очень мало информации, наличная - противоречивая. все-таки 4220 кг золота и 500 с чем-то кг. драгоценностей. должны всю киевскую область трижды перерыть!!! ...и молчок....
добрый день! Читал и вот эта информация подвигла задать свой вопрос. Живу в районе м. супоевки и м. березанки. рассказы аборигенов и близко не соответствуют байкам " зеркало недели" и прочей ахинее.особенно в 1944 г. немцам было не бомбардировок Киева и до сына хрущева и т.п. буквально врера встречался с жительницей м. березанки.жителей уже задолбали ходоки с ездоками с мд наперес.
да ладно https://reibert.info/threads/zanimatelnaja-sejfologija.279434/ один просраный нашли, херня, ещё два осталось
Добрый вечер! извиняюсь, но...Управляющий киевской городской конторы госбанка на 22.06. 1941 г был герасим васильевич дидык, ставший со временем замом полевой конторы госбанка ссср./ по памяти/. создал приказ №1 23.06. 41 г. о создании полевой конторы № 132, в состав которой входили 4 полевых отделения госбанка и 44 полевых касы, из которых в окружении погибло 40...с людьми, техникой, вооружением. Значит, уважаемый Швед, вы нашли один сейф, в борисполе пишут еще один видели и на мосту к пидваркам / был во время войны в районе конторы рыбхоза/. разбили авто с деньгами -летали бумажки по воздуху несколько дней. Так что судьба 4-х отделений и 37 касс неизвестна. и каждый уважающий себя археолог белый или черный постарается установить их судьбу. для здоровых мужиков это дело чести!!! Кстати, постановление совнаркома ссср от 17.06. 1939 г. " о реорганизации фельдъегерской службы нквд ссср и создание службы инкассации с передачей в эту службу людей, фондов, техники, вооружения и заключения договоров по современному говоря с субъектами предпренимательской деятельности ша их полное обслуживание, вывоз, завоз, сопровождение налички и т. п. Так что в 41 г. это была уже обыкновенная инкасация и где бумагомаратели увидели там штрафников...молчу - на совести этих писак. и наконец, управляющий никакой не еврей с любовницей артисткой, а наш брат украинец с фамилией и имям уж никак не еврескими -герасим дидык. С уважением.
тю. читайте выше - осталось два. сами же пишите - было 4 отделения госбанка, значит 4 огромных сейфа. полевая каса то херня. только вот какая подстава - в о.г. там были облигации на выплату золотом и госсзайм для офицеров, читайте внимательнее - "бумажки летали два дня" да, милые миллионы. но не бабло. не золото. а 4.5 тонны золота и брулиантов в бумаге. пшик. один(непонятно какой в списке) в леске в 500-700м севернее от дороги на восток нашли мы, один(первый) разбит в Борисполе, вас ждут ещё как минимум 2! закапывали их неглубоко, сигнал от них хороший, местом не поделюсь, самому нужно, может ещё чего вылезет, ну а вы дерзайте?
Можливо, це відповідь про походження легенди. Доводилося читати, що 4,5 тонни золота у Київському відділенні Держбанку просто не було, не було необхідності їх там тримати. Там могли бути цінні папери на таку кількість золота, які і вивозили в сейфах, та частину яких відшукано. Потім намагалися відшукати, і те, що золото "паперове" забулося, а про 4,5 тонни золота лишилося. Хоча, безумовно, якась кількість золота у банку мала бути.
