Український добровольчий Легіон Січових Стрільців

Смичковий квартет Пресової кватири: Роман Лесик, Антін Баландюк, Ярослав Барнич, Михайло Гайворонський.

 

Десятник УСС Гарбуз Юрій Іванович, (1888 р.н. с. Старі Богородчани Богородчанського повіту Станіславського воєводства – дата смерті 07.09.1943 Ухто-Іжемський виправно-трудовий табір). Писар Коша УСС у с. Пісочне на Львівщині. З березня 1926 р. голова товариства «Луг» в Старих Богородчанах З 22.08.1926р. голова УСРП в с. Саджава. З лютого 1927р. співорганізатор «Рідної школи» в с. Заріччя. Кореспондент газети «Громадський голос». З 1931р. голова читальні «Просвіт» у Старих Богородчанах. 12.10.1939р. був заарештований органом НКВС та звинувачений за ст. 54-10 УК УССР. Особливою нарадою при НКВС СРСР від 11.10.1940р. ув’язнений на 5 років в Ухто-Іжемський виправно-трудовий табір в республіка Комі АРСР. Помер 07.09.1943р. в цьому ж таборі.

 

Сидять: сотник Дмитро Вітовський, сотник Семен Горук та Микола Угрин-Безгрішний.

 

4-х епізодна двохстороння розскладна листівка із зображенням світлин з різними подіями, що мали місце у 1915р. і пов’язані з українцями у районі Славське:

1. Зображено українських січових стрільців в окопі на горі Маківка що за 8км на північ від Славська. На передньому плані вістун Омелян Паславський. Світлина підпасана «Ukrainische Feldwache in den Karpaten», що у перекладі, як «Українська застава в Карпатах»;
2.Зображено поруч із дровітнею красиву українку із Славська. Світлина підписана «Ein ukrainisches Mädchen von Slawsko»;
3. Зображено українського старшину отця Василя Дідушка, який сидить на землі і дивиться у бік Волівецького залізничного мосту, який буде зруйновано росіянами у 1916р. Світлина підписана «Unterhaltung am Quartier» - «Розваги по сусідству»;
4. Невідомий український вояк спілкується із дівчатами. В книзі Осипа Думіна «Історія Лєгіону Українських Січових Стрільців 1914-1918», дане зображення на сторінці 112, підписане, як «На бойківській кватирі у Славську. Квітень – 1915р. – Фото І.Іванець».

За звороті листівки проставлено дату 01.07.1915р. і написаний текст на німецькій мові.

 

Санітарка УСС Катерина Гладун.

 

Листівка із зображенням Олени Степанів без головного убору.

 

Українські Січові Стрільці.

 

Жінки в УСС.

 

Полковник Дмитро Вітовський з побратимами.

 

Десятниця Ганна Дмитерко.

 

Медичний відділ.

 

Січовий стрілець із родиною.

 

Богдан Лепкий із січовим стрільцем.

 

Артист театру УСС І.Рубчак, 1918р.

 

Надзвичайно рідкісна листівка Американсько-Українського бюро, на якій Софія Галечко (Галечківна) на перших початках служби в УСС. 1915р.

 

На світлині старшини УСС під дубом в селі Верин під час старшинського вишколу 7-го червня 1917р. Старий дуб у Верині є ботанічною пам‘яткою місцевого значення, його вік складає близько 1000 років. Площа пам’ятки природи 0,05 га, а статус заповідному дубу було надано у 1984-му році. Його розміри вражають – обхват 8,50 м, висота 18 м. Дерево має кілька дупел, одне з яких настільке велике, що нагадує швидше печеру. Зважаючи на тисячолітній вік, має дуб свої легенди і перекази. Отож, за легендою у цьому місці зупинявся Богдан Хмельницький. Начебто сидів він під тим деревом, яке і тоді вже було немолоде, зрізав гілку і каже: «Буду тим патиком панів бити, якщо шабля зламається». У 1917-му році у Верині був вишкіл Українських Січових Стрільців. Вояки увіковічили старе дерево на світлині, яку згодом використали, як зображення для поштівки, напис на звороті якої говорить: «Веринь Пов. Жидачів збірка Старшин У.С.С. 7/VІ. 1918 р. з полков. Гриц. Коссаком коло дуба під яким спочивав Український Гетьман Богдан Хмельницький."

 

Дуже рідкісна листівка із серії про УСС. "УСС Лев Гец: "Віч на віч смерти".

 

Володимир Ігнатович Свідерський (1 листопада 1888, Білий Камінь, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина — 4 листопада 1952, м. Роум, штат Нью-Йорк, США) — лікар, дослідник, меценат, січовий стрілець. У 1914 році вступив до Легіону УСС. Спочатку був санітарним медиком, згодом отримав звання хорунжого. 29 травня 1915 року під Болеховом потрапив у російський полон. Полонених відправили до Ташкента. Звідси разом з другом Осипом Букшованим втік до Персії, тут обидва потрапили до в'язниці, де провели декілька тижнів. Врешті опинилися в Туреччині, де разом з курдами воювали на боці держав центрального блоку, за що був нагороджений турецьким імперським орденом Півмісяця та німецьким Залізним хрестом. Через Балкани та Угорщину восени 1916 року повернувся до Галичини. Протягом 1917–1918 років довершив своє навчання у Відні, отримав диплом лікаря. Після повернення до Галичини знову вступив до лав УСС та пробув бригадним лікарем до закінчення війни.

 

Іван Франко серед лікарів та пацієнтів Притулку Українських Січових Стрільців у Львові на Святий вечір. 06.01.1916р.

 

Старшина Збірної (Перехідної) станиці Українських Cічових Cтрільців у Відні, 1918-1919рр.