Загиблі захисники України

...........................................

 

.........................................

 

Стало відоме ім’я бійця Збройних сил України, який загинув унаслідок бойових дій у четвер, 12 квітня.
У районі селища Піски під Донецьком від кулі снайпера загинув 31-річний військовослужбовець 34-го окремого мотопіхотного батальйону Денис Начосний, мешканець міста Генічеськ Херсонської області.
Денис народився 2 вересня 1986 року.
Був призваний до армії за мобілізацією, потім перейшов на контрактну службу в 34 омпб 57-ї бригади ЗСУ, який раніше дислокувався на території Генічеського району.
Із 2015 року Начосний перебував у зоні АТО, пройшов Піски та Авдіївку.
Виконував обов’язки командира взводу.
Лише 8 квітня в Дениса закінчилася відпустка, яку він проводив у рідному Генічеську. Через чотири дні після повернення на Донеччину він загинув.
У нього залишилися дружина, донька й батьки.

 

R.I.P................

 

.......................................

 

Пом'янімо усіх загиблих братів і воїнів,хто поклав свої життя за Україну ...

 

..............................................................

 

КОЛИ МИ СВЯТИЛИ ПАСКУ, ВОЛОДЯ ЗАГИНУВ.. САМ ОДИН, У ПОЛІ, ВІН СТІКАВ КРОВ’Ю.. ЦІЛИЙ ТИЖДЕНЬ ТЕРОРИСТИ НЕ ВІДДАВАЛИ ТІЛО СЛАВНОГО КОМАНДИРА.. І ОТ НАРЕШТІ ВОЛОДЯ ПОЇДЕ ДОДОМУ..
ВІЙНА КВІТЕНЬ 15, 2018


