Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями

Авдіїв Олексій Миколайович, пс. Полтавець, уродж. с. Звірів Ківерцівського р-ну Волинської обл. З 1943 р. ком. СКВ, військовий реф. Теремнівського ВР УПА. Арешт. німцями та розстріляний 31.08.1943 р. (Джерела: Книга скорботи України. Волинська область. – Повстанськими стежками: розповіді очевидця. – Луцьк, 2002. – С. 57. Література: Авдіїв О. Справедливість? // Народна трибуна. – 1993. – 14 квітня).
Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.93


Борщевич Сидір Іванович, пс. Курок, 1917 р. н., уродж. с. Чорниж Маневицького р-ну Волинської обл. Ком. КБ СБ ОУН. Загинув 1943 р. в бою з німцями (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. – Ф. П. – Спр. 1968. – Т. 1. – Арк. 20; Т. 2. – Арк. 167).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.145


Видра Юхим, пс. Косар, уродж. с. Садів Луцького р-ну Волинської обл. З 1943 р. суспільно-політичний реф. Луцького ОПОУН. Загинув 08.1943 р. в с. Риковичі Іваничівського р-ну Волинської обл. у бою з німцями. Похований на кладовищі с. Топилище Іваничівського р-ну (Джерела: Коханська Г. Озброєні честю. Спогади розвідниці ОУН -УПА. – Луцьк, 2008. – С. 63; Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 191).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.171


Вихор Володимир Данилович, 1921 р. н., уродж. м. Любомль Волинської обл. З 1942 р. пров. Любомльського РП ОУН. Загинув 05.1943 р. в бою з німцями поблизу м. Любомль (Джерела: Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 4. – Луцьк, 2012. – С. 331.Література: Остап’юк О. Вони боролись за незалежність // Минуле і сучасне Волині та Полісся. – Луцьк, 2007. – С. 237).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.171


Воробей Євген, уродж. с. Білопіль Локачинського р-ну Волинської обл. Військовик Горохівського ОП ОУН. Вбитий німцями влітку 1943 р. в с. Підбереззя Горохівського р-ну Волинської обл. (Джерела: Архів УСБУ у Волин. – Ф. П. – Спр. 6457. – Арк. 92).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.184


Гладун Іван, уродж. м. Берестечко Горохівського р-ну Волинської обл. Організаційний реф. НП (Берестечко) (1937–1938).Реф. зв’язку Берестечківського РП ОУН. Розстріляний німцями в 1943 р. (Література: Криштальський А. Національно-визвольний рухопору на Горохівщині. – Луцьк, 1994. – С. 51).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.207


Гладчук Іван Іларіонович, 1925 р. н., уродж. с. Руснів Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. Станичний УПА. Розстріляний німцями в 1943 р. (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. – Ф. П. – Спр. 7241. – Арк. 84. Література: Добко О. Коли диявол зійшов наземлю... – Луцьк, 2009. – С. 118).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.208


Данилюк Григорій Степанович, пс. Петро, 1919 р. н.,уродж. с. Полонка Луцького р-ну Волинської обл. З кінця 1936 р.культосвітній реф. РП ОУН (Полонка). Арешт. 25.11.1938 р. поліцією,засудж. 23.06.1939 р. на 3 р. ув’язнення. Нелегально перейшов 01.1940 р. з групою оунівців з 6-ти осіб радянсько-німецькийкордон. З весни 1943 р. чотовий УПА. Загинув 06.1943 р. в бою з німцями поблизу с. Лаврів Луцького р-ну разом з кулеметником Чорноморцем та чотовим Звіром (Джерела: ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 69. – Арк. 30; Ф. 6. – Спр. 67435. – Арк. 13; ДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 7863. – Арк. 6; Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1922. – Арк. 24).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.239


Данилюк Яків Іванович, 1922 р. н., уродж. с. Жашковичі Іваничівського р-ну Волинської обл. Станичний УПА. К-р СКВ. Арешт. весною 1944 р. німцями (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. –Ф. П. – Спр. 21435. – Арк. 19).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.241


Дідович Олександр (Павло), пс. Лакей, Сова, уродж.с. Мощаниця Ківерцівського р-ну Волинської обл. Працював лісником. З весни 1943 р. ком. КБ ОУН, яка діяла в селах: Мощаниця, Ромашівка, Башлики, Дубище Ківерцівського р-ну та с. Сарнівка (Литва) Луцького р-ну Волинської обл. Була 28.08.1943 р. оточена та розгромлена німцями (Джерела: ГДА СБУ. – Ф. 2. – Оп. 55. – Спр. 4. –
Т. 1. – Арк. 423; Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. – Луцьк, 2009. – С. 162. Література: Миткалик А. Був такий фронт // Ленінським шляхом. – 1980. – 25, 30 вересня).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.255


Домаранська Зінаїда Фадеївна, 1920 р. н., уродж. с. Княже Сокальського р-ну Львівської обл. Кущова пров. ЖЛ ОУН, діялатакож на півдні Горохівського р-ну Волинської обл. Вбита весною 1944 р. німцями (Джерела: Картотека // Фонд РВВ «Реабілітовані історією»).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.261


Дроздюк Олександр, пс. Муромець, уродж. с. Прилуцьке Ківерцівського р-ну Волинської обл. Станичний УПА (1943). Вбитий німцями (Джерела: Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 67).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.266


Іщук Віталій Пилипович, пс. Демид, Дуліб, Жмайло,уродж. с. Підбереззя Горохівського р-ну Волинської обл. Навчався в духовній семінарії. Працював учителем місцевої школи. Чл.ОУН з 1939 р. Одружився 16.06.1941 р. з вчителькою КлавдієюТрохимівною. Призначений 07.1941 р. директором 7-річної школив с. Мислині Горохівського р-ну. Пров. ЮЛ Горохівського РП ОУН. Через загрозу арешту німцями восени 1942 р. перейшов на нелегальне становище. Загинув весною 1944 р. у сутичці з німцями (Джерела: ГДА СБУ. – Ф. 2. – Спр. 7. – Арк. 197, 283–284. Література: Криштальський А. Національно-визвольний рух опору на Горохівщині. –Луцьк, 1994. – С. 11, 51).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.296


Клітинський Костянтин Устимович, пс. Назар, 1920 р. н.,уродж. с. Ізов Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. В1937 р. закінчив Володимир-Волинський сільськогосподарськийтехнікум. За державний кошт був зарахований у Варшавську авіаційно-технічну школу. Школу 09.1939 р. евакуювали в м. Ліда Гродненської обл. (Білорусія), студенти потрапили в полон до ЧА. Перебував у концтаборі м. Кривий Ріг, згодом працював на будівництві шосе поблизу м. Броди Львівської обл. Врятувався 23.06.1941 р.під час масових розстрілів в’язнів, скористався бомбардуванням німецької авіації та втік. Працював в будуправі м. Луцьк, де вступив в ОУН, мешк. у передмісті Луцька (Красне). Арешт. 08.1942 р. Гестапо та вже через місяць втік під час розчищення від снігу аеродрому. Звесни 1943 р. бунчужний при штабі Колківської республіки, згодом к-р сотні УПА. Загинув 07.1943 р. в бою з німцями поблизу с. Старосілля Маневицького р-ну Волинської обл. За іншою версією – в 1945 р. (Література: Якуб’юк А. Комбатанти Волинського краю // Волинь. –2002. – № 4. – С. 151; Войтюк Н. Коли ви вмирали, вам дзвони не грали, ніхто не заплакав за вами // Наше місто. – 2004. – 14 жовтня; Царук Я . Володимирщина у боротьбі за незалежність. – Луцьк, 2012. – С. 728–729; Їхдоля – доля України. – Нововолинськ, 2007. – С. 72–73).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.325


Кондратюк Микола Микитович, Яструб, уродж. с. Підгайці Луцького р-ну Волинської обл. Служив в УДП (літо 1941–1942),чл. ОУН. Заст. пров. Луцького РП ОУН, ком. боївки Луцького РПОУН. Загинув 26.10.1943 р. в бою з німцями поблизу с. Лище Луцького р-ну (Джерела: Трагедія українсько-польського протистояння наВолині 1938–1944 років. – Луцьк, 2009. – С. 295; Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 165).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.349


Корнелюк Іван Дем’янович, пс. Димко, 1926 р. н., уродж.с. Хотячів Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. Пров. ЮЛ Володимир-Волинського РП ОУН. Схоплений 09.1943 р. німцями та розстріляний (Джерела: ГДА СБУ. – Ф. 6. – Спр. 67853. – Арк. 67).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.355


Кревський Петро, пс. Шістка, уродж. с. Гірка Полонка Луцького р-ну Волинської обл. Пров. ВП ОН (Гірка Полонка)(1937–1939). З літа 1943 р. чотовий УПА. Загинув того ж року в бою з німцями (Джерела: ДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2а. – Спр. 214. – Арк. 7;Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 889. – Арк. 56; Книга скорботи України. Волинськаобласть. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 129).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.374


Крисюк Петро Іванович, уродж. с. Дольськ Турійського р-ну Волинської обл. Працював учителем в Ратнівському р-ніВолинської обл. З літа 1943 р. чотовий УПА. Загинув 1943 р. в боюз німцями поблизу залізничного переїзду с. Старі Кошари Ковельського р-ну Волинської обл. (Література: Свігун Н. Гріє душу село… –Луцьк, 2009. – С. 63).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.376

