14-й БРО КиУР - ДОТ № 101

Это последствия подрыва центральной амбразуры ДОТа № 101.

 

Только благодаря немецкому солдату из штурмовой группы 7-й роты 278-го полка, у которого в тот момент времени был с собой фотоаппарат,
мы можем увидеть, что было у 101-го сразу после подрыва его центральной амбразуры.





Чтобы уничтожить КиУРовскую амбразуру 101-го нужно было очень плотно всунуть внутрь нее более 30 кг накладных зарядов в коробках с ТНТ.
Кстати, все подразделения 95-й были вооружены супер качественным чешским стрелковым вооружением.
Еще одно замечание, на нижнем фото, у молодого солдата перелом лучевой и локтевой костей левой руки - санитаром наложен решетчатый бандаж.

 

Последствия подрыва амбразуры - пять человек из гарнизона ДОТа были убиты (раздавлены) взрывной волной и,
уже после штурма, их трупы вынесены из помещений и прикопапаны в 10 метрах в траншее к северу от ДФС.
Останки случайно были найдены "водоканалщиками" в конце лета 90-х, затем милиция и прокуратура,
а позже "неизвестные", никому не нужные, кости лежали более трех месяцев на ул. Оранжерейной 13 в городской СМЭ,
останки гарнизона с огромным трудом были, в конечном итоге, забраны в тяжелой борьбе с медицинской бюрократией с намеком выкупа "вам нужных костей".
Погибшие из гарнизона 101-го перезахоронены со всеми воинскими и религиозными почестями в отдельной могиле мемориала более 20 лет назад.

 

Это не фортификация, но... в районе истории ДОТ № 101.
От 101-го по шоссейной дороге на юг метров 500 в сторону с. Козын, практически в десятке метрах от западного кювета дороги.
Предмет (кусок!) в массе около 15 кг битый НАВЫЛЕТ артснарядом более 45-мм,
а точнее кусок брони толщиною в 25 мм.
Это что-то почти в основной толщине брони совдэповских танков БТ-7 и Т-34.
Но, как мне кажется, это уже не 1941 год - "жабячих" танков у 101-го не было.



Но вот удивила обратная сторона куска брони в своей раскраске под камуфляж 43-го года вермахта.
Так и не понятно, от какой именно техники этот кусок шелемяки, на мой взгляд,
закаленного крупповского ФЭРУМА?

 

"Расследование" по бронекуску с уточнениями: https://reibert.info/threads/pomogite-opredelit.1254211/

 

СХЕМА-креслення внутрішніх приміщень ДВС № 101 (ДВС - Довгочасна Вогнева Споруда).
ТИП СПОРУДИ: "М2" косо-прицільного вогню.
ЗАСТОСУВАННЯ: а). вогневий контроль грунтової дороги с. Козинє - с. Вета Литовська;
б). вогневий контроль річки Конча та за долиною заплав р. Дніпро та її проток.
ДІЙСНІСТЬ: а). контроль дороги здійснювався на 80% лише лівою амбразурою;
б). річку Конча центральна та ліва амбразури можуть контролювати тільки на значній відстані;
долину та заплави р. Дніпро повністю закривали старі дубові гаї, які росли по лівому березі р. Конча.



На відстані до 15 метрів (?) від лівої амбразури практично прямовисна пісчана стіна обриву висотою від 10 метрів і більше,
берегова риса від 3 до 8 кроків, легка течія в південному напрямку.
Ширина річки Конча в районі 101-ї від 30 до 50 метрів і більше.

 

ДВС № 101 розташована в східній частині висоти 100.1, а конкретніше –
на південному схилі пагорбка в 50-60 метрах на схід від траси Обухів – Київ.
Ще в 60-70-ті роки ДВС можна було побачити з-за зеленого паркану огорожі
території Будинку відпочинку "Конча-Заспа" (Дачі Радиміністрів УРСР).
Через деякий час споруда "зникла" з поля зору, але згодом виявилось,
що власники держсадиби перетворили її на звичайний господарський льох.
Нові господарі садиби, щоб не муляло їм в очі воєнщиною,
споруду зверху та навколо засипали добрячим шаром навізної землі,
перетворивши її в такий собі своєрідний "курган".
В період 90-х держсадибу орендував покійний Л.М. Кравчук.
Десь в цей час, таємно, були зроблені обміри ДВС та фото на простеньку "мильницю", вибачайтє, така і якість світлин.



ФОТО № 1 – ракурс з півночі на південь.
ФОТО № 2 – ракурс від входу в "льох" на схід до берегового обриву р. Конча
(до уваги, тоді сосни росли на терасках пісчаного схилу обрива).

