Загиблі захисники України

..................................

 

...............................

 

Солдат 101 бригади ГШ ЗСУ Ярослава Никоненко. Від рук ворожого снайпера. Ярослава займалася волонтерством, а після того, як її батько загинув на Донбасі, пішла до армії. В січні 2015 року загинув її 52-річний тато, тепер і вона. Світла пам'ять. Трагедію родини важко уявити. Божої підтримки...

 

Блін,та шож це коїться таке?!?! Немає слів...
Знав особисто,але не близько,зустрічалися по дорозі на Схід...Вічна пам'ять...
..........R.I.P..........

 

............

 

....................

 

........................

 

Пам'ятаємо-помстимось!

 

..........................................

 

................................

 

Вчера, 15 октября утром, в районе города Авдеевка Донецкой области, от пули снайпера наемников РФ погиб Юрий Владимирович Громович, 1983 года рождения, житель города Харьков, солдат, военнослужащий 92-й отдельной механизированной бригады.

 

.....................

 

.........................................

 

......................................

 

..............................................................

 

Работал с Юрием на одном предприятии, шкафчики в раздевалке рядом были...

 

.........................

 

Камради, пробачте що повторююсь...

Запам'ятаймо ці усміхнені, осяяні сонцем і любов'ю обличчя. Батько і донька. Сергій і Ярослава НИКОНЕНКИ. Так виглядають герої. Не на плакатах, а в реальному житті. Обидві ці людини віддали життя за Україну на війні з Роssією. Він — у 2015-му. Вона — вчора, 15 жовтня. Скільки життя, скільки світла знищила це окупантська наволоч — колись, і тепер.

Світла пам'ять вам Сергію і Ярославо! Низький додолу уклін.
Ніколи не забудьмо звідки ллється на наш нарід це зло.

Ми й онукам накажем про це не забуть,
Якщо самі поляжем, наступні прийдуть,
Станем сміло до бою за землю свою!
Ми не випустим зброї ні тут, ні в Раю!

 

+

З сумом повідомляємо про загибель нашого побратима.
Вчора, близько 21.00, під час обстрілу противником позицій наших захисників, отримав несумісне з життям поранення старший матрос КРИЛЬ Степан Валерійович.
Степан був родом із Луганщини ,мешканець Старобільського району з с.Байдівка. З 2015 року став на захист Батьківщини, вчора - він відійшов до війська небесного.
Спочивай з Богом брат-морпіх
Завжди з нами, завжди воїн, завжди побратим.
Пишуть побратими...
Наш Стьопа.. Сирота, якого ми всі називали Синочком.. Готувався до весілля.. А вчора його не стало.. Клятий ворожий снайпер вбив захисника України пiд час тишi...
Поховання відбудеться на військовому похованні Старобільського району с.Чмирівки. Зачисник був сиротою в нього залишився син...

 

....................................................