Пулемётный ДОТ № 127 с.Ходосовка

І-і-і-і-і-і-і--і... Пане Олександр, чи може копф у вас перегрівся при цих температурах.., чи може якась смітина вам в обидва оки запорхнула суттєво?
Це вже було... осьо-сьо #113, тільки трохи каструвано мною особисто - небо знизив до верхівок дерев, а їжаки залишив... ті ж самі.
Йо-йо-йо... а де ж це ви ще одного ДОТа поряд з 127-ю побачили?
Стидоба або ви почали набитий роками нюх втрачати... старіючий киурист з жалюгідним станом ФСУ (рос. в ЭВМ - фотосчитывающее устройство).
На дорозі стоїть авто - наполегливо примружтесь та посильте зір до орлячого.

 

Позаду, за літерами напису антикопіранта "...OPIER..." - на дорозі стоїть легкова автівка, її двохдверна кабіна - трохи вище літер "...OPI...",
передній капот, де двигун - трохи вище літер "...ER...", праве передне колесо продивляється за літерою "R".
Напис "KOPIERSCHUTZ" іде паралельно умовній лінії вершини дороги-камянки з Ходосівки на Лісники - пряма після повороту під амбразурами 127-ї.

 

Бля.. як проколовся.. Не побачив машину. Такі да.

 

В продовження теми про коригування вогнем артсистем серед яких повітряного базування... нещодавнє особисте відкриття.
Як виявляеться була не тільки літаюча довгаста "ковбаса", але й звичайні кульоподібні "балони". А чи були "кулясті" балони під Києвом - ?



Права частина: ...Sperrballon mit Balkenkreuz Deutsche Luftwaffe.
Ліва частина: ...Deutsche Luftwaffe Heißluftballon Adler Luftaufklärer im Flug.

 

Трапилося фото на якому більш-меньш в деталях можна розгледіти козину аеростата.
Схоже на те, що ніякого захисту для екіпажу корзина не мала, десь проходила інформація, що на всякий випадок обслуга мала парашути.
Доводилося бачити останки людини та її спорядження після попадання "рою" шрапнелі, тільки можна уявити, що могло бути з екіпажем аеростату в корзині.

 

Повернемося до того, з чого починалася ця довга та нудна "казка".
Отже, розгортка фото, яку маємо на цей час по фронту оборони з заходу на схід до ДВС № 127.



На фото, між порослю заплави Вети та листяним молодняком, далі старі щоглові сосни, проглядається світла смуга - це пісок від насипки бруствера вузької стрілецької траншеї,
яку більшовики вирили безпересердньо перед боем, тому, що вже мали сумний досвід та мали змогу побувати під щільним вогнем німецьких мінометів.
Метрова ширина КиУРівських траншей не давала змоги обороняючим захиститися від масованного розльоту уламків всіх видів артилерії супротивника.
Тому, більшовицька піхота, яка вже побувала в боях та мала змогу залишися в живих, завжди, при змозі, копала вузесенькі-вузесенькі ходи сполучення
з багаточисельними зламами, де людина пересувалася в них напівбоком, щоб захиститися від уламків залізяччя.
Приклад цьому - зберігшіся до цього часу польові лінії оборони піхоти в Голосієвському лісі - все вузесеньке + все це в суглинку.
А по першій лінії оборони 8-го БРО в районі Ходосівка - Кременище, до 300-500 метрів на північ від русла Вети, це "дикий" сипучий пісок.

 

Ліве фото: ракурс з ВЕРШИНИ НАСИПУ ДОРОГИ з Ходосівки на Лісники (ближче до 127-ї), якщо мені не мерещиться - стрілка вказує на яскраво виражений обрис ДВС № 128.
Праве фото: ракурс з НИЗИНИ на схід ВІД ДОРОГИ (трохи далі від 127-ї), та знову... - стрілка вказує на ледь помітний обрис фронтальної частини ДВС № 128.
Але треба зауважити, що кожна людина може помилятися, але... - це те, що ОСОБИСТО бачу на фото цього колажу.