 

Перед вами вхідний тамбур зі сходами спуску в господарський "ЛЬОХ".
Тут зберіглися на час зйомки, вхідний отвір в ДВС № 101 та фрагмент зовнішньої стіни вхідної частини споруди.
Слідів від реставраційних робіт та консервації споруд КиУР періоду 50-х років немає.
Зовнішніх ознак уламково-кульових пошкоджень стіни навколо входу немає, що може підтвердити,
що вхід в ДВС не був під вогнем німецької штурмової групи.
Можливо, протиштурмова решітка на вході в споруду була зачинена на навісний замок в зовнішню провушину дверей.
Гарнізон ДВС був в 41-му, якоюсь таємничьою особою, зачинений всередині споруди, як в пастку,
та не мав особистої змоги з неї вийти.
А можливо інакше, кулеметники могли добре усвідомлювали, що на них жде ззовні споруди,
після такого жорсткого бою та ще з невідомими втратами у противника.
Гарнізон міг зачинитися всередині споруди від побоювань жорстокої помсти виживших ворогів.

 

Внутрішній вигляд кулеметного приміщення, зліва направо - східна, центральна та західна амбразури.
Центральна амбразура, та стіни навколо неї, сяк-так відреставровані під час консервації КиУР в 50-і роки.
Залишки протиуламкової стіна всередині каземату знищені в процесі перетворення ДВС в господарську споруду.
Це вийшов не "льох", а "льошара" з функцією бомбосховища.

 

ДВС № 101 згадується в офіційній совіцькій (московській) версії оборони Києва
в книзі «У битві за Київ» виданій в 1973 році, де на сторінках 65-66 надруковано:
« На левом фланге сводного отряда генерал-майора Ф.Н. Матыкина мужественно сражался гарнизон ДОТа
под командованием лейтенанта И.И. Велько (погиб в 1943 году в районе Курска),
расположенного в лесопарке на крутом берегу одного из проливов реки Днепр.
Гарнизон тщательно готовился к отпору фашистов.
Ему большую помощь оказал военный комиссар 28-го отдельного пулеметного батальона КиУР,
бывший инструктор ЦК КП/б/У И.И. Сафонов, неоднократно проверявший готовность гарнизона ДОТа к бою.
Наступила проверка боем.
После артиллерийского обстрела ДОТа на него двинулась армада танков и шеренги автоматчиков.
Пулеметчики ДОТа лейтенанта Велько прицельным огнем отсекли и уложили вражескую пехоту.
Артиллеристы уничтожили несколько танков.
В такие бои гарнизон вступал по несколько раз в день.
Однажды ночью, когда бои утихли, лейтенант Велько решил послать из ДОТа разведку.
Добровольно взялись выполнить задание своего командира три бойца – Лазарев, Коняров и Матвеев.
Пройдя метров 200, они заметили трех фашистских лазутчиков, тащивших за собой ящики со взрывчаткой.
Бойцы ДОТа молниеносно бросились на подрывников и подняли их на штыки.
Выполнив задание командира, смельчаки без потерь вернулись в ДОТ.
Утром перед ДОТом вновь разгорелся горячий бой. Бойцы ДОТа выстояли».

Знову штампи старої пісеньки про якісь "АРМАДИ танків та автоматників", яких не існувало в той час в ПІХОТНІЙ 95-й дивізії Вермахту.
Деякі частини 95-ї дивізії лише відволікали на себе сили більшовиків на цьому напрямку.
Остаточний удар був здійснений в районі ДВС № 130 - це східніше Кременища.
А як вам подобається той "факт" про "...поднялі на штикі... тащівшіх ящікі" -
який розрахований на сприйняття розуму остаточного совіцького дебілоїда.

 

У наші часи актуальна споруда)))

ЛДОВБ - льох довгочасний, бомбостійкий

 

случайно (бля знову роською разгаворною) прывычка (десятє?... століттями... насаджена глаголія окупантами).

Але цей світ... незрозуміє той, хто не разу не тримав в руках гриф гітари або палички ударнїї установки.
Щось нагадує про електрику з Австралії?

 

На протязі років (далі це знищать модератори!) зрозумів, цей світ звуків без яких ми не маємо право існувати.

ТіЛЬКИ З НИЗЬКИМИ ЧАСТОТАМИ, акердеон + cлейд гитара.

