Продивляючи матеріал нашвидкоруч змонтував "негуманний епізод" рекона Корсунь - Шевченківської битви..... Я так зрозумів що "веселі артелеристи" кинулися майже по справжньому "приймати" полоненного і намагалися вдарити прикладом в обличчя, зрозумівши що вони не читали сценарій, але німецький рядовий фон Бек не залишився в боргу і встиг залишити двохстого на снігу, і тоді червонормійці вирішили приборкати його кулею..... Я думаю, що командуванню вермахту треба подумати про нагороду герою... ========== Повертаючись з рекону пригадав розповідь старого сторожа технікуму, в якому я працював викладачем в 1986 році. Директор розпікав його за те, що він не достатньо охороняв територію вночі. Намагаючись заспокоїти розчуваного старого я завів з ним бесіду, він і пожалівіся мені на те, що йому страшно розганяти місцеву шпану яка вночі лізе в гуртожиток до дівчат. Казав що молодим був рішучим і безстрашним, а зараз все навпаки. Майже юнаком пройшов війну механіком-водієм танку, дійшов до Праги, був учасником Корсунь-Шеченківської битви, те що всім розповідають в Корсуньському музеї в деталях було не так і тому його ніколи не запрошували на ветеранскі зустрічі тому, що він реальний учасних кінцевої операції і може розповісти подробиці які не прийнято розповсюджувати. Передаю майже дослівно його розповідь про ту страшну ніч, в память якої учасники реконструкціїї здійснюють свій нічний перехід.... - Виснажені морозами та боями німці проривалася з оточення поспішаючи за танками які мали прорубувати коридор в разі оточення або прикривати відступ якщо наші наздогонятимуть. Нашим танкістам наказали будь якою ціною не дати німцям вийти з котла. Передбачали що наздогнавши німецькі колони буде танковий бій в якому німецькі танки прикриватимуть відступ живої сили. Як виявилося потім, у німців щось пішло не за традицією берегти своїх, зрозумівши що можуть не встигнути, високі офіцери посідали на броню своїх танків і вирвались з оточення. Знесилених солдат та молодших офіцерів залишили прориватися самотужки під покровом ночі. На вечір наші танки наздогнали німецькі піші колони, спостерігали за ними з висотки, німців було дуже багато і видно було, що вони не збиралися зупиняти свою ходу, сподівалися на покров ночі. Отримали наказ танками не випускати живу силу німців з оточення. В таких випадках все залежить від рішучості механіка-водія. Кулеметні набої швидко закінчились.... як тільки бачили в оглядову щилину при світлі ліхтаря невелике скупчення тих хто був на ногах зразу направляли танк в їхню сторону, летіли по тілах тих вже лежав, вривалися на місце скупчення на повному ходу і така "охота" по полям продовжувалася до ранку, слабкий ліхтар та обзорність погіршували пошук в темряві тих хто все ж таки робив спробу пересуватися... Жахи пережитої німцями ночі видно було по ходовій частині танку, вона була забита рештками тіл, одягу, землею змішаною з червоним снігом, все це швидко замерзло і танк являв собою страшне видовище яке спрималося за "так їм і треба". Останніх слідів від тієї ночі позбавилися з настанням стійкої відлиги. Такою була жорстока правда війни очима молодого танкіста...
Хочу поблагодарить организаторов за сам факт мероприятия, в наше время это непросто; за приём и размещение с удобствами и в тепле, мы были готовы к любым вариантам в плане ночёвки, но это был оптимальный )) , за щедрую выдачу холостых боеприпасов на пулемёты!
