Декілька з миттєвостей минолого ЧАСУ, які збереглися та залишили свій відбиток на пожовклому фотопапері, в середині 80-х років отака була якість. Ім"я фотоаматора, на жаль, вже стер час, але місце зйомки пам"ятається - ДВС № 130.
СПРОБА розтлумачення позначок на німецькій мапі штурму КиУР 41-го року, що стосується тільки східної части 1-ї лінії оборони 8-го БРО. Вибрані лише ті позначок, які нанесені на цю частину мапи, та з спробою перекладу військових термінів умовних позначень... на українську. І ОСЬ ЩО В МЕНЕ ВИЙШЛО: № 1 = - ймовірно - - беззаперечно - це в розумінні розташування об'єкту по кожній з двох вертикальних колонок позначок; № 2 = - мала оборонна споруда - це ДВС; № 3 = - дротяна перешкода - це колючий дріт; № 4 = заплава греблі - це територія затоплення водою греблі. Якщо в перекладі є помилки в термінах... тикайте носом перекладача, кожен має право на це дійство.
Спроба порівняти позначки нанесені на німецькій мапі 41-го року з КиУРівською мапою 8-го БРО 32-го року. І якась беліберда виходить, а точніше... херня якась отримується в кінечному результаті цієї... спроби. Не позначену на німецькій мапі ДВС № 127, довелось позначити темночервоним квадратиком, щоб місце відповідало КиУРівській мапі. Не позначиний на німецькій мапі протитанковий рів між 127-ю та 128-ю, зараз це новітня позначка, тоді виходить, що німці цю перешкоду чомусь таки не змогли помітити. Хапаючись за позначку нанесення німцями Bunker 100, де трохи вище позначена насип вузькоколійки, та порівнюючи це місце з мапою 32-го року, виходить, що це місце практично відповідає розташуванню ДВС № 128. Тоді резонно відштовхуватися в нанесенні позначок саме з цього місця. Стосовно німецької позначки Bunker 101, яку вони позначили серед непрохідного болота тих часів, де навіть ДЗОТ неможливо було збудувати, але якщо цей "непідходячий" трикутник перетягти з болота трохи на захід, то в результаті ми отримаємо місце розташування ДВС № 126. Німці позначили на своїй мапі територію заплави греблі червоними рисками та місце розташування самої греблі під от таким знаком питання ? (може - ймовірно!), але що стоїть під німецьким питанням, - чи це місцевість затоплення водою, чи це місце розташування самої греблі... незрозуміло, а спитати вже немає у кого. До речі, що на німецькій мапі, що і на КиУРівській - скрізь позначена РІЧКА ВЕТА... і ніяка вам це... не сіверка, тому що цю безглузду назву приклеїли червоножопі вже далеко після війни. Тепер по німецьких номерних трикутниках в районі с. Кременище та на місці броду через р. Вета на сході від села. Німецька позначка Bunker 97 трохи зміщена на захід, а в дійсності на північно-східній околиці села розташована лише одна-єдина споруда - ДВС № 135. "Героїчну" споруду ДВС № 131... "дот лєйтенанта вєтрова"... німці позначити на своїй мапі чомусь проігнорували... можливо круглу темночервону залізяку вони не помітили, чи щось в тому "героїзмі" було не так, чи може німці геть відмовилися увічнити своєю позначкою "палаючий" напругою колектив "варяго-інтернаціональних" співаків. До речі, на цей "героїзм" є обгрунтована відповідь з цілою серією світлин 80-х років в чудовій якості зображення. Німецькі позначки Bunker 98 та Bunker 99 стоять трохи не на своїх місцях, якщо брати до уваги дорогу, що іде через брід, бодай їх лише змісти на схід від дороги, то вони практично стануть на місця розташування КиУРівських ДВС № 130 та ДВС № 129. ВИСНОВОК... ПО ЦІЙ СПРОБІ: на мій погляд, Bunker 101 = № 126, Bunker 100 = № 128, Bunker 99 = № 129, Bunker 98 = № 130, Bunker 97 = № 135. Усі зазначені вище споруди 1-ї лінії оборони 8-го БРО + № 127, окрім ДВС № 126 та № 129, зберегли на своїх стінах сліди від обстрілу німецьких 150-мм важких гаубиць. Здається, що той німецький офіцер-штабник, який наносив позначки на свою мапу.... "чув де грім, але не знав де він", або все це робилося... щоб просто... БУЛО. Як казав колись покійний пошукіст-ясєв... "а нє всьо лі равно... простому обыватєлю..."!