 

03.58 - скоріше ЦЕ зрозуміють ті, хто хоть один раз подивився в пустоту очей бабусі з косою, а потім ПІЗДНІШЕ зроуміли... а нахрена це було.
Коли тебе чомусь вертають, тебе трусить, і ти не розумієш де ТИ в димці.
А потім звертаеш увагу на те, що щось не те з твоїми кінцівками звурху чи знизу організму. Помилка... ВИЙШЛА!

 

РЕАЛІЇ "КАЗОК КиУРівського лісу" та його сучасних перелісків з 14-го БРО КиУР.

Під вечір одного травневого дня 2007 року, зовсім несподівано, комусь довелось познайомитися з боєприпасами
від такого рідкозустрічаючого виду озброєння, як есесерівський 107-мм гірський міномет.

Уявляємо жваву по швидкості автотрасу Обухів – Київ з півдня на північ від с. Козине:
підйом на висоту, ДВС № 101 розташована з східньої сторони шляху, а місце розташування виявленої
бувшої позиції "батареї" з західної сторони дороги.
Це північно-західна частина пануючої в цьому районі оборони висоти 100.1 – правий фланг 14-го БРО
з нині вигаданою умовною назвою – "опорний пунк Мриги".

Як з неба сюди долинає глухе ревіння двигунів пролітаючих автівок в сторону елітного умовноназваного КонЗасу,
а насправді – до київської рубльовки, що на існуючих мапах ще й досі має назву – сєло Казін.
В глибокій чаші низини, метрів за 60 від напівпрямовисного насипу автотраси глибиною до 15-20 метрів,
знаходилося штук 5-6 широких одиночних осередків, але не піхотного типу.
Ці незрозумілі земляні укриття в подальшому дали свої пояснення.



Навкруги старі сосни різної товщини стовбурів, німі свідки боїв 41-го, а серед них на землі вже запливші грунтом
та ледь помітні артилерійські вирви від німецьких 105-мм снарядів та різнокаліберних авіабомб.
В глибокій чаші низини, метрів за 60 від напівпрямовисного насипу автотраси глибиною до 15-20 метрів,
знаходилося штук 5-6 широких одиночних осередків, але не піхотного типу.
Ці незрозумілі земляні укриття в подальшому дали свої пояснення.

Навкруги старі сосни різної товщини стовбурів, німі свідки боїв 41-го, а серед них на землі вже запливші грунтом
та ледь помітні артилерійські вирви від німецьких 105-мм снарядів та різнокаліберних авіабомб.
В радіусі 100 метрів визначеного місця, хтось виявив багато різноманітних артуламків, поодинці до десятка зелененьких
РГД-33 в уламкових "сорочках", шикарні в збереженні – БСЛ-110 та чотирьохкутова саперка 1915 року,
остання кимось використовується за призначенням до цих часів.



В брустверах осередків та поряд з ними, а також під стовбурами сосен комусь почали траплятися
поржавілі підривники ГВМЗ в непоганому стані збереження на той час.
Підривник ГВМЗ по своїй вибуховій силі трохи недотягує до детонації та розкиду уламків легкої ручної гранати.

Місця знахідок ГВМЗ були більш схожі на "нички-хованки", а не на звичний хаос розкиду боєприпасів після бою.
Кількість підривників в кожній з "ничок", а їх було десь до десятка, була від пари до 4-5 штук,
які лежали впритул під пісчаною товщею брустверів.
Хтось зацікавлено замислився, шкрябаючи спітнілу голову покусану комарями, а що ж тут таке було... ТОДІ... КОЛИСЬ?

 

Хтось сів, покурив, роздивляючись купу знайдених ГВМЗ... і остаточно прийшов до висновку,
що на цьому місці в 50-60-ті роки похерирістично "працювали" сапери по зачисці зон бойових дій від ВНП.
До речі, це вже було раніше замічено в районі навколо ДВС № 101 – на території за заборонним зеленим парканом.
Самі тюленеподібні міни земля відригнула на слідуючий прихід, і хто б міг подумати, що вони будуть лежати під 5 см дерном лісової дороги.
Виходить, що сапери в 50-60-х роках порозкручували знайдені ними міни, підривники сяк-так поприкопували на місці, а залізяки з толовою начинкою забрали на знищення на полігоні.



Виходить, що по кількості знайдених підривників та самих мін, в цій низині міг стояти лише ОДИН
більшовицький міномет, який вогню не вів.
В жодній з 4-х виявлених мін в хвостовиках не було вишибних зарядів (патронів),
що може вказувати на не підготовленість боєприпасу до стрільби.
Як стає відомо з оперзведень тих часів, що батарея "... вам виброшена на усіленіе", а як з"ясувалось в дійсності, що "батарея" це – ОДИН міномен.
"Батарея цяжьолая... так что ви цержіцєсь тама... ні шагулі в обрат... да паслєцьнєй каплі крові... пріецем, праверім політрова!"
На мінометних позиціях завжди валяються запобіжні ковпачки підривників, які викидають після підготовки міни до використання,
а тут їх не було зовсім.

