Українська Галицька Армія

Документи Начальної команди Галицької армії: схеми та штати. 16-18 червня 1919р.

 

Добірку оригіналів явних приказів Начальної Команди Галицької Армії 1919р. Деякі з них були видані військовим для проїзду з постою Начальної Команди Галицької Армії до Бережан, Буська, Гайсина, Лавочного, Самбора, Станіславова «…залізницею, залізничкою, парівцем, самоходом, літаком, підводою…».

 

Клим Утриско (5 лютого 1897, м. Комарно, Львівська область — 8 червня 1919, с. Ягільниця, Тернопільська область) — поручник Української Галицької Армії, командант сотні. Перший загиблий сотник під час Чортківської офензиви. Народився у Комарні, був вчителем.
Під час Першої світової війни — старшина-четар 80 австрійського піхотного полку. На початку польсько-української війни повернувся до Комарна та організував тут військову частину. Під його керівництвом військові довго чинили опір противнику під Скниловом та Любінем, а наступальні операції в Малому Любіні та Поріччі «записались золотими буквами в історії боїв УГА». Під час загального відступу УГА, зі своєю сотнею Клим Утриско відступив до Ягольниці, де в ніч з 7 на 8 червня 1919 року очолив контрнаступ і загинув. Його було поховано 10 червня 1919 року в с. Лисівці, де парохом був його краянин о. Йосип Вигнанський.

 

Заяць Андрій, народився 25 листопада 1891 року в селі Корчмин, повіт Рава Руська. В австрійській армії — рахунковий підстаршина у 89 піхотному полку. В українському війську від 2 листопада 1918 року. У IX Белзькій Бригаді Української Галицької Армії був булавним до 23 квітня 1920 року. Член Української Стрілецької Громади від 15 грудня 1929 року. У Гуртку в Торонті, пізніше в Содбурі від 1930р. до 1944р., потім знову в Торонті від 1944р. до смерті 15 липня 1970 року.

 

П Р И К А З

НКГА в справі похоронів в Українській армії та гробів поляглих героїв.
Кождому помершому старшині і козакові належиться почетний Військовий похорон. В похороні бере участь військо після слідуючих правил:
Коли умре козак, має йти одна чета і крім сего 6 людий, до несення домовини, і до хреста, два до прапорів церковних, а при підстаршинах крім наведених ще один старший стрілець і 3 козаки як почетна сторожа. Наколи умре старшина, має брати участь в похороні хорунжого, четара і др.: півсотні. І Кромі сего 6 підстаршин до несення домовини, і козак до несення хреста, двох козаків до несення прапорів, та двох підстаршин і двох козаків як шпалір. Сотникови належиться 1 сотня. Впрочім як поручникові.
Порядок походу: Почетний відділ, хрест, хоругви, священник, домовина, рідня і делегація старшин і прочі. Побіч домовини йде шпалір і домовиноносці. Домовина має бути окрита флягою о народних красках (синьо-жовта).
Щоби удержати в памяти і піднести пошану для померших борців за волю України заряжаю щоби всюди потворити
Ц В И Н Т А Р І Г Е Р О Ї В.
На се належить вибрати окреме місце на місцевім цвинтарі. Усі гроби померших героїв мусять бути обложені тревалими дерняками, щоб не розсувалися та заосмотрені одноцільними хрестами з тревалими написами. Написи мають бути по змозі бляшані, мальовані тревалими фарбами, на случай неможливости, палені гарячим дротом на дошках з твердого дерева. Всякі написи олівцем на дощинах се профанація. На кождім похороні має бути священник, котрий крім відправи церемоній має ще відповідною промовою почтити память помершого. Про смерть кождого належить повідомити рідню помершого та громаду.
Заряджую, щоби імя і назвисько погибших за волю були вириті по місцевих церквах на памятних таблицях.
Корпусні команди визначують по одному старшині, котрі мають допильнувати переведення діла окрашень цвинтарів наших героїв і здадуть сюди звіти. За найменшу непошану гробів поляглих, потягну командантів до строгої відвічальности. За виконання сих обов'язків відповідає в першій мірі командант шпиталя, в якім козак помер, зглядно командант відділу, де покійний служив, а дальше стаційний командант, якого належить в каждім случаю смерти заздалегідь про смерть в ціли дальших заряджень дотично похорону повідомити.
День 7 червня с.р. як поминальна субота померших має бути посвячена памяти померших. Усі команди зарядять в порозумінню з духовниками поминальні Богослуження святочного посвячення згаданих "цвинтарів героїв".

