, це секрет. Людина тихо підійшла, сфотографувала, зняла розміри і до побачення.



Креслення поперечного розрізу споруди - по осі центральна амбразура на вхідний отвір.
"ЯЩИК" справа - бетонна яма для фільтро-вентиляційної установки, яка притамання цьому типу споруд М2.
В 70-ті роки копачі їх називали "мусоросборник", бо ніяких установок там ніколи не виявляли, а про їх призначення ніхто незнав.
ЗА ТО... за то всередирі ями завжди був раритетний "кландайк", бо туди під час боїв скидали весь непотріб... ну дуже смачний "непотріб".
Але самі ЖИРНЮЩЯРСЬКІ "мусоросборники" були під брилами взірваних М2, але щоб туди дістатися доводилось йти на дуже ВЕЛИЧЕЗНИЙ РИЗИК!!!
Тфу на це... молодость та адреналін в передчутті фантазій можливих знахідок все переборювали.
Одні з таких розкопок 109-ї трохи не закінчились дуже сумно... трехметрова пісчана підбрильна глибина трохи не стала моєю тихою МОГИЛОЮ.
Яскраві спогади БЕЗБАШТОВОЇ МОЛОДОСТІ... ось якось так... було.

 

Ось такий сектор обстрілу мала східна (ліва) амбразура 101-ї - суцільна мертва зона над урвищем річки Конча,
яка для споруди та гарнізону стала "ахілесовою п"ятою".

 

Ось недавечки Ебей відригнув зовсім не схожу на бойові дії серію фото, або як нині - серію світлин про УКРАЇНУ.



Судячи з німецьких фото... і що... а осьо-сьо... це поверхневі глинобитні напівнори з щільним покритям даху снопами висушеного болотного очерету,
для примітивного існування тих часів більшої частини українських сільських "строителей коммунизма".
І як тут не згадати ... що згадати... та згадати про хутор МРИГИ (з наголосом на мРиги, місцева топонімика назви цього населенного пункту, яку доводилось чути на початку 70-х! - Примітка).
Ще в середині 70-х років північна частина хутору мала таку ж "забудову" схожу на ці німецькі фото, а південна - при відступі більшовиків, по спогадах старожилів,
була умисно підпалена, щоб під щільною димовою завісою "московитські богатирі"
мали змогу перебігти на "нові позиції" в район висоти 100.5 - район 107-ї північніше Солодкого Бугра..
У кого виниклі сумніви зворушують достовірність фактів минулого, перевірьте - фільм "Дума про Ковпака", якщо не помиляюсь епізод в 2-й серії кіно,
коли банда п"яних "хвашистів" з поліцаями на вантажівках заїзджають в якесь умовне "село".

 

До чого була вся ця попередня маячня...
В свій час було цікаво дізнатися - а скільки ж КОШТУЄ одна бетонна споруда КиУР.
Ще в 90-ті роки, нині покійний О. Кузяк, надав вичерпну відповідь на це питання, з якого виходить, що тільки на побудову 14-го БРО було витрачено:
споруда типу М2 (№ 101, 102, 103, 104, 105, 108, 109) - 36.000 карбованців Х на 7 штук = 252.000 карбованців;
споруда типу М2 кулеметний капонір (№ 106) - 30.000 карбованців;
споруда типу М2 з ковпаком ВСУ (№ 107) - 130.000 карбованців.
Отже, без необхідного внутрішнього обладнання ДВС, тільки на будівництво 14-го БРО було витрачено 412.000 карбованців "народних" грошей.
А як відомо - ділянка 14-го БРО будувалась однією з останніх в КиУРі в період 1932-1933 років, це під час ГОЛОДОМОРУ.
На хуторі Мриги на той час проживало трохи більше 50 чоловік, з яких більше десятка померли від голоду.



Кілька років тому, зовсім несподівано, ну зовсім... випадково, на південній околиці бувшого ХУТОРА, був виявлений ось такий портсигар.
Сам предмет примітивізм з кольорового металу, але на ньому зберігся історичний підпис з тих людожерських часів.
Це вже підтверджений факт, що під час будівництва 14-го БРО, начальники та наглядачі з НКВС проживали на хуторі серед напівдохлих господарів хаток.
Бувший власник цього ВКРАДЕНОГО предмету, а ця крадіжка скоріш за все трапилась десь... в 33-у ріці,
був з контрольного відділку ОБХСС та згодом, трохи пізніше як свідок буремних подій, "відбув"... по 1-й категорії 12.9.1938 року.