107-мм гірсько-в'ючний полковий міномет зразка 1938 року – (107 ГВПМ-38).
По штату ГСД в двох батареях легкого артполку (ЛАП) було 12 мінометів цього колібру, отже, одна батарея складалася з 6 мінометів.
Дальність стрільби від 500 до 6.300 метрів з допзарядом, розрахунок міномета – 5 чоловік.
З виявленої позиції та при наявності звязку з коригувальниками, 107-мм міномет міг тримати під своїм вогнем не тільки с. Козине,
а навіть район насипу дамби перед ДВС № 127 з 8-го БРО.

Ще раніше, в кінці 80-х, такі міни, але з навіскою по 3 допзаряди, знаходили в неглибоких осередках протитанкового рову,
що на північному узліссі від с. Вета Поштова – метрів за 50-60 західніше траси Київ – Одеса.
Були вони і в Голосіївському лісі – північніше с. Пирогів.
Навіть сапери з ДСНС, коли вивозили ВНП, неодноразово уточнювали, що в їх практиці 107-й колібр не зустрічався – дуже велика рідкість.



Приблизно через пару наступних місяців, після неодноразових телефонних благань та "запрошень" саперів з ДСНС,
більш як 180 ВНП були все-таки вивезені на знищення.
Правда, 50-кг ФАБи в звітах саперів перетворювались в 100-кілограмові, АО-25 – ставали ФАБ-50 і т.д і т.п.,
а комусь в підсумку навіть "дякуємо" не сказали.
Хоча... хоча хтось цього, по досвіду життя, і не очікував ... нахіба воно потрібне!
Можливо, що в близькому чи далекому майбутньому у когось з "слідопитів" залишаться в наявності всі кінцівки.

 

Дуже... ну дуже ДАВНО ми побачили цю світлину, яка є у всім відомій книзі. АЛЕ...



И ось вам недавечки... "Foto - Panzersperren wohl in Russland - 2.WK" і це вам ніякий не рашланд, а наш знайомий ДФС № 101,
або як він звучить в німецьких зведеннях Bunker 103.

 

Хтось... колись навіть тримав в руках паківські гільзи від цієї гармати,
але це було на її позиції трохи південніше, коли більшовики намагались контратакувати.
Судячи по навалу гільз на ВП, розрахунку німецьких артилеристів 195-го ОПТД було...
НЕ СОЛОДКО стримати навалу більшовицького м"яса. Але... вони СТРИМАЛИ.

НА ФОТО: протитанкові їжаки блокували грунтову дорогу, яка йшла (вона є і досі, але цей відрізок незаконно заасфальтували забудовники біля 102-го)
на захід до хутора Мриги перед фронтом 102-го, 104-го та 105-го.
Ділянка навколо дороги була дуже насиченою встановленням "дитячих трунок" - ТМ-35.
До нашого часу збереглися лише десятки верхніх частин "трунок", які знешкоджували німці в 41-му або сапери в 50-і.

 

Де пропадали, камрад?

 

Взяв відпустку за власний рахунок, для поповнення емоціональних попруг на поприщі відтемнення минулих сторінок історії.
А так... дивимось періодично в небо, як пролітають дуже низенько "КАЛАЧИКИ", дай БОЖЕ, що поки ПРОлітають.



Бойовий цвинтар гренадерів 278-го піхотного полку 95-ї ПД, які на початку серпня 41-го прогризали 14-й БРО КиУР
(але це був лише відволікаючий маневр на розпорошення сил противника).
Через рік загиблі були перепоховані на збірний цвинтар Героїв на Аскольдовій Могилі.

 

Из списка солдат и офицеров 95-й ПД погибших в районе хутор Мрыгы – Вета Лытовська и перезахороненных
в 1942 году на кладбище Героев № 1 у Аскольдовой могилы в Кыеви (на терассах слева вниз по склону к р. Днипро):

1. Ефрейтор САЕРБЕК Хуберт, 7-я пехотная рота 278-го ПП, родился 14.2.13 г. в Ринкероде/ Мюнстер, личный номер – 123.
Убит 2.8.41 г. (близкий разрыв снаряда): 7 км на север от с. Козыне по дороге с. Козыне – с. Вета Лытовська.
Похоронен на временном кладбище у бункера № 103.

