В ліс по гриби... чи щоб насмітити?

Ну тут не поспориш, всё правильно сказано, вкуснее сморчка (не сторчка, ни разу даже не пробовал) нет ничего но рядом рыжик или сырой или слегонца поджареный на сливочном масле ( пишу и давлюсь слюной), интересно попробовать зимний опёнок, но как то стрёмно

 

Отличные экземпляры.
В Карпатах, где хожу в турпоходы, сморчки не замечал. Приходится покупать на рынке.
Да, с маслицем мммм...

 

Мне изредка попадались на выгоревших участках поблизости танкового полигона, но - не такие шикарные. Мелкие (сморчок конический), и мало их было.
Рано, по весне собирал. Но - редко туда удавалось выбраться в такой период.
Один раз - даже под обстрел попал... Видать, салаги стреляли. Даже несколько болванок снарядиков тогда насобирал, впридачу к грибочкам.

 

Я уже кілька років підряд фотографую зморшкову шапинку, їсти не пробував... Хз, мо цього року спробувати?

 

Это сморчок конический, я выложил фото сморчка настоящего, этих не собирал и не пробовал. Настоящий растёт на открытой местности а конический в лесах. С ув.

 

Ви не праві, на моїх фото зморшкова шапинка(Verpa bohemica)

 

Бывают грибники старые, и - бывают смелые. Старых и смелых - не бывает

 

Вибачаюсь, помилився

 

Вони цілком їстівні, суть не у тому щоб назбирати їх і наїстися, а наробити фотографій і отримати естетичну насолоду... Це свого роду підсніжники у царстві грибів, та ще й з яскравими компаньонами...

 

Буває, і доречі, про те фото де зморшки у руках... Ви знаєте що він занесений до ЧК України?

 

Нет не знал, у нас их в достатке, за один раз больше двух вёдер не собираем, старые не трогаем оставляем на развод.

 

Бувають ще прикумарені
Якби я їв усе що знаходжу в лісі, а шукаю я цілеспрямовано - для фотосесій, то ворони б уже не один рік хрест обсирали...

 

Будете знати
У нас такі не ростуть... Шапинки та конічні лише...

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/Зморшок_степовий

 

Останнім часом, я теж став фотографувати - давно було таке бажання. Але, шкода, що тільки на телефон (камера 8 мегапікселів), бо справжнього фотоаппарату не маю.
Щодо прикумарених - колись давно, вдалося знайти Psilócybe semilanceáta, у парку. Звісно, їх було небагато, але вистачило, щоб помітити, що нас дурять - простір не є тривімірним.

До речі - гарні фото, дякую.

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/Павутинник_фіолетовий
https://uk.wikipedia.org/wiki/Кратерел_сірий
https://en.wikipedia.org/wiki/Xylaria_polymorpha
Уявіть, вони усі цілком їстівні...

 

А я ніколи не забуду як уперше побачив
https://ru.wikipedia.org/wiki/Саркосцифа_алая
https://ru.wikipedia.org/wiki/Калосцифа
Серед торішнього листя такі яскраві кольори причаровують...

 

Ніколи не зустрічав жодного з них. Рядовку фіолетову - бачив, але їсти не став, бо завжди багато кращіх грибів знаходиться.

Так, чудові...
А мої улюблені - це усіляки фаллюсові, та близьки до них. Бажав би вирощувати їх у себе, наче квітник. Дещо, звичайно, росте... але як дивлюся, які дивовижні вони бувають взагалі - дух перехоплює...
Отаких, на жаль, немає... поки що...



Є такі:

 

Зустрічав тільки мутинус і веселку... Яйця веселки переносив додому де вони благополучно проростали...

 

Також знаходив їх, неодноразово. Але, вже пророслі - то, з'їсти їх не намагався. Є такі плани... Ну, звісно, як знайду у фазі яєць.

 

Зазвичай вони ( яйця ) недалеко від гриба знаходяться. Приблизно на 2/3 сховані у грунт... Та не факт що вони є. Часто трапляються одинокі гриби і лише у місцях постійного зростання трапляються яйця на постійній основі.
На смак норм

 

Веселі яйця часто збираю, роздаю по знайомих,особливо просять хворі з раковими захворюваннями.Колись робив настойки,але потім закинув.Тепер немає часу...

 

Я як пес.по запаху!

 

Пахнуть вони коли вже виростуть. А в яйцях начепто ні.

 

ви неуважно читаєте по Xylaria_polymorpha в тексті :" The largest and most commonly known ascomycetes include the morel and the truffle, however the polymorpha is an inedible variety.( Самі великі та найбільш відомі аскоміцети включають морель(зморщок) та трюфель, але поліморфа являється неїстівним різновидом.)"