Добрий день! Щодо паперових грошей, візьмемо по аналогії Київське відділення нбу по м. києву і київській обл., знаходиться десь на подолі, щонайбільше може реалізувати разом з відділеннями комбанків набори монет для нумізматів та разом з правексом іже йому подібними продавати фізособам золоті злитки по грамах, а НБУ акумулює золотовалютні резерви держави і знаходиться, зрозуміло, на вул. Банковій того ж києва. Так про яку контору " в современном измерении" йде мова -про нбу по м. києву і київській обл. на подолі чи нбу на банковій чи одне з польових відділень - тільки через ніжинське відділення видали понад 100 мільйонів рублів ? і ще одне!- лубни , здається прилуки німці захопили 14 вересня, на п"ть днів раніше ніж здали київ, тобто ні керівництво союзу, ні україни - ці " красные конники" не розуміли швидкостей сучасної війни, це вам не гудеріан.Подумаєш, майже за триста км.кільце оточення замкнули, тому й не чухались до останього, а як схопились - стало пізно. Тому і творилося пекло з "котлами" бориспільський, борщівський, баришіввський, яготинський і т.д. Просто потрібно віддати шану цим людям, які згоріли у вогні "котлів" і ждуть що їх знайдуть і віддадуть останню шану. Добрый день! я темный и несведущ в делах копателей да так оно и есть - случайно попал на тему и - зацепило непонятками и чем больше вникаю, тем больше этих непоняток. уже нашел тему, где открытым текстом говорят, что при поисках этого загадочного золота, шифруются по серйозному, прослышав про новый и - " точнейший, в очередной раз, адрес нахождения золота", народ с мощнейшими металлоискателями и землеройной техникой наперегон мчит застолбить право первого на вскрытие сокровищ и перерывают землю, что курской дуге и не снилось, а в прессе - молчок Вот это и настораживает - раз молчат, то роют и роют - некогда в прессе выступать и зря языком трепать, с государством шутки плохи, особенно с нашим. логика с этим золотом навыворот. згуровку немцы заняли 15 сентября, а 1 октября между кулябовкой и то й же м. березанкой в запеклому бою гибнет рота нквд под руководством ст . лейтенанда акимова. ну и на десерт!!! анонс фильма " тайна золота кирпоноса", вот он "....достоверно известно лишь то, что 4200 кг золота в слитках 999- й пробы, более полтонны драгоценных камней и более полторы тонны ювелирных изделий вывезли из подвалов госбанка ссср и в сопровождении сотрудников нквд повезли в штаб кирпоноса, возглавлявшего оборону киева... до харькова оно не доехало... и это 16 серий по 45 минут каждая. И что интересно в фильме снимались всякого цвета археологи, рассказывая о романтике, быте, трудностях и опасностях занятий своих коллег ... и снова - молчок! играет психология - в первую очередь вывывает интерес то, о чем усердно умалчивают. и о фильме ни одного отзыва не нашел, такой любопытный народ эти искатели, а в этом случае полностью безрасличны.Что вы думаете об этом, ватсон?
Вітаю. Легендам потрібно вірити. У кожній брехні є доля правди. Удачі. От тільки думаю, знайшов, а що далі? Взнають - уб"ють!
добрий день! от всіма фібрами душі відчуваю - не все розповідають, враження, наче свідомо збивають інтерес до теми, аж тисне якась недомовленість.от поясніть, чому ні слова про "яготинський котел вересня 1941 р! скрізь копали - ледь під білим домом шурфи не били, в райони яготина зі згурівкою ніхто з копарів і не завітав.яготин зі згурівкою німці вже 15.09. зайняли, а " сражение за березань.24, 25.09 41 р.карти і історії німецькі" поясніть цей вакуум в 10 днів між березанню і яготином, відстань 20 км.населених пунктів між ними немає, побачили німців, тікайте назад через м. супоївку. лехнівку в березань, її східна околиця до 25.09. ще наша.а не в цьому причина як всієї радянської історіографії, певно через яготин вирвався штаб 37-ї армії з генералом власовим на чолі, через яготин її рештки відступали, і що переправу через супій мостили теж у мемуарах згадується, це ще один із варіантів шляху "золота київського держбанку" так біля жуківського цегельного заводу, якраз на розвилці шляху від м. супоївки до м. березанки, порито кратерами наче на місяці. якби хто поцікавився у довгожителів м. березанки і супоївки з протилежного берегу супою як воно було в 41 р., то узнали, що одні ї другі спокійно роками через супій ходили одне до одного в гості,бувало й возами їздили, а літо 41 р. було засушливе.один факт показовий - на базарах яготина ї згурівки ще в 70 роки масово продавались ялові чоботи длч комскладу, і як один з каналів поставок на чорний ринок зброї років війни.поспілкувалися б - багато дечого взнали . хоча не вірю, що ніхто раніше не цікавився. в одному яготинському парку сотні захоронень ще з 20 років, коли комісари заможних містян в парку і зарили. треба грунтовно. по науковому підійти до теми.
Чисто из интереса-Вы ждете победных реляций и восторженных тем тут,на Виолити,в Одноглазниках"Камераден,я надыбал 4 тонны золота"!!!! Если-да,это смешно..... А по сути-не переживайте,кому надо-те ищут,потихоньку и без огласки.Переключайтесь лучше на "Тигры"-их больше попадается.