 

Десь так воно і є...

 

Це старе, але незабаром буде нова "казка"... на даний час маємо #28

 

Бойовий полковий цвинтар 279-го піхотного полку (?) 95-ї піхотної дивізії в центрі села Лісники - світлина періоду 41-го року.
В 1942-му році загиблих перепоховали на збірний цвинтар "ТЕОФАНІЯ", в 1995 році останки були ексгумовані "Фольксбундом" та перепоховані
на збірному німецькому військовому цвинтарі "КИЇВ", що південніше с. Вета Поштова.
Ці загиблі ніякого відношення до подій в районі с. Ходосівки та 127-го не мають, але це історія 8-го БРО.

 

Всплило на ебеї чудової якості німецьке фото, подумалось, а чи не виставити його... про щось таке навіть була згадка в цій темі.
Здається, про щось таке марив в своїх мемуаро-бреднях про події навколо 127-го бувший майор Блажей, це треба було ж таку нісенітницю нести в майбутне:

"... Коли сонце почало хилитися до заходу, німці звідкись притягли плоти і човни, спустили їх на річку і з криками попливли до північного берега.
Доти мовчали. Фріци осміліли і густими ланцюгами рушили до річки.
Вони були впевнені, що після такої потужної вогневої обробки радянських позицій переправа вдасться.
Але щойно ворожі десанти досягли середини річки, з амбразур вирвалися язики полум'я.
Одночасно відкрили вогонь наші міномети й артилерія.
Німці натрапили на підводні фугаси. Річка закипіла, забурлила... Сотні ворогів знайшли могилу на дні Вети".



Блажей намагався довести читаючим цю бредятину, що німці були повними дебілами... в дійсності він робив дебілами саме самих читачів, які вірать в цей "історичний" маразм.

 

Треба ж догризти до кінця ситуацію з участю в серпневих боях ДОТа № 126, отож-бо, що довелось побачити тамечки зовсім недавночки.
Влітку 23-го, в майже непрохідних хащах глоду, терену та ожини, з нині швидкісної... ходосівської соші - споруда знайдена не була.
На цей раз, з північного узлісся Чернечого лісу, по висоті на південь, 126-й... нарешті знайшовся серед чагарників новосадів та стовбурів впавших старих дерев.
Від дороги 126-й більше схожий на курганоподібний смітник з лісоматеріалів, бетонні глиби поросли мохом... сфотографувати його неможливо.

 

Права амбразура ДОТу № 126 повинна була своїм вогнем котролювати ділянку старого дубового лісу на південному скаті висоти
та проїзд до с. Лісники по дорозі-кам"янці зі сторони с. Ходосівка, якщо противнику вдалося прорвався до 126-го під вогнем двох станкових кулеметів ДОТу № 127.
Флангова (права) амбразура - слідів пошкоджень під час блокування або "бою" не має, лише одиноке незначне кульове влучання на стіні трохи вище "святого" горизонтального отвору - від центру вправо, що схоже на ідентичність з кулевими влучаннями вище ценральної амбразури... чи не німецька кулеметна черга?
Внутрішня металева обшивка амбразури не пошкоджена навіть під час підриву вогневої точки.
Ліва частина - однородна смуга металу ідеально вирізана по формі, права частина - обшивка складена вже з двох смуг, на стику з горизональною частиною - брак з розривом однорідності захисту внутрішньої части амбразури, де видніється бетонна основа, вертикальні стояки бронезаслонки пошкоджень не мають.
Накладні заряди вибухівки для підриву амбразури німецькими саперами не використовувались.