Куліш Андрій, пс. Гарячий, Герасим, Федько, 1916 р. н.,уродж. с. Садів Луцького р-ну Волинської обл. З 1942 р. пров. Торчинського РП ОУН. Загинув 27.02.1943 р. на території Кременецького р-ну Тернопільської обл. у бою з німцями. Згідно іншої версії – загинув 1945 р. в бою з військами НКВС поблизу с. Бубнів Локачинського р-ну Волинської обл. (Джерела: ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 371. – Т. 47. – Арк. 263; Літопис УПА. Нова серія. Т. 16: Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944–1954 рр. – Київ–Торонто, 2011. – С. 788;Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 191).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.388


Кушнір (Кушнірук) Микола Петрович, уродж. с. ЖидичинКіверцівського р-ну Волинської обл., мешк. м. Ківерці. Чл. тов. Відродження. З весни 1938 р. культосвітній реф. НП ОУН (Жидичин).Арешт. 1938 р. поліцією, звільнений 09.1939 р. Разом з І. Скоп’юкомвідновлював структури ОУН на Волині (09–10.1939). Арешт. 1940 р.НКВС. Врятувався 22.06.1941 р. під час масових розстрілів у Луцькій в’язниці. Голова Ківерцівської райуправи (1943). Пров. Ківерцівського НП ОУН(м). Вбитий 8.03.1943 р. німцями(Джерела:ДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2а. – Спр. 214. – Арк. 11; На руках Бандери українська кров. – Б. м., 1941. – С. 10; Книга скорботи України. Волинська область. –Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 67, 110. Література: Ленартович О. Українськийнаціонально-визвольний рух на Волині в роки Другої світової війни. –Луцьк, 2011. – С. 130).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.396


Мартинюк Володимир Федорович, 1917 р. н., уродж.с. О стрівок Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. Згідноінших даних – смт. Іваничі. З весни 1943 р. ройовий в сотні УПА Івана. Загинув 09.1943 р. в бою з німцями поблизу с. Радовичі Іваничівського р-ну Волинської обл. Похований у с. Радовичі (Література:Ляшко О. Реабілітуємо історичну пам’ять // Колос. – 2002. – 13 вересня).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.447


Пархом’юк Євген Абрамович, пс. Малий, 1921 р. н.,уродж. с. Бобичі Володимир-Волинського р-ну Волинської обл.З 06.1940 р. станичний ОУН. Арешт. 7.10.1940 р. Володимир-Волинським МВ НКВС. Втік з-під арешту та переховувався. Батьків депортували до Сибіру, хату розібрали. З весни 1943 р. РойовийУПА. Вбитий 04.1943 р. німецькою поліцією при переході на територію Львівської обл. За іншою версією – загинув 01.1944 р. в боюз німцями. Похований в с. Береовичі Володимир-Волинськогор-ну (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. – Ф. П. – Спр. 19803. – Арк. 30. Література: П’яхота О. Життя як спалах // Слово правди. – 2004. – 13 січня; Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. – Рівне, 2008. –Т. 1. – C. 332; Царук Я. Володимирщина у боротьбі за незалежність. –Луцьк, 2012. – С. 121).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.526


Пенько Микола Никифорович, пс. Крук, Мороз, 1914 р. н.,уродж. смт. Торчин Луцького р-ну Волинької обл. З 1939 р. чл.ОУН. Арешт. 1940 р. НКВС, сім’ю вивезли до Сибіру. Звільнений 23.06.1941 р. з Луцької в’язниці, з 03.1943 р. к-р сотні УПА. Слідчий СБ Луцького ОП ОУН. Загинув 24.08.1944 р. в бою з військамиНКВС поблизу с. Риковичі Іваничівського р-ну Волинської обл. За іншою версією – 05.1943 р. в бою з німцями поблизу с. Лаврів Луцького р-ну(Джерела: ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 371. – Т. 47. – Арк. 263; Книгаскорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 197. Література: Гуртовий Г. Пошук невідомого про війну// Волинь у другій світовійвійні та 1-ші повоєнні роки. – Луцьк, 1995. – С. 16).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.532


Пилипович (Пилипчук) Іван, пс. Пирій, Юрко, уродж.м. Берестечко Горохівського р-ну Волинської обл. Кущовий ОУН, з 1938 р. пров. Берестечківського РП ОУН. З літа 1941 р. голова Берестечківської районної управи. Арешт. взимку 1942 р. німцями, перебував у Рівненській в’язниці. Розстріляний 11.1943 р. разом з іншимив’язнями оунівцями (Література: Криштальський А. Національно-визвольний рух опору на Горохівщині. – Луцьк, 1994. – С. 51).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.536


Підгірська (Бачинська) Олександра Михайлівна, уродж.м. Косів Івано-Франківської обл. З відомого роду греко-католицькихсвящеників Устияновичів. Дружина адвоката С. Підгірського, мешк.в м. Ковель. Її сестра Марія була дружиною Д. Донцова. Очолювалафілію Союзу Українок в Ковелі (1928 – 04.1939). Врятувала з німецького полону багатьох військовополонених українців (1941–1942), підтримувала зв’язок з ОУН. Арешт. 09.1941 р. німцями, в 1942 р. звільнена з Краківської в’язниці Мюнтелюпіх. Розстріляна 07.1943 р. гестапо за зв’язок з УПА (Джерела: Реванюк І. Правда про т. зв. УПА. – К.,1961. – С. 12; Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк,2011. – С. 247. Література: Дарованець О. Самійло Підгірський – кандидату члени Української Головної Визвольної Ради // Український визвольнийрух. – Львів, 2005. – Зб. 5. – С. 186–190; Осередки Союзу українок на Ковельщині: минуле й сучасне. – [Електронний ресурс]).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.537-538


Сацевич Йосип Григорович, працював в адміністрації УНР (1919–1920). Емігрував на територію Польщі. Влітку 1941 р.очолив УДК м. Кобрин. Працював пропагандистом при окружному Гебітскомісарі м. Кобрин. Нелегально очолював Кобринський НП ОУН. Арешт. 01.1943 р. німцями після терактів, здійснених агентом НКВС М. Кузнєцовом у м. Рівне. Розстріляний 1944 р. Німцямиза доносом поляків (Джерела: ОУН -УПА в Беларуси. 1939–1953 гг. –Минск, 2011. – С. 408–409. Література: Хміль І . Українське Полісся. – Чикаго, 1976. – С. 198–199).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.586


Семенюк Костянтин Іванович, 1928 р. н., уродж. с. Паридуби Старовижівського р-ну Волинської обл. З весни 1943 р. ком.СКВ. Загинув влітку 1943 р. у бою з німцями (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. – Ф. П. – Спр. 9095. – Арк. 58).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.594


Слабкевич Леонід, пс. Забрідний, Тарас, уродж.с. Гранатів Локачинського р-ну Волинської обл. Реф. пропаганди Озютичівського РП ОУН, згодом пров. Озютичівського РП ОУН. Розстріляний німцями 1944 р. у с. Чесний Хрест Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. За іншою версією – був вбитий мельниківцями (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. – Ф. П. – Спр. 2725;ГДА СБУ. – Ф. 2. – Оп. 55. – Спр. 4. – Т. 1. – Арк. 413–414).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.614


Філімонюк Галина Миколаївна, пс. Олена, Святослава, 1927 р. н., уродж. с. Стенжаричі Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. Кущова пров. ОУН. Вбита 1944 р. німцями (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. – Ф. П. – Спр. 6115. – Арк. 16).

Філімонюк Михайло Іванович, 1914 р. н., уродж. с. Стенжаричі Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. З 1942 р. кущовий ОУН (Стенжаричі). З 1943 р. ройовий в сотні Зуха (М. Каліщук). Загинув весною 1944 р. в бою з німцями в с. Залужжя Володимир-Волинського р-ну (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. – Ф. П. – Спр. 6115. – Арк. 16).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С.672


Юхимчук Роман Григорович, пс. Тиховод, уродж. смт. Колки Маневицького р-ну Волинської обл. Заст. пров. Колківського ВР УПА. Загинув 11.1943 р. в бою з німцями (Джерела: Картотека // Фонд РВВ «Реабілітовані історією»).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С. 726


Якимчук Іван Хомович (Кирилович), пс. Степовий, Човен, 1893 р. н., уродж. с. Піддубці Луцького р-ну Волинської обл. Пров. РП ОУН (Піддубці) (осінь 1937–1938). З 1943 р. пров. Луцького РП ОУН, чотовий УПА. За однією з версій – загинув 10.1943 р. в бою з німцями поблизу смт. Олика Ківерцівського р-ну Волинської обл. Похоронений на кладовищі с. Піддубці. З 08.1944 р. к-р бригади ВГ УПА Завихост. Діяв на півночі Камінь-Каширського р-ну, заході Любешівського та сході Ратнівського р-ну Волинської обл. Загинув 2.11.1945 р. в бою з ОВГ НКВС на території Любешівського р-ну (Джерела: ГДА СБУ. – Ф. 2. – Оп. 55. – Спр. 4. – Т. 3. – Арк. 196; Ф. 6. – Спр. 67861. – Арк. 65; ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 1720. – Арк. 132; Мазурець С. Повстанськими стежками: розповіді очевидця. – Луцьк, 2002. – С. 56; Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 167).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С. 731


Ярмолович Іван Васильович, 1913 р. н., мешк. смт. Турійськ Волинської обл. Працював директором молочарні, орг. реф. Турійського РП ОУН, організатор переходу Турійської та Луківської районної УДП в УПА. Арешт. 04.1943 р. німцями і розстріляний в Ковельській в’язниці (Література: Добко О. Коли диявол зійшов на землю... – Луцьк, 2009. – С. 147).

Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська і Брестська області. - Торонто - Львів, 2014 - С. 739

 

Нарешті, знайшов дату загибелі. Під носом, як завжди, лежала!

№ 8
УПА
"Котловина”

Н А К А 3 ч. 8​

13 грудня 1943 р.
Постій 13.ХІІ.1943 р.

I) Організація війська:

а) Лісовська боївка переходить від дня 26.[Х1].43 р. на регулярний відділ УПА. Всі накази, інструкції та звітовання належать тільки команді УПА. Одержує назву “Стріла".

II) Персональні:

а) Скреслити з евіденції і записати до книги вбитих:
Сотенного сотні "Громобій" Богдана,
Козака ” " Рожу,
” ” Шевця
” ” Мудрого,

загинувших смертю Героїв в бою з німецькими окупантами дня 9.ХІІ.43 р. в Разницах.

б) Десятника Бистрого ім'яную сотенним сотні "Громобій" від дня 9.ХІІ.43 р.
в) Командантом відділу “Стріла" призначую друга Стрілу.
За уміло зорганізовану засідку на червоних в ніч з 7 на [8] грудня 1943 р. підвищую др. Стрілу до ступеня десятника.

Цілому складу сотні "Громобій" за геройство і посвяту в бої під Разничамі висловлюю подяку.

Слава Україні!
Командир /Ю. Рубашенко/

Літопис УПА. Нова серія. - Том 2. Волинь і Полісся. - Торонто - Львів, 1999 - С. 564-566

Отже, сотенний "Богдан" загинув у бою з німцями під Разничами 9.12.1943 р. Шукатиму тепер інфу про цей бій.

 

oсiнь, l943 p.– Сoтня «Бoгдaнa» (сoтенний - ypoджeнeць Гaличини) нaпaлa нa нiмецький пiдpoздiл, який oкoпaвся y селi Poзничi Мaневицькoгo paйoнy Boлинськoї oблaстi. У pезyльтaтi бoю зaгинув сoтенний. Бiльшe жертв з oбoх стopiн нe бyлo (Piвненський краєзнавчий музей, ocoбиcтий аpхiв О. Денищука. Спp. 3oш. Boл. 5 - 169,216).
Джерело: О.Денищук. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Т.1. Волинь, С.326

 

1) Пилипович (ніякий він не Пилипчук!) - 1913 р. н.
2) Слабкевича вбили УЛС-івці

 

за іншими даними Лукашевич загинув у травні 1943 р. в бою з угорською залогою, похований в с. Жорнища...

 

УЛС - це хоч не німці, але німецькі посіпаки ))

 

Жирним шрифтом виділив осіб, точно причетних до ОУН або УПА. Деякі вже згадувалися в темі:


Список розстріляних гестапом дня 15 жовтня 1943 р. в тюрмі в м. Рівне

1. Аргун Петро
2. Бандан Харитон
3. Хоїнський Олександр
4. Хишняк Федір
5. Довгопільський Анатолій
6. Кононенко Харитя
7. Аяківська Яда-Ярина
8. Коваленко Андрій
9. Якимчук Ольга
10. Кубович Галина
11. Легкий Володимир
12. Мисечко Олександер
13. Мисечко Володимир
14. Мартинич Льова
15. Вечерко Георг
16. Музичук Федір
17. Музичук Марія
18. о. Мамошинський Микола
19. Мартинюк Тамара
20. Мартинюк Анна
21. Примаков Петро
22. о. Пінкевич Андрій
23. Примак Олександер
24. Зброжак Леонід
25. Янкевич Альфоній
26. Шмачук Петро
27. Шандалюк Сидір
28. Захарчук Лєна
29. Чишишин Володимир
30. Хомяк Афанасій

Копія. Машинопис. ЦДАВОВУ: Ф 3833. - Оп. 1. - Спр. 129. — Арк. 20. Опубл: Український здвиг. Волинь / упор. Сергійчук В. - Київ, 2005 - С. 224.

 

Втрати ОУН і УПА в Горохівському районі Волинської області.

Розстріляні та повішені гітлерівцями в 1941-1944 рр. - 42.
Загинули в боях проти гітлерівських окупантів у 1941-1944 рр. - 151.

Криштальський А. ОУН і УПА на Горохівщині. - Луцьк: ВМА "Терен", 2014. - С. 251.

 

Оунівці, репресовані румунським режимом Антонеску:

У січні 1942 р. румунська Сігуранца заарештувала Михайла Колотила ["Кобзаря", обласного провідника ОУН(р) Буковини] та Мирослава Кіндзірського ["Боєвіра", організаційного референта обласного проводу Буковини] і ще близько 20 членів ОУН. 26 січня 1942 р. військовий трибунал у Яссах за звинуваченнями у приналежності до ОУН засудив усіх до різних термінів ув’язнення: від кількох місяців до 15 років. Ммирославу Кіндзірському вдалося втекти з-під варти. Провід ОУН його спрямував до Одеського обласного проводу. Після арешту “Кобзаря” обласний провід ОУН(р) очолив “Тарас” (Дмитро Гирюк).

“Кобзар” у Ясській в’язниці симулював божевілля і був переведений до тюремного шпиталю, звідки за допомогою “Мотрі” (Артемізія Галицька) здійснив втечу. Вони одразу перебралися до Галичини і встановили контакт з окружним провідником Коломийщини “Різьбарем” (Василь Андрусяк). У Коломиї зустріли зв’язкову між обласним проводом Буковини і Проводом ОУН “Одаркою” (Стефанія Понич), з допомогою якої дісталися до Львова, де поінформували керівництво про ситуацію на Буковині.

“Мотрю” направили в організаційну референтуру Проводу ОУН, а “Кобзаря” – до референтури пропаганди Львівського обласного проводу ОУН.

У листопаді-грудні 1942 р. німці розпочали нову хвилю арештів українських націоналістів. У Львові серед інших членів Проводу ОУН були заарештовані “Легенда” (Іван Климів) та “Синій” (Ярослав Старух). “Мотря” і “Кобзар” прибули на Станиславівщину до обласного провідника “Роберта” (Ярослав Мельник) і на його прохання взяли участь у 10-денному вишколі повітових і районних провідників Коломийщини: “Мотря” викладала ідеологію, а “Кобзар” – політичну історію. Крім цього, вони організували видання першого номеру газети “Мечем” –органу Буковинського проводу ОУН.

Румунська поліція у 1943 р. провела три масові арешти членів та симпатиків нової сітки ОУН, що призвело до її майже цілковитої ліквідації. Від третьої хвилі арештів вдалося вберегтися тільки “Федору” (Мирослав Гайдук), “Жуку” (Іван Гараміта) та “Черемшині” (Микола Кричун).

У квітні 1943 р. румунські жандарми заарештували обласного провідника Буковини “Тараса”. Провід знову очолив “Кобзар”, який прибув з Галичини. “Мотрю”, яка залишилася в Галичині, на прохання “Кобзаря” призначено референтом, відповідальним за зв’язок між Галичиною і Буковиною. За цей час вона провела 14 вишколів жіночої сітки, і на початку грудня 1943 р. її призначено обласним референтом жіноцтва ОУН Станиславівщини.

Після другого арешту “Кобзаря” в Чернівцях у грудні 1943 р. підпільною мережею Буковини, яка нараховувала 270 членів, тимчасово керував “Федір”.

Проданик Д. Передмова // Літопис УПА. Нова серія. - Т. 19. Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. - Київ; Торонто, 2012. - С. 31-33.


Василинюк Микола Костянтинович – “Нечай”, “Роман” (бл. 1912, с. Стара Жадова Сторожинецького р-ну – 13.01.1945, хут. Зруб с. Стара Жадова). Член ОУН (1940). Заарештований румунськими жандармами у 1943 р., карався у в’язниці. Звільнений перед наступом Червоної армії. Провідник Сторожинецького районного проводу ОУН (03.1944-01.1945). Загинув у сутичці з військовими НКВС. [Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 19: – Торонто – Львів, 1993. – с. 281.]

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 19. Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. - Київ; Торонто, 2012. - С. 595


Гайдей Григорій Васильович – “Сивий”, “Месник”, “Лев” (20.01.1912, с. Дорошівці Заставнівського р-ну – 23.02.1948, с. Хрещатик Заставнівського р-ну).

Закінчив семирічну школу. Завідуючий поштовим відділенням у с. Товтри (1941). Член ОУН (1940). На нелегальному становищі з червня 1941 р. Заарештований румунськими жандармами, військовим трибуналом засуджений на 20 років в’язниці. Втік з-під варти, перебував на терені Тернопільської обл. Підрайонний ОУН у Заставнянському р-ні (1944-11.1945), провідник Заставнянського районного проводу ОУН (11.1945-02.1948). Загинув у сутичці з опергрупою Заставнівського РВ УМДБ. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 58. – Арк. 34.]; [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 86.]

