УПА і РККА

з документів підпілля ОУН(б) у Золочівській окрузі, нещодавно переданих до Архіву Центру досліджень визвольного руху:

Чемерис Віктор, ур. 1919 р. в м. Добрянівка Кіровоградської області, в сім'ї селянина. Освіта 7 кл. нар. школи, колгоспник, лейтенант ЧА в танковій частині.

Симпатик ОУН - працює на станиці.
Славної пам'яти Віктор по укінченню школи йде вчитися на шофера /батьки колгоспники/. В 1939 р. був забраний до ЧА як призовик, був на фінляндському фронті, тут легко ранений. Дальше переходить підстаршинський вишкіл і дістає ступінь лейтенанта ЧА - танкіст.

В часі німецько-большевицької війни 1941 р. був на західному фронті, коли большевики відступали з ЗУЗ був тяжко ранений коло Золочева і попав до Золочівського шпиталя, де залишився до приходу німців. По підліченню вступає на роботу до господаря в с. Белзець Золочівського р-ну, тут жениться з місцевою дівчиною і стає симпатиком ОУН. З приходом большевиків на ЗУЗ 1944 р. йде в підпілля, виконує працю, зв'язану зі станицею.
Згинув 15.IV.1948 р. в с. Белзець, найшовши на большевицьку заставу.
Тіло большевики забрали до Золочева і поховали на МГБ.

("Некрологи", м. Золочів, 30 вересня 1948 р.)

В ОБД "Мемориал" інформація про таку особу відсутня. Може родина і не знає, де він подівся...

 

Ось що заявив на судовому засіданні керівник Ольгінського районного осередку ОУН [Донецька обл.] І.Іванчура:

"У період громадянської війни я служив у Червоній армії та був прихильником Рад. Період НЕПу я розглядав як лад, який дав дрібнобуржуазну систему. Цей лад мене задовольняв. З ліквідацією системи, що існували при НЕПІ, та встановленням колгоспного господарства погляди мої змінилися.

У 1929 р. мені довелося бути у Харкові на процесі учасників "Спілки визволення України" (Єфремов та ін.). Я тоді співчував націоналістам, що намагалися звільнити Україну в окрему дрібнобуржуазну державу. Єфремова, Ніковського та інших я знав та вважав їх великими вченими-ідеологами.

Симпатії мої були на їх боці, але я їх тоді нікому не висловлював; також я не висловлював своїх негативних поглядів на колективізацію, що проводилася. Колективізацію сільського господарства я вважав передчасною. Можна сказати, що у 1929 р. у мене склалися націоналістичні погляди. Коли я прийшли німці на України, я, чесно кажучи, чекав, що вони видадуть декларацію щодо звільнення України, про створення незалежної держави, але змушений був розчаруватися.

Вже у 1941 р., я упевнився, що від німців нема чого чекати.Тоді виникло питання, що ж нам націоналістам робити, кого вибрати - німців чи радянську владу. У травні 1943 р. я зв'язався з організацією українських націоналістів (ОУН)".

Нікольський В. Підпілля ОУН(б) в Донбасі. - Київ, 2001 - С.31-32.

 

ще один червоноармієць в УПА :

Яценко Іван Іванович - "Юнак"

Народився в Сибірі , батьки зі східних областей України виселені туди під час колективізації.
Під час війни служив в РККА , потрапив у німецький полон , закінчив німецькі курси розвідників-диверсантів.

Зимою 1945 р. в числі інших парашутистів- диверсантів скинутий німецьким літаком в Карпатах. Згодом вся група була захоплена підрозділом УПА. Іван Яценко вступає до лав УПА , згодом переходить до праці в СБ ОУН , борячись із радянською агентурою.

