Українське визвольне військо (УВВ) і інші Українські формування / Ukrainian Liberation Army

Костя, я знаю что фото солдата из упа, но на нем нашывка для Украинцев из Орг.Тодт, и китель кажется тоже от туда. Думаю что здесь мы видим перебежца именно из етой организации.

 

Українські колабораціоністи. Штрихи до портрету

Конспект дослідження: Дерейко І. Місцеві підрозділи німецької армії та поліції як інструмент здійснення окупаційної політики: антропологічний вимір // Матеріали міжнародної конференції «Злочини тоталітарних режимів в Україні: Науковий та освітній погляд» (21–22 листопада 2009 р., Вінниця). – Київ: НІОД; Український центр вивчення історії Голокосту; 2012. – С. 34-53.

http://joanerges.livejournal.com/1525367.html

 

Українські добровольці

 

Де саме?

 

Охороняють полонених

 

двоє з української сотні

 

детальніше про це формування:
"Крім вказаних формувань, ОУН(Б) вдалося організувати ще кілька підрозділів по місцях просування своїх похідних груп в центральній Україні. Так, наприклад, в місті Золотоноша (зараз – Черкаська обл.) членом ОУН(Б) Володимиром Буткевичем і місцевим вчителем Глижинським на початку грудня 1941 р. було організовано Українську козацьку сотню. Агітація до вступу проводилась під гаслом творення української армії, що боротиметься за самостійну Україну. Козаками ставали чоловіки і молодь Золотоніського району, які не були членами ВКП(б). На кінець грудня сотня нараховувала близько 90 вояків, розбитих на 3 чоти (взводи) і озброєних покинутою радянською зброєю, однострої були теж радянські. Єдиною ознакою приналежності до сотні стали синьо-жовті пов’язки на лівому рукаві.
З організацією 20 грудня 1941 р. в Золотоноші німецької ортскомендатури, та з прибуттям взводу фельджандармерії проти керівництва сотні розпочались репресії. Одним із перших заарештували сотника Буткевича (за портрет С. Бандери в канцелярії сотні), а козакам заборонили носити синьо-жовті пов’язки. Загін перейменували в “допоміжну вартову сотню” (Hilfswachkompanie). Командування перебрав на себе Глижинський. Козаки почали охороняти створений поблизу Золотоноші невеликий табір військовополонених і конфіскувати у населення розкрадене колгоспне і військове майно.
У березні 1942 р. новий командир провів урочисту посвяту синьо-жовтого прапора сотні, під яким козаки склали присягу на вірність Україні. Реакція нацистів не забарилась – в квітні 1942 р. сотник Глижинський і ще двоє старшин були заарештовані за націоналістичну агітацію, а більшість козаків сотні (дві чоти) відправлені в діючу армію на Кавказ.
[...]
Для прикладу, нами було зібрано детальну інформацію про 33-ох добровольців, що вступили на початку грудня 1941 р. до Української Козацької сотні в місті Золотоноша. Сотня була створена членом ОУН(Б) без участі жодних німецьких чинників, тобто фактора тиску з боку окупантів в даному випадку не було. Присягу козаки складали під синьо-жовтим прапором на вірність Україні. Основна маса добровольців (21 особа) це чоловіки віком від 25 до 40 років, 10 козаків – молодь віком від 15 до 25 років. З загального числа, двоє – учасники Визвольних Змагань 1917-22 рр., п’ятеро – з сімей розкуркулених чи репресованих, один повернувся з заслання, а ще один вісімнадцятирічний юнак був засуджений за хуліганство. Восьмеро козаків – колишні вояки ЧА (5 офіцерів, старшина, фельдшер і 2 рядових), з них 7 відпущені з німецьких таборів, і 1 дезертир. Троє перейшли в сотню з допоміжної поліції. Двоє добровольців – колишні вчителі місцевої школи, один – колишній голова райради Осоавіахім’у, ще один – студент 4 курсу Київського університету. Всі козаки – українці, жодного комуніста, комсомольця чи працівника НКВД серед них виявлено не було.
Таким чином, близько третини розглянутої нами групи складають дорослі люди з певним життєвим досвідом, налаштовані відверто антибільшовицьки. Ще восьмеро козаків займали більш-менш вагомі посади в радянській армії та громадських установах, що не завадило їм відразу ж вступити до українського формування. Вони, як і решта, зробили це не маючи особистих рахунків з попереднім режимом, і не отримуючи жодних соціальних чи матеріальних переваг, а навпаки, наражаючись на утиски як з боку нацистського, так і радянського режиму. Зрештою, п’ятеро керівників сотні були по черзі розстріляні німцями за націоналізм протягом грудня 1941 – квітня 1942 рр., половина, щоб уникнути переслідувань, відгукнулись на пропозицію відправки на фронт, а ті, що залишились, були влиті в складі роти гіва до німецького охоронного батальйону"...
Дерейко І. Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті "Україна" (1941-1944 роки). - К.: Інститут історії України НАНУ, 2012. - С. 24-25, 44.