"... Ми ходили дили-дили" (Гади)... і виходили нову загадку на теренах киурівщини, а саме - в 8-му БРО. Ліве фото - обсадна труба перископа з ПК № 129, а справа - "квіткоподібні" залишки зовсім іншої за товщиною обсадної труби ДОТ № 130 тип "Б". Є схожа "квіткоподібність" труби на даху ДОТ № 151 тип "М1", але товщину її не пам'ятаю (начебто як у 130-му), на жаль, фото... бла-бла-бла... знайшов. А всі відмінності в моделях обсадних труб залежать від... товщини даху типу споруд, у "Б" та "М1" вона практично однакова.
Отже про "квіткоподібність" обсадної труби перископа в ДОТі № 130... чому та під час чого утворилося ця явна рвань металу? Зліва "квітко"-труба з 130-го тип "Б", а справа той самий агрегат з 151-го тип "М1" - товщина даху практично однакова. Але чім ці дві споруди між собою цілковито відрізняються... 130-й рваний в напів-срань, а 151-й зовсім цілесенький... 151-й зберіг після німецького штурму свою первісно-конструктивну форму, а вихід труби перископа на дах - підірваний, бо таким дієвим способом, штурмова група викурювала з замкнутого зсередини бункера... вирішивших відсидітися за товстими бетонними стінами... таваріщей. Видно гарнізон 151-го ненароком трошки покосив камрадів, а потім більшовицькі кулеметники просто зас"яли вилазити назовні, до виживших та дуже злих побратимів вже гикнувших камрадів. Тоді засмучені та злобні німецькі сапери збили кришку обсадної труби, заложили всередину неї вибухівку, щоб вибити вибухом донизу "тіло" перископа... та потім налили всередину каземату... якусь горючю рідину що була у них під руками. Здається, що закопчені всередині ДОТу таваріщі, через невеликий проміжок часу, відчинили бронедвері та підняли тремтячі лапи на милість ворога. ВИСНОВОК: виходить, що таким же виправдавшим себе способом, як і в випадку згаданому з 151-м, сапери німецької штурмової групи випалювали та викурювали зачинений більшовицький гарнізон в ДОТі № 130... а вже трохи згодом (коли?) ця споруда була підірвана, бо була розташована поруч з бродом на річці Вета.
І ось тільки тепер, сором то який, стало остаточно зрозуміло, коли немає щільних заростей "зеленки", адже раніше на це єство якось не звертав увагу, а нині очі розплющилися і довелося очманіти від дійсності. Одне дивитися на район лівого флангу 8-го БРО на плоских картах і схемах, читати описи дій, але виникає зовсім інше сприйняття навколишньої місцевості, коли на все це дивишся в натуралі... з висоти даху ДОТу № 130. До вершини височини правого берега заплави р. Вета, приблизно, десь в районі трохи більше ніж півкілометра, для німецької цейсівської оптики приладів, якими були в 41-му забезпечені німецькі спостерігачі та артилерійські коригувальники, - прекрасна чітка картинка великих яскраво-сірих обрисів громад більшовицьких бункерів на північному березі річки серед серпневої зелені природи. Нанось на карту координати цих цілей, передавай інформацію на батареї й очікуй... снайперських прильотів 45-ти кілограмових "кувалд" 150-го калібру 15 cm sFH 18. А якщо вогнем коригують ще за допомогою аеростату спостереження або з літака-коригувальника Хеншель-126... з бункерів будуть летіти бетонні друзки з пеленою сірого пилу. Так здається, що батареї стояли десь в районі с. Янковичі, бо чомусь більшість ДОТів першої лінії 8-го БРО мають саме враження фронтальних та західних частин стін споруд. Тільки "пісенний" бронебійний ПЕНЬ цією увагою не був удостоєний... та зберіг до цього часу свою першозданну червоно-іржаву красу обтічної форми. А на цьому колажі, зліва - чітко видно відстань до гори від ДОТа № 128 (це ще ближче, ніж у 130-го), праворуч - вид на сектор обстрілу з фронтальної амбразури, який до половини знизу закритий бруствером піхотної траншеї 41-го року + права частина сектора частково закрита двома віковими дубами. До речі, 128-й все таки не обійшов увагою німецької арти та отримав два прямих влучання 45-ти кілограмових "кувалд" - в стіну вище західної амбразури + трохи вище в стіну справа від фронтальної амбразури. Цікаво, що після влучань, що у 128-го, що у 130-го, та і у 127-го, східні амбразури цих споруд все ще були дієздатними до опору.