Командуючий ГА Отаман Омелянович Павленко
Начальник штабу ГА Полк.Курманович

 

Густав Ціріц - начальник штабу корпусу, заступник військового міністра, начальник штабу Української Галицької Армії. Після переходу частини УГА на бік Червоних в лютому 1920 року заарештований і вивезений до Москви. Де й був замордований.

 

Барган Микола Семенович. Народився 06.04.1892р. в с. Ляхівці. Підхорунжий УСС. В званні хорунжого командував відділом скорострілів УГА.

 

Потяг Державного Секретаріату ЗУНР перед від'їздом за Збруч. Борщів, 12 липня 1919р.

 

Державний секретаріат військових справ ЗУНР. Лютий 1919 р. Сидять: сот. Володимир БЕМКО — начальник канцелярії від лютого 1919. р., от. Орест Підляшецький — судовий референт, от. Петро Бубела — заступник Секретаря Військових Справ, полк. Дмитро Вітовський — Держ. Секретар Військових Справ, от. д-р Ростислав Білас — санітарний референт, от. Никифор Гірняк — мобілізаційний референт, сот. Роман Шипайло — артилерійний референт. Стоять зліва до права: чет. Н. Гаморак — пресовий референт, сот. Ю. Буцманюк — зал-дорожний референт, пор. Т. Сивак — нач. канцелярії до лютого 1919 р., сот. Г. Герасимович — інтендант, сот. д-р О. Бородієвич — ветеринарний референт, сот. С. Магаляс — муніційннй референт, сот. Володиимр Тимцюрак — загальний відділ, сот. В. Панчак — персональний реф., чет. Іван Боберський — письменничий реф.

 

Два старших десятники УГА. 1920-і рр.

 

Старшини 2-го куреня 9-ї бригади УГА. Сидить третій зліва командир куреня поручник М. Заворотюк. Бердичів. 25 вересня 1919р.

 

Війська УГА в польському полоні. Полонені в битві з уланами Плісовського під Язлівцем. Липень 1919р.

 

Начальна Команда Галицької Армії. Світлина зроблена в лютому 1919 р. в Ходорові. В центрі сидить командарм УГА Михайло Омелянович-Павленко (в папасі), від нього ліворуч - Альфонс Ерле, другий праворуч від Павленка — начальник матеріального штабу Альфред Шаманек, третій, ймовірно, начальник штабу Густав Ціріц.

 

Невідомий відділ УГА.

 

Представники Армії УНР серед старшин УГА на Святі Злуки в Коломиї, січень 1919 року.

Сидять від ліва: галичанин сотник Іван Цяпка і надніпрянець полковник Борис Ревуцький. Стоять: невідомий старшина, полковник Микола Чеботарів (полтавчанин) і четар д-р Ілько Цьокан (галичанин).

 

Чота охорона залізничного двірця в Стрию, сформована із пластунів (більшість з гуртка "Пугач") та гімназистів. Стоїть шостий з ліва Володимир Татомир – майбутній пластовий виховник С.Бандери. Лежать другий зліва: Едвард Козак. Листопад-грудень 1918р.

 

Один із перших добровольчих відділів у Самборі (Галичина) — хлопці йдуть перебирати владу в українські руки після розпаду Австро-Угорської імперії. Листопад 1918р.

 

Вояки окремої пластунської сотні УГА в Стрию. Сидять зліва: М. Ортинський, Володимир Лукомський, Роман Петріна. Стоять зліва: Євген Тюн, Іван Пиндзин, Лев Шанковський, Михайло Середницький, Омелян Колодиницький (молодший). 1919р.