добрий вечір! спасибі, що відповіли. нічого я не жду, просто хочу звернути увагу не байдужих на трагедію вересня 41 р. що сталася на яготинщині, всі навколишні райони: бориспіль, баришівка, березань, оржиця більш- менш повно висвітлюються і в даний час, а по яготину мовчок. от і хочу підняти тему - чи не пов"язано це мовчання з іменем власова.. не найду інформації, де він зі штабом з 5.09. перебував, як воював, як виходив з оточення.мовчання, мовчання, мовчання...аж до виходу з оточення в районі курська.і між іншим - найбільше оточення всіх часів і народів, ні слова про те як "протопав" пів україни - і за все це орден леніна. Вас це не насторожує, а мене так, щось тут закопане.от і хотілося б прозібратися.
Номер проекта #A001 Название проекта : Тайна золота Кирпоноса Жанр: военный, приключения, детектив Формат: горизонтальный сериал16 (8+8) х 45 мин. Страна: Украина Страны для ко-продукции: Весь мир Синопсис: Много загадок таит период захвата Киева гитлеровцами. Время страха и неразберихи оставило больше вопросов, чем есть ответов на них. Не сохранились и многие архивные документы. Но несмотря на это, некоторые истории передаются из поколения в поколение. Например, история об исчезнувших во время эвакуации гетманских сокровищах. Достоверно известно лишь то, что 4200 кг золота в слитках 999 пробы и золотых изделий, а также более 500 кг драгоценных камней и полторы тонны ювелирных изделий, вывезли из подвалов Госбанка СССР в сопровождении сотрудников НКВД и повезли в штаб генерала Кирпоноса, возглавлявшего оборону Киева. В Харьков они не доехали. До сегодняшнего дня десятки поисковых команд занимаются поиском пропавшего золота. Поиски порой рискованны и опасны. Эта история до сих пор относится к загадкам Второй мировой. Проект покажет будни поисковиков, где встречается героическое и рутинное, мистическое и естественное, веселое и грустное, смешное и трагическое. Степень готовности проекта: Предпродакшн
- Приходилось читать, что за такой раритет зарубежные коллекционеры могут заплатить миллион долларов. — Миллион — стоимость танка «Тигр». Цена может быть даже большей. Дело в том, что бронетехники в полях и лесах уже давно нет, ее можно найти на дне реки, озера, в болоте. Подъем многотонных боевых машин — сложная инженерная операция, зачастую требующая больших затрат. Прежде всего нужно провести геологическую разведку. Пригласить специалистов, вооруженных профессиональным сканером, стоимость которого превышает сто тысяч долларов. Подобных приборов в Украине всего два. Полученные с их помощью данные позволяют принять решение, стоит ли вообще браться за подъем. Ведь бывают практически безнадежные случаи. Скажем, в одном из сел стар и млад знает место, где в 1943 году утонул немецкий танк Т-IV. Немцы ехали с гулянки и угодили в так называемое окно — бездонную яму на болоте, из которой что-либо вытащить уже невозможно. «ФАКТЫ» подробно рассказывали, как минувшей осенью в Житомирской области одна фирма пыталась поднять танк и уничтожила участок асфальтированной дороги. Жители более десятка сел были вынуждены ездить другой дорогой. Думаю, если бы фирма знала, с какими трудностями предстоит столкнуться, отказалась бы от своей затеи. Кстати, на полях сражений Второй мировой мы то и дело сталкиваемся с мародерами, охотящимися за наградами и амуницией. «Ставку Гиммлера в Житомирской области до сих пор найти не удалось» - Какова стоимость редких орденов и медалей? — Высокая. Конкретные цифры не хочу называть, чтобы еще более не распалять аппетиты черных археологов, — отвечает Олег Корнеев. — Особенно ценятся довоенные ордена Красного Знамени, Ленина, Красной Звезды. То и дело приходится сталкиваться с мародерами в местах, где проходила знаменитая Корсунь-Шевченковская операция. Там в кольцо окружения попала крупная группировка немцев, в том числе дивизии СС «Викинг» и «Саксония». Кстати, у нас многие считают, что войска СС — это только каратели, сжигавшие деревни. Но это прежде всего гвардия, отлично подготовленные части. А зверства творили эрзац-команды СС — тыловые подразделения. Так вот, в Корсунь- Шевченковском котле оказалось немало солдат и офицеров, участвовавших в войне с Францией, Польшей, Грецией, Югославией и Чехословакией, которая сдалась без боя. Черных археологов интересуют награды немецкой армии за эти воинские кампании. (Стоимость