 

Трохи некорректно так рахувати. Насправді було ще дорожче. Окрім обладнанння ДОТ ще є траспортування матеріалів, сплата за різні роботи, прокладка звязку та вироблення водопостачання, вирубка лісу та розчистка секторів обстрілу..Створення секторального складу для амуніції, казарма для військових, харчування та т.і. І це все тільки на єтапі створення!! А ще є єксплуатаційні навантаження та навчання особового складу !

 

Мої вітання, пане Олександр! Все що ви перечислили - доречне, але...
Якось при зустрічах з Кузяком, ще на початку 90-х, було цікаво знати приблизний кошторис побудови ОДНІЄЇ споруди КиУР.
Зараз я цими цифрами Кузяка і оперував, я не знаю, може були пізніше якісь перерахунки, але це мені не відомо.
Якщо взяти в рахунок все вами перечислене, то 14-й БРО потягне до 3.000.000 "народних", а може і більше.
А якби будівництвом тодішнього 14-го БРО керувало нинішне керівництво Київміськбуду, я так думаю,
може їм з великою натяжкою не хватило-б міліарда... зелених - МАЛОВАТО БУДЕТ!
А от на розбудові "народної" піраміди Хефрена на Египтянщині... отам би міськбуд розбудувався б по-повному.

 

я можу пройтись по моїх документах архівних які маю, там є різні кошториси на витрати. Можна буде порівняти інформацію від Саші з тим що в мене є.

 

Ця знахідка... ВИПАДКОВА знахідка, по більшій частині, теж стосується періоду будівельних робіт в 14-му БРО.
Уявіть сміттеву яму періоду 30-х років біля насипу з/ш вузкоколійки на північ від хутора Мриги - десь до 2 км.
Серед всякого побутового мотлоху, на глибині до 50 см, виявився шматок місцями блискучого феруму, який зацікавив своїми закругленими кутами.
Було помічено, що хтось умисно з тупим усердям зім"яв предмет в "баранячий ріг", а цей хтось - щось дуже хотів приховати з певною ціллю.



Зліва - первісна форма предмета під час знахідки, справа - предмет після розгинання та рехтовки.
Стало зрозуміло, що це нижня кришка від кишенькового годинника, та ще з вигравіруваними літерами та цифрами на зовнішній стороні кришки.



Зліва - штамп маркування на внутрішній стороні кришки в новенькому годиннику, який землі не нюхав;
справа - така ж кришка після 90-річного перебування в землі, яка була знайдена зовсім... випадково.


Третій колаж - саме від такого кишенькового годинника була знайдена нижня кришка на теренах глибини земель 14-го БРО.
В ті часи годинники видавались відповідно залізничним бригадирам та начальникам ділянок на час робіт під особистий розпис - на що вказує інвентарний № 194.
Годинники в ті часи були розкішшю, відмінністю обраних та наближених до "грандиозных свершений октября".
КОРОЧЕ - Склифасовский,... так от є думка, що знайдена нижня кришка в очевидь була від КРАДЕНОГО годинника в когось з відповідальних начальників-залізничників.
Крадій мав початковий намір стерти... ЗІШКРЯБАТИ гравування, але переконавшись, що це не має сенсу в приховуванні написів,
які можуть викрити його "поступок - не достойный гордого звания строителя коммунизма".
Крадій вирішив зігнути кришку з гравіровкою всередину, все це сплескав, та для остаточної впененості зім"яв плоскогубцями
але більш схоже стискання робочими лещатами.
А потім на будівельному майданчику РЕЧОВИЙ ДОКАЗ крадіжки полетів в темінь глибини сміттєвої ями... на самісеньке її дно ...
і "КОНЦЫ В ВОДУ", але це стало таємницею тільки на наступні 90 років, до зовсім несподіваної випадковості знахідки РЕЧДОКУ в наші часи.
А що далі стало з краденим годинником... у кожного майстра-годинкаря можна було придбати нижню кришку, пославшись на якусь з причин її випадкової втрати.