* * *​

1. Ефрейтор ЛЮТКЕХЕРМЮЛЛЕР Ремхард, 7-я пехотная рота 278-го ПП., родился 25.10.13 г. в Лангенхорсте/Рюргстенфюрт, личный номер – 96.
Убит 3.8.41 г. (пулей в сердце), 8 км на северо-запад от с. Козыне.
Похоронен: 8 км на север от с. Козыне на временном кладбище у бункера № 103.

2. Унтер-офицер ОЛЛИГЕС Герман, 7-я пехотная рота 278-го ПП, родился 31.10.13 г. в Ламоне/Енис, личный номер – 113.
Убит 3.8.41 г. (в голову) севернее с. Козыне.
Похоронен: 8 км северо-восточнее с. Козыне на временном кладбище у бункера № 103 в общей могиле.

3. Стрелок ДЮМКЕ Ерик, 7-я пехотная рота 278-го ПП, родился 6.6.1914 г. в Обертенчентале, личный номер – 242.
Убит (перебита рука и нога) 6 км северо-восточнее Козыне.
Похоронен: 6 км севернее с. Козыне по дороге с. Козыне – с. Вета Лытовська на временном кладбище у бункера № 103.

4. Ефрейтор ГУРКОТТЕ Генрих, 7-я пехотная рота 278-го ПП, родился 18.9.13 г. в Дольмене /Вестфалия, личный номер – 48.
Убит 3.8.41 г. (перебиты ноги): 8 км севернее с. Козыне.
Похоронен: 8 км северо-восточнее с. Козыне на временном кладбище у бункера № 103 в общей могиле.

5. Старший сапер ОДЕР Хайнц, 2-я саперная рота 195-го СБ., родился 27.2.16 г. в Альтене, личный номер – 135.
Убит (близкий разрыв гранаты): 1 км западнее хутора Мрыгы на Кыеве.
Похоронен: 1 км западнее хутора Мрыгы у дороги в общей могиле.

6. Стрелок КРАМЕР Пауль, 5-я пехотная рота 278-го ПП, родился 15.10.20 г. в Аннен-Вильтере /Вестфалия, личный номер – 5117.
Убит 3.8.41 г. в голову 8-м км севернее с. Козыне.
Похоронен: 8-м км севернее с. Козыне, схема захоронения № 4.

7. Капитан ФЕЛЬБЕР Ханс, командир 195-го истребительно-противотанкового дивизиона, родился 20.12.02 г. в Вельце, личный номер – 1.
Убит 3.8.41 г. (разорван прямым попаданием): 6 км севернее с. Козын.
Похоронен: 6 км севернее с. Козыне по дороге с. Козыне – с. Вета Лытовська, 300 м западнее бункера № 103.

8. Унтер-офицер МЮЛЛЕР Курт-Рихард, 195-й истребительно-противотанковый дивизион, родился 8.12.14 г. в Рехвице/Веймар, личный номер – 78.
Убит 3.8.41 г. (близкий разрыв снаряда): 6 км северо-западнее с. Козыне.
Похоронен: 6 км северо-западнее с. Козыне по дороге с. Козыне – с. Вета Лытовська, 300 м западнее бункера № 103.

* * *​

1. Стрелок ЕШ Йохан, 7-я пехотная рота 278-го ПП, родился 16.11.12 г. в Бонне, личный номер – 715.
Убит 4.8.41 г. (близкий разрыв гранаты): 8 км севернее с. Козыне.
Похоронен: 8 км севернее с. Козыне на временном кладбище у бункера № 103.

* * *​

1. Сапер ШМИТЦ Генрих, 2-я саперная рота 195-го СБ, родился 8.7.20 г. в Аплербеке/Дортмунд, личный номер – 5354.
Убит 5.8.41 г. (подорвался на мине) в районе дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська.
Похоронен: у дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська.

2. Ефрейтор ДОМАГАЛА Вильгельм, 1-я пехотная рота 278-го ПП, родился 15.11.13 г. в Бохуме/Линден, личный номер – 25.
Убит 5.8.41г. (прямое попадание снаряда): в районе хутора Мрыгы.
Похоронен: западнее дороги с. Ходосивка – хутор Мрыги в общей могиле.

3. Ефрейтор СИМОН Франц, 2-я пехотная рота 278-го ПП, родился 23.6.12 г. в Сутропе/…, личный номер – 505.
Убит 5.8.41 г. (прямое попадание артснаряда): 7 км севернее с. Козыне в хутор Мрыгы,
похоронен там же по дороге с. Ходосивка – с. Козыне.

