Все звучало досить просто і стандартно для тих часів... шаблонно і штампоподібно, не виходячи за рамки правового русла законодавства тих років. 1. Розкопки місця "бою" з метою подальшого поповнення матеріалами експозицій та фондів музею історії Києва. 2. Реставрація та приведення до ладу для подальших відвідувань ДОТу № 131 з метою військово-патріотичного виховання молоді по місцях "героїчної" оборони міста. Ще до цих "131-х" подій, вся влада міста добре знала про існування вищезгаданої групи за багатьма проведеними нею роботами... якось-то в Биківні та в 14-му БРО. Існувала тісна та багаторічна співпраця з прокуратурою, музеями історії Києва та історії ВВВ + мали на руках повний офіційний безстроковий дозвіл на проведення розкопок від всіх структур влади Києва та області... пидпис здесь і пидпис здесь + при наявності усіх жирно-мокрющих круглих пачаток... в орегіналі "ксіви", яка давала можливість копати де завгодно... але з попередніми усними погодженнями. Отак жили та патріотичили роками во благо... поки ці почуття повністю та остаточно не випарувалися після тісного знайомства з "героїчними" брехнями навколо історії 131-го. Та й вже, наприкінці 80-х, досить чітко відчувалося віяння... нових змін... настання нових історичних часів... сімдесятирічні підвалини колишнього існування суспільства в "щасливій" країні тріщали і починали потихеньку розвалюватися. Насувалися лихі... історичні 90-ті зі своїми плюсами та мінусами в особистому житті кожного та держави.
Кількість заслонок не сходиться. На тильній (північній) амбразурі її вирвало з направляючих при підриві, і навіть якщо вона лишилась цілою, а не шматками, то сильно сумніваюсь, що її потім хтось вставляв на місце.
Все правильно, тильної заслонки в ті часи не було, це видно на правому фото того дня #46 ... до речі ці приведені записи ще з щоденника 88-го, писав по-пам'яті після пережованого за день. Помилочка вийшла, спасибі, приємно за твою спостережливість... + Максиме, а що скажеш - як кріпилися кулемети... на якому типі кріплення або чи "карусель" була? Але центральної осі штока і сліду немає... Сьогодні там був... видивився та вимацав в ковпаку цікаві новшества, які особисто раніше не бачив, але про це трохи піздніше. "Музеефікація" 131-го закінчилась, вхід вільний - двері вибиті... "... все как прежде по-старинке, все душевно, как и раньше", але ще більш-менш чисто.
Ну і, наприклад, по слідах свіжого походу, щоб німецька штурмова група, посилена 37-мм ПТО, могла б зробити... якби бронебійний іржавий ПЕНЬ № 131 чинив по-справжньому той запеклий багатоденний опір, про який писали у своїх ідеологічних пасквілях партійні фантасти починаючи з 70-х років. Все це робилося для того, щоб майбутні покоління з обдовбаними брехнею мізками свято вірили в те, чого не могло бути насправді, а для цього потрібно було лише, струсивши з вух налиплу локшину, уважно подивитися на стіни й амбразури вогневої точки. Ось вам приклад з того ж 8-го БРО - ДОТ № 137, тип "М2" на три амбразури... одноманітний за конструкцією з № 105, що зберігся в 14-му БРО. Подивіться на цю снайперську влучність розрахунку німецьких протитанкістів, які вели вогонь по стріляючій по них амбразурі зі станкового кулеме та... думайте. В дійсності, гарнізон ДОТу № 137 виявив шаленний опір атакуючому його противнику, бійці невідомі... бо в 41-му вони були простим масовим "киурівським м'ясом" з зачиненими комісаром на навісний замок бронедверима.
Крім того, що німецькі артилеристи прямо таки засипали західну амбразуру ДОТа № 137 бронебійними снарядами, так само вони згодом успішно заглушили і фронтальну - при відкритій бронезаслонці, звідки в той момент зі споруди вівся вогонь зі станкача. Найімовірніше, кулеметники гарнізону 137-го намагалися знищити ворожих артилеристів, які, прикриваючись гарматним щитом, пересували гармату ближче до споруди, вишукуючи на місцевості більш зручнішу та вигіднішу позицію для ведення вогню. Зберігся поодинокий рваний слід попадання 37-мм снаряда на нижній частині вертикального стояка заслонки з лівої сторони отвору амбразури. На жаль, цього дня не вдалося повторно розглянути східну амбразуру 137-го - вона була повністю завалена ґрунтом після чиїхось розкопок усередині споруди, коли серед руїн було знайдено протиштурмову решітку з навісним замком, що висів на ній, і який було зачинено на ключ на початку серпня 41-го. Але з пам'яті пригадується, що колись давно, всередині залишків східної амбразури не спостерігалося слідів обстрілу під час німецького штурму.