 

Центральна (фронтальна) амбразура ДОТа № 126 повинна була своїм вогнем безпосередньо контролювати ділянку дороги-кам"янки зі сторони с. Ходосівка на с. Лісники, яка проходила зі сходу від споруди на відстані, приблизно, 200-250 метрів.
Фронтальна (центральна) амбразура - слідів пошкоджень від артобстрілу під час блокування або "бою" не має, лише незначні кульові влучання по стіні трохи вище "святого" горизонтального отвору - вздовж всієї амбразури, що... схоже на коротку кулеметну чергу?
Обидві внутрішні металеві вертикальної частини обшивки амбразури складені з двох смуг металу кожна, браку в вирізці та стиковці немає.
Ліва частина - ніяких пошкоджень не виявлено, права частина - нижня смуга повністю вирвана під час підриву ДОТа, верхня смуга напіввирвана та загнута назовні в сторону вихода отвору, вертикальні упорні стояки бронезаслонки пошкоджень не мають.
Накладні заряди вибухівки для підриву амбразури німецькими саперами не використовувались.

 

Ліва (флангова) амбразура ДОТа № 126 повинна була своїм вогнем контролювати північно-східну ділянку дороги-кам"янки, що проходила, приблизно,
на відстані від споруди в 200-250 метрах зі сторони с. Лісники в напрямку с. Ходосівка.
Флангова (ліва) амбразура - слідів пошкоджень від артобстрілу під час блокування або "бою" не має.
Обидві внутрішні металеві вертикальної частини обшивки амбразури складені з двох смуг металу кожна, вони повністю вирвані під час підриву ДОТа,
вертикальні упорні стояки бронезаслонки пошкоджень не мають.
Накладні заряди вибухівки для підриву амбразури німецькими саперами не використовувались.



На фото 41-го року - ракурс зйомки на центральну та ліву амбразури, на фото 80-х років - ракурс зйомки на праву та центральну "святі" щілини.
Можливо, 126-й приймав якусь незначну участь в ранковому бою, коли німці вибили контратакою більшовиків з Ходосівки, пройшли повз 127-й,
та намагалися прорватися по дорозі-кам"янці в напрямку с. Лісники та вийти на предмістя Києва.
"... В 05.00 2.8.41 р. противник, силами до роти піхоти, 3 танків (насправді танків бути не могло! – Примітка) та 3 бронемашин (в 11.30 було вже ДВІ бронемашини – Примітка),
спробував вести наступ в напрямку с. Лісники, але був відбитий з великими для нього втратами".
На фото 41-го добре видно, що копирсаючись на даху 126-го німецькі солдати не мають озброєння - фото зроблене вже після боїв на цій ділянці 8-го БРО.
Також, на стінах ДОТу та навколо нього немає слідів від артобстрілу на враження споруди, які добре зафіксовані на багатьох фото 41-го року навколо 127-го.
"... На 21.30 2.8.41 р. в бойовому донесенні штабу КиУР повідомлялось, що в зоні відповідальності 147-ї СД – ДОТ № 183, 101, 104 блоковані;
ДОТ № 121 (це хибний номер споруди, який не може належати № 126 – Примітка), 127 – знищені противником".
Ймовірно, гарнізон залишив споруду та приєднався до своїх при відступі частин заповнення УРу,
"... До 11.00 4.8.41 р. противник заволодів: с. Юрівка, с. Вета Поштова, ліс східніше с. Вета Поштова та ліс північніше с. Ходосівка (мова іде про Чернечий ліс в цілому! – Примітка)".
ДОТ № 126 міг бути знищеним німецькими саперами після 10 серпня, коли війська Вермахту були вимушені перейти до оборони, або й пізніше.

 

Для розширення кругозору допитливих щодо місцевості 8-го БРО... на ходосівщині.