зліва, ото все мною копане (фото 3), - вперед (і лівіше) Фото 1 - посередині за гребенем - моя дача... зліва дорога - я так їду (їздив) Янковичі - правІше... З.ЬІ. ...ззаду - до Лісників - цікавіше, там була війна...
Пане Рост, ви так стверджуєте чи мені здається, що дугоподібна ямо-траншея попереду 128-го викопана особисто вами в 70-ті за допомогою іржавої саперки... чи шо? Ну і шо там на дні іржавіло 30 років... шо передали більшовики з 41-го своєму онукові... законспірованому досліднику невідомих сторінок історії киурівщини? А чи не ганяли вас либонь по Чернечому лісу, під час ваших досліджень грунту на глибину... нащадки славних органів НКВС-ОГПУ, щоб вперіщити вам полагаємий приз в... "три гуся" за настирність в слідопитстві? А нам колись, з тильних траншей на схід від 128-го, таваріщі частенько передавали з свого буремного часу... повні коробки кольорових металів по 250 штук. І про німецькі оптичні прилади... за допомогою яких вони мали змогу подивитися в супер якості за кілометр, а там... як раз комісар с"яв проти вітру та скільки розлетівшихся крапель льопануло йому на хромачі. На фото насадка... на фотоапарат спостерігача 1-ї лінії тих часів.
8-й БРО - в повній своїй красі та в подробицях на оперативній мапі штабу ПЗФ... це ще доводилось бачити на місцевості до середини 90-х.
...нЄ-нЄ-нЄ.... (...нЄ копАль) я доволі лінивий і копАв уже під прилад сигнАли, які мені СПОДОБАЛИСЬ... (...писав колись тут, стосУється обох споруд...) ...та не тільки Вам - одна карібочка - 270 шт (без двох пачок) "жовтоносих" Д-г.л. ...емальована каструля трассерів (пОвна, перевернута догори дригом), глИбоко... (часом, не Ваші ??) ...а часом немА ще два кубіка вниз (цієї карти) ??
Я так міркую, пане Рост, що вас цікавить не стан бойових дій південніше Києва, а більш... природний ландшафт тих років... для збору дарів природи в сучасності. На цьому шматку мапи штабу ПЗФ відображена лінія оборони фронту більшовиків на 29.7.41 р.. Пане Рост, я так зрозумів, що в згаданих місцях - від 127-го до 130-го каркаси більшовиків ви теж не знаходили? Як і у нас... тільки чорні та кольорові метали військового призначення на різних глибинах оборонних споруд... але саме "жирне" було на дні цих заглибин. Верховий збір різнометалля був занадто бідним, бо все цікаве місцеві пошукісти визбірали ще з післявоєння. Підлистя Чернечого лісу - це вам не Голосіївський ліс з його колишньою навалою різнометалля та різноманітністю форм відлуння війни.
... а часом немА ще два кубіка вниз (цієї карти) ?? Пане Рост, я так міркую, що ваша таємна мрія стосувалась саме цих "кубіків", але на цьому шматку мапи їх в загальній кількості аж 70... "кубіків"!!!!
...там мав бути невеличкий ставочок, в кінці яру... Нема ні яру, ні ставка... В яру - були залишки позиції нім. 105-мм ЛеФеХа.16/18 (наврЯд чи це 43-й рік)
Cвіжина... внутрішній вигляд німецької траншеї, у підписі фото - 18.8.41, але це десь на полях... ближче до Голосухи... добрячий суглинок, як в печерах Церківщини. У ціх "припічках" ще до цих часів... спочивають численні "скарби". Колись в районі бувшого хутору Червоний Шинок (нині теріторія ВДНГ) гамселили шухлями більшовицький бліндаж... по схожих глиняних східцях спутились глибше 2-х метрів, а там... "фєруму" було стільки... та всякої всячини, але більше всього здивувала заслана соломою тих часів долівка, а в припічку випадково видовбали солдацький казанок з купою... всередині перемішаних кісточок від вишень, абрикос чи слив. А перед цим поряд, в сусідньому стоячому окопчику, виявився, але не нами, каркас більшовика-азіята, чи-то туркмена, чи-то казаха... у якого на місці жолудка знаходилась купа... таких самих кісточок. Видно "самаркандович" був дуже голодний і тому жер все попадя... разом з кісточками. Глина дуже добре консервує різні залишки... той бліндаж рили печерним методом, а знайшли його зовсім випадково... мідними дротиками - коли вперше застосували спосіб біолокації.