Такое чувство что для немецких артелеристов дот небыл какой то мощной преградой. вот посмотрите на примере попадания в танк какая была точность немецкой противотанковой артилерии. Если они с такой точностью попадали в танк,который мог стоять или двтгаться с прикрытием пехоты,то на сколько проще попасть в амбразуру неподвижного дота. Вот смотрите какая точность. Все попадания в переднюю балку Знали что она самая слабая ,и стреляли именно в нее А вот в кормовую балку Так что имея противотанковую пушку дот 131 можно было расстрелять за 1 сутки. А у всех стереотип. Темцы штурмуют дот средьбела дня шеренгами как в психической атаке. Хотя совершенно спокойно можно шурмовать дот ночью. В доте темно ,если включат свет внутри то его можно обстреливать с любой дистанции. Из дота ничего не видно,так как сильно ограничен обзор. А со сторрны противника подтянули пушку и стреляй сколько хочешь,не получается ночью,замаскируйте орудие и дождитесь утра. пехота может окопаться в 100 м от дота,а как рассветет -доту хана. Да и само командование РККА поняло что дот не очень эфективен. Где доты или дзоты в битве за Москву,или под Сталинградом. А на курской битве там можно было построить сплошные дзоты через каждые 50 м. А не было,значит те доты что остались от КИУРА как то использовали но очень не эффективно. А потом они нафиг не нужны были
Раджу прочитати - ще одна нова версія з болота від 04.03.2021 року... повчально. https://dzen.ru/media/imyarek/sluch...a-a-voennaia-hitrost-603210c1084cc34524e197fb "... Гарнизон ДОТ-а Якунина, проявив военную хитрость, выбросил белый флаг из амбразуры после обстрела бронеколпака немецкими артиллерийскими орудиями. Немцы посчитали, что гарнизон сдается, позволив себе приблизится к ДОТ-у на опасное для себя расстояние... "
"... Такое чувство что... вот посмотрите...средьбела дня... в психической атаке... сильно ограничен обзор... потом нафиг не нужны." Не буду спрашивать... какая погода южнее Кыйова, моркву вже на родине посадылы, но... тема не про танки Ось нещодавно прошкандрючив та побував поруч, і безпосередньо, з бронебійним червоним ПЕНЬКОМ, навіть мав можливість ввести свій нікчемний організм у таємничу темряву, заповнену жорстким мотуззям павутиння на амбразурах, споруди... стикнутися віч на віч з фантомними примарами тупого якуніномаксизму+евдокимоблажеясизму.... І ШО... А то... Був здивований, що за ці роки після ДСВ, а це вже більше 80-ти років,... буйні вітри, зашкварні повітряні катаклізми... а... ще не зливи, а дощари, які навалою рідини з їжака роблять камбалу... повністю змили, стерли... суки, згладили на на бронебійному "тілі" ПЕНЬКА всі його "героїчні" сліди, які так оспівували таваріщі, для долбойобів, в післявоєнні роки. Згадується, коли в 70-ті, просто дивувалися, чому з варягського тулуба 131-го НЕ стирчать БЕЗЛІЧ авіабомб, снарядів різних колібрів, та ще гранати, ще патрони та... чому не струмує на вітрі вицвілий білий прапор. Якунінська тактична пастка для дурнів, але вона могла стирчати тільки в місках фантазера, який, нещодавно, а 3.... роки тому, висрав в світ такий історичний "ФАКТ". Ваші міски наполеглево продовжують заповнювати "історичним" гівном... ВЕРЬ МНЕ... як казав безсмертний шлангоподібний червяк КАА!