Там само. - С. 596

Гайдук Володимир Іванович – “Северин”, “Максим” (1922, м. Вижниця – 1956, Канада). Закінчив Вижницьку гімназію та Берлінський університет. Член ОУН. Референт зв’язку Буковинського обласного проводу ОУН (1943-весна1944). 28 серпня 1944 р. тяжкопоранений під час сутички з німцями та захоплений у полон. Спрямований до військового шпиталю в Угорщині, опісля перебрався до Зах. Німеччини. Емігрував до Канади. Загинув за нез’ясованих обставин. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 71. – Арк. 245.]

Там само. - С. 596

Гараміта Іван Палійович – “Жук” (1926, с. Стара Жадова Сторожинецького р-ну – 5.03.1945, с. Станівці Вашковецького р-ну). Член ОУН (1940). Зв’язковий районного провідника ОУН Сторожинеччини Іллі Тодорюка-“Сірого”. Заарештований румунськими жандармами у 1942 р. Втік з-під варти та пере брався на терен Галичини. Повернуся на Буковину (05.1944). Чотовий куреня БУСА “Лугового” (06-08.1944). Провідник Сторожинецького районного проводу ОУН (01-03.1945). Загинув у сутичці військовими НКВС. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 58. – Арк. 33.]

Там само. - С. 597

Гирюк Дмитро Петрович – “Дуб”, “Орел”, “Тарас” (28.10.1912, с. Шубранець Заставнівського р-ну – 24.02.1989, м. Чернівці).

Закінчив Чернівецьку гімназію та університет. Адвокат. Член ОУН. Провідник Садгірського районного проводу ОУН, провідник Буковинського обласного проводу ОУН (01.1942-04.1943). Заарештований румунськими жандармами у квітні 1943 р. Військовим трибуналом у травні 1943 р. засуджений на 20 років ув’язнення. Карався у в’язниці, звільнений після капітуляції Румунії. Проживав у м. Бухаресті. Заарештований радянськими органами держбезпеки 24 жовтня 1946 р. та 11 жовтня 1947 р. засуджений на 10 років таборів (ІТЛ). Після відбуття покарання
проживав у м. Чернівці. Помер. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 58. – Арк. 22.]

Там само. - С. 598

Ґоянюк Михайло Дмитрович – “Залізняк”, “Р-2”, “М-4” (1920, с. Спас Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. – 30.09.1951, біля с. Пістинь Косівського р-ну Станіславської обл.).

Член ОУН (кінець 1930-х). Закінчив Коломийську гімназію. В’язень радянських та німецьких тюрем. В УПА з 1944 р. Чотовий, командир сотні “Березівська” куреня “Карпатський” ТВ 21 “Гуцульщина”. Переведений на Буковину (1947). Референт СБ Вижницького районного проводу ОУН (1947), референт СБ Путильського районного проводу ОУН (1948), референт СБ Вижницького (“гірського”) надрайонного проводу ОУН (10.1949-05.1950 Разом із “Сталем”, “Башою”, “Колею” перейшли з Буковини у Галичину, провідник Коломийського районного проводу ОУН (07.1950-09.1951). Загинув у бою з чекістсько-військовою групою в Камеральному лісі. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 146.]

Там само. - С. 599


Жолоба Володимир – “Андрій” (1921, м. Сторожинець – ?). Член ОУН. Інструктор, провідник Путильського районного проводу ОУН (1943). Заарештований румунськими жандармами у с. Лукавець Вижницького р-ну та вивезений до Румунії. Подальша доля невідома. [Архів УСБУ ЧО. – Ф. 4. – Спр. 2133. – Арк. 222-223.]

Там само. - С. 603-604

Зеленко Михайло Карпович – “Богдан” (3.02.1908, с-ще Глибока – 5.03.1946, м. Воркута, РРФСР). Член ОУН (1941). Підрайонний ОУН у Глибоцькому р-ні, провідник Глибоцького районного проводу ОУН (02.-10.1943). Заарештований румунськими жандармами 14 жовтня 1943 р., перебував у Чернівецькій в’язниці. Військовим трибуналом 14 лютого 1944 р. засуджений на 10 років каторги. Звільнений 24 березня 1944 р. через наступ Червоної армії. Захоплений у полон співробітниками УНКДБ 25 квітня 1944 р. у с-щі Глибока. Військовим трибуналом військ НКВС Чернівецької обл. 6 вересня 1944 р. засуджений на 15 років каторги. Карався у Воркутинських таборах, де і помер. [Архів УСБУ ЧО. – Ф. 5. – Спр. П-5654.]

Там само. - С. 604

Карбашевський-Гарбашевський Юрій Степанович – “Кость” (1921, с. Борівці Кіцманського р-ну). Студент архітектурного інституту. Член ОУН. Референт Юнацтва Буковинського обласного проводу ОУН (1943). Заарештований румунською Сігуранцою у м. Чернівці та військовим трибуналом засуджений до позбавлення волі. Після звільнення з в’язниці проживав у Румунії. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 86. – Арк. 88.]

Там само. - 606

Керська Ольга Василівна – “Настя”, “Хмара” (1910, м. Чернівці – ?). Закінчила народну школу, навчалася у Чернівецькій гімназії. Член ОУН. В’язень румунських тюрем (06.-12.1943). На нелегальному становищі з червня 1944 р. Референт УЧХ Вашковецького районного проводу ОУН (06.-10.1944), референт УЧХ Вашковецького повітового проводу ОУН, після реорганізації – Чернівецького надрайонного проводу ОУН (11.1944-07.1945). Заарештована співробітниками відділу ББ УНКВС 10 липня 1945 р. у с. Банилів Вашковецького р-ну. Військовим трибуналом військ НКВС Чернівецької обл. 16 жовтня 1945 р. засуджена на 10 років таборів (ІТЛ). Подальша доля невідома.
[ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 124.]

Там само. - С. 606

Кіндзірський Мирослав Васильович – “Боєвір”, “Степан” (17.09.1919, с. Чорний Потік Заставнівського р-ну – 29.12.1944, с. Васловівці Садгірського р-ну).

Закінчив ліцей, навчався на хімічному факультеті Чернівецького університету. Член ОУН (1937). Організаційний референт Буковинського обласного проводу ОУН (1941). Заарештований румунською Сігуранцею у січні 1942 р., втік з-під варти. Після проходження вишколу, скерований на СУЗ. Референт пропаганди Одеського обласного проводу ОУН (осінь 1942-03.1944). Переведений на Буковину (08.1944). В. о. провідника Буковинського обласного проводу ОУН (09.-10.1944), організаційний референт цього проводу ОУН (10.-12.1944). Загинув у сутичці з військовими НКВС, похований у с. Чорний Потік. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 58. – Арк. 43.]

Там само. - С. 606-607


Клим Іван Миколайович – “Боз”, “Хома” (1910, с. Виженка Вижницького р-ну – ?). Член ОУН. Провідник Вижницького районного проводу ОУН (1943). Заарештований румунськими жандармами восени 1943 р. Засуджений, карався у в’язниці м. Сучава (Румунія). Після захоплення Сучави Червоною армією повернувся на Буковину. Подальша доля невідома. [ЦДАВО. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр. 83. – Арк. 81.]

Там само. - C. 607


Колотило Михайло Васильович – “Гуцул”, “Кобзар”, “Володимир” (2.09.1921, с. Коритне Вижницького р-ну – 25.02.2000, м. Плоєшти, Румунія).

Закінчив Вижницьку гімназію та Чернівецький ліцей. Навчався на філологічному факультеті Чернівецького університету. Член ОУН. Провідник Буковинського обласного проводу ОУН (08.1941-01.1942, 04.-12.1943). Заарештований румунською Сігуранцею, 26 січня 1942 р. засуджений військовим трибуналом. Карався у Ясській в’язниці, звідки здійснив втечу за допомогою Артемізії Галицької-“Мотрі” наприкінці червня 1942 р. Працівник референтури пропаганди Львівського КП ОУН (кін. 1942-02.1943). Скерований на Буковину (03.1943). Вдруге заарештований на початку грудня 1943 р. та військовим трибуналом засуджений на 25 років каторги. Перебував у в’язниці м. Сібіу. Згідно з королівською амністією від 23 серпня 1944 р. був звільнений. Перейшов на нелегальне становище, очолював Бухарестський центр ОУН. Закінчив теологічний факультет у Бухаресті, священик у гірських селах Румунії. Помер. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 58. – Арк. 20-22.]

Колотило Дмитро Мойсейович – “Сагайдачний”, “Весна”, “Гриць” (бл. 1905 р., с. Бережниця Вижницького р-ну – ?). Член ОУН. Провідник Вашковецького районного проводу ОУН (1943). Заарештований румунською Сігуранцою восени 1943 р. Подальша доля невідома. [Архів УСБУ ЧО. – Ф. 2-Н. – Спр. 9 а. – Арк. 294.]