Спочатку на посаді слідчого СБ , згодом очолив референтуру СБ Чернівецького Надрайонного проводу
Загину в бою з МГБ на початку 1950-х р

 

"Юрко" - боєць РККА , пізніше командир в УПА

ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 9. - Арк.44

 

Никульський Василь - "Посвістах"

(фрагмент із протоколу допиту Луки Павлишина )


ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. - Арк.140

Нанів Павло - "Орлик"


ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. - Арк.143

Флут Микита - "Гонта"

ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. - Арк.143

Гидежинський Михайло - "Міша"

ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. - Арк.147

Бевзюк Микола - "Сокол"

ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 29. - Арк.147

 

2.4.48 р. в с. Белжець (р-н Золочів Львів обл.) двох підпільників вийшли на емведівську засідку. Вони обстріляли емведистів, в наслідок чого двох емведистів ранили. Один із ранених другого дня помер
Бойові дії УПА за 1943-1950 рр. Частина друга. – Видання ЗЧ ОУН, 1960

 

Юрко - Михайло Юрцуняк (http://www.galychyna.if.ua/publication/ukrainism/kurinnii-iskra-khto-vin/), командир сотні "Березівська"-вд 63 (10 січня - 10 березня 1945) і сотні "Дністер"-вд 60 (1946-1948). Він тимчасово замінив пораненого сотенного вд 63 Дмитра Негрича-Мороза і номінально командував під час знаменитої засідки на 256-й конвойний полк Дергачова. Це був його перший бій як сотенного. Реальний командував командир першої чоти Мирослав Симчич-Кривоніс.
Бої сотні "Дністер":
5 березня 1946 - оборонний бій з облавниками МВС у селі Кутиська Товмацького район Станіславської області (знищені 3 і поранений 1 військовослужбовець)
7 квітня 1946 - напад на дільницю «істрєбітєльного батальйону» в селі Річка Косівського району Станіславської області (розігнані бійці, здобутий кулемет та інша зброя)
14 квітня 1946 - напад на ділбницю «Істрєбітєльного батальйону» в селі Петрів Обертинського району Станіславської області (розігнані бійці, здобуто зброю)
3 травня 1946 - напад на гарнізон МВС у селі Петрів Обертинського району Станіславської області

 

Секретарю Львовского обкома КП(б) Украины
тов.Грушецкому

СПЕЦДОНЕСЕНИЕ

Сообщаю, что 12 апреля 1945 года в 18 часов вечера в село Кугаев нашего района прибыла группа банды украинских националистов (видимо заброшенных диверсантов) в количестве 40—50 человек. Эта банда окружила село, собрала крестьян к сельскому совету, где провела митинг. На митинге выступил одни из них. в очках, средник лет с продолговатым лицом, а также ихняя женщина. Выступивший ОУНовеи на митинге рассказал крестьянам, что война уже кончается и мы все подымимся и выгоним отсюда большевистскую заразу, этот день недалек в мае месяце.

Кроме того, выступающие рассказывали крестьянам о борьбе, которую они ведут против большевиков, о потерях большевиков, о собственных потерях, но вконце заявил, что мы ничего не потеряли, потому что за нами весь народ Западной Украины, и он ждет нашего сигнала. На митинге выступила также представитель от банды женщина, молодая, лет 25-ти. красивая, подстриженная. которая обратилась специально к женщинам с призывом оказывать всемерную помощь борцам за освобождение Украины от Московского ига и Сталинских палачей и помогать им питанием , одеждой , давайть продовольствие. В конце выбросила лозунг "Хай живе Самостійна Україна !" с клеветой на руководителей партии и правительства.

Вся банда была вооружена немецкими автоматами, одета в немецкую форму , все разговаривают на украинском языке. После проведения митинга бандиты изьяли в сельсовете портреты Сталина , Молотова и ушли в лес по направлению с.Подтемное Щирецкого района. Никаких репресий бойцам группы самозащиты и представителям Советской власти , в часности на этом митинге был секретарь Батиг Михайло , банда не чинила , а только поручила им собрать крестьян на митинг.

Кроме того в селе Кугаев имеется прожекторная точка. Бандиты поручили секретарю сельсовета пойти позвать сержанта. Сержант прибыл в село , где они поставили ему условия : не трогать нас , мы не тронем вас. Сержант согласился и был отпущен.

В бандитов проводивших митинг было два плаката , с карикатурой Сталина ппротив обращения украинского правительства к нардам западных областей Украины , которые они показывали крестьянам. Для раследования этого факта сегодня нами направлена група работников НКВД и истребительного батальйона.