Із телеграфних переговорів штабу Київського укріпрайону до 06.40 7.8.41 р. зі штабом Південно-Західного фронту:
« = ... ЗАРАЗ ДАЮ ДВА ХАРАКТЕРНІ МОМЕНТИ: = ...
= 1/. З ХОДОСІВКИ ВТІК ЧЕРВОНОАРМІЄЦЬ, ЯКИЙ БУВ У ПОЛОНІ. ЗА ЙОГО СВІДЧЕННЯМИ В СЕЛІ ДО 1.000 ЧОЛОВІК ПІХОТИ, Є 5 ТАНКІВ
(ой, як же більшовики пересерали перед примарами фантомних панцерників! – Прим.), РИЮТЬСЯ ОКОПИ.
НА ОКОЛИЦІ СЕЛА НАШИХ ПОЛОНЕНИХ НІМЦІ ЗМУШУВАЛИ НОСИТИ МІНИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЮВАЛИСЯ НА ПІВНІЧНОМУ УЗЛІССІ,
ЩО ПІВДЕННІШЕ ВІД ЛІСНИКІВ, А ТАКОЖ ПЕРЕНОСИТИ МІШКИ. =
= В ХОДОСІВКУ, ЗА ЙОГО РОЗПОВІДЯМИ, НІМЦІ ПРИВЕЗЛИ ПОРАНЕНОГО КОМАНДИРА (пораненого більшовика – Прим.),
ЯКИЙ МАВ ВИСОКЕ ЗВАННЯ, БО ОТОЧУЮЧІ ВИКАЗУВАЛИ ЙОМУ НАДМІРНУ УВАГУ. =
= 2/. ЗА СВІДЧЕННЯМИ ПОЛОНЕНОГО НІМЦЯ, ПІД ЧАС НАСТУПУ НА ХОТІВ ГРУПА СОЛДАТІВ ПІДНЯЛА РУКИ З НАМІРОМ ПЕРЕЙТИ ДО НАС. =
= ЗА ЙОГО СЛОВАМИ, ВСІ, ХТО ПІДНЯВСЯ З ЙОГО ПІДРОЗДІЛУ, БУЛИ РОЗСТРІЛЯНІ КУЛЕМЕТАМИ З 2-Ї ЛІНІЇ ОБОРОНИ,
А ЙОМУ ВДАЛОСЯ ПЕРЕБІГТИ ДО НАС. ВСЕ. = »

 

КАГОРТА ВІДОМИХ "ДОСЛІДНИКІВ" ТА СПОТВОРЮВАЧІВ ІСТОРІЇ КиУР:

№ 1. Іларіон ЄВДОКІМОВ – у 1941 році бувший комісар УР, нічим у 41-му не виділився, з оточення не вийшов через поранення,
за німців бродяжив на окупованих територіях, призваний до армії Кисловодським РВК в 1943-му,
у боях участі не брав, бойових нагород не мав – усі за вислугу років.
Першу дружину кинув, друга – бувша депутатка УРСР, потім член Київського облсуду.
"Першовідкривач" подій біля ДОТу № 131, головний "описувач" історії оборони Києва, знав досконало всю правду подій 41-го...
але активно їх перекручував та спотворював, від прямих свідків подій володів всією інформацією про подвиг гарнізону 205-го.
ЦІЛЬ "дослідницько-письменницької" роботи колишнього комісара – цілковите перекручення та спотворення історичних фактів та подій,
втовкмачування в голови людей, а особливо молоді, брехні про честь, людяність та непереможність "рідної і мудрої" компартії,
радянського ладу та Червоної Армії.
На довгі десятиліття на вухах людей, зацікавлених історією оборони Києва, звішувалась локшина брехні в ім'я процвітання узурпаторської влади
червоних упирів та кровососів під керівництвом кліки ВКП(б)-КПРС.

№ 2. Арефа БЛАЖЕЙ – у 1941 році бувший майор, старший помічник в опервідділі штабу 26-ї армії ПЗФ,
багатьох вводить в оману нібито його причетність до посади... начальника штабу 37-ї армії,
але це не по 41-му на ПЗФ, а з літа 43-го в новому формуванні армії.
"Першовідкривач" подій біля ДОТу № 127, підгавкувач Євдокимову по 131-му, більше нічим не увічнився, дещо пасивний спогадник
днів минулих із неабиякою фантазією щодо подій оборони Києва, до яких він не мав жодного стосунку.
Нині, завдячуючи його творчості, на даху 127-го стоїть поламана гармата ЗІС-3 невідповідаючого зразка 1942 р.,
якої в 41-му на озброєнні ЧА не могло бути, на стінах ДОТу на гранітних дошках увічнені імена неіснуючих у природі фантомних бійців гарнізону.