Колотило Іван Якович – “Рись”, “Буревій” (1908, с. Банилів Вижницького р-ну – 1945). Член ОУН (03.1940). Станичний ОУН с. Банилів. Комендант боївки ОУН (06.-07.1941). Заарештований румунськими жандармами у 1943 р. Після звільнення, підрайонний ОУН у Вашковецькому р-ні (03.-06.1944). Перебував у Карпатах, захворів на тиф та повернувся у с. Банилів. Захоплений у полон співробітниками відділу ББ УНКВС Чернівецької обл. 19 травня 1945 р. Військовим трибуналом військ НКВС 23 серпня 1945 р. засуджений до ВМП. Розстріляний у Чернівецькій в’язниці. [Архів УСБУ ЧО. – Ф. 4. – Спр. 7838.]

Там само. - С. 608

Кричун Микола Пилипович – “Юра”, “Старий”, “Черемшина”, “Остап”, “Олексій” (1912, с. Дихтинець Путильського р-ну – 8.04.1953, м. Київ).

Член ОУН (08.1942). Станичний ОУН с. Дихтинець. В’язень румунських тюрем (1942). Зв’язковий райпровідника ОУН Путильщини Степана Торака - “Тополі” (1943), провідник Путильського районного проводу ОУН (04.-08.1944), провідник Вижницького (“гірського”) повітового проводу ОУН, після реорганізації – Вижницького надрайонного проводу ОУН (09.1944-05.1952). Захоплений у полон оперативниками УМДБ Станіславської обл. 27 травня 1952 р. через зраду Романа Тучака-“Кірова” у лісі біля с. Люча Яблунівського р-ну Станіславської обл.. Військовою колегією Верховного суду СРСР 20 січня 1953 р. засуджений до ВМП. Розстріляний у Лук’янівській в’язниці. Лицар Бронзового Хреста заслуги (12.06.1948). [ГДА СБУ. – Ф. 5. – Спр. 9830. – Т. 2. – с. 262-264]; [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 62.]

Там само. - C. 610

Кушнірик Георгій Онуфрійович – “Косар”, “Максим”, “Кирило”, “Ярема” (1916, с. Веренчанка Заставнівського р-ну – 11.11.1946, м. Чернівці).

Студент архітектурної школи. Член ОУН (08.1941). Станичний ОУН у с. Веренчанка (01.1942-02.1943), підрайонний ОУН у Заставнянському р-ні (02.-04.1943). Забраний до румунської армії 20 квітня 1943 р. Заарештований румунськими жандармами 20 травня 1943 р. Після звільнення із в’язниці частинами Червоної армії 28 серпня 1944 р., повернувся на Буковину. Провідник Чернівецького повітового проводу ОУН, після реорганізації – провідник Заставнянського (“Запрутського”) надрайонного проводу ОУН (12.1944-09.1945). Захоплений у полон 18 листопада 1945 р. у криївці в рідному селі агентами внутрішніками під виглядом СБ та переданий співробітникам УНКВС (дружина Катерина Васкан-“Софія” заарештована раніше). Військовим трибуналом військ МВС 10 серпня 1946 р. засуджений до ВМП, розстріляний у Чернівецькій в’язниці. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 58. – Арк. 139.]

Там само. - С. 611

Майданський Костянтин Дмитрович – “Мирон”, “Юрась”, “Вадим”, “Євшан” (4.10.1923, с. Рогізна (тепер у складі м. Чернівці) – 8.03.1948, с. Старосілля Кіцманського р-ну). Член ОУН (1940). Заарештований румунськими жандармами у 1943 р. та військовим трибуналом засуджений на 5 років тюремного ув’язненя і етапований до Румунії. Звільнений 24 березня 1944 р. через наступ Червоної армії. Повернувся на Буковину. Вояк боївки “Чорноти”, провідник Садгірського районного проводу ОУН (1944), референт СБ Чернівецького повітового, після реорганізації – Заставнянського (“Запрутського”) надрайонного проводу ОУН (1945-1946), провідник Садгірського районного проводу ОУН (1947-03.1948). Загинув у сутичці з опергрупою Кіцманського РВ УМДБ. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 26, 67.]

Там само. - С. 613

Мензак Іван Миколайович – “Соловій”, “Бакун”, “Кобзар” (15.07.1912, с. Банилів Вижницького р-ну – 31.05.1949, біля с. Шубранець Садгірського р-ну). Закінчив Чернівецьку гімназію. Вчитель, директор школи у с. Бережниця. Служив у румунській армії. Член ОУН (1940). Заарештований румунськими жандарма ми у 1943 р. та засуджений на 25 років каторги, карався в Ясській в’язниці. Після захоплення Ясс Червоною армією, повернувся на Буковину. Провідник Вашковецького районного проводу ОУН (08-11.1945), референт пропаганди Буковинського окружного проводу ОУН (11.1945-10.1946, осінь 1947-05.1949), одночасно в. о. провідника Заставнянського (“Запрутського”) надрайонного проводу ОУН (04.1947-05.1949). Підступно вбитий агентом-бойовиком “Осторожним” на пункті зв’язку. [ГДА СБУ. – Ф. 13. –
Спр. 372. – Т. 58. – Арк. 127.]; [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 201.]

Там само. - С. 614-615

Москалюк Онуфрій Ількович – “Ястреб” (1918, с. Чорногузи Вижницького р-ну – кінець 1980-х, м. Калгарі, Канада).

Член ОУН (1938). Станичний ОУН у с. Чорногузи. Заарештований румунськими жандармами, але втік до Галичини (1942). В УНС з липня 1943 р. Кулеметник відділу “Різуна”, командир рою, згодом чоти сотні “Різуна”, командир сотні “Змії” куреня “Скажені” ТВ 22 (07.1943-08.1944). Переведений на Буковину (08.1944). Викладач партизанської тактики у підстаршинській школі УПА, командир сотні Буковинського куреня УПА (08.1944-04.1945). На початку квітня 1945 р. із залишками куреня пробився на Коломийщину та влилися до складу куреня “Недобитого”. У травні 1945 р. перей-шов на терен Румунії, де перебував до 1947 р. Перебрався на Захід. Проживав у м. Калгарі, Канада. Булавний УПА. [Літопис УПА. Основна серія. – Т. 3. – Торонто, 1987. – с. 46-47, 73, 191.]; [Літопис УПА. Основна серія. – Т. 19. – Торонто – Львів, 1993. – с. 129, 145.]; [Літопис УПА. Нова серія. – Т. 15. – Київ – Торонто, 2011. – с. 394, 495.]

Там само. - С. 615-616


Понич Степанія Ільківна – “Одарка”, “Оксана”, “Гриць”, “Марина” (1920, с. Зеленів Кіцманського р-ну – 21.02.2007, с. Мамаївці Кіцманського р-ну).

Закінчила народну школу (1934). Член ОУН (1941). Учасниця похідної групи Буковинського куреня П. Войновського (1941). Повернулася на Буковину восени 1942 р. Зв’язкова Буковинського обласного проводу ОУН з Проводом ОУН (1942), референт жіночої сітки Буковинського обласного проводу ОУН (03.-04.1943). Заарештована румунськими жандармами у квітні 1943 р. разом із обласним провідиком ОУН Буковини Дмитром Гирюком-“Орлом”. Військовим трибуналом 1 травня 1943 р. засуджена на 13 років ув’язнення. Каралася у Чернівецькій в’язниці, звільнена 25 березня 1944 р. Референт жіночої сітки Буковинського обласного проводу ОУН (03-10.1944), провідник Чернівецького повітового проводу ОУН (11.1944), референт пропаганди Вижницького надрайонного проводу ОУН (10.1945). Заарештована чекістсько-військовою групою 26 жовтня 1945р. у c. Багна Вижницького р-ну. Військовим трибуналом військ НКВС Чернівецької обл. 1 лютого 1946 р. засуджена на 10 років таборів (ІТЛ). Каралася в Магаданських таборах. Після відбуття покарання та висилки звільнена 29 квітня 1956 р. Проживала у с. Мамаївці. Померла. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 86. – Арк. 50.]; [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 107.]

Там само. - С. 618


Соболь Владислав Ількович – “Тигр”, “Зелений”, “Хома”, “Паливода”, “Славута” (1919, с. Малий Кучурів Заставнівського р-ну – 6.12.1982, с. Шипинці Кіцманського р-ну). Закінчив Вижницьку художню школу (1932) та Ясську художню академію (1937). Доброволець Карпатської Січі (1939). Заарештований румунськими жандармами, перебував у Чернівецькій в’язниці (1942). Забраний на роботу до Німеччини, звідти втік у січні 1944 р. на терен Коломийщини. Член ОУН (02.1944). Художниккарикатурист редакцій підпільних газет “Гуцульський повстанець”, “Вісті”, “Український партизан” (04-10.1944). Переведений на Буковину (10.1944). Топограф при штабі Буковинського куреня УПА (11.-12.1944), комендант боївки СБ Вижницького (“гірського”) повітового проводу (01.-03.1945). Після загибелі обласного референта СБ “Берії” легалізувався та працював фотографом у м. Заставна. Заарештований співробітниками відділу 2-Н УНКДБ 14 серпня 1945 р. Військовим трибуналом військ МВС Чернівецької обл. 21 жовтня 1946 р. засуджений на 20 років каторжних робіт. Карався у Воркутинських таборах. Звільнений 2 лютого 1960 р. Проживав у с. Шипинці Кіцманського р-ну. Помер. [Архів УСБУ ЧО. – Ф. 4. – Спр. 209. – Арк. 14-22.]