таких орденов и медалей исчисляется сотнями долларов. — Авт. ) Нередко они работают легально: регистрируют предприятия, в уставах которых помимо прочего вписывают пункт «охрана исторического наследия». Это лазейка, позволяющая открыто заниматься раскопками. Для них поисковая работа — это бизнес. - А для вас? — Страсть. Поймите, что многие из моих ребят пришли в поисковые отряды еще в советские годы, будучи подростками. Отрываем от своих семей деньги, чтобы организовать экспедиции. Хорошо еще, что помогают меценаты, такие как Роман Солодкий, финансирующий программу «Наследники победителей». - Вы искали исчезнувшее золото, которое в 1941 году НКВД пыталось эвакуировать из Киева? — Эта история до сих пор относится к загадкам Второй мировой. Золото из Госбанка погрузили на грузовик и в сопровождении сотрудников НКВД повезли в штаб генерала Кирпоноса, возглавлявшего оборону Киева. Чтобы богатство не досталось врагу, его в конце концов пришлось зарыть где-то на Полтавщине. Интригующих тайн предостаточно. Например, до сих пор не найдена ставка одного из лидеров фашистской Германии Гиммлера. О ней известно, в частности, из показаний коменданта оккупированного Киева, которого удалось взять в плен. Комендант был в этом бункере. Для его строительства в Житомирской области гитлеровцы привлекли тысячи пленных красноармейцев, которых расстреляли после завершения работ. Бункер расположен под землей. Исследователи не один десяток лет пытаются разыскать логово Гиммлера, но пока их усилия остаются тщетными. И это несмотря на то, что на виду находятся воздухозаборники. Найти по ним подземные помещения не удается, видимо, потому что ставка проектировалась по принципу метро — с системой тоннелей.
Легенда про золотий запас Радянської України Віктор Тригуб | 29.01.2011 23:54 4200 кілограм золота у злитках 999 проби та золотих виробів, а також більше 500 кг дорогоцінних каменів і півтори тони ювелірки, вивезли з підвалів Державного банку УРСР на вулиці Інститутській. До Харкова вони не доїхали. У різних джерелах фігурують назви кількох населених пунктів – Яготин, Березань, Борщів, Бровари... Тема суперскарбів завжди хвилює людей із традиційним достатком. Настав час знову повернутися до історії евакуації державних установ столиці Радянської України – Києва у 1941 році. Чуток, версій, розповідей ветеранів про той період накопичилося чимало. Документів практично нема. Отож, знову будемо переказувати легенду, очікуючи якихось підтверджень чи спростувань. Я вже зрозумів, що приречений писати про скарби! І не про відро золота, чи глечик срібних монет – про тонни! Ці оповідки ідеально вписуються в розслідування у містичній сірій зоні історії, які так подобаються читачам... ...Напад гітлерівської Німеччини виявився для Сталіна абсолютною несподіванкою. Адже, СРСР сам збирався напасти на Німеччину десь влітку 1942 року. Тут варто погодитися з відомим дослідником В.Суворовим – Червона Армія не мала детальних карт власної території – натомість було виготовлено безліч карт Польщі, Німеччини, інших країн Європи. Німці захопили кілька вагонів з російсько-німецькими словниками. Армія, склади були переміщені впритул до західних кордонів. Оборонні споруди перестали будувати, законсервували, гарнізони і зброю зняли... Готувалися до наступальної війни на території ворога. Чого не міг не розуміти Гітлер, який просто здійснив превентивний удар. І якби не гігантська територія СРСР, не люті морози, ще невідомо, яка держава могла тут бути, і чи білоруси, росіяни, українці на цей момент ще існували б як нації... Добре, що нацисти програли. Хоча, світ розвивається по спіралі. І дуже може бути, все повториться в якихось гротескових формах... А влітку 1941 року, війська Вермахту стрімко наступали. Легко оточували і брали в полон цілі деморалізовані армії. Командування в Москві і в округах не розуміло, що відбувається. Лінії фронту, як такої не існувало. Спостерігалася панічна втеча. За два місяці війна докотилася до Києва. Сталінські генерали намагалися організувати оборону на базі Київського укріпрайону. Закріпитися на лівому березі Дніпра. КиУР встигли розбудувати і оснастити. Дві сотні ДОТів, Дзотів, артилерійських позицій, бункерів могли надовго зупинити ворога. Але, Київ вже був приречений – фашисти форсували Дніпро, відрізаючи шляхи відходу. А Ставка зволікала з