№ 3. Георгій ЯСЄВ – бувший рядовий-зенітник в 1945 році, у боях участі не брав, військовий пенсіонер, колишній ідеолог київського клубу "пошук",
обпаскудив і перекрутив історію УР як тільки міг, девіз досліджень "... а чи не все одно простому обивателю".
"Першовідкривач" подій біля ДОТу № 180, який, з його слів, несамовито боровся до грудня 1941-го.
Третій та найагресивніший узурпатор-керівник клубу "пошук", головний винуватець розвалу організації, ненаситний смоктун бюджетних грошей,
що виділялися на увічнення памяті, на його нікчемно-безвідповідальну "видавничу роботу" було використано кілька тон паперу,
який згодом перетворився в макулатуру.
Наприкінці... намагався вибити собі звання почесного громадянина Києва та чин генерал-майора у відставці.

 

Думайте, якщо на старому засраному грязюкою паркані крейдою написано... "Х..У..", ви ж не сприймаєте це співвідношення з чоловічим статевим органом.
Бо паркан деревяний, здоровенний та брудний, а інше... це інше... щось занадто дорогє з великою різницею в ототожненні з навколишнім середовищем.



На протязі більше півстоліття нам вдвбуюють в мізки те, чого не було, про тих... кого не було, "увічнюватилі" навіть не бажали знати... кого взули в солдацькі чоботи
та перетворили їх в пустоту, яку згодом офіційно назвали... зниклі без вісті.
"Меморіальні" плити це один з методів психічного навантаження на дурнів, які читають на паркані те, що з вигадкою фантазіїї написано крейдою.

 

Позиція чехословацької мортири з батареї Skoda 305 mm M11 в районі сіл Янковичі - Мархалівка, ці гармати легко могли дістати розташування № 127, але з якоїсь причини цього не робили (?).
Дальність пострілу від 9 до 11 км, розрахунок 15-17 чоловік, скорострільність 10-12 пострілів на годину, маса бронебійно-бетонобійного снаряду 340 кг.
Також участі враження цією "кувалдою" оминув співочий бронебійний ПЕНЬ з Кременища... один раз... дзень по кумполу і лапи вгорута і всі куплети забули.
А от району № 177, а може і самій споруді, дісталося в повну міру, що в результаті там УР був прорваний.

 

...цiлком можливо - з того поля до бункєра №177 всього 3,5 км ...

 

Про район прориву 1-ї лінії КиУР в районі ДОТів № 177- № 176 - № 154 піхотою рот 3-го батальйону 211-го полку 71-ї піхотної дивізії ранком 4 серпня 41-го:

«… Батальйон швидко зайняв південне узлісся за заплавою р. Вета.
Вже було видно окремі більшовицькі бункери, які необхідно було захопити.
На жаль, офіцер зв'язку однієї з важких мортирних батарей не зміг надати нам підтримку, тому що, або не мав зв'язку з батареєю, або через небезпеку влучити в своїх, не міг придушувати виявлені бункери.
Ворожі бункери по черзі були взяті штурмовими групами 9-ї піхотної роти та саперів.
Більшовики були надзвичайно завзяті в опорі.
Коли, приміром, в одного з бункерів підірвали амбразури й закидали всередину димові шашки, а сапери припустили, що в цьому бункері вже немає нікого з живих, раптом із цього бункера відкрив вогонь кулемет».

 

Вони і без мортир справились. Бо реально таким чемоданом могли попасти по власній піхоті.

 

Щоб добити тему про згаданого 177-го...
В районі 177-го по тилових позиціях більше десятка каркасів більшовиків... здебільшого це були "верховики", багато "ничок", де "кровопивці" прикопували затвори від 91/30 та і самі вони.
Можно стверджувати, що саме тут був прорив 1-ї лінії КиУР та панічний драп більшовиків без бою... або ці сліди ми в свій час не виявили.