Там само. - С. 622


Тодорюк Володимир Істратійович – “Тур” (1910, с. Стара Жадова Сторожинецького р-ну – 05.1945).

Адвокат. Член ОУН (1930). В’язень румунських тюрем (1937). Учасник Південної похідної групи ОУН, секретар міської управи м. Миколаєва (1941). Прибув до Румунії, заарештований румунською Сігуранцею у м. Радівці і перебував короткостроково у Бухарестській в’язниці (1942). Після звільнення, через переслідування Сігуранци перебрався до Галичини. Референт пропаганди Коломийського окружного проводу ОУН (1944), в. о. провідника Буковинського обласного проводу ОУН після арешту Артемізії Галицької-“Мотрі” та загибелі Мирослава Кіндзірського-“Степана”, одночасно обласний організаційний референт (01.-02.1945), референт пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН (03.-05.1945). Розстріляний СБ ОУН за перевищення повноважень. [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 58. – Арк. 43.]

С.623

Тодорюк Михайло Дмитрович – “Весна”, “Степан”, “Павло”, “Невидний” (1902, с. Стара Жадова Сторожинецького р-ну – 28.05.1948, біля с. Багна Вижницького р-ну). Закінчив народну школу. Член ОУН (1939). Учасник похідної групи Буковинського куреня П. Войновського (1941). Повернувся на Буковину. В’язень румунських тюрем (1943). Вояк БУСА (весна 1944), господарчий референт Путильського районного проводу ОУН, господарчий референт Буковинського обласного проводу ОУН (04.1944-04.1945). У квітні 1945 р. вийшов з повинною, у жовтні т. р. знову перейшов на нелегальне становище. Референт пропаганди Сторожинецького районного проводу ОУН (10.1945-1946), референт зв’язку Буковинського окружного проводу ОУН, керівник техзвена референтури пропаганди цього проводу ОУН (07.1947-05.1948). Загинув у сутичці з опергрупою Вижницького РВ УМДБ, прикриваючи відступ підпільників.Лицар Бронзового Хреста заслуги (12.06.1948). [ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 79. – Арк. 64, 90.]

Там само. - С. 623-624


Том’юк Дмитро Дмитрович – “Верховинець”, “Боярин”, “Сокіл” (31.12.1922, с. Мариничі Путильського р-ну). Член ОУН (1943). В’язень румунських тюрем. Після звільнення, повернувся на Буковину. Вояк БУСА (06-07.1944), після розформування перейшов до УПА. Ройовий чоти “Берези” сотні “Криги” (07.-11.1944), ройовий сотні “Борисенка” (11.1944-02.1945), комендант боївки СБ Вижниччини (11.1945-1947), кущовий ОУН у Вижницькому р-ні (1948-05.1951), провідник Путильського районного проводу ОУН (05.1951-09.1952). Заарештований співробітниками відділу 2-Н УМДБ 7 вересня 1952 р., не був засуджений. Проживав у м. Чернівці. [Архів УСБУ ЧО. – Ф. 2-Н. – Спр. 18 а. – Арк. 161 зв.]

Там само. - С. 624

 

Це ціла родина й Михайло загинув останнім.
Першим був брат Василь Гоянюк (облреферент СБ-Тернопіль, загинув у віці 27 років у бою з облавниками НКВС в селі Гаї Великі Микулинецького району Тернопільської області 1 травня 1945), другою - сестра Марія Гоянюк (зв'язкова ОУН, загинула у віці 19 років у засідці МВС біля села Грушів Коломийського району Станіславської області 6 січня 1947)

 

Репресії угорського режиму Хорті проти закарпатських оунівців​

З метою відновити націоналістичне підпілля на Закарпатті після окупації Угорщиною наприкінці 1939 – на початку 1940 рр. зусиллями Ю. Химинця, колишнього крайового провідника ОУН у Закарпатті в чехословацький період, була спрямована група випускників Мукачівської торговельної академії, що опинилися внаслідок березневої евакації у Словаччині.

У лютому 1940 р. вони провели організаційні збори в Хусті, на яких було створено керівне ядро та визначено структуру підпільної мережі ОУН(б). Андрій Цуга («Мур») – провідник, Дмитро Бандусяк («Оля», «Ардан») - заступник і організаційний референт, М. Кіштулинець («Довбня») - військовий референт, В. Потушняк - референт пропаганди, Степан Пап («Пугач») - ідеологічний рефрент, Михайло Орос («Хміль», «Данило») - референт Юнацтва, Михайло Габвода («Лозинський») - зв’язковий рефрент.

Територію крайового проводу Закарпаття було поділено на три округи: східний (очолював священик П. Погоріляк), середній (Д. Бандусяк) і західний (М. Габовда).

Закарпатські оунівці розбудовували організаційну мережу, збирали зброю, займалися пропагандою незалежності України, виступали проти угорської окупації, москвофілів і мадяронів (прихильників угорської окупації). Зокрема, референт пропаганди С. Пап написав листівку «Обвинувачую Мадярщину», в якій у 69-ти пунктах звинуватив угорську корону в злочинах проти українського народу. У 1941 р. Закарпатський крайовий провід випускав підпільну газету «Чин» (усього вийшло 4-5 чисел).

Найбільш резонансна акція закарпатського підпілля – вивішування на Замковій горі в Хусті замість угорського триколору синьо-жовтого прапора і встановлення меморіального хреста у пам'ять про загиблих карпатських січовиків на Красному полі поблизу с. Велика Копаня з написом «Борцям за волю України!». Після цього угорська жандармерія та контррозвідка викрили й інтернували учасників цієї акції і взяли під нагляд увесь рух.

Протягом першої половини 1942 р. відбулися арешти й обшуки у членів ОУН(б), під час яких влучено: 19 пістолетів, 3 гранати, 4 рушниці, 300 набоїв, топографічні карти, літературу, пресу, листівки, друкарські машинки та гроші.

У липні 1942 р. на трьох судових процесах угорського військового трибуналу у Ковнерівському палаці поблизу Мукачева (16-17.07 – головний процес, 22.07 – малий та 24.07 – додатковий) більшість учасників крайової ОУН (163 осіб) було засуджено за «державну зраду» до різних термінів ув’язнення. Так крайовий провід на Закарпатті було розгромлено, і він не діяв до осені 1944 р.

Більшість підпільників ОУН, засуджених на Ковнерівському процесі в Мукачеві у липні 1942 р., була амністована регентом М. Хорті в день його народження – 5 грудня 1942 р. У червні – серпні 1943 р. їх було направлено на «перевиховання» у спортивно-оздоровчий табір Сентендре поблизу Будапешта, після чого угорська влада дозволила їм повернутися до навчання. 22 березня 1944 р. з угорських таборів і тюрем були амністовані члени крайового проводу ОУН на Закарпатті (А. Цуга, Д. Бандусяк, М. Габовда, М. Орос та ін.)

Пагіря О. Між війною та миром: відносини між ОУН та УПА та збройними силами Угорщини (1939 - 1945). - Торонто; Львів, 2014 - С. 30, 33, 35-36, 364.


Андрій Цуга (1914 - 1945). Псевдо: "Мур", "Дуб". Крайовий провідник ОУН(б) Закарпаття (1940 - 1942)


Народився у 1914 в селі Малий Березний (тепер Великоберезнянського району Закарпатської області).

1 січня 1940 рік в селі Великі Лучки на Мукачівщині була зібрана нова крайова екзекутива. Андрій Цуга став крайовим провідником. Дмитро Бандусяк організаційним референтом, Михайло Орос підреферентом юнацтва, Василь Потушняк референтом пропаганди (згодом пост перейняв Степан Пап), а Іван Романець референт по ідеології. Членами крайового проводу також були обрані Михайло Габовда та Михайло Кіштулинець.

У 1942 заарештований угорською поліцією, перебував в ув'язненні із сотнями патріотів у замку Ковнера в Мукачево. Звільнений 22 березня 1944 внаслідок амністії.

Поновити організацію ОУН було вирішено в кінці 1944 року. У січні 1945 було проведено нараду крайового проводу ОУН, на якому призначено керівництво, яке очолив Дмитро Бандусяк, а його заступником і військовим референтом призначено Андрія Цугу.

Друга нарада відбулася в кінці березня або на початку квітня 1945 року в лісі на окраїні Хусту. Її провів Андрій Цуга, який розпорядився, щоб кожен член крайового проводу прозвітував про свою діяльність за два з половиною місяці. Було замінено І. Немеша на посаді господарського референта, яку обійняв Георгій Бандусяк. А I. М. Немешу було надано завдання встановити контакти з центральним проводом ОУН і розшукати Дмитра Бандусяка, який виїхав на територію Галичини.

Взимку (у грудні) 1945 Андрій Цуга попав у засідку на явочній квартирі у селі Старе Давидково, поряд із Мукачевим. Поранений зумів вирватись та добратись до Мукачівського монастиря оо. Василіян, де невдовзі помер.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Цуга_Андрій

Дмитро Бандусяк (25.08.1919-1946). Псевдо: «Оля», «Ардан», «Лопата». Заступник провідника та організаційний референт у крайовому проводі Закарпаття (1940 - 1942), крайовий провідник Закарпаття (1945 - 1946)

Навчався у Мукачівській торговельній академії, яку внаслідок угорської окупації Закарпаття закінчив у Братиславі (1934-1939), член «Пласту» та «Карпатської Січі» (1939). Вступив в ОУН у 1939 р.