Секретарь Сокольницкого РК КП(б)У Н.Коваль

ДАЛО Ф.3 - Оп.1 - Спр.222 - Арк.21

 

Гайделяґер. Хлопці з мого села Урмань, Бережанського району. Я стою посередині. Клячать, зліва: Кіналь Михайло, поляк, що зжився з українськими хлопцями; після боїв під Бродами вступив до УПА й загинув у 1946 р. біля Бережан; Кулик Іван, загинув під Бродами; Каліщук Михайло, після Бродів загинув в УПА. Стоять, зліва: Фурдиґа Василь, після Бродів повернувся додому, згодом поїхав до Москви, де жив його брат, зголосився до Червоної армії, дослужився ранґи лейтенанта, воював проти японців; Ткачук Дмитро, служив у чоті польової жандармерії у Дивізії. Інші два з присілка й я їх добре не знав.
Джерело: http://komb-a-ingwar.blogspot.co.uk/2010/10/blog-post_31.html#links

 

полковник РККА Смірнов - командир кавалерійської сотні УПА

(ГДА СЗР України), ф. 1, спр. 7088, т.1)

 

Фрагмент із протоколу допиту Степана Янишевського - "Далекого"

 

Степан Бутинський - "Оріх" , керівник Бродівського надрайонного проводу ОУН , - учасник оборони Сталінграду , битви на Курській дузі

 

Іван Миколайович Сидій народився 15 лютого 1923 р. у с. Травотолоки Зборівського району Тернопільської області, де закінчив 7 класів народної школи. Від 28 березня 1939 р. належав до ОУН, де мав псевдонім “Скоропуд”. 28 вересня наступного року призваний до Червоної армії, де став молодшим сержантом. Служба перервалася на початку німецько-радянської війни, 10 серпня 1941 р., – ймовірно, потрапив у полон.
… Формальною датою його вступу в УПА у документах вказано 15 серпня 1943 р. Також відомо, що І. Сидій-“Зруб” закінчив старшинську школу “Олені”, яка діяла у Карпатах впродовж 1944 р. Тут отримав ступінь старшого вістуна УПА.
… Спочатку І. Сидій-“Зруб” був вишкільником СКВ у Бірчанщині (ІІІ район надрайону “Холодний Яр”).
… Впродовж 22 квітня – 31 серпня 1945 р. І. Сидій виконував обов’язки інструктора зброєзнання у підстаршинській школі, якою керував надрайонний вишкільник Л. Бахталовський-“Зенко”-“Любченко”.
… Підвідділ СКВ під командуванням “Зруба” 22 жовтня 1945р. взяв участь в акції на осередок польського війська (ВП) та міліції у с.Кузьмина (12 км на південь від Бірчі), тримаючи застави з боку с.Тирява Волоська і Тростянець.
… В переліку командирів і стрільців з терену “Холодний Яр”, поданих до підвищення “Коником” 25 жовтня 1945 р., чотовий ст. віст. “Зруб” номінований на ступінь старшого булавного.
28 жовтня відділом під командуванням “Зруба” проведено відплатну акцію на с. Ліщавка, де спалено польські господарства (2/3 села), вбито командира польської самооборони і поранено кількох озброєних поляків. Наступного дня спалено виселені українські господарства і два мости у селах Брижава і Липа, а 30 жовтня ліквідовано нафтову фабрику в с. Гломча та спалено міст під с. Стара Бірча.
… Наказом УПА-Захід ч. 18 від 1.03.1946 р. ст. віст. І. Сидій-“Гандзюк” підвищений до ступеня старшого булавного УПА з датою старшинства 1 січня 1946 р.
… Від 3 травня до 1 липня 1946 р. на Перемищині діяла Підстаршинська школа ім. полк. Коника. Загальна кількість учасників складала 115 осіб, з них успішно закінчили навчання 90.
Усі курсанти сформували вишкільний відділ, командиром якого призначений І. Сидій-“Зруб”. Він також був інструктором зброєзнання.
… Своєрідним випускним іспитом школи став бій з ВП 27 червня 1946р. в лісі між селами Брилинці, Корманичі і Конюша. Три чоти вишкільного відділу та чота зі сотні “Ударники 6” звели бій із підстаршинською кампанією (сотнею) 28 полку 9 дивізії ВП чисельністю бл. 80 осіб. Відбивши ворожий наступ, “Зруб” повів повстанців у контратаку і змусив поляків до втечі. Втрати ВП у півторагодинному бою склали 38 осіб і 5 полонених, яких після гутірки звільнено.
Іспити складено в с. Ямна Горішня, де 1 липня навчання завершено Святом державності, складенням присяги вояка УПА та видачею посвідок.
… Невдовзі, з 18 липня, розпочався тритижневий рекрутський вишкіл для новобранців, яким керував Л. Бахталовський-“Зенко”-“Батурин”. Традиційно “Зруб” викладав зброєзнання.
… Учасників розділено на два відділи під командуванням Лонгина Колата-“Стаха” (114 стрільців) та І. Сидія-“Зруба” (79 стрільців). Вони постійно рейдували разом із сотнями “Ударник 4” та “Ударник 7”, які охороняли вишкіл. Навчання з перервою тривало до 23 серпня.
Після цього сотні “Ударник 4”, “Ударник 6”, “Ударник 8”, а також одна чота з відділу “Ударник 2”, таборували в лісі над с. Ляхава. Вранці 29 серпня 1946 р. на них почали наступ польські підрозділи чисельність близько 400 осіб. Повстанці його зупинили, а відтак примусили до панічної втечі, обійшовши ворога з флангу. В бою загинули 12 поляків та 4 вояків УПА. Серед них був і к-р “Зруб”.
http://ukrnationalism.com/history/1316-vyshkilnyk-upa-zrub/1316-vyshkilnyk-upa-zrub.html