Для тих, хто мислить в стандартах совдєпії 30-х + початку 2000-х, оця фронтальна стіна + її центральна амбразура може бути головним+незаперечним місцем доказу правдивості наведення фактів "героїзму" ПЕНЬКА починаючи з повоєнних часів 2-ї СВ. Не стирчать, не звисають на всі боки з тіла ПЕНЬКА... умовно понівеченого іржавого "велетня" шматки круппівського металу... які не представлені в широкому асортименті залишками авіаційних боєприпасів, ні в арт-мінометних, що вже казати про гранати та Про... нічне скиглення та наполеглеве умовляння "варяжців" з 131-го придурковатими німцями... з проханнями "хенде хох", які декілька днів, під ранок, несамовито та наполеглево гепали прикладами по ПЕНЬКУ, а згодом, під ранок, знову тікали назад на південь до гори, щоб зранку знову... тупо... перти в лобову атаку... "упєредЪ братушки", як кажуть на болоті.
Хто був всередині бронебійного ПЕНЬКА, той мабуть звернув увагу на проломи в підлозі.... її товщина до 100-мм металу, що добівнює - 10 см. № 1 - назвемо його - основний; № 2 - допоміжний та № 3 - спробний... або невдалий. Пролом № 2 - яскраво виразна вирва від дії камулятивного заряду (?), треба уточнення знаних саперів. Пане РОСТ, які будуть Ваші думки на цей факт та послідовність проломів? Бляха-муха, поки в напівтемряві ковпака шукав ракурси зйомки... трохи не шуганов через пролом підлоги донизу. А міг би... запроста приєднатись в рядок світлин... до кагорти "героїв" споруди, але таких не знають в обличчя.
Тільки довбо... далі не буду... може стверджувати, що через таку ЩІЛИНУ, як тилова (північна) амбразура, можливо просунути всередину ковпака таку тонову кількість вибухівки, яка б, неодноразово, зробила б таке провалля в металі підлоги... товщиною в 10 см. А знизу, в цей час... загрузки німецькими саперами ВВ, "варягівці" мабуть тишком-нишком повторювали слова своєї легендарної пісні... чи ШО?
...аналогічне враження спочатку "вм"ятина" (№3), потім круглий "пробОй" (№2), в кінці - рвань коло лЮка (№2) З.ЬІ. ...чи мені Вам розказувати, які ДОТ-и підірвали (підривали) сапери ркка (са, а згодом - і МНС України...)
Дякую Вам, пане РОСТ, за уточнення цих значимих, але вагомих в спробі дізнатися правду, "дрібниць", але... трошечки згодом... будуть свідчення очевидців тих подій навколо 131-го. Матрьона Григорівна теж підтведжувала факт неодноразового процесу спроб німецьких саперів знищити споруду, але це було... не в 41-му. Сам "бронебійний" ковпак, гарнізон ДОТу в бою не зміг використати, бо п"яні автоматники шеренгами не йшли через болото Вети, а бетонні каземати нижче поверхні землі... могли слугувати тільки для... післявоєнних фантазій комісарьсько-евдокимівського вокалу. Ви, можливо, помітили та, можливо, задумалися, що серед більш як 50 ДОТів КиУР, штурманутих німцями на початку серпня 41-го... ми маємо прізвища лише вимучених післявоєнною більшовицькою ідеологією... таваріщей, як Якунін, Максімов та... Ветров (згодом і до № 205 доберемося), "... звали його Михайло Карпович. От тільки прізвище старшини забув. Жодного прізвища не пам’ятаю... ще четверо червоноармійців. Один чорний, високий татарчук. Другий був з Пущі-Водиці, зовсім молоденький, безвусий. Данько Лозовський. І ще один був невеличкий на зріст, серйозний, замислений. Казали, його молода жінка десь у Смоленську з немовлятком зосталась. Цей звався Шумилов Василь". Навіть полковник баграмян про 127-й та 131-й в своїх фоліантах не згадував. А про цих... невідомих #54... бо вони виявилися безфамільними ГЕРОЯМИ, які виконали свій солдацький борг в бою, та з честю загинули - ніхто не пам"ятає.
Проломи підлоги в ковпаку ніякого відношення до подій німецького блокування та штурму 131-го, чи то 4-го... чи то 5-го серпня, ніякого відношення не мають.
А от і 135-й виліз (але це фото раніше можливо було побачити в товстій книзі АКАЯ), раніше, цей 135-й мені він був схожий на 108-й, але... але чомусь стіни цієї споруди аж по дах... були захарбовані чорним... бітумом, чого нема у 108-го з 14-го БРО, а колись німецьке фото було підписане як... КОCIN, саме там де прогризала КиУР 95-а ПД. Так, на фото № 135! Як приклад, подахову яскравовиражену бітумізацію споруди... має ще й досі КК № 129 з 8-го БРО.
