Ну що хлопці, Похизуюсь трохи )) Приїхав реактор холодного термоядерного синтезу, та частково його арматура ))) Наступного тижня поїду зварювати та різати плазмою )) Пс. Щоб не з'їхати дахом, поки обривав виноград, учора дивився різне. Особливо вразило виробництво ячмінного солоду. Оце поле для діяльності!
Виявляється після виходу пакету прокинулась половина села, та дуже нервувала. Бо лічені люди бачили що то був вихід. Отакої ))
Планую 2..3..4 одиниці обладнання, у певній мірі універсального, але оптимізованого під окрему задачу. Перший комплекс для отримання СС та ароматних рідин. Колона буде на другому.
доброго дня, GLUTASTAR виконує функцію, що після бродіння не проходять процеси, чи щось не правильно зрозумів
Ні. Glutastar запобігає активаціїї оксидази після подрібнення ягоди та до початку бродіння, коли мезга та сусло вже будуть захищені шаром диоксиду вуглецю. Після бродіння якщо треба законсервувати, то треба використовувати піросульфіт калію. Але я роблю вина натуральні, Sulfur free. В них є певні недоліки у порівнянні з сульфатованими. Але в мене є клієнти, які хочуть саме Sulfur free. Тож десь так.
В первый час войны когда Калибр прошел над крышей моего дома я спросонья подумал что миргородцы совсем рехнулись,а потом узнал что охранник и дежурный смены на газовой скважине что напротив меня в километре чуть заиками не стали когда ракета впритык прошла и полетела к моему дому и на аэродром.Дежурная смена приехала а у тех чуть волосы дыбом не стоят.
Тут справа у чому, я роблю дві одиниці обладнання докупи с хлопцем, що воює зараз. Креслення та загальна схема обладнання здебільшого його.
Я не бачів що саме, але щось прилітало на аеродром поруч. У повітрі на світанку 24.02 стояв рев реактивних двигунів літаків та кр. Над домом у березні двічі літав кацапський літак, його парами пусків відпрацьовувало ППО. Судячи з новин не збило, але більше не літав. У нас більше літало балістичне лайно. Було пару прильотів поруч, що ворушилрсь волосся на дупі. Пс. Підарусня 24.02 вразила кр частину комплексу С300 (( Вибух був пдець, горіли ПУ аж до вечора (( Яка ж все охоплююча радість ухопила, коли через декілька діб я побачів залишки батареї С300, які міняли дислокацію, та проїзджали поруч з прапором України ))
За останні 30 хвилин 8 подвійних пусків ППО. Такого не було з початку вторгнення. При тому місто не розносять. Пс 9й.... З ума зійти. Що кацапідари руйнують? 10, 11.... ((
Так пуски є, прильотів нема. Я телефонував у місто - там також чутно тільки визоди ППО. Прильотів не чутно. Може намагались збивати те лайно, що летіло транзітом, прутень його знає...
Спойлер Ранкова #зарісовка. #20. Можливо занадто емоційна і пафосна вийде. Але, крім адреналіну і куражу самого нашого наступу, є важливий момент та враження і від зустрічей з місцевим населенням - котрі по кілька місяців були хто просто без звязку, хто без світла/газу/води. І з сотнями їх історій, частину з котрих навіть уявляти не хочеться. Кілька епізодів, з позитиву, і за котрі ФБ не забанить. Епізод 1: Колупаюсь в течику, вишукую спальник і якісь консерви на вечерю - плануємо ночувати. Звідкись поряд істошний крик, від котрого чуть не дістаю інфаркт і луплюсь головою об кришу: - Галяяяяя!!!.. Галя! То наші! Наші прийшли! І у них інтернєт єсть! Із космосааа! Звоніть можна! По Вайберу! Як раньшеее!!.. Біжи сюдиии, дурааа.. Не брешуууу! На крик з-за парканів починають висовуватись голови (от як в мультфільмах, чесне слово), і підтягуватись пів села. З обнімашками, сльозами, соплями, кавунами і динями. - А шо, от так просто можна пазваніть? А ви от луччє паспорт у всіх спрашуйтє. І запісуйтє. А то вдруг ми маскалі чи лугандони. Ну, якщо корисні поради дають одразу - то точно вже наші... )) Епізод 2: Курю зранку, підтупцем прибігає жіночка з відром та здоровою сумкою обох руках. Захекано: - Добрий день! Хлопчики! А я вам борщику зварила і пиріжків з капустою. Беріть, поснідайте! Придивляюсь, і розумію, що вона абсолютно серйозно і не жартує - відро