 

Щось сумнівно... Може, йдеться про Олександра Даниленка - "Данька", який себе називав полковником і дійсно командував сотнею кавалерії ВО "Богун"?

 

Волинець Любомир
*1934—1941 — закінчив Березовицьку семирічну школу.
*1941—1943 — Тернопільська реальна гімназія, промислова школа.
*1943 р., січень—жовтень — Львівська технічна школа, водій автотранспорту.
*1943 р., жовтень—грудень — підофіцерська школа дивізії СС „Das Reich“ у Мюнхені.
*1943 р., грудень — переведений в підофіцерську школу дивізії СС „Галичина“ у Нойгамері, с. Лоренсдорф.
*1944 р., червень — присвоєно звання унтершарфюрера.
*1944 р., червень — на формуванні дивізії в Нойгамері, 29—ий полк, протитанкова артилерія.
*1944 р., липень — на фронті під Бродами, 22—ий полк, штабна сотня, водій автомобіля—амфібії розвідки.
*1944 р., липень 24—26 — потрапив у полон. В с. Плотича Тернопільського р—ну втік з полону. Був зв’язковим УПА між Тернополем і Львовом, псевдо „Миросьо“.
*1944—1945 — слюсар Березовицького цукрозаводу.
*1945—1947 — навчався у Львівському технікумі зв’язку.
*1947—1949 — технік—електрик Березовського цукрозаводу.
*1950 р. — призваний на службу в РА, м. Перм, сержантська школа (9 місяців) західно...не розб....
*1951 р., грудень — заарештований в Пермі, Пермська в’язниця.
*1951 р., травень—грудень — Свердловська в’язниця, одиночка.
*1951 р., грудень — засуджений за ст. 58—10 ч. 2 КК РСФСР військовим трибуналом Свердловського ВО на 25 років (агітація і пропаганда проти рад. влади).
*1955 р., 15 січня — звільнений з ув’язнення.
http://old.lnu.edu.ua/institutes/istoryky/usna_ist/katalog.htm

 