4. Ефрейтор ХАВЕРКАМП Христоф, 4-я пехотная рота 278-го ПП, родился 12.6.10 г. в Хереброке/Виденбрюк, личный номер – 63.
Убит 5.8.41 г. (пулевое в грудь) в районе хутора Мрыгы там же и был похоронен.

5. Ефрейтор АЛЬТМИКС Йоган, 7-я пехотная рота 278-го ПП, родился 21.3.20 г. в Хельмсене/Хентер, личный номер – 5019.
Убит 5.8.41 г. (осколочное попадание в голову) 8 км севернее с. Козыне.
Похоронен: 8 км севернее с. Козыне в общей могиле на временном кладбище у бункера № 103.

6. Стрелок СЕНСЕН Йоган, 9-я пехотная рота 278-го ПП, родился 21.1.10 г. в Крау/Ессен, личный номер – 207.
Убит 5.8.41 г. (в грудь и шею): 7 км севернее с. Козыне по дороге на с. Вета Лытовська.
Похоронен: у дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська на временном кладбище у бункера № 103 в общей могиле.

7. Оберефрейтор ПЕТРИ Вальтер, 9-я пехотная рота 278-го ПП, родился 8.10.13 г. в Гиликсере, личный номер – 98.
Убит 5.8.41 г. (пулевое в голову) 9 км севернее с. Козыне у бункера № 103.
Похоронен: у дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська на временном кладбище у бункера № 103 в общей могиле.

8. Ефрейтор КЕЛЛЕР Франц, 9-я пехотная рота 278-го ПП, родился 6.3.20 г. в Штеткраде /Обернаузен, личный номер – 5163.
Убит 5.8.41 г. (осколочное в голову и руки): по дороге с. Вета Лытовська – с. Кыев.
Похоронен: у дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська на временном кладбище у бункера № 103 в общей могиле.

9. Ефрейтор ШТОКНОЛЬТЕ Август, 9-я пехотная рота 278-го ПП, родился 3.9.13 г. в Сенго/Зеппе, личный номер – 133.
Убит 5.8.41 г. (перебита нога): 8 км севернее с. Козыне.
Похоронен: 8 км севернее с. Козыне, 30 м левее от дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська у бункера № 103.

10. Оберефрейтор ПЛУГЕР Карл, 9-я пехотная рота 278-го ПП, родился 17.2.13 г. в Бехтердиссене/Зирре, личный номер – 100.
Убит 5.8.41 г. (разорван попаданием) в районе дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська.
Похоронен: у дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська на временном кладбище у бункера № 103 в общей могиле.

11. Ефрейтор БЕКЕ Вальтер, 9-я пехотная рота 278-го ПП, родился 19.12.13 г. в Норфорде/Вестфалия, личный номер – 13.
Убит 5.8.41 г. (осколочное в голову) по дороге с. Козыне – с. Вета Лытовська.
Похоронен: у дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська на временном кладбище у бункера № 103 в общей могиле.

12. Ефрейтор ПИКЕР Генрих, 12-я пехотная рота 278-го ПП, родился 12.10.13г. в Кихлер/Бахюм, личный номер – 113.
Убит 5.8.41 г. (осколочное в голову) 9 км севернее с. Козыне.
Похоронен: 9 км севернее с. Козыне у дороги на с. Вета Лытовська, могила № 7 у бункера № 103.

13. Ефрейтор МАССЕНБЕРГ Вильгельм, 12-я пехотная рота 278-го ПП, родился 20.2.10 г. в Гроссехютле/Дюссельдорф, личный номер – 94.
Убит 5.8.41 г. (перебита рука): 9 км севернее с. Козыне и похоронен на месте боя.

14. Обер-ефрейтор МЕХЛИНГ Вебер, 12-я пехотная рота 278-го ПП, родился 29.10.13 г. в Мюнстере/Вестфалия, личный номер – 76.
Убит 5.8.41 г. (пулевое в грудь): 9 км северо-восточнее с. Козыне.
Похоронен: 9 км севернее с. Козыне по дороге на с. Вета Лытовська у бункера № 103.

15. Ефрейтор КОТТСАЙПЕР Карл, пулеметный взвод 4-й пехотной роты 278-го ПП, родился 9.3.11 г. в Ельбсфельде/…, личный номер – 673.
Убит 5.8.41 г. (осколочное раздробление таза): 7 км севернее с. Козыне в хутор Мрыгы,
похоронен там же по дороге с. Ходосивка – с. Козыне.