 

Доброго времени суток уважаемые жители форума. Нашел монографию "Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 роки)"
к.і.н Дерейко Іван Івановича
http://www.history.org.ua/?hist=818
www.history.org.ua/?litera&id=7924

Возможно, Иван Иванович, один из нас, а возможно кто-то знает его лично. Помогите мне связаться с этим человеком. Имею интересную информацию в дополнение к его монографии и хотелось бы лично пообщается.
Я думаю многим из нас его монография будет интересна, тем более ее можно в PDF-версии скачать для себя.
Заранее всем спасибо

 

Гарно оброблене фото.

 

Здається не було...
Реконструкція Вадима Саранчука
Тема українських формувань на боці Німеччини гідна окремого дослідження. Ми зупинимося на уніформологічному моменті. Навесні 1943 р. для українських підрозділів Вермахту та добровільних помічників у складі німецьких частин (ХіВі) була введена нова система знаків розрізнення. Вона включала в себе погони і петлиці подібні до тих, що носилися у Російській визвольній армії та інших “східних” частинах Вермахту. Судячи з дослідженого фотоматеріалу, широкого розповсюдження серед українських формувань (які офіційно називалися узагальнюючою назвою – Ukrainisches Befreiungsheer, Українське Визвольне Військо) ця система не отримала. Виключення складали лише нарукавний щиток з тризубом на жовто-блакитному фоні і абревіатурою “УВВ” та кокарда в національних кольорах. Спорядження вояка – німецького зразку. Оскільки постачання добровольчих частин велося за залишковим принципом, український волонтер носить чимало застарілих на 1943 р. речей та трофейну зброю, звичну для “східних” волонтерів Вермахту.

Спойлер

1. Пілотка з національною кокардою.
2. Сталевий шолом М.1935
3. Кітель М.1936 “польового сірого” кольору (feldgrau).
4. Брюки кольору feldgrau.
5. Шкіряні черевики з гамашами. З 1943 р. вони починають витісняти високі чоботи.
6. Емблема УВВ на правому рукаві.
7. Погони, петлиці та нагрудна емблема – стандартні для Вермахту.
8. Розвантажувальна портупея
9. Ремінь з парою німецьких потрійних підсумків М.1911 для набоїв до гвинтівки Маузера.
10. Протигаз у металевому футлярі.
11. Індивідуальний казанок М.1931.
12. Сухарна сумка з пристебнутою польовою флягою.
13. Карабін Мосіна зразка 1938 р.
14. Граната М.1924.

 

было, только тему не помню

 

Реконструкция иностранцев.

 

Українські добровольці

 

МАРШ УКРАЇНСЬКИХ ДОБРОВОЛЬЦІВ УВВ

Ми йдем на бій, гримлять гучні колони,
Стрясає землю танкова хода.
За рідний край ми ллємо кров червону,
Щоб згинув гніт і сталінська орда.

Приспів: Спішіть до нас, хоробрі побратими!
Воліє серце визволить батьків.
Так доведім ділами бойовими,
Що ми нащадки славних козаків.
Ми йдем вперед, і прапор жовтоблакитний
Вгорі на вітрі звихрюється знов.
Навіки-вічні рідній Україні Несемо цвіт і волю, і любов.

Приспів.

А стихне бій, і постріли останні Відгомонять над гонами полів,
Тоді від Холму вниз аж до Кубані Зітхне земля і лоно двох морів.

Знайшов такий марш міг він мати відношення до УВВ?

 

Так. Він в"Укр.Добрвоольці" здається друкувався є і в Боляновського помоєму теж ,треба глянуть.

 

Коли шукав інформацію для довіднику
натрапив на таке фото

Антипартизанська операція добровольчого полку" Десна ", 1943 р.

 

Знайшов - Журнал українськіх добровольців з таборах поранених "Вояцька Слава". – 1944 він підійде в цю тему ?

 

читайте уважно тему - він вже тут був (пост № 327)...

 

А звідки ви взяли це фото? Ніколи раніше не бачив.

 

це фото давно відоме, навіть на форумі було не раз (тільки вже не пам'ятаю в яких темах)... зрештою, до УВВ вона не має жодного відношення...

 

Звідси http://vk.com/club34686812

 

Підібрав таке фото. Підписане як "Украініше фрайвіліґе, 1942. Видно що відділ надалі в уніформах ЧА, хоча деякі вже мають на рукавах старшинські шеврони. Один з ліва в танковому шоломофоні.

 

...а кое-кто и в буденновках! Отличное фото,спасибо.

 

Підписні як Ukrainian volunteers
Це так ?