В товариша таке було в 14-му році. Поцілили в голову гумовою кулею на Грушевського, далі ледве не згорів в будинку Профсоюзів в Києві, потім петляв під час розстрілів. Ні їсти не міг, ні спати, хвилювання, думки навязливі, серцебиття. Цицькі не цікавили взагалі. А мав їх тоді 4 штуки, тих цицьок, стюардеси - порнографія, а не життя. Хтось з вас мав стюардесу в формі прямо на робочому місці ? Але ж нерви постійно диктували час - пів шостого вечора. Довгенько оклигував, з пів року. А ви кажете......
Иван Карпович......, а може все набагато простіше, непотрібно неякої бабці........, треба просто переховати кулемет....
Знущаєтесь, чи що ? Де там написано, що людина не працювала ? Доповідаю рапортом в усній формі - на час протестів 2014 року були випадки, що керівництво відпускало працівників допомогти творити історію.
Хотите выкрутиться и сказать что это старение материалов , врач ? Тут на лицо горячка, в банку кипяток
Докази будуть? Звідки у вас така інформація? ПиСи: рабів до раю не пускають, а вільній людині на заборони попів насрати.
В АТО в мене ніяких побоювань і думок дурних не було все було гут, а ось як прийшов додому в 2015р і началося щось з головою твориця не те, в госпіталь не лягав нічого не проходив. Чогось мені взбрело що треба піти здати кров для госпіталя для поранених. Скажу чесно як взяли 450 г крові все стало в голові на місце, дурні мислі пропали і так тільки три місяця проходе зразу іду і здаю кров і все нормально. Але в 2019 році осінню сказали щоби уже не приходив здавати кров, бо час мій уже пройшов по віку. Пока нічого голова чиста, дурного нічого не думається.