Хочу выразить свою благодарность АлексгоРу, Курту Валленроду, реконструкторам обеих сторон и всем кто так или иначе причастен к организации этого замечательного мероприятия. Для себя считаю его главным реконструкторским событием года, именно благодаря тому, что оно состоит из двух фаз - ночного перехода и утреннего боя, и тому обстоятельству, что события происходят зимой. Ночной переход позволяет вжиться в образ солдата и в определенной степени пожить теми ощущениями, которые испытывали бойцы во время прорыва из котла. Переход зимой ночью - это не только физические трудности передвижения по пересеченной местности, но и возможность созерцать красоту ночной природы, которая изменчива на протяжении всего пути – то чистое небо над головой с яркими звездами, то вдруг густой туман, то хрустящий снег под ногами, то грязная жижа, в которой вязнут сапоги, отчего идти становится еще труднее. Но осознание того, что ты находишься именно в тех местах, где более 70-и лет назад шли ожесточенные бои, мысли о бойцах, которых уже давно нет, о прошедших событиях грандиозного масштаба и значения, развернувшихся когда-то на этой местности – все это помогает превозмочь усталость и дарит незабываемые эмоции, которые остаются с нами навсегда. Очень порадовало, что мероприятие получило поддержку со стороны местных властей, приятно было видеть радушие местных жителей, которые с неподдельным интересом наблюдали постановочные бои, многие уже не в первый раз, так как мероприятие получило широкий резонанс, богатый фото- и видеоматериал благодаря работе корреспондентов, профессионалов и любителей, бесплатная полевая кухня и прочие организационные нюансы – все это поднимает класс проводимого мероприятия, уровень которого и так уже достаточно высок. Нужно и дальше развивать обе фазы мероприятия, ночную и дневную, это такая «фишка», которая делает мероприятие особо привлекательным для ценителей рекона. И камрадам, будущим участникам ночного перехода на будущее – не покупать и не употреблять перед походом сладкие газированные напитки, фаст-фуд, алкоголь – все это отнимает силы в пути, приводит к неудовлетворительному самочувствию, желудок должен быть полупустым, согреваться на марше не алкоглем, а горячим питьем, приготовленном на эсбитах, и готовиться морально к ночному маршу, так как правильный настрой уже половина победы, и все будет хорошо. Итак, впереди целый год, готовимся к очередному прорыву, до встречи на очередном Корсуне. 5. SS-Panzer-Division „Wiking“
Kameraden! Найден немецкий фонарик. С удовольствием верну владельцу. Пишите в личку. Mit Freundlichen Grussen, A.Speer
Шановні комради, прошу допомогти мені зрозуміти чи "потрібні" чи "ну їх нах.." фото та відео ближніх планів під час бою з сторони вермахту. Пересуватися по полю боя в пошуках вдалого ракурсу ближнього плану з надією використати його для монтажу відео на память учасникам і чути від організатора з німецької сторони"уйдіте посторонніє і не мешайтє !" наводить на думки "а нужєн лі я здєсь ?" або "кому воно треба ?"......
Всі фото моєї дружини та семирічного сина, вони вже мають досвід зйомок підчас проведення рекону "Багряний Дніпро". Я намагався зібрати ближні плани підчас бою, для відеоролика це самий жир, особливо якщо рівнозначно демонструвати дві сторони. Обставини склалися так що приїхав в той час коли вермахт вже виходив на позиції, перевдягатися в маскхалти які були не в мене та перевзуватися в чоботи для захисту від того, що було під ногами не було часу... Але залишити організатора без того, що обіцяв було б не правильно, тому діяв за обставинами. Видовище було грандіозним, не залишити учасникам на память ближні плани було б неправильно, проблему фото вирішив професійний об"єктив на фотокамері у дружини, для відео треба наближатися впритул і можливо дратувати камерою перед обличчям, але такі кадри виходять достатньо видовищними та найкраще передають атмосферу, особливо при симетричному показі кожної із сторін. На скільки це потрібно для тих хто приїхав насолодитися антуражністю того, що відбувається для мене теж питання. Дальні плани мене не цікавлять, вони не передають атмосферу дійства, якщо в ближньому плані буде лише одна сторона тоді вона сприйматиметься за героїв, інша за ворогів яких треба перестриляти як горобців, так як це було в радянських фільмах. Якось так, пояснив як зміг.....
Вічна проблема як отримати і подати матеріал. Переглянувши понад три десятки роликів по реконструкції на ютубі, я змонтував невеличкий ролик. Погляд на роботу операторів зі сторони глядачів, які знімали із глядацьких місць.
Была целая тема про фотокоров на мероприятиях https://reibert.info/threads/voprosy-autentichnosti-voenkorov.394757/
Вот она автентичность ! Никто никто не готовил "сюжет", как говорится оказался в нужный момент на нужном месте, а может и в правду на рыбака рыбка бежит.
Albert Speer - яркий пример правильного реконструктора, в это я понимаю - бой) со всеми вытекающими последствиями.
Я за тем немцем что в рукопашном бою с самого начала боя охотился, он и в Пиляве был неудержимый, с трудом успокоили...
https://reibert.info/threads/korsun-shevchenkovskaja-bitva-75-let-spustja-obsuzhdenie.1086689/ Тема для разборок и обсуждений. Здесь только фото - видео отчёты.
Аутентичність... можливо так воно і було, як 75 років потому.... Взяли в полон двох німців, один вчинив опір після того як на нього накинулися з прикладами "веселі артелеристи", розстриляли..... - А що з другим робити ? - Давай в расход його теж ? - А не ви@бе командир ? - Давай поки його немає, він не знатиме хто... Розстриляли... Тут як з під землі виріс командир - Бл@ть ! Хто наказав розстриляти ? Ви ви ж знаєте, що я завжди був проти цієї х&ні ! Хто розстриляв ?! Всі мовчать "як риба об забор", жертва теж лежить на снігу не проявляючі бажання встати і видати свого ката.... ===== "Кат" і "жертва". Можливо дякує за те, що той його не видав під гарячу руку командира...
Щось я не пригадую, щоб так довго задавав питання ! Тут у мене ще одна гіпотеза виникла - я перед боєм з Сашком шоломами обмінявся - на моєму як бачте вапно обдерлося. Ну а командирський шолом спонукає до самостійних рішень. Але дивлячись на їх щасливі обличчя розумієш, що нічого страшного не сталося.