16. Лейтенант МЕНРЕР Герберт, командир пулеметного взвода 8-й пехотной роты 278-го ПП, родился 03.09.1909 г. в Касселе, личный номер – 4.
Убит 5.8.41 г. (осколочное в голову) 6 км севернее с. Козыне у Днипра там же и похоронен.

17. Ефрейтор МАСТЕНБЕРГ Вильгельм, пулеметный взвод 12-й роты 278-го ПП, родился 20.2.10 г. в Гросхохе/Дюссельдорф, личный номер – 94.
Убит 5.8.41 г. (пулевое в грудь) в 9 км севернее с. Козыне.
Похоронен: 9 км севернее с. Козыне у дороги на с. Вета Лытовська, 2-й ряд могила № 3 у бункера № 103.

18. Ефрейтор БРЕЙДЕНШТАЙН Вальтер, пулеметный взвод 12-й роты 278-го ПП, родился 9.11.10 г. в Аплербеке/Дортмунд, личный номер – 17.
Убит 5.8.41 г. (осколочное попадание в голову и грудь): 9 км северо-западнее с. Козыне.
Похоронен: 9 км северо-западнее с. Козыне по дороге с. Козыне – с. Вета Лытовська у бункера № 103.

19. Ефрейтор КЮНЗЕ Курт-Эрнст, 195-й истребительно-противотанковый дивизион, родился 06.12.1914 г. в Аролде/Ауссиг, личный номер – 69.
Убит 5.8.41 г. (осколочное в голову) 6 км севернее с. Козыне.
Похоронен: 6 км севернее с. Козыне у дороги с. Козыне – с. Вета Лытовська.

20. Ефрейтор ХАМЕРЛЕР Вильгельм, 195-й истребительно-противотанковый дивизион, родился 8.5.10 г. в Плайене, личный номер – 78.
Убит 5.8.41 г. (разорван прямым попаданием): в районе хутор Мрыгы по дороге с. Ходосивка – с. Козыне.
Похоронен: 6 км севернее с. Козыне.

1. Ефрейтор РОЗЕНХАГЕН Генрих, 4-я пехотная рота 278-го ПП, родился 14.5.14 г. в Исселхорсе/Вилефельд, личный номер – 114.
Убит 6.8.41 г. (перебита правая рука) в районе хутора Мрыгы.
Похоронен: в районе хутора Мрыгы по дороге на с. Ходосивка.

* * *​

2. Ефрейтор ДИМБЕК Генрих, 8-я пехотная рота 278-го ПП, родился 10.12.1915 г. в Вихлингхаизене/Халле, личный номер – 22.
Убит 6.8.41 г.: 6 км северо-восточнее с. Козыне у Днипра.
Похоронен: 6 км северо-восточнее с. Козыне на месте гибели.

* * *​

1. Ефрейтор ВИЛЛЕМСЕН Алоиз, 7-я пехотная рота 278-го ПП, родился 11.3.10 г. в Альмике, личный номер – 6674.
Убит 7.8.41 г. (осколочное попадание в шею): 8 км севернее с. Козыне.
Похоронен: в общей могиле 8-м км северо-восточнее с. Козыне у бункера № 103.

2. Ефрейтор РАНГЛАК Альберт, 4-я пехотная рота 278-го ПП, родился 30.3.12 г. в Ессене, личный номер – 324.
Убит 12.8.41 г. (попадание в грудь): в районе хутора Мрыгы.
Похоронен: на обочине лесной дороги на Вета Лытовська на месте гибели.

3. Ефрейтор БУШКАМП Альфред, 4-я пехотная рота 278-го ПП, родился 26.6.10 г. в Билле/…, личный номер – 46.
Убит 14.8.41 г. (разорван прямым попаданием) 2 км южнее Вета Лытовська и похоронен у дороги Козыне – Вета Лытовська.

4. Унтер-офицер ШТЕЙНФОРД Франц, 5-я батарея 2-го дивизиона 195-го АП, родился 3.10.14 г. в Бюттгене/…, личный номер – 23.
Убит 14.8.41 г. (осколочное в грудь) в районе Вета Лытовська.
Похоронен: у дороги 1 км южнее с. Вета Лытовська (артиллерист из батареи «ЧЕРТ» – Примечание).

5. Ефрейтор ВОГТ Вильгельм, 2-й дивизион 195-го АП, родился 16.12.13 г. в Олендруппе/Липпе, личный номер – 100.
Убит 20.8.41 г. (осколочное в голову) 1 км южнее Вета Лытовська.
Похоронен: в лесу по дороге на с. Вета Лытовська (артиллерист из батареи «ЧЕРТ» – Примечание).