Цікаво, а чи виникали сумніви в середовищі пошуковців, які розкопували 131-й у 80-х р.р., щодо неспівпадіння між описаним героїчним вчинком гарнізону 131-го і тим, що сам дот не містить ззовні серйозних ушкоджень ? І якщо так, то чи були спроби донести ці сумніви до керівництва клубу "Пошук" ще тоді ?
Після шокуючих биківнянських ракурсів переплетення людських тіл на глибину до трьох метрів... в одязі та взутті, з розмаїттям зачісок на головах і геніталіях чоловіків та жінок,з двома-трьома наскрізними дірками в голові, з яких стирчить муміфікований мозок + трупний сморід, яким провонюється весь ваш одяг... і здається, що вже смердить все на цій планеті. Після побаченого під час ексгумації, зовнішній вигляд та "історія" вигаданого подвигу на основі орігінальної конструкції іржавого ПЕНЬКА вже нічим не здивувала, просто це було ще одне місце тупої совдепівської брехні, на яку на той час ми вже дивилися зовсім іншими очима. А про що можна було говорити з комунякою-відставником ясєвим у "пошуці", після його знаменитої фрази: "А чи не все одно простому обивателю..." Наш ідіотський вчинок із будівельним зв'язком із 131-м, лише дав остаточний поштовх до повного розчарування і подальшої байдужості людей у групі, що призвело до повного розвалу... "пошукової групи".
95-та піхотна дивізія описує бої 4 серпня в районі с. Кременище: «… 280-й піхотний полк висунув своє ліве крило до р. Вета. О 07.30 штаб дивізії відмовив у застосуванні 51-го штурмового саперного батальйону. Штурмові групи саперів мали супроводжувати 279-й і 280-й піхотні полки під час наступу. Рота штурмового саперного батальйону залишалася при передовому загоні. З 10.00 артилерія здійснила наліт на виявлені бункери. Бункер № 97 було знищено прямим попаданням (дивимося на німецьку мапу номерів бункерів #44 - Примітка). На вимогу 280-го піхотного полку було подавлено спостережний пункт противника в церкві 2 км на північний схід від с. Хотів». На цих двох фото, які були зроблені німецьким солдатом 95-ї ПД відразу після боїв або за якийсь час згодом, знято саме більшовицький бункер № 97, як зазначено на німецькій карті від А. Швачко, він же - ДОТ № 135 із 8-го БРО КиУР. Головне завдання № 97/№ 135 - прикрити вогнем тили ДОТів № 130 + № 131, але найголовніше - тримати під вогневим контролем грунтову дорогу, яка іде через брід на Веті біля 130-го з Ходосівки, а потім йде з підйомом через ліс до південних околиць с. Лісники. Ця грунтовка проходить за метрів 200 з східної сторони 135-го, в 41-му по практично прострілюємій території. Навколо споруди немає слідів від німецького артобстрілу, крім перебитого стовбура дерева, як і немає... слідів від (гідного та яскравовираженого за потужністью 150-мм!) ураження прямого попадання на зовнішніх стінах 135-го. Стіни навколо центральної (фронтальної) абразури, але особливо сильно - навколо лівої (східної) амбразури вибиті аж до армованого шару зосередженим вогнем зі стрілецької зброї. Світлий відвал грунту поряд з лівою амбразурою може вказувати на те, що німецькі сапери могли зайти до 135-го з тилу та засипати внутрішню частину амбразури землею... як це було вже видно на фото #19 по результатах штурму ДОТа № 181. Видно, що ДОТ чинив гідну відсіч штурмуючім, але якимось способом німцям вдалося його заглушити, щоб рухатись до Лісник та далі на Хотів. Виходить з цього факту, що німецька карта 41-го не лише має хибні позначки місцезнаходження більшовицьких бункерів, але на ній позначена не відповідаюча їм німецька нумерація, бо пряме попадання має саме № 130, який у німців позначений як бункер № 98. ЯКИЙСЬ ПОВНИЙ ДУРДОМ, що в більшовицькій, що і в німецькій нинішній інформації, але по фото - всеж це якось краще та правдоподібніше.
