Український добровольчий Легіон Січових Стрільців

1. Іван Боберський і Гриць Косак
2. Осип Курилас

 

Українські Січові Стрільці

 

Кузан Теодор з Дрогобиччини. Підпис: "З дня 25.ІІ.1916 на памятку для своїх дорогих засилаєм з поля битви...".

 

Озарків Іван з Журова.

 

Українські Січові Стрільці

 

Дриндак Іван (3.08.1893, с. Грушка Тлумацького пов., тепер Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. — після 1945, Польща). Військовий, педагог; викладач української мови та співів у 4-класній школі з німецькою та польською мовами викладання в с. Косові (тепер Тернопільської обл.), директор цієї школи (1941 — 1945); звання — стрілець УСС та УГА. Закінчив двокласну школу (Грушка, 1905), два класи взірцевої школи при вчительській семінарії (Станіславів, 1906 — 1908), виділову школу (Станіславів, 1908 — 1911), два класи вчительської семінарії (Львів, 1911 — 1913), яку покинув через матеріальну скруту. Навчався вдома до іспиту зрілості. Зголосився до лав УСС (1914 — 1916). Мобілізований до австро-угорського війська, воював на російському та італійському фронтах (1916 — 1918). Служив в українській армії (1918 — 1920). Повернувшись “з України, став приготовлятися до Сем. матури”. Закінчив “Сем. Курс абітурієнтів У.П.Т.” (Львів, 1922 — 1922) та учительську семінарію (Станіславів, 1922 — 1923). На момент написання біографії (23.07.1923) перебував у рідному селі. Звертався до ректорату УГА з проханням прийняти його на навчання. Дістав відмову через брак вакансій. Одружився із полькою, виїхав до Польщі, де і помер.

 

Полотнюк Осип (1897-1919) – поручник УГА. Народився в селі Трибухівці (повіту Чортків). Ще будучи учнем гімназії, добровільно зголосився в УСС. Служив у сотні під командою Сеня Горука. В боях був поранений. У 1915 році потрапив у полон до росіян. У Львів повернувся у 1918 році. Як підхорунжий УСС, а потім поручник УГА брав участь у боях за Львів. Загинув в Ставчанах біля Львова.

 

Кінний обоз УСС в районі Галича. 1916р.

 

Іван Цяпка. У 1914 році зголосився добровольцем в УСС та був одним із організаторів УСС на Городоччині. Майже одразу його ввели до невеликого старшинського складу Легіону. У вересні 1914 року Івана Цяпку призначено четарем (командантом чоти) в IV сотні Осипа Будзиновського, яка входила до складу першого куреня УСС на чолі з курінним отаманом доктором Михайлом Волошином. Коли на базі сотні Будзиновського сформувались 10 партизанських стеж «двадцяток», то Іван Цяпка очолив одну із них. Загалом в складі Легіону УСС сформовано було тоді 40 таких стеж. Стежа Цяпки 28 вересня вийшла з Воловця, і разом із іншими стежами сотні Будзиновського зустрілась 29 березня на Бескиді з ворогом, однак змушена була відступити. Учасник карпатської кампанії УСС (зима 1914–1915 років).
У березні 1915 р. отримав старшинський ступінь XII рангу. Поручник Легіону УСС, провідник сотні новобранців УСС, що 26 травня 1915 року тільки прийшла на фронт, а вже наступного дня одержала бойове хрещення в бою під Гошевом, де посилила 51 мадярський полк і чим спричинилась до зупинки II куренем УСС наступу росіян під Болеховим (сотня втратила половину людей, але держалась завзято). Взимку 1916–1917 заснував та став Першим Великим Комтуром «Ордену Залізної Остроги». Довгий час стояв на чолі Ордену і пасував «непохитників» на лицарів. У 1917–1918 році керував відділом, призначеним головно для земляних і будівельних робіт. Ця, так звана будівельна сотня, числилась бойовою формацією і як запас піхотних куренів не раз виручала в бою інші відділи Легіону.

 

"Знято напротив укр. церкви св. Варвари у Відні в 1916 році. На знимці є гурт збігців воєнних з Галичини і Буковини, украінські австрійські вояки, укр. січ. стрільці і полонені російські вояки = українці здекларовані, яким позволено ходити до церкви без сторожі."

 

Володимир Сроковський (1879–1916), четар Легіону УСС. Напередодні Першої світової війни займався військовим вишколом української молоді Галичини. У 1914 р., сформувавши у Золочеві свій підрозділ, привів його до Львова, де влився у лави Українських січових стрільців. Брав участь у боях Першої світової війни на чолі 1-го куреня (батальйона) Легіону УСС. Під час жовтневого наступу австро-угорської армії 1914 р. сотня Володимира Сроковського у запеклому бою відбила у росіян гору Ключ біля Сколого. Учасник цього бою так описував його перебіг: "Стрільців щораз меншає. Одні поранені, інші вбиті. Нарешті головний приступ. Усі вцілілі швидко біжать уперед. Москалі подалися назад… одначе не всі це роблять. Багато москалівлів вискочило з окопів та наставило багнети проти нас; але стрільці в одну мить потрощили їм голови… Земля, червона від крові, густо вкрилася московськими трупами. Нарешті ми взяли московські окопи". У цьому бою 13 стрільців загинули, 14 було поранено. Між пораненими був і командир сотні Володимир Сроковський.
Помер у шпиталі в Мерані (Тироль).

 

Теодор Рожанковський народився у м. Сокаль на Львівщині. Закінчив Львівський університет. До 1914р. працював заступником судді у м. Ходорів та суддею в м. Турка, у 1913р. став депутатом Галицького сейму від Української Національної Демократичної Партії. Входив до складу «Українського соймового клубу». У серпні 1914р., коли розпочалося формування Легіону Українських Січових стрільців, Теодору Рожанковському як офіцеру запасу запропонували очолити формування. Він очолив Легіон УСС та увійшов до складу Української Бойової Управи. Однак Теодор Рожанковський виступив проти рішення негайно перекинути непідготовлених і погано озброєних стрільців проти російських військ, за що 18 серпня 1914 р. був усунений від командування Легіоном. Надалі Теодор Рожанковський командував сотнею в третьому півкурені Легіону УСС. З жовтня 1914р. по березень 1915р. виконував обов’язки командира Коша УСС, а потім – заступника командира Коша, який здійснював підготовку поповнень для Легіону та займався культурно-просвітницькою роботою.
З жовтня 1918р. – член Української Національної ради, що в листопаді 1918р. стала головним органом влади на українських землях Галичини. Під час боротьби Західно-Української Народної Республіки за незалежність Теодор Рожанковський очолював у 1918–1918рр. Станиславівську військову округу, а в 1919–1920рр. був військовим аташе української місії в Празі. У міжвоєнний період працював адвокатом у Львові. Після Другої світової війни емігрував з родиною до США. Помер Теодор Рожанковський у селищі Вігокен (штат Нью-Джерсі) у 1970р. у віці 95 років. Похований на українському меморіальному кладовищі в Саут-Баунд-Бруці.

 

Рідкісна листівка з малюнком Олекси Новаківського - "Червона калина УСС" видавництва Українського Жіночого Комітету допомоги поранениним у Відні, надрукована у друкарні Мехітаристів у Відні в 1916/1917рр.

 

Район Золотої Липи.