Українці в 1-й Світовій війні

Fräulein Jarema Kuz, Ярема Кузь (иногда встречается Елена)
Kadettaspirant der Ukrainer freiwilligen Ulanenschwadron im österreichisch- ungarischen Heere

Елена Кузь - с началом войны - в Красном Кресте, затем в кавалерии УСС.

ПС: всего в украинских формированиях при австро-венгерской армии служило более 30 девушек-украинок.

 

Ярослав Окуневський

 

Фото з книжки "Спогади з життя..." композитора Станіслава Людкевича

 

С.Горук

 

Дівчата

 

Гринько Коссак, Василь Дідушок, Мирон Тарнавський

 

На першому фото впізнав молодого З.Зеленого і О.Навротьського
потім в 40-вих були в Військовій Управі Дивізії Галичина

 

На последней открытке в подписи указано, что перед нами бивак австрийского батальона полевых егерей. Ничего не говорит о том, что на ней украинцы.

Остальные фото впечатляют своим качеством и размером!

 

Макар Каплистий з Херсонщини

 

Поручник Гуповський з батьком

 

Фото датовані 1916 роком

 

Степан Шухевич фото 1916 року, після ПСВ ( 20-тих 30-тих роках) працював адвокатом, стрийко Романа Шухевича

 

Що за книга?

 

Знайшов цікаве фото в родинному альбомі...
Шкода що тільки ініціали Т.К
Зверніть увагу на пов'язку

 

Прадід мого колеги
Ось дещо з його сімейного архіву,все зберігали вдома.
Цікаво,що це за 55 Регемент
фото №5 постійно загружається в перевернутому стані,так і залишу....

 

Цісарський і королівський піхотний полк №55


Nr.nr.
55

Bezeichnungappellation

Galizisches Infanterieregiment Nr. 55

errichtetestablished

1799
NamenameNikolaus I. König v. Montenegro
vonfrom

1912-
Frühere Namenformer namesFreiherr v. Merkl
Graf Gondrecourt
vonfrom

1890-1910
1865-1888
Reg. deutsch/ungar.reg.Austrian/Hungarian
deutsch
Austrian

Egalisierungfacing colour

rotbraun
red brown
Knöpfebuttons

gelbgolden



Korpscorps
XI.

Ergänzungsbezirk-Kdorecruiting distric command

Brzezany
Jahryear

Stabstaff
I. BataillonI. battalion

II. BataillonII. battalion

III. BataillonIII. battalionIV. BataillonIV. battalion
1914LembergBrzezanyLembergMosty wielkieLemberg-
1913LembergBrzezanyLembergMosty wielkieLemberg-
1912LembergBrzezanyLembergMosty wielkieLemberg-
1911TarnopolBrzezanyTarnopolTarnopolTarnopol-
1910TarnopolBrzezanyTarnopolTarnopolTarnopol-
1909TarnopolBrzezanyTarnopolTarnopolTarnopol-
1908TarnopolBrzezanyTarnopolTarnopolTarnopol-
1907TarnopolBrzezanyTarnopolTarnopolTarnopol-
1906TarnopolBrzezanyTarnopolTarnopolTarnopol-
1905TarnopolBrzezanyTarnopolTarnopolTarnopol-
1904TarnopolBrzezanyTarnopolTarnopolTarnopol-
1903TarnopolBrzezanyTarnopolTarnopolTarnopolstaff 1894 from Lemberg


А от знак - Schützenauszeichnung für die Kavallerie - Відмінного стрільця-кавалериста

 

Пов"язка жандарма, одна з багатьох:

 

Андрій Тичинський (сидить праворуч), в 2СВ староста с. Прошова Тернопіль Обл.

 

...

 

.

 

1.Панчак
2.невідомі
3.Грицай
4.Гнатюк

 

...

 

Мирон Омелянович Тарнавський (*29 серпня1869, Барилів, Брідський повіт, Австро-Угорщина — †29 червня1938,Черниця, Бродівський район, Львівська область ) — український полководець, генерал-четар УГА та її Начальний вождь (головнокомандувач).
Народився у с. Барилові, (нині — Радехівський район Львівської області) (Галичина) в давній родині греко-католицького священика Омеляна Тарнавського.

 

Здобувши початкові знання у сільській народній школі він закінчив німецьку гімназію у Бродах та був призваний на однорічну військову службу до австрійської армії, згодом успішно склав іспити у старшинській школі у Львові.

У 1892 р. завершив навчання в офіцерській школі у Відні і отримав званнялейтенанта австро-угорської армії. Службу проходив у 18-му батальйоні крайової оборони у Перемишлі та інших гарнізонах Галичини.

В 1909 здобув звання капітана, відбуваючи перші роки першої світової війни на австро-російському фронті. З січня 1916 — командант вишколу УСС, з вересня до грудня 1917 — Легіону УСС. Під час перебування австро-угорської армії в Україні 1918 був на різних посадах, серед інших референтом для українських справ при штабі 54-ї австрійської дивізії, пізніше у ранзі підполковника — командантом 16-го полку стрільців, з рештками якого повернувся до місця його постою в Кракові. Заарештований поляками, перебував деякий час у таборі полонених в Домб'є; по звільненню переїхав до Станіславова.


17 лютого 1919 перейшов на службу в УГА, діставши призначення на команданта фронтової групи «Схід» під Львовом, а згодом у ранзі полковника — Другого Корпусу УГА.

М.Тарнавський очолював Другий Корпус УГА у боях під Львовом і під час першого відступу, в Чортківській офензиві; під час другого — диктатор ЗУНР Євген Петрушевич 5 липня 1919 на вимогу Петлюри звільнив генерала Грекова і призначив М. Тарнавського генерал-четарем і Начальним вождем (головкомом) УГА [1]. Після переходу за Збруч М.Тарнавський пережив дні тріумфу й трагедії об'єднаних українських армій: похід на Київ і його здобуття (30 серпня 1919), відступ, пошесть тифу.

Коли УГА стала небоєздатною, М.Тарнавський вислав, з власної ініціативи, делеґатів для переговорів з Добрармією генерала А.Денікіна про перемир'я, за що диктатор ЗУНР усунув його з поста Начального вождя і віддав під військовий суд (відбувся 13-14 листопада у Вінниці)[2], який звільнив М. Тарнавського від вини. Востаннє М.Тарнавський виконував обов'язки начального вождя УГА під час хвороби його наступника генерала Осипа Микитки. Під час союзу УГА з Червоною армією Тарнавський переховувався 1920 у Балті й у Києві, звідки по приході польської армії переїхав у липні до Галичини. Вивезений поляками до табору полонених у Тухолі, перебував там до кінця 1920. Після звільнення повернувся до Галичини і жив у с. Черниці поблизу Бродів, де й помер.

Похований на Янівському цвинтарі у Львові серед стрілецьких могил вояків УГА. Його похорон був масовою українською маніфестацією.

На честь генерала Мирона Тарнавського названо вулиці у Львові, Дрогобичі, Івано-Франківську, та Тернополі.

Рішенням виконкому Тернопільської міської ради, громадській організації «Комітет по будівництву пам'ятника генералу Мирону Тарнавському», дозволено спорудження пам'ятника громадсько-політичному діячеві та генералу-четару Української Галицької Армії періоду визвольних змагань 1918–1919 років на території природного скверу поряд з будинком за адресою вул. Генерала М.Тарнавського, 2.

На будинку гімназії у Бродах, де він вчився, є меморіальна дошка в його честь.

 

Ось ше фото з М.Тарнавським