Українська еміграція

Український павільйон на Всесвітній виставці у Чикаго. 1933р.

 

«Табор» - воєнно-науковий журнал Українського військово-історичного товариства у Польщі. Виходив у 1923-1939 роках у Каліші та Варшаві.

 

Пластуни в США/ Попереду - нинішній митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк. 1983р.

 

Інтерновані вояки українських армій у таборі у румунському місті Брашов. 1921р.

 

Фото представників Організації державного відродження України та Українського Золотого Хреста.

Організація державного відродження України (ОДВУ)(Organization for the Rebirth of Ukraine) — громадсько-політична організація українців у США. Перші осередки під назвою "Братні відділи" створені 1928–1929рр. в час перебування голови Проводу українських націоналістів Євгена Коновальця в США і Канаді. Початково головною метою ОДВУ були допомога і фінансова підтримка діяльності Української військової організації та Організації українських націоналістів. Згодом головна увага приділялася збереженню національної ідентичності українців у США, підтримці національно-визвольного руху в Україні.

Український Золотий Хрест (УЗХ)(Ukrainian Gold Cross) — громадсько-допомогова жіноча організація, заснована 1931р. в США як жіночий відділ при Організації державного відродження України Організації державного відродження України.

 

Бланк грамоти подяки за пожертву у $1000 на Фонд Оборони України 1979 р. З архіву ОУН-УІС у Лондоні (Велика Британія).

У 1973р. за ініціативи голови ОУН (б) Ярослава Стецька на 2-му З'їзді Світового Українського Визвольного Фронту був створений Фонд оборони України. З того часу він був ефективним інструментом для збору коштів у середовищі української діаспори та їх використання у боротьбі за відновлення Української держави. З нагоди 50-річчя ОУН, у 1979р. було розроблено проект грамот для нагородження особливо щедрих донаторів (від $500 і більше). Цей фонд існує і сьогодні, а зібрані ним кошти ідуть на підтримку проектів із виховання патріотичної молоді, а також на допомогу підрозділам ЗСУ, які боронять незалежність України.

 

Панянки під час Ювілейної Міжкрайової Пластової Зустрічі. Оселя "Вовча Тропа". США. 1972р.

 

Реклама у виданні "Української Національної Колонії" у Харбіні. 1936р.

 

Діти у вишитих строях крокують Українською околицею: перехрестя Чикаго авеню і Левит стріт. Урочиста хода проминула бізнес пана Музики і проходить повз фармацію братів Олеників. 1950-ті роки.

 

Український хор під орудою Дмитра Атаманця в Чикаго. 1928р.

Друга ліворуч сидить - молоденька Марія Любас, що у серпні 1933 року здобуде титул "Міс Україна" в Українському Павільйоні на чиказькій виставці Поступу Прогресу.

 

Батько і син. Поручник Армії УНР Яків Нестеренко і зірка НХЛ Ерік Нестеренко.

 

У Відні у першій половині ХХ ст. виходила нотна серія патріотичної музики. Один з випусків.

 

Травень у діаспорі традиційно - місяць пошани Героїв. Саме у травні московити вбили Петлюру та Коновальця. Поштівка американської Організації Оборони Чотирьох Свобід України, яка перебувала під впливом ОУН(б).

 

Сатиричний журнал "Сьміх" виходив, трохи більше ста років тому, у Нью-Йорку.

 

Фото газети, яка виходила в Аргентині.

 

1. Віктор Курманович та діячі націоналістичного руху на похованні голови ОУН Євгена Коновальця в Роттердамі.
2. Андрій Мельник під час покладання квітів на місці убивства Євгена Коновальця у Роттердамі. 1958р.
3. Андрій Мельник під час покладання квітів на місці убивства Євгена Коновальця у Роттердамі. 1958р.
4. Андрій Мельник під час покладання квітів на могилу Євгена Коновальця, Роттердам. 1958р.
5. Степан Бандера покладає квіти на могилу Коновальця. 1958р.
6. Андрій Мельник разом зі Степаном Бандерою, Миколою Капустянським та іншими діячами ОУН під час покладання квітів на могилі Євгена Коновальця. Роттердам. 1958р.
7. Андрій Мельник (крайній ліворуч), на могилі полковника Євгена Коновальця. 1939 або 1940 рік.

 

Учасники Першого конгресу українських націоналістів у Відні. 1929 р.

1 ряд: 1. Юліан Вассиян 2. Дмитро Андрієвський 3. Микола Капустянський 4. Євген Коновалець 5. Микола Сціборський 6. Яків Моралевич 7. Володимир Мартинець 8. Микола Вікул.
2 ряд: 1. Іван Малько 2. Осип Бойдуник 3. Максим Загривний 4. Євген Зиблікевич 5. Петро Кожевників 6. Дмитро Демчук 7. Леонід Костарів 8. Олесь Бабій 9. Ріко Ярий 10. Михайло Антоненко 11. Зенон Пеленський.
3 ряд: 1. Юрій Руденко 2. Ярослав Барановський 3. Степан Охримович 4. Степан Ленкавський 5. Андрій Федина 6. Ярослав Герасимович 7. Теофіл Пасічник-Тарновський 8. Олександр Згорлякевич.
Відсутні: Василь Виноградник, Макар Кушнір, Кіндрат Плохий.

 

Конференція Начальної Команди УВО. Оліва, березень 1923р.

Зліва-направо сидять: Володимир Бемко, Андрій Мельник, Євген Коновалець, Володимир Целевич, Ярослав Селезінка, Ярослав Індишевський.
Стоять: Петро Бакович, Юліян Головінський, Осип Рев'юк, Павло Меркун.

 

Штаб Дієвої Армії УНР. м. Петраків, Польща. 15 липня 1921р.

1. Вартовий генерал Штабу армії генерал-хорунжий Ткачук Михайло2. Начальник Генерального Штабу генерал-хорунжий Кущ Віктор 3. Полковник Ленартович 4. Сотник Денисенко Павло 5. Сотник Чорний Лучко 6. Урядовець Марченко 7. Підполковник Черненко Петро 8. Сотник Заремба 9. Поручник Кириченко.

 

Рідкісне видання "Української Національної Гвардії", яку створив отаман Тарас Боровець-Бульба. Це була організація колишніх комбатантів часів ІІ світової війни. Проіснувала з кінця 1940-х до кінця 1950-х рр.

 

Резолюція, ухвалена загальними зборами Товариства Кубанців імені Отамана Якова Кухаренка в Подєбрадах щодо ганебних наклепів на адресу Симона Петлюри. 28 травня 1926р.

 

Предстоятель Української Католицької церкви Йосиф Сліпий стає кардиналом Вселенської церкви. Ватикан. Березень 1965р.

 

Екс-прем'єр уряду УНР Борис Мартос. Детройт, США. 1967р.

 

Учні школи українських танців у містечку Оліфант у штаті Пенсильванія. В центрі - маестро, колишній вояк Армії УНР Василь Авраменко. 1929р.