Організаційний референт та заступник провідника ОУН на Закарпатті (1940-1942), був одночасно відповідальний за центральну частину краю. Брав участь в акції з вивішення синьо-жовтого прапору на Замковій горі в Хусті і таблички з надписом «Борцям за волю України» на Красному полі 15 березня 1939 р., за що був заарештований угорською жандармерією і відправлений у концтабір поблизу Будапешта.

У середині липня 1942 р. засуджений угорським військовим трибуналом на Ковнерівському процесі до 12 років ув'язнення. Термін відбував у тюрмі м. Вац. Після амністії у березні 1944 р. був мобілізований до угорської армії, в якій перебував до вересня. Восени 1944 р. розпочав відновлення оунівської підпільної мережі, крайовий провідник та військовий референт проводу ОУН на Закарпатті (01.1945 -01.1946). Загинув підчас військово-чекістської операції у с. Присліп Волівського району Закарпаття.

Пагіря О. Між війною та миром: відносини між ОУН та УПА та збройними силами Угорщини (1939 - 1945) - Торонто - Львів, 2014 - С. 429.

Михайло Габовда (2.10.1919 - 8.12.1945). Псевдо: "Лозинський", "Іскра", "Гейза". Рефрент зв'язку в крайовому проводі Закарпаття (1940 - 1942)

Навчався в Мукачівській торговельній академії, член «Пласту» (1936) та «Карпатської Січі» (1939). Після закінчення навчання у Братиславі у вересні 1939 р. виїхав на заробітки в м. Лінц (Австрія), звідки невдовзі повернувся на батьківщину.

Референт зв'язку у крайовому проводі ОУН на Закарпатті (01.1940 - 07.1942), одночасно був відповідальним за західну частину краю, учасник II ВЗ у Кракові (31.03 - 3.04.1941). 5 березня 1942 р. був заарештований угорською жандармерією, перебував під слідством у Чинадієві та Мукачеві, в середині липня 1942 р. засуджений угорським військовим трибуналом на Ковнерівському процесі до 10 років ув'язнення, термін відбував у крайовій тюрмі м. Вац (Угорщина).

Після амністії 22 березня 1944 р. повернувся на Закарпаття. працював на лісопильному заводі братів Климпушів у с. Ясіня. Після приходу Червоної армії був обраний секретарем народного комітету ус. Великі Лучки. Референт зв'язку у відновленому крайовому проводі ОУН на Закарпатті (01 - 07.1945).

Заарештований радянськими органами державної безпеки 18 липня 1945 р. 29-30 жовтня 1945 р. спецсудом Закарпатської України засуджений до розстрілу. Вирок виконаний в Ужгороді 8 грудня 1945 р.

Пагіря О. Між війною та миром: відносини між ОУН та УПА та збройними силами Угорщини (1939 - 1945) - Торонто - Львів, 2014 - С. 430.

Степан Пап (11.03.1917, с. Березово, нині Хустський р-н, Закарпатська обл.— 25.02.1990, Чехо-Словаччина) - ідеологічний референт (референт пропаганди?) Закарпатського крайового проводу ОУН(б) (1940 - 1942). Псевдо: "Пугач".


Протягом 1928–1936 навчався в Хустській гімназії. Під час навчання в гімназії вступив до Пласту, став першим курінним гуртку «Самотні Рисі». Восени 1937 року його вибрано командантом Українського Пласту в Закарпатті.

Ставши крайовим командантом, він повів закарпатський пластовий рух дорогою всеукраїнських традицій. Тому він проголосив, що Закарпатський Пласт є продовженням всеукраїнського Пласту і рахуватиме роки свого існування від заложення українського Пласту в Галичині. Дотеперішні пластові відділи назвав куренями на чолі з курінним, а пластові округи-полки назвав кошами під проводом кошового. Назву пластового часопису «Пластун» замінив традиційною назвою «Молоде Життя», якого перше число виявилося ще у вересні 1938.

В кінці 1938 на початку 1939 взяв активну участь у створенні загонів Карпатської Січі. Воював проти угорських окупантів у березні 1939.

У лютому 1940 році у місті Хуст було проведено збори патріотів, у яких взяли участь Андрій Цуга, Михайло Габовда, Михайло Орос, Василь Маркуш, Іван Романець, Петро Погоріляк та Степан Пап. На зборах було прийнято рішення об'єднання підпільних груп та утворення Закарпатської крайової організації ОУН(Б).

Степан Пап увійшов до крайової екзекутиви ОУН на посаду референта пропаганди, а також став редактором нелегальної газети «Чин». Його авторству належить знаменита брошура «Обвинувачую Мадярщину», де наведено 65 пунктів обвинувачення угорських окупантів.

У 1941 закінчив Ужгородську семінарію і отримав сан священика. У березні 1942 року його засуджено угорським військовим судом на 12 років ув'язнення, яке відбував у найбільшій і найстрашнішій в'язниці Угорщини — Ваці. Із в'язниці його було визволено після зайняття Ваца радянською армією на початку 1945 року.

Після звільнення з в'язниці о. Степан Пап продовжував священичу діяльність у селі Великому Салменці, яке після війни опинилося в складі Чехословаччини, а згодом у селі Нижня Рибниця Михайлівського округу. Після заборони Греко-Католицької Церкви у 1953-58 роках працював рахівником сільськогосподарської артілі в Нижній Рибниці.

У 1959 переселився до міста Кошице, де займав аналогічну посаду у підприємстві «Зеленіна». Згодом заочно здобув юридичну освіту і став юристом у тому ж підприємстві, а пізніше, до 1978 обіймав посаду юриста у Кошицькому державному театрі.

У 1968 Степан Пап активно долучився до боротьби за відновлення Греко-Католицької Церкви у Чехословаччині, був ініціятором відновлення і редактором щомісячника «Благовістник», у якому опублікував багато своїх наукових праць, підбірок духовних пісень, проповідей. Написав або перевидав багато праць релігійної та історичної тематики.

Помер 25 лютого 1990 року у Словаччині.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Пап_Степан

100krokiv.info/2015/06/o-stepan-pap-i-joho-velyka-bor..

http://www.plast.org.ua/history/notable-in-articles/b..

http://sz.uz.ua/istoriya/istoriya-ukrajini/207-velika..

http://incognita.day.kiev.ua/velika-borotba.html

Михайло Орос (1920 - 1994). Псевдо: "Данило". Референт Юнацтва в крайовому проводі Закарпаття (1940 - 1942)

 

Каштель Ковнер (палац Ковнера) поблизу Мукачева (Закарпатська обл.), де в 1942 р. проходило слідство угорської контррозвідки над заарештованими членами підпільної мережі ОУН(б) на Закарпатті.

Група оунівців-учасників ковнерівського процесу на "перевихованні" в угорському м. Сентендре. Червень - липень 1943 р.



Група оунівців-учасників ковнерівського процесу на "перевихованні" в угорському м. Сентендре. Червень - липень 1943 р.

​

 

Добрий день Камради, чи має хтось ще якусь інформацію про с.Бараші під час 2 Світової. Дякую

 

Я більше не маю. А що саме вас цікавить?

 

Добрий день. В розповіді про С.Олеськіва, розказують бро штурм німецьких бункерів між Барашами та Неділищем. Я в дитинстві не один кілометр на тих полях набігав але ознак військових укріплень ніколи не бачив. Можливо є якісь конкретні відомості. Д'якую!

 

бункерами упівці називали ДОТи. Це не обов'язково якісь великі оборонні споруди, тим більше в селі - могло бути щось скромніше. Зрештою, їх могли зруйнувати під час бойових дій між Вермахтом і Червоною армією в кінці 1943 - на поч. 1944 рр. так, що й сліду не залишилося.

 

Щиро дякую. Планую придбати металошукач та поїздку в рідні місця...

 

Снядецький Семен "Сірко"
Народився в смт Журавно Жидачівського району Львівської області. Учасник "Просвіти" член ОУН. З 1939 з приходом совітів перейшов за кордон.Служив у ДУН, батальйон "Нахтігаль" ,201-й шуцманшафт-батольйон 1941-1942 році,У грудні 1942 року отримав звання хорунжого, а на весні 1943 перейшов до УПА. Діяв на Волині ,був членом КШВ УПА на ПЗУЗ. Загинув 13.05.1943 біля села Чорниж Маневицького району Волинської області. Посмертно удостоєний звання поручника.

 

він у нас уже був ще на самому початку Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями

 

Михайло Вінтонів («Михась») (1912 - 1943) – провідник ОУН Мелітополя


11 квітня 1943 року, коли в селі Костянтинівка під Мелітополем в хаті оунівця агронома Олександра Шевченка проходила нарада за участі членів обласного проводу.

Близько 21-ї години хата була оточена гестапо, в «мішку» опинилися керівник міського проводу Михайло Вінтонів, члени обласного проводу Богдани Мовчан й Крицан, господар та його родина. На вимогу гестапо здатися, оунівці розпочали стріляти.

Внаслідок перестрілки зі сторони німців було троє вбитих. Зі сторони оунівців втрати були більш значні: загинули обидва члени обласного проводу, господар хати, його дружина Анастасія, діти Анна й Василь. Ще одна донька Шевченка збожеволіла.

