Хороший выход.Хорошие фото!Молодцы! От себя. Виктор,тебя в билгари,в зимних и,тем более, не равнинных условиях спасли резиновые протекторы.Были бы они на кожаном ходу( что нам прислали из Венгрии https://forum.ww2.ru/index.php?showtopic=677952, да +не подбитые-это было бы еще то путешествие. Я когда начинали тянуть у нас тему по венграм,сам двигался в сапогах, на кож ходу(РККА).Кому интересно,в этой теме фото найдет.Так это полная жопа-падения и деформация котелка закрепленного на сухарке.
Первый выход в Венгрии с меня их снимали.На ногах на каждом пальце по две мазоли,второй день я двигаться не мог и пропустил второй день еще неделю болело. У нас в клубе лояльно относятся к обуви думаю заметели по фото. На прошлой неделе дали реплику ботинок 35м не моих,после часа официальной версии как подстреляный ходил,все болело,все натерло.. После первого выхода в Венгрии пошел к сапожнику и заменил подошву с тех пор топаю сколько здоровье позволяет.
Здравствуйте! Приятно,когда христиане-католики поздравляют православных христиан с Рождеством Христовым!
Вітаю всіх шанувальників даної тематики з прийдешнім Різдвом! Літом,вже минулого року,надибав отакі цікаві дерева розмальовані,напевно багнетом. Звичайно біля мадярських окопів та бункерів.Венгерські солдати-художники? Що вони хотіли до нас донести цими малюнками,хто як думає? Чи просто малювали від нудьги?
Під першим можливе захоронення солдата. Пам'ятаю такі з прізвищами, іменами і датами теж біля позицій в лісі. На жаль, десь на початку 1980-х буки там зрубали ...
Приветствую! Фамилия Лакатош Янош(Иван). Насчет его чуств и рисунков к сожалению ничего не могу сказать.
Також так думав,що там похований зольдат.Був тоді на копі,все довкола оббадав,ніяких підозрілих взагалі сигналів небуло.Можливо його в тому місці було вбито,а поховано в іншому місці?А в знак пам*яті хтось викарбував той надпис?
Фронтова творчість. Людина потребує вираження своїх емоцій.Хтось майстрував запальнички,хтось малював на деревах. Добре було б якось зберегти ці написи для нащадків.
Спасибі,також так подумав.Там ще є викарбувано кілька слів і якась дата,але з роками сильно розмиті і нечитабельні.Є напис ML і 44-то точно рік,бо в нас події відбувалися в 1944 році,все збігається.
Вже збережено мною на фото та відео.І з вами поділився і ще хтось побачить та прочитає і в курсі справи будуть.Ті дерева ще покищо живі,ростуть.)
В 2013 було все готове - документи, дозволи і т.д. Людина яка цим займалася різко сильно захворіла... Вже й на Райберті її не бачу давно. А з теперішніми маю гіркий досвід - більше не хочеться проблем.
Посилання на їхній Ютуб канал,дуже цікаві історії та відео мають. https://www.youtube.com/channel/UC9XB-Onb-5cQzrCf1vInUKg Жилкін Ярослав Олександрович,він же sitv.
Ну логика определенно прослеживается.....однако неясно к чему именно крепился этот хлястик, выложенное Вами фото также увы не дает ответа на этот вопрос.
Гадаю все навіть дуже добре видно,наглядно. Хіба що Ви щось зовсім інше хочите побачити та почути,версій на цю тему більше небуде.
Питання до камрада zilkin чи можите допомогти із перекладом цього прощального листо до мами,венгерського зольдата?Дуже цікаво що ж він там писав? Бо ніяк невдається перевести через онлайн переводчика,виходить щось незовсім зрозуміле. (( „Drága Anyukám! Nagyon várt válaszlapotokat ma kaptam meg kezeimhez. Nagy sokára jött. Ne várjatok most már tőlem levelet és ti sem küldjetek. Az orosz itt valami nagyra készül, mi meg a végsőkig kitartunk. Erre esküdtünk meg. Küldtem haza november 14-én 105 pengőt, abból Ágikának vegyetek keszkenőt. Remélem, hogy Pista öcsém derekasan átveszi a helyemet a családban, neki a zsebórámat hagyom örökül. Neked Anyukám, csak az örökké élő szeretetemet és az utolsó mosolyomat tudom adni. Nagyon szeretlek! Istentelen hideg van. Itt ülök a géppuskám mellett és a kezem az üres csajkához fagy. Tudom, hogy mire ezt a lapot megkapod, addigra én már nem fázom és elmúlik az éhségem is. Itt halunk meg. Kérlek, hogy ne haragudj rám! Kezedet csókolja: Hű fiad, Jóska” 1943. I. 11. Oroszország. vitéz Bányai József géppuskás szakaszvezető, aki az Osztrogozsszkból való kitöréskor halt néhány nap múlva hősi halált. A szakasza parancsnokaként maradt utolsónak, hogy a bajtársait fedezze, életüket mentse.
Дорогая мама ! Сегодня получил от вас долгожданное письмо .Очень долго шло.Больше не ждите от меня писем и вы не шлите. Русские готовят что-то масштабное но мы выстоим чтобы это не было ведь мы дали присягу.14 ноября отослал домой 105 пенге,отдайте их моей сестре Агице.Надеюсь мой брат Иштван займет достойно мое место в семье,ему отдайте мои карманные часы. Тебе моя дорогая мама передаю мою вечную любовь и последнюю мою улыбку.Очень люблю тебя. Здесь очень холодно.Сижу возле пулемета рука почти примерзла к пустому котелку. Я знаю,уверен когда ты будешь читать эти строки я перестану мерзнуть и быть голодным. Мы здесь погибнем,прошу не злись на меня. Обнимаю тебя ,твой сын Йосиф. 1943.1.11.Россия. Bányai Йосиф командир пулеметного расчета пал смертью храбрых спустя несколько дней прикрывая отход своих товарищей из Острога.
