Я ніколи не прив’язувався до свого покоління. У мене немає жодних ностальгійних мотивів, мовляв, ми свого часу… Я бачив людей у тридцять років, які були абсолютно старими, бачив людей, які у вісімдесят були абсолютно молодими. Для мене покоління – це nothing, нічого. У кожній генерації ти можеш знайти мудаків і тих, хто мислить. Перших більше. Єдиний мій закид – те, як вони користуються інтернетом. Інтернет узагалі дає величезні можливості для самоосвіти й самовиховання. А вони ним користуються так, як громадським туалетом на автобусній зупинці в Кагарлику. Те, що вони тоді писали на стіні, тепер пишуть у Facebook. Здавалося б, ми жили в закритому суспільстві з обмеженим доступом до інформації, а їм доступне все. Здавалося б, вони мали бути розумнішими й освіченішими, ніж ми, а воно чомусь не так. Я користуюсь ним тією мірою, якою мені це цікаво, не більше. Але інтернет — це, по суті, такі ж самі помиї, як і телевізор.
Мушу сказати, що я не дуже люблю нікого повчати.. я сам не є досконалий. Мені здається, що завжди треба вчитися думати своєю головою. Не жувати жвачку, наприклад, з тєлєвізора, а просто думати. От і все. Особливих претензій до телевізора у мене немає, тому шо смішно бути в претензії до "Pepsi cola", що вона не горілка. Очевидно, шо вона горілкою не була придумана, і горілкою ніколи не буде. Телесеріали дивляться домогосподарки по усьому світі, я не вбачаю тут нічого страшного, справа в тому, що для кожного є своя культурна ніша. Масова культура була і буде. І нехай вона буде. Хай той, хто її споживає, споживає її. Хай той, хто не хоче її споживати, не споживає її. Вибір є. Це в совку вибору не було, і це твої проблеми, якщо ти дивишся дебільні шоу.
Я ненавидів «совок» з дитячого садку - з п’яти років. У мене з дитинства дуже розвинуте відчуття фальші. Я фальш просто шкірою відчуваю, і хоча мене особливо ніхто не виховував у такому антирадянському дусі, але я відчував, що я – чужий, і тому ніколи не був «совковою людиною. У нас дуже великий відсоток людей ще живе в «совку». Ця зараза виявилася достатньо такою зло*бучою. І здавалося б, люди, які цього «совка» майже і не бачили, але вони все одно ментально живуть в «совку». УКРАЇНА ДІЛИТЬСЯ НЕ НА "СХІД" І "ЗАХІД", А НА "СОВОК" І "НЕ СОВОК".
ЕЛІТА, ЦЕ ЗНАЄТЕ... ЯК АНГЛІЙСЬКИЙ ГАЗОН. Наразі, я б не назвав ЦЕ - "елітою". На загал - це дуже обмежені люди, які живуть сьогоднішнім, максимум завтрашнім, але не післязавтрашнім днем.. вони не вміють грати в "довгі" шахи. Усе це – совки! Моя бабуся на них казала: «барани прокляті», – жлоби, які насправді нічого не вміють, і завдання яких – не допустити до влади того, хто вміє. Тільки за умови відсутності професіоналізму вони можуть якось існувати. Чесно кажучи, не дуже багато в них розуму і здатності думати більш ніж про себе, свої статки і статки своїх дітей – це НЕ еліта! Звичайне бидло, звичайні жлоби мислять так само. А ЕЛІТА – це люди, які думають про щось масштабніше, і от саме це і відрізняє еліту від бидла, і тому, наприклад: англійські принци служать в армії, я знаю що Гаррі був в Афгані.. І це принцип такий, це НОРМАЛЬНО.
..Івасик і Горпина прожили довгу трудову жизнь. Івасик до пєнсії в’я*ував в трамвайному депо, а Горпина х*ячила на камвольно-суконному комбінаті. В жизні їм повезло, їм удалось купить: стєнку, ковьор, холодильник і тєлєвізор, а на "Жигулі" не хватило,то рішили отложить на похорони. Перед смертю Івасик поняв, що жизнь на*бала, бо він насправді хотів буть шпіоном і мати ручну обізяну. На похоронах старуха з третього під'ізда бігла і совєтувала: "Кришку впєрьод", а на поминках казали: "Всі під богом ходим" і "Бог дав, Бог взяв". Так що жаба цицьки дала. Тому шо треба не всякой х*йней заніматься, а жити інтєрєсно: читати книжки, бути шпіоном, дресірувать любіму обізяну, і ходить в оперу з красивими тьолками, получать удовольствіє.
Бувають люди, які кажуть загадошную фразу: "Ми, публічниє інтєлєктуали". Це якесь таке запозичене поняття, не українське. Інтелектуали — це ті, хто багато прочитав, у них хороша пам’ять і вони можуть багато п*здіти про прочитане. Оце інтелектуали. Інтелектуал не може бути розумним, бо він не живе своїм розумом. Він цитує, весь час говорить про те, що хтось сказав. А як у нього спитати: «Що ж ти сам придумав, чувак?», то він вам скаже, що то ж не його справа. Він книжкова шафа. Я таких багато знаю. А розумний думає сам. Наприклад, ми з вами.