6. Ефрейтор ДОНИ Николаус-Себастьян, 8-я пехотная рота 280-го ПП, родился 21.10.16 г. в Саарбрюкене/…, личный номер – 101.
Убит 20.8.41 г. (перебиты руки) в районе с. Романкив.
Похоронен: 500 м западнее с. Романкив у дороги.

7. Ефрейтор СЧИМЕЦКИ Едмунд, 2-я пехотная рота 278-го ПП, родился 16.4.12 г. в Дортмунде, личный номер – 98.
Убит 21.8.41 г. (разорван прямым попаданием снаряда) в районе с. Вета Лытовська там же и похоронен.

8. Старший стрелок ВИЛЛ Вальтер, 5-я пехотная рота 280-го ПП, родился 19.9.20 г. в Дортмунде, личный номер – 1126.
Убит 21.8.41 г. (осколочное попаданием в грудь) в районе с. Вета Лытовська.
Похоронен: 500 м севернее с. Вета Лытовська.

9. Ефрейтор СТЕВЕРДИНГ Бернхард, 2-я пехотная рота 280-го ПП, родился 9.4.13 г. в Боркене/…, личный номер – 76.
Убит 21.8.41 г. (осколочное в грудь) в районе с. Вета Лытовська.
Похоронен: 500 м севернее Вета Лытовська.

 

Це лише мізерна частина німецьких втрат в районі 14-го БРО КиУР, яку комусь вдалось (в середині 90-х років) похабцем передивитися-профільтрувати
із десятка ящиків архівних матеріалів-ксерокопій "Фольксбунда", які відносились до поховань на Аскольдовій Могилі (це мізер із 3 чи 4-х великих картонних ящиків А-4).
Як видно з ЦЬОГО списку - найбільші втрати підрозділів 278-го піхотного полку були 5 серпня.

А от що звучить в зведеннях опервідділу КиУР за цей день:
"... Группа отряд генерала Матыкина, действующая на левом фланге обороны в районе хутора Мрыгы – оттеснила противника за противотанковый ров.
Захвачены документы 2 офицеров, 8 велосипедов и 2 мотоцикла. ПОТЕРИ: 1 убитый и 6 ранено!".

"... Сводный отряд генерал-майора Матыкина оборонял рубеж: (искл.) Ходосивка, хутор Мрыгы, вел бой весь день с противником.
В результате, хутор Мрыгы занят противником, а так же остров, что на изгибе р. Конча /2874/.
Отряд Матыкина усиленный группой 557-го СП, 6-й роты 600-го СП и батальоном ВДБ, занимает:
северо-восточные скаты высоты 100.5 и дороги, идущей на юг от высоты 1 км!".

ФАНТАСТИЧНО!!!

 

Яка знайома місцевість, природа ! Якби не протитанкові їжаки, подумав би що фото з 80-х - 90-х рр.

 

НА ФОТО: втрачена послідовність події.
Як видно з цих фото, 37-мм гармата Рак 35/36 195-го ОПТД придушували вогонь з західної (лівої) амбразури 101-ї дуже інтенсивно,
що може вказувати на майстерну влучність навідника гармати.
Вже в наш час було замічено, що на 1-й лінії ДФС 14-го БРО штурми споруд № 105 та № 104, теж починались після пригнічення західних амбразур.

 

ДУЖЕ ЦІКАВИЙ МОМЕНТ, це втрачена хронологія подій під час штурму ДВС № 101/Bunker 103.
Колаж зліва направо: перші два фрагменти фото зроблені артилеристом 195-го ОПТД збільшені до можливої якісті зображення.
Можна стверджувати, що нижні частини прямокутників західної та центральної амбразур споруди ще достатньо чітко виражені в своїх формах.
Особливо це стосується центральної амбразури з крайнього лівого фото, а отже виходить, що ці два фото були зроблені
в один період доби при досить яскравому сонячному освітленні з півдня.
101-а ще могла досить тривалий час чинити опір, а головне - центральна амбразура все ще тримала під своїм вогнем козинську "сошу" на Київ.
Порівнюємо лівий та центральний фрагмети з крайнім правим, та шукаємо відмінності.
Після підриву саперами центральної амбразури її обриси повинні були б втратити на фото вгадану прямокутну чіткість, та стали б більш схожими на квадрат.
Схоже на те, що крайне праве фото зроблене в інший день та можливо десь підвечір.