повне справжнього борщу. Здорова тітонька, отак з повними відрами бігати. - Та дякуємо, не потрібно, все маємо. Навіть з вами можемо поділитись. - Та беріть, то ж свіже домашнє, в пять утра встала, щоб тепле вам сутра було. Розумію, що відмазись не вийде. Та і не хочеться - свіжий гарячий борщ все ж, то вам не тушонка. Роблю останню спробу зберегти пристойність: - Та і принесли вже нам. І хліб, і кавунів, і... - От же каза драна!! А казала, що в магазін несе! От же я ій зараз! Ну, вже як в Люськи хліб взяли, то і борщик мій беріть, ну як же так... От же каза драна, апєрєділа.. Беру відро, відро!! борщу, обнімакаємось з жіночкою, дякую. Несу цінний хабар пацанам. Борщ - афігенський. Як дома. З свіжим, теплим ще хлібом і булочками з капустою. Всі щасливі. Епізод 3: Читаю новини. Помічаю, що до мене наближається жменя підлітків, дуже гопніковатого вигляду. Сутулі плечі, походка вразвалочку, бриті, в штанах абібасах - класичні такі. Спостерігаю. Підходять - один, самий високий: - Добрий день! - Добрий. - А мені вже два місяці, як 18 год було! Офігеваю, але ок, і не такі прелюдії чув: - Ну, вітаю.. - Так я і паспорт магу паказать! - А навіщо? Я ж не паспортний стіл, і не ЦНАП. Ти якусь печатку хочеш, чи що? - Я в армію хочу! Мне уже 18 год єсть! Я два місяці ждал. Придумав, як до вас добратся вже. А тут от і ви самі прийшли. Кому докумєнти здавать? Охрініваю. Звертаю увагу нарешті на те, що "група підтримки" тримає руках: рюкзак, спальник, якісь кульки. Доходить, що він на повному серйозі прийшов записуватись от прям тут в ЗСУ. А банда - на повному серйозі прийшла його проводжати. Розгублююсь трохи.. Корєша інакше розцінюють паузу: - Беріть. Олєг крутий! У нього отчим в тюрмі дажє сідєл. І Наташку ці підари забрали, вони з Алєгом паженіцца мали, і до сіх пор не знаємо де вона.. Беріть, не апазоріт. І Таврію мою віджали, гандони! Охрініваю повторно.. Епізод 4: Вечір, стаємо, розгортаємо звязок. Майже одразу вхідний виклик на вайбер, котрим я практично не користуюсь. Дивлюсь на відверто симпатичну аватарку - білявка з гарною посмішкою. Ну ок, симпатичні білявки це ж дуже добре?) Беру трубку. Звідти несподівано злим жіночим голосом: - Це хто???!!! Шо нада? Дивуюсь, звісно, але і не таке чули: - Ну, жіночко, це ж ви мені дзвоните. І ви ж мене питаєтесь куда ж ви дзвоните?) - Яка я вам жіночка??!!! (а на аватарці справді дівчинка 20-25 років). То ви мені дзвоните!! - Єммм.... (аж в ступор вігнала) - В мене три пропущених від вас! Вчора! Що хотіли?? Панічно згадую, де і кому я міг дзвонити вчора. Ще і по вайберу. Блискає спогад в голові: - Слухайте, а ви часом не Аліна? - Аліна... - О! Тоді згадав. Батько ваш вчора підходив, просив подзвонити, але ви не брали тру... - СКАТІНА!!! Тварь!! Мудак!! Шо?? Дєнег апять за інформацію?? Шоб ти здох, зек херов!! І своїм скажи.. Охрініваю: - СТОП! Аліна, стопе!! Ану заспокойся! Я - офіцер. Десантно-штурмових. Військ. Збройних. Сил. України! ... Тиша... Майже пошепки: - Що, правда?... - Угу. Він вчора піходив, попросив подзвонити, казав в тебе вчора день народження, привіта.. - Іііііііуууууу.... Моментально з трубки сльози, плач і істерика. Повірила.. Кілька хвилин пробую заспокоїти. Вдається. - А де він?.. Згадую, що вчора ночував в Бугаївці. - Бугаївка? А де це?... Це ж там, де тьотя Лена живе???!!! Да??.. - Ємм... - ЮРААА!!! Вдівайся!!! Поїхали!! Папа!! ЗСУ папу нашлі! Їдемо до тьоті Лєни! Він там! Там вже звільнили! ЗСУ дзвонили про папу! - Тільки їдте через... Куда там. Про мене і про телефон вже і забули... Ох же ж і нескучно, певно, цьому Юрі жити з такою енергійною і шебушною Аліною)) Такі от пару епізодів... Навіть мене, сухаря флегматичного, пробиває інколи. На фото - черговий "мобільний переговорний пункт з інтєрнєтом із космоса"
Сам лично не пользовался. Не было нагоды. Но цена не большая. Можно попробовать. Может, ежели верить рекламе, поможет?
La Cross. 7 или 8 ящиків, втомився рахувати )) У порівнянні з минулорічною технологією зробив висновки та зміни.