Це нинішній ракурс стін навколо фронтальної та лівої амбразур, німецькі сапери при знищенні 135-го вибухівки не пожаліли! Стан 135-го недільної давності плачевний - по самих головних бетонних уламках буяють зарості моху, підходи поросли кущами ліщини... тут можливо щось роздивлятися тільки на фото 70-80-х років. Від молодої дубової посадки що було видно за ДОТом на німецьких фото 41-го, нині не видно і сліду. Легкий аналіз по 135-му буде потрібен для подальшої послідовності подій навколо іржавого ПЕНЬКА... щоб все розложилося по поличках!
Вам не здається, що купол ДОТ похилений влІво ?? Може - результат підрИву ? ...або фото хтось вирІвнював по пейзажу ЗА бункером ??
Теж помітив цей незначний нахил споруди на захід - на праву амбразуру. До речі, такий тип конструкції споруди "М2" зустрічається в південному секторі КиУР тільки в 8-му та 14-му БРО. № 135 та № 137 - 8-й БРО, № 105 та № 108 - у 14-му. Зберігся до сьогодення тільки № 105, хоча під час дворазового штурму німецькі сапери знищили його західну амбразуру, яку в 50-ті роки відремонтували під час консервації споруди.
Аби продовжувати своє подальше юродство над засадами та канонами комуняцької ідіології, вашій увазі пропонується спозріти ракурс на іржавий ПЕНЬ та південно-східну околицю с. Кременище станом на кінець 90-х років. Як ми можемо побачити, і в цей період часу, західна та південна частина стін ковпака, та розташовані там амбразури, не мають жодних слідів "героїчного" опору ворогу. ТРОХИ ЦИФРОВОЇ СТАТИСТИКИ щодо відстаней від ДОТу № 131 (спостереження з 131-го велося тільки через отвори 4-х амбразур, перископу кругового спостереження не було!): - до ДОТу № 130 і до місця броду на р. ВЕТА - близько 600 метрів, зорового і вогневого зв'язку не було за рахунок рослинності; - до ДОТу № 133 - понад 1.100 метрів, можливо, зоровий і вогневий зв'язок міг існувати; - до ДОТу № 135 - приблизно 500 метрів, можливо, зоровий і вогневий зв'язок міг існувати; - від ДОТу № 135 до ДОТу № 130 - понад 700 метрів, зоровий і вогневий зв'язок під питанням (?). Від броду біля ДОТу № 130 ґрунтовою дорогою повз № 135 і до південних околиць села Лісники - трохи більше як 2 км. Наприкінці 80-х років, разом з оператором УТН Іваном Павловичем, знімали для телепередачі 131-й з вершини гори південніше заплави річки... Навіть без оптики чітка темночервона пляма бронебійного ПЕНЬКА виразно виділялася на тлі різнобарв"я лугу, а це бля... вже відстань.... понад 1.5 км!!! Здається, що краще було б замість 131-го, на його законному місці, вцементувати розбудовою, таку споруду як... кулеметний капонір № 129. Дешевше по кошторису... і всередині казематів місця ну... дуже мало, де можна було б... пісні співати.
Ну і щоб остаточно закріпити досягнутий успіх у виваленій тутичці інформації... вид на 131-й з ракурсом на гору в період кінця 90-х років. Південна нерівність поверхні заплави річки Вети за десяток років ґрунтовно почала буйно задеревлюватися, а південніше 131-го почалася... перша колумбіїзація та освоєння вільних площ землегрунтів села, від якої нині просто... немає слів... охрініваєш. Зацікавили тонкощі життєвих процесів... а куди ж ідуть зі сплюснених дворів новобудов нинішнього села... щоденні тисячі тон кубометрів висцяного, висраного і брудностоків з пральних машин? Здається, це найтаємничніша таємниця сучасного буття... доволі схожого з відомим в історії кінцевим періодом занепаду процвіталої колись тут трипільської культури... якщо вже навіть величаві Змієві вали планують, в звірячій ненаситності продажу землі, зрівняти під забудову.
Спроба в порівнянні місцевості через фотопризму часу... пройшло якихось 55-років, але зміни... просто таки грандіозні, нажаль... негативного характеру для природного середовища. Заплава старовинної річки Вети, на якій жили представники багатьох рас та націй за останнє тисячоліття, діяльністю мутантованої раси хомо-совдєпікуса в пізній перехідний період свого існування... остаточно знищена ця колишня колиска природи та історії києвщини.