наказом про відступ. Пізніше, у котлі загинули і потрапили в полон сотні тисяч бійців. В оточенні опинився і був вбитий генерал-полковник Кирпонос з усім штабом... Це була одна з найбільших трагедій тієї війни. Свого часу, ще коли я вів тему Фонду пошуку у молодіжній газеті "Комсомольское знамя", ми часто їздили на розкопки, у тому числі в район Борщіва. Пошуківці часто приносили до редакції різноманітні знахідки. Колись, десь за Броварами, відкопали сейфи, і цілісіньку дивізійну друкарню! І зверстаний в металі номер газети! Ми навіть надрукували фото якихось молодих лейтенантів... Директор Музею слідопитів при журналі "Музеї України" Володимир Даниленко, згадує, що колись, на одному із заводів на Подолі, працював з колишнім енкаведистом, якому, у вересні 1941 року, наказали супроводжувати автоколону з певними цінностями з Печерська. В районі Борщіва вони наткнулися на німців. Відступили в бік Броварів. Якісь наглухо забиті ящики вони нашводкоруч скинули у болото. Машини кинули. Довго пробивалися до своїх, а в результаті, потрапили в полон. Зрозуміло, його кар'єра після того закінчилася. Згадати, де саме вони затопили ящики не зміг. Казав, у тій ситуації, ніяке золото не має ніякої цінності – головне вижити... Між Броварами і Борщівом... "Точні" координати... Та і ще болото... Достеменно відомо лише те, що 4200 кілограм золота у злитках 999 проби та золотих виробів, а також більше 500 кг дорогоцінних каменів і півтори тони ювелірки, вивезли з підвалів Державного банку УРСР на вулиці Інститутській. До Харкова вони не доїхали. У різних джерелах фігурують назви кількох населених пунктів – Яготин, Березань, Борщів, Бровари... Ймовірно, стокілограмові металеві ящики-сейфи закопали. Хоча, враховуючи хаос і паніку оточення, швидше за все, їх втопили в якомусь з чисельних болот, озер чи річок... Копати не було часу. Публікації про міфічних штрафників, які рили ями, не витримують критики. Штрафників там не могло бути! Ніколи елітний підрозділ НКВС не став би залучати до виконання такої секретної операції ворогів народу. Та і ще їх розстрілювати у той момент, коли на рахунку кожний солдат! Враховуючи нездорову активність різноманітних пошукових загонів у тому районі, версія має право на життя. Німці теж пробували організовувати пошуки цінностей під Києвом. Фігурує фанатичний збирач витворів мистецтва маршал Герінг та не менш завзятий колекціонер Еріх Кох. Що вони знайшли, куди вивезли – практично не відомо. Але, знову згадуються зловісні ставки і Герінга під Калинівкою, і гітлерівський Вервольф під Вінницею... Достеменно відомо, що у 1943 році, спецгрупи СМЕРШ проводили масштабне розслідування шляху документів і цінностей, зниклих у 1941... Спеціально у концтаборах, армії знаходили учасників тих подій, знімали свідчення, записували навіть чутки. Знайшли могилу генерала Кирпоноса, певні штабні документи, заховані вцілілими офіцерами. Як нам вдалося дізнатися, ніяких масштабних знахідок золота не було. Хоча, ця тема ще чекає свого продовження. Архіви спецслужб збереглися. І є люди, які мали до них доступ... Непомітно знайти і реалізувати, тим більше вивезти за кордон, таку купу золота неможливо! Хоча, якщо діяли профі-пенсіонери спецслужб... Чесно кажучи, ми вже не дивуємося нічому. У телефонному режимі говорили з досвідченими людьми. Всі впевнені, що золотий запас УРСР не потрапив німцям. І може бути, десь так і лежить у якомусь лісовому болоті, очікуючи свого часу... А ми плавно переходимо до таємниці зникнення діамантового і золотого запасу СРСР, відомого як "Золото КПСС". Щойно розповіли. Що то були за рейси транспортної авіації до Швейцарії? І що було у загадкових ящиках, вивезених в останні дні Радянського Союзу з якогось підмосковного військового аеродрому? Кажуть, існують фотографії... Прізвища дуже відомі... В останні місяці Третього Рейху, нацисти здійснили легендарну операцію "Захід сонця" – сховали гігантські цінності для майбутніх поколінь, аби відродити фашизм у майбутньому. Як називалася операція Політбюро ЦК КПРС і КДБ СРСР? Куди зник золотий запас супердержави? І чи не ті хлопці нині призначають олігархів? Але, хто ж нам скаже – Сіра зона. Золотий дзвін і діамантовий блиск... Лунке мовчання. У цьому випадку нам не залишиться навіть фотографій... Віктор Тригуб, Президент Музею слідопитів, редактор журналу "Музеї України"
