Українська еміграція

Фото з особового фонду державного діяча, бібліографа, міністра народної освіти Директорії УНР С. О. Сірополка. На жаль, місце та рік зйомки не зазначені. Німецьке Яблонне. 1920-ті роки.

 

Українська бригада. 8 сотня. 1 піший полк. Німецьке Яблонне. 1920-ті роки.

 

Українська бригада. Пробоєва сотня. Німецьке Яблонне. 1920-ті роки.

 

17 січня 1919 року видано грамоту, видану Українським народним комітетом у США, за підтримку визволення України, Нью-Йорк (США). Худ. М. Дячишин.

 

Запрошення на урочисте відкриття Українського вільного університету у Відні 17 січня 1921р.

 

Українська молодь голодує перед ратушею Мюнхена, вимагаючи звільнення Валентина Мороза та інших дисидентів. Січень 1972р.

 

У діаспори, свого часу, була традиція кожен рік присвячувати певній темі. Скажімо, був рік Мазепи, рік української жінки, рік дитини. 1986-й рік - це був рік Українського Воїна.

 

Пластуни на Mаківці. 1921р.

 

Українці відзначають День соборності в колонії на Далекому Сході у місті Харбін, в Маньчжурії. 22 січня 1934р.

 

22 січня 1974-го року на мерії Оттави вперше за 8 років не вивісили синьо-жовтий прапор. КГБ через "своїх" канадських українців намагався повпливати на мерів інших міст, щоб там зробили так само, але не вийшло.

 

Гарвард купує у Америці перше видання "Енеїди" Котляревського. Тодішні 850 доларів - це приблизно $6,6 тис. сьогодні. 1972 рік.

 

Перед пластовою домівкою у Денвері, штат Колорадо. Фото з архіву покійної пластової сенйорки Ольги Хадай (стоїть, четверта праворуч). Світлину опублікував її племінник Роман Ващук, теж пластун, екс-посол Канади в Україні. 22 січня 1970 року.

 

Колись словацькі патріоти, такі як Чтібор Покорни, спільно з українцями творили АБН, який був кулаком східноєвропейських національних рухів проти Москви.

 

Звернення Українських інвалідів війни до братів українців з нагоди п’ятилітніх роковин проголошення самостійності Української Народної Республіки. 18 січня 1923р.

 

Члени Філадельфійського відділу Організації бувших вояків-українців Америки після нагородження Воєнним Хрестом. В центрі - сотник Армії УНР Аркадій Валійський (генерал в еміграції), який здійснював вручення нагород. З архіву газети українців США "Свобода". США, Філадельфія, 03.03.1963р.

 

Етнографічна карта України за редакцією проф. Володимира Кубійовича. З колекції Архіву ОУН у Лондоні.

 

Лист Голови Вищої військової ради УНР М. Омеляновича-Павленка до Державного секретаря УНР про Український державний прапор. 24 січня 1949р.

 

Український букварик, виданий у Канаді в 1940 році.

У 2022 році канадське видавництво Durvile Publications перевидало читанку «Перша книжечка: український повістковий буквар» авторства Миколи Матвійчука. Кошти з передзамовлення книги використали для допомоги постраждалим від війни українцям.
Уперше читанку надрукували в 1932 році в Україні брати Василіяни в Жовкві поблизу Львова. Її використовували в школах Канади, щоб допомогти дітям-переселенцям з України навчитися читати. «Перша книжечка: український повістковий буквар» розрахована на дітей від 8 до 14 років.

«Цей букварик зробив життєво важливий внесок у навчальну програму для канадсько-українських дітей у школах прерій. Окрім абетки та чудових ілюстрацій, у книжці є чарівні притчі та вірші легендарного українського письменника Тараса Шевченка та інших», — зазначили у Durvile Publications.

 

Ансамбль "Кубанські козаки" свого часу був доволі популярний у Європі та Північній Америці, активно концертував, пропагуючи українську культуру. За це був нагороджений Хрестом Симона Петлюри. Рідкісний випадок, коли найвищою нагородою уряду УНР в екзилі було нагороджено не людину, а мистецький колектив.

 

Про організацію Виставки українських друків і книжкової графіки в Празі, яку запроваджує Український громадський видавничий фонд. З Бюлетеня Українського громадського видавничого фонду. 26 січня 1924р.

 

На фото Яків Гніздовський за малюванням картини «Скитальці». 1948 рік.

Яків Гніздовський - американський художник українського походження. «Скитальці» - одне з найбільш полотен мистецтвознавця. Англійською воно має точнішу назву — Displaced Persons (DP), тобто переміщені особи. Саме так називали мільйони людей, які після Другої світової війни опинилися поза своєю батьківщиною, в основному в Німеччині та Австрії. Тут для них утворили окремі DP-табори. Через випадкове знайомство з формуляркою графічної виставки, Яків зміг переїхати в Нью-Йорк. Щоправда, там він не одразу, прославився як графік та майстер дереворитів. Його роботи прикрашали стіни Білого дому та відомих галерей і музеїв світу. Картину розміром 76 на 135 см Яків Гніздовський намалював 1948 року. На той час йому виповнилося 33. Саме в цій картині закладено ґрунт до відомого стилю Гніздовського. Симетрія, де три ряди ліжок і підлога ділять картину на вісім частин. Кожна з них є окремою і водночас разом творять синтез. На картині зображено й вісім осіб — шість дорослих та двоє дітей, які представляють різні світи.

 

Стаття В. Марченка(псевдо Симона Петлюри) “Пам’яті полеглих за державність”. З тижневика “Тризуб” від 22 січня 1926р.

 

Під час Олімпіади 1972 року у Мюнхені українські націоналісти випустили випуск своєї газети зменшеного формату спеціально для українських спортсменів збірної СРСР. Щоб вони могли сховати її і прочитати у номері чи провезти в Україну.

 

Rобзар Данило Щербина. Табір для інтернованих вояків УНР. Каліш(Польща). 1921р.