 

Маємо на увазі, командний стрій 8-ї артбатареї 195-го АП 95-й ПД,
яка славнозвістною "сракою", з практичним 90% попадання в ціль,
була для більшовиків в КиУР відомою як - "БАТАРЕЯ ЧЕРТ".

 

Звернемося для багатьох відомої книги... ЇЇ НАЗВА? - а назва її всім добре відома, щоб кожен раз її повторювати та нагадувати.
Отже, в доповіді командира 51-го штурмового саперного батальйону про бойові дії підрозділу за період з 3 по 9 серпня 1941 року повідомлялось:
"... На косі північніше с. КОЗИНЕ спочатку знаходились лише незначні сили противника, які з часом все посилювались.
Крім відомих бункерів було виявлено декілька нових.
Заливні дніпровські луки були обмежені крутими урвищами, але в цілому по них було можливо пересуватись.
На самій річці патрулювали канонерські човни, які мали змогу впливати на фланги (німецьких - Примітка) частин, задіяних справа.
Стан доріг був надзвичайно поганим, ці шляхи часто знаходилися під артилерійським вогнем канонерок..."



В книзі хроніки Б/Д 95-ї дивізії Вермахту про ДЕНЬ 2-го серпня 1941 року надруковано:
"... Передовий загін, який діяв від початку наступу з району с. Козине на північний-захід в напрямку с. Вета Литовська,
несподівано наштовхнувся в 09.30 на зайнятий більшовиками бункер (14.5 км на північний-захід від с. Козине),
який він помилково прийняв за бункер № 103 (скоріш за все це була ДФС № 105 - Примітка).
В 11.45 штаб 95-ї піхотної дивізії наказав передовому загону, щоб він захопив бункер № 103 та розташований поблизу бункер № 102
(скоріш за все це була ДФС № 104 - Примітка).
Підступи до обох бункерів були сильно заміновані. Відразу пообіді передовому загону вдалось підірвати умовний бункер № 103
(амбразури ДФС № 105 - Примітка) та придушити вогнем бункер № 102 (амбразури ДФС № 104 - Примітка).
Атаки більшовиків в напрямку бункерів № 102 та № 103 були відбиті (контратаки по деблокуванню ДФС - Примітка).



Під вечір противник на 3 лодках висадився на західний берег р. Дніпро та одразу перейшов в атаку.
Але ця атака була швидко відбита, в німецький полон потрапили 2 командири та 27 більшовицьких солдатів.
7-а піхотна рота 278-го ПП приймала суттєву участь в успіхах передового загону під керівництвом старшого лейтенанта Кюхна".



В книзі хроніки Б/Д 95-ї піхотної дивізії теж, як і у всіляких документах червоної армії по обороні Києва, охріненна кількість невідповідностей інформації.
Відстань від с. Козине до хутора Мриги та ліній оборони 14-го БРО не 14.5 км, як вказує книга, а лише 7.5 км.



Можливо, що ЦЕЙ більшовицький "десант" був сформований з пошматованих 30-31липня підрозділів 165-ї стрілецької дивізії,
яку за день до цього перекинули на лівий берег Дніпра в район сел Гнідин - Вишеньки - Старе для "... активной оборони".

 

Всі попередні світлини були з фронтового фотоальбому ефрейтора Брілле - умовне прізвище завдяки його окулярам.
Останне фото, скоріш за все, це район лісництва на північній околиці с. Козине де задеповувались полонені більшовики.

 

Назва населенного пункту українською не село КОЗИН (рос. КОЗІН), а ще з темних часів завжди було село КОЗИНЕ (рос. КОЗЫНЕ).
Сучасна назва села була скалічена в 50-60-ті роки, щоб... не так смерділо примітивною селянщиною біля передмістя русифікованого КИЄВА.
Бо... північніше села знаходились дачі та будинок відпочинку радміну урср, де за зеленим парканом ніжилась вся партійна верхівка починаючи з кінця 20-х років.
На підтверження дві карти з топонімикою початку 20-го століття - совдєповські мапи на рос.мові.