https://forum.durdom.club/posting.php?mode=edit&f=4&p=17278
Комвзвода Володимир Майборода «Май» загинув на Великдень, віддавши життя за друзів своїх. Кілька днів побратими шукали його; рідні і друзі молилися, сподіваючись побачити живим – і тільки сьогодні в цій трагедії була поставлена остання крапка.
Близько 14.00 на КПВВ «Мар’їнка» представики СІМІК передали побратимам тіло їх командира, 50-річного прапорщика ЗСУ Володимира Майбороди. який загинув у день найбільшого християнського свята, перешкодивши ворогу зробити чергову провокацію.
Володимир прийшов захищати Україну з початком війни. Мужній і відважний, він немов магніт притягував до себе таких же відчайдух, разом з якими завжди прикривав найнебезпечніші напрямки, виконував найбільш небезпечні і відповідальні задачі. Авдіївська промка, шахта «Бутовка», «Орел» – це дуже неповний перелік небезпечних позицій, де взвод Мая самовіддано виконував поставлені перед ним задачі по захисту свого народу.
В неділю 8 квітня Май разом із своїми бійцями перебував у «секреті» на спостережнику поблизу Жованки-Зайцевого. Обачливісь була не зайвою: кілька днів поспіль на цій небезпечній ділянці фронта противник виявляв помітну активність: стягував сили, проводив аеророзвідку за допомогою БПЛА, здійснював провокації серед мирного населення окупованих територій. Напередодні спосерігачі помітили тут підозрілий рух, тож командир взводу вирішив особисто перевірити обстановку.
І він не помилився. Близько 16.00 неподалік себе «Май» помітив противника, який невеликою групою в 4-5 осіб намагався обійти українських військових і застукати їх зненацька в святковий день. Володимир миттєво прийняв єдино можливе рішення: розділитися і атакувати нечисленного ворога з двох боків, посіявши паніку, і знищити наявними вогневими засобами. Двох своїх бійців він відправив в один бік, а сам як найбільш досвідчений вирушив в інший.
І все би вдалося, але… Підступна міна раптово обірвала життя відважного воїна. Пролунало два вибухи; сполохані вороги кинулися втікати. Кілька автоматних черг їм услід від побратимів Мая одразу поклали на землю двох нападників, іншим вдалося втекти. За даними, озвученими противником, в результаті короткого бою втрати ворога склали 2-200 та 3-300.
Але Май не повернувся… До темряви побратими шукали свого командира, ризикуючи собою, оглядали балочки мало не під носом у ворога. Не знайшли… Наступного дня вирушили знов; напоролися на засаду, прийняли бій і змушені були відступити. Весь тиждень бійці взводу Мая та всієї бригади, родичі і волонтери перебували в страшному напруженні, все ще сподіваючись, що командир живий, можливо, поранений чи в полоні. Тож поки одні не припиняли пошуків, інші наполегливо сканували всі перемовини противника в надії отримати хоч якусь інформацію про мужнього воїна.
І лиш 13 квітня противник виклав в інтернет інформацію про те, що бойовики знайшли в степу коло своїх позицій тіло славного сина України… Згідно з озвученими ним даними, комвзвода підірвався на протипіхотній міні – але, навіть стікаючи кров’ю, досвідчений розвідник зумів відповзти від місця вибуху, замаскувавши свій слід так, що ворог не зміг його знайти. На жаль, не змогли його знайти і побратими… Внаслідок отриманої під час вибуху контузії він, вірогідно, втратив орієнтацію і відповзав в протилежному від своїх окопів напрямку, що теж дуже ускладнило пошуки. Якби там не було – як в житті, так і в смерті командир взвода показав себе мужнім воїном, сильним, відважним, досвідченим, з величезною жагою до життя…
Кілька днів тривали перемовини і лиш сьогодні нарешті вдалося отримати від бойовиків тіло славного командира. До речі, дякуємо всім, хто мав витримку і мовчав в інтернеті про трагедію – це дало можливість швидко і успішно завершити перемовини з бойовиками і отримати тіло Героя без ускладнень. Після проведення судмедекспертизи комвзвода Володимира Майбороду буде поховано на батьківщині (про час і дату повідомимо додатково).
Світла пам’ять тобі, побратиме! Серце крається від болю: яких синів втрачає Україна! Цвіт нації забирає клята московська орда, що напала на нашу землю і знищує наш народ.
Спочивай з миром, друже – за тебе є кому помститися. Твоя смерть не буде марною: кожна крапля твоєї крові впаде на голови ворогів, кожна куля твоїх побратимів забиратиме життя у московських вбивць. Кров за кров, смерть за смерть!
У Героя залишились самотніми дружина і донька, які тепер дуже потребуватимуть уваги і допомоги небайдужих людей. Підтримайте їх, зробіть це заради того, хто віддав життя за ваш мир і спокій.
:ukraine2: :ukraine2: :ukraine2: :ukraine2: :ukraine2: :ukraine2: :ukraine2: :ukraine2: :ukraine2: :ukraine2: :ukraine2:
З Маєм ми воювали в батальоні Донбас , згодом і в 72 бригаді .... Він загинув як герой ....
В Києві в залізничному вокзалі в кімнаті для воїнів АТО висить прапор батальону Донбас ,на прапорі Володя написав ,,Знами Бог і кулемет ... Май ,,,
Його поховають сьогодні в рідному селі .... Хто з Київа вшануйте память Герою - покладіть квіти до прапора б. Донбас ....
Хай в Київі знають війна ще не закінчілась ....

 

.........................................

 

..........................................................

 

..............................................

 

................................

 

.......................................

 

R.I.P...................

 

С сержантом 57-й ОМПБр Максимом Черкуном, погибшим под Песками, простились в Кривом Роге.

19 апреля, в городе Кривой Рог состоялось прощание с сержантом 34-го батальона 57-й отдельной мотопехотной бригады ВСУ
Максимом Черкуном.
Погиб 16 апреля вечером в районе поселка Пески Ясиноватского района Донецкой области в результате осколочного ранения, полученного во время минометного обстрела наших позиций российскими наемниками.
Максим Черкун родился 26 апреля 1997 года в селе Кривбасс Криворожского района. Он учился в Криворожском колледже Национального Авиационного Университета. В рядах 34-го батальона находился с 2016 года.
У него остались родители, сестра и сын.

 

.............................................

 

......................................

 

R.I.P...........

 

В марте Украина потеряла 10 защитников
Младшему было всего 19