Захаріясевич Любомир
*1934—1942 — школа.
*1942—1943 — торгівельна школа.
*1943— 1944 — дивізія „Галичина“.
1943 р., 17 липня вночі повідомили, що треба рано бути на станції в Станіславі. Зі Станіслава - у Львів, звідтам - до станції, ... Організація вишколу і режим. Вчили німці, був один перекладач на цілу сотню. Перший табір був в Польщі біля Дембіце. ... Різдвяні свята на вишколі. ... Через 2 дні по святах дістали зброю, і - в вагони. ... Через Домбіцу і Ряшів поїхали до Любачева. Пішли воювати проти партизан Ковпака і Сабурова. ... Бої з партизанами. ... 1944 р., червень - поїздом до Олеська. 2 сотні за 30 хв. розвантажилися. І маршем - в ліс, отаборилися. ... Вермахт відступав, дивізійники займали їхні позиції, відбивали деякі атаки, але також відступали. Були оточені. Паніка. Сотні без старшин. 2 підбиті радянські танки. Ховаються в лісі, риють окопи. Оповідач шукає поодиноких дивізійників, збирає їх. Шукає штаб полку. Відступають разом зі штабом. Періодично окопувалися і відбивали атаки радянців, підбивали танки. Разом з вермахтовцями проривалися, але були оточені зі всіх боків. Однієї ночі в коноплях знайшли радянські солдати оповідача і ще трьох дивізійників.
*1944 р. — сов. армія.
... втік вночі зі стодоли через стріх. Ховався по хатах. Люди дали інший одяг, пішов до лінії фронту. Під Львовом радянські солдати забрали в сільраду з товаришем. Львові у штабі залізниці з товаришем брехали, що копали окопи, що був піонером, що його батько відступив з Радянською Армією. Згодилися іти в армію. В воєнкоматі з товаришем обстригли, дали розписатися, що за дезертирство - розстріл, взули у валянки. 1944 р., 1 серпня - вийшли зі Львова, в Бродах поселили в лісі, в австрійських казармах. За кілька днів повели на Схід, до с. Верба на Волині. Повезли поїздом. В Києві, в Москві, в Кірові водили в баню. Перехворів на коросту. 374-й запасний стрілковий полк на Уралі, в Полєтаєво. Після карантину видали одяг. Спали на нарах повзводно. Працювали в колгоспах, помагали збирати врожай. Був фірманом, возив жито. Збирали бульбу на островах на Камі. Приймав присягу. Перевели в артилерію.
*1944—1946 — табір.
... Раптом - в вагони, які везуть в табір. Конвой з псами. Зустрів знайомого, бувшого партизана, який перебув німецький полон. В таборі - бувші поліцаї, німецька адміністрація. Роподілили по бригадах. Робота в шахтах по 12 годин. ... там робив до закінчення війни. Побутові над ними знущалися. 1945 р., початок червня - перевели в загальний табір, на шахту № 6, там були і дивізійники. Захворів на туберкульоз, був в спецшпиталю, операцію робив власовський офіцер.
... перевели в Олександрівку. Був на різних роботах. Написав листи, дістав відповідь. 1946 р., весна - приїхала знайома матері оповідача. Оповідач задумав тікати, взяв у жінки адресу. Втік на вагонах з цеглою. Проїхав Березняки. Марійка помогла йому заїхати легально, ніби його обікрали в Пермі, вкрали і речі, і документи, а він є чоловіком Марійки. Взяли довідку у участкового і разом з Марійкою приїхали в Дрогобич, де мама зустріла фірою.
*1946—1948 — УПА.
... Після перевірки взяли в УПА. В УПА за тиждень прийняв присягу, дали карабін. Спочатку був рядовим стрільцем, був помічником станичного Дуба.
Пішли в комуністичне село Рихтичі, конфіскували корову. По слідах прийшли хазяї, забрали. Оповідач з Влодком отримали покарання: по 50 буків. Спав на животі.
1946 р., листопад - робили віча по селах Дрогобиччини. Дрогобицький район мав псевдо "Пропасть": часто там гинули.
1947 р., осінь - партизани хотіли спалити трактор підсобного господарства. Трактористи вмовили не палити, потім вони носили штафети. Арештували трактористів, одному з них дали 10 років.
1947 р., листопад - ... захворів на жовтуху. Лікувався в криївці в Липівці, в стодолі.
1947 р., літо - ... робив операцію по витягненню кулі з руки пораненого за допомогою бритви, кліщів та струни зі скрипки.
Упівці вліті були в лісі, зимою - в криївках та стодолах. По селах упівцям помагали, навіть переселенці.
1948 р, початок - прийшло розпорядження: легалізуватися. ... порадили вернутися на Урал, але він там знайомих не мав.
Мати оповідача виробила за свиню документи, що оповідач служив в армії.
http://old.lnu.edu.ua/institutes/istoryky/usna_ist/katalog.htm

 

А можна б десь оригінал побачити?