Михайло Вінтонів отримав важке поранення в голову й через два дні помер у мелітопольській в’язниці від тортур. Не зрадивши.

Детальніша біографія: http://ukrnationalism.com/history/2163-mykhailo-vintoniv-mykhas-providnyk-oun-melitopolia.html

 

Шукатка Андрій - "Гліб", "Шрам" (23.09.1918 - 1943) - член ОУН з 1935 р., один із організаторів націоналістичних структур у районі. У1939-1942 рр. - Окружний провідник ОУН. Брав участь у роботі Похідних груп ОУН на Сході України і там страчений гітлерівцями.
Сколівщина - Львів, 1996. - С. 558, 559, 560, 562, 563.

Шукатка був обласним провідником Дрогобиччини з 1.07.1941 до 1942 р. У 1942 р. зверхники спрямували для організаційної роботи на Чернігівщину.

http://droginfo.com.ua/content/view/4720/
http://dontsov-nic.com.ua/vasyl-nykolyak-holova-provodu-oun-b-drohobytskoji-oblasti/

 

Дані про жертви німецького терору проти українців на Галичині, Волині, Поліссі та інших землях
Від жовтня 1943 р. до червня 1944 р. німці знищили 1571 українця.

http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/9969/
АЦДВР — Ф. 9. — Т. 9.

 

ЯК НІМЦІ МОРДУВАЛИ НЕПОКІРНИХ УКРАЇНЦІВ.
Іще один документ де вказано число 1571 українець вбитий німцями.
http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/9968/
АЦДВР — Ф. 9. — Т. 9.

 

Про Богдана Мовчана, а також Михайла Романовича, Бориса Крицана, Василя Шевченка, загиблих від рук агентів СД в Мелітопольському р-ні Запорізької обл. в 1943 р. (і інших, яких було заарештовано):

Протокол допроса

обвиняемого Сухино-Фоменко Леонида Ионовича – допросил зам. нач. отдела УНКГБ по Запорожской области – капитан госбезопасности – Пулкин.​

Допрос начат в 13 часов
22 декабря 1943 года

Сухино-Фоменко Леонид Ионович, 1913 года рож, уроженец мест. Каховка Николаевской области, беспартийный, украинец, быв. кандидат ВКП(б), в 1934 году выбыл механически, имеет незаконченное высшее образование, по специальности инженер механик, работает в
ремесленном училище №3, в должности старшего мастера, со слов не судим, проживает в г. Мелитополе, по улице К. Либкнехта №155, женат.

[…]

Вопрос: За что Вы арестовывались С.Д. в 1943 году.

Ответ: арестовывался С.Д я, как активный участник организации украинских националистов, сокращенно наша организация называлась «ОУН».

Вопрос: В чем конкретно Вас обвиняли в С.Д.

Ответ: После моего ареста, мне было предъявлено обвинение в том, что я являюсь активным членом ОУН и доставал для организации
оружие и денежные средства.

Вопрос: В процессе следствия это было доказано?

Ответ: Да, материалами следствия вполне была доказана моя причастность к оуновской организации, а также проведенная мною
практическая деятельность.

Вопрос: Чем тогда объяснить Ваше освобождение из С.Д.

Ответ: Мое освобождение из СД было достигнуто исключительно путем подкупа следователя СД Жукова Аркадия и личного секретаря
шефа СД фрау Марины.

Вопрос: Расскажите об этом подробнее.

Ответ: Следствие по моему делу вел Жуков Аркадия, в прошлом являвшийся моим сокурсником по институту, об этом также знала и моя жена, которая посетив Жукова на квартире вручила ему взятку в сумме 8000 руб. и по его же требованию через него передала 5000 руб. для секретаря СД фрау Марины.

Вскоре после этого 13 сентября 1943 г. я был освобожден из под стражи. При моем освобождении Жуков предупредил меня, чтобы я скрывался, так как меня будут разыскивать. Таким образом, с 13 по 23 сентября 1943 года, я скрывался в гор. Мелитополе.

[…]

Вопрос: Знаете ли вы Михаил Романовича?

Ответ: Да, я упустил сообщить о нем. С Михаилом Романовичем я познакомился у Курило-Крымчака, когда был у него вместе с Буре-
вым, он являлся активным оуновцем, был членом городской тройки, затем при аресте СД Михаил Романович был ранен и вскоре после
этого умер.

Вопрос: Кого предполагали послать в Бердянск на велосипеде за которым ходил Шевченко Василий.

Ответ: Со слов Буревого мне известно, что в Бердянск намечали послать его с целью совершения там террористического акта над инспектором отдела народного образования Клименко Пантелеем Мефодиевичем членом ОУН согласно решения областной тройки.
Буревой отказался выполнить это задание, а на следующий день он был арестован СД.

Впоследствии Клименко также был арестован СД и привезен в Мелитополь 26 апреля 1943 года, пробыв в тюрьме месяца три его обратно увезли в Бердянск.

[…]

Вопрос: Назовите всех известных Вам членов ОУН.

Ответ: Из членов организации украинских националистов известны мне следующие:
[…]

3. Михаил Романович, лет 26-27, украинец, уроженец Западной Украины, при немцах работал в лесничестве возле села Вознесенки
в качестве переводчика, в Польше сидел 7 лет в тюрьме за оуновскую деятельность. В 1943 году при аресте СД в селе Константиновке был
ранен, и вскоре умер.

[…]

5. Молчанов Богдан, кличка «Степан Лысавка», лет 24, украинец, уроженец Западной Украины. При аресте СД в 1943 году ранен, вскоре умер.

6. Крыцан Борис, кличка «Гриша», лет 31-32, украинец, уроженец Западной Украины. Убит при аресте СД в апреле 1943 года.

7. Шевченко, имя не знаю, лет 45, украинец, уроженец села Константиновка, по специальности агротехник, при немцах также агротехник, проживал в селе Константиновке. При аресте СД был ранен, дальнейшую его судьбу не знаю.
Приметы: Выше среднего роста, средней плотности, шатен, глаза зеленые, имеет вставные стальные зубы коренные. На груди имеет
9 шрамов от пулевых ранений.

8. Шевченко Василий, лет 19, украинец, уроженец села Константиновки, убит при аресте СД в апреле 1943 года.

[…]

11. Мороз Филипп Леонтьевич, 42 года, украинец, окончил бухгалтерскую школу, при немцах работал главным бухгалтером конторы
Заготсено, проживал в г. Запорожье по ул. Броневая 14.

Арестовывался СД в Запорожье весной 1943 года, 16 апреля с.г. переведен в Мелитопольскую тюрьму, откуда бежал вместе с Буревым.

Где находиться в настоящее время не известно.

Приметы: Высокий, крепкого телосложения, лицо широкое, волос черный с сединой, на ноге имеет выше колена шрам от ножевого
ранения, на какой ноге не помню.

12. Клименко Пантелей Мефодьевич, 41 года, уроженец г. Симферополя, образование высшее, педагог, украинец, при немцах работал инспектором ОНО в г. Бердянске. Арестован СД весной 1943 года, сидел в Мелитопольской тюрьме, в августе месяце был вывезен обратно в Бердянск.

Где сейчас находиться неизвестно.

[…]

Вопрос: Кого Вы знаете из содержателей явочных и конспиративных квартир ОУН.

Ответ: Мне известна явочная квартира специального предназначения для приема работников областного центра ОУН, по ул. Дзержинского, 190 содержателем этой квартиры является Шовкопляс женщина, эту квартиру мне указал Буревой.

На этой квартире останавливался Молчанов Богдан. Вторую квартиру явочную мне указала Артюхова Надежда, ул. Московская, 16, возле вокзального базара, квартиро содержателем является Прохода Клавдия родная сестра Курило-Крымчака.

Об этой квартире я узнал при следующих обстоятельствах. Находясь в тюрьме и будучи на допросе в СД во время избиения
мне поломали ребро, впоследствии чего я был направлен с соответствующей охраной в городскую больницу для излечения.

Под предлогом передачи мне пищи в больницу ко мне пришла Артюхова Надежда, которая сообщила мне о подготавливаемом побеге из тюрьмы нашей группы оуновцев, тогда же она мне сообщила адрес квартиры Проходы Клавдии где после побега мы должны были
собраться и второй квартиры на случай провала первой, ул. Максима Горького, радом с школой № дома забыл, квартиросодержательница
сестра Николаенко, работавшего при немцах инспектором гор ОНО, сейчас он также работает в гор ОНО инспектором.

[…]

Допрос прерван 23/ХII в 9 час.
Во время допроса делалось два перерыва по два час для отдыха
и принятия пищи.

Протокол допроса записан с моих слов верно, лично мною прочитан в чем расписываюсь. (Сухино-Фоменко)

Допросил: зам нач отдела УНКГБ
Капитан госбезопасности (Пулкин)



ДА СБУ, Запоріжжя. – ФПС. – Спр. П-19344. – т.1. – Арк.14-28. – Оригінал. Рукопис.

Опубліковано: Юрій Щур життя і боротьба Іларіона Курила-Кримчака. - Торонто; Львів, 2016.

 

Звідки інформація? В книзі Мірчук П. Нарис історії ОУН. - С. 635. вказано що він загнув у бою з більшовиками.