Камрады прочёл на этом сайте http://ukr-ww2.onestop.net/ustasha.html что в НГХ был украино-усташский легион. Есть ли по нему инфа? Фото или данные?
Речь идёт о 24-я горной (карстовая) дивизии СС «Карстъегер» (украинцы, словенцы, хорваты, сербы) ? http://www.axishistory.com/index.php?id=1919
Нет. Именно про украино-усташский легион. Вот ещё немного инфы http://borysfen.livejournal.com/128226.html
Не совсем верное название, впрочем как и название темы. Это была украинская чета в усташской милиции. Информация о них есть на сайте Нормана2 и книге Сергея Чуева. Также это обсуждалось на аксисхистори.
А зачем вешать фото украинцев в хорватской армейской, а не усташской униформе? http://reibert.info/forum/showthread.php?t=11823&page=2 посты 22 и 23
- Brak vidznak Ustasha she ne znachyt' sho legion ne pidporiadkovuvavsia Ustasham. Dorechi v VK bula tsikava promova Ukrains'koi diaspory do A. Pavelicha i jogo vidpovid'.
Хотілося би бачити всю інфу по Українцях в Хорватії в одній темі. Зачну від того що перекену частину старої дискусії про Український Усташа легіон. Я її закидую повністю по тій причині що частина фантазій цього автора дублюєтся російськими публікаціями як відповідно дублюются нашими і тепер на Мілуа замісь Укр. легіону зжваво обговорюєтся "чота": covek: Во первых хотелось бы узнать - откуда инфа? Ето из каких то книжек или вашы домыслы? - Tему не вольготности русских в Хорватии мы не поднимали. - Целых 50? Откуда информация и как определено что ето русские? . - Какие доказательства что етих двое были русскими а не скажем русинами или болгарами/поляками/словаками? - Как понять термин греко-католический сепаратизм? Уж не от Московского патриархата? - Что за Украинская рота такая? Никогда о ней не слышал. Где пишет о ее хорватском комнадовании и о том что она понесла тяжкие поражения? . - Откуда взята ета инфа? Поселения Украинских казаков-граничаров и Галичан в Хорватии ведется от 18 века, их селили на границах где они играли роль теж же казаков и доблесно стерегли кордоны Австрии. - Первый раз о таким слышу. В Хорватии наоборот очень хорошо к Украинцам относились. Сам Павелич встретился с Укр. делегациэй и очень радушно их принял (где то имею текст его выступления, могу поискать). Хорватским правительством так же под-держывалась и Украинская Фашыстская Партия со штаб квартирой в Загребе, в Хорватии так же дейстовали ячейки ОУН. Украинская Домобранская сотня (а после целый полк) был сформирован из 505 добровольцев (в том числе 150 Украинцев из Боснии) и постепенно вырос до 1500 солдат и перешел под крыло Усташей. Добровольцы отличились в боях с красными партизанами и глава Хорватской державы Анте Павелич ПЕРСОНАЛьНО наградил сереберенной медалью семёрых членов легиона. Украинцы так же вошли в дополнительный батальон который вошел в 369-тый Хорватский полк который воевал под Сталинградом. . - Опять таки, откуда ваша инфа что сослужывые в ХЧЛ были "класическими хиви"? По вашым же вышеуказаными причинами о близости Украинских и Хорватских народом, Хорватам как раз и было более приемлее набирать Украинцев а не православных Русских. К тому же опять таки - вербование проходило в Украине среди Украинцев. Я не отрицаю возможность присутствия в легионе русских которые могли там затерется. Думаю самым лутшым доказательством о том что набирались именно Украинцы може послушыть высказывание одного из офицеров легиона Едгара Анджели "Украинские добровольцы в боях на Азовском море проявили большую доблесть и отличные познания, которыэ удобно выделяли их среди членов легиону" (инфа из Вестей Комбатанта) . - Где вы такое встречали? Никогда ничего подобного не слышал. Диаспора наоборот очень хорошо разбирается на иммигрантском вопросе. Chleny Ukrainskogo Legiona
Interesna infa z zhurnalu Borysfena: Цікаве про співпрацю між ОУН та Усташами 9 жовтня 1934 року в Марселі під час візиту короля Югославії Александра І Карагеоргійовича його під час урочистої поїздки в автомобілі було вбито револьверним пострілом - офіційно розслідування звинуватило хорватських та македонських націоналістів (Усташів та ВМОРО - Внутрішню Македонсько-Одринську Революційну Організацію (Внатрешна Македонска Револуционерна Организација - македонською ), замах здійснив бойовик ВМОРО Величко Димитров (Владо Черноземський). Але разом з королем Югославії вбито і міністра Закордонних Справ Франції Луї Барту ... А цей дядечко відзначився тим, що за його подачі в червні 1934 року уряд Франції на черговому засіданні розглядає військово-політичний проект "Східного Пакту". Проект передбачав створення на Сході Європи союзу з країн, що займали антинімецьку і передусім антинаціонал-соціалістичну позицію на чолі з Чехословаччиною і також двостороннє підписання договору про співпрацю та ненапад між Францією та СССР - власне автором цього пакту і був цей Барто, який був совєтофілом і виступав за активне франко-совєтське співробітництво. Після цього Франція активно лобіює інтереси совдепії в Лізі Націй та всіляко намагається сприяти входженню СССР до неї. В Одному з листів, написаних Вождем Євгеном Коновальцем після підписання французько-совєтської угоди є наступні слова, цитую дослівно: "...Франція, уклавши франко-російську угоду, ігнорує тим самим прагнення українців до незалежності. ОУН усіма силами буде поборювати самовільні спроби інших держав вирішувати справи Східної Європи проти волі українського народу..." Знову ж таки Павло Судоплатов у своїх спогадах підтверджує причетність українців та хорватів до вбивства короля Югославії та міністра ЗС Франції: "...Нас особливо турбувала домовленність ОУН з хорватськими націоналістами про участь у вбивстві міністра ЗС Франції Луї Барту, а фінансувалися терористи німецькою розвідувальною службою Абвером..." http://borysfen.livejournal.com/129686.html
V prodovzhennia temy vid tsiogo chudovogo zhurnalu: Українсько-сербські відносини у 20 столітті Скорочена стаття, присвячена ставленню до української етнічної меншини у Сербії та створенню Українського Легіону у Незалежній Державі Хорватія. ...Тубільці і українці Поселившись у Боснії українці вступили у контакт з різними народами.З корінного населення вони там зустріли православних сербів, греко-католиків хорватів та ісламізованих слов"ян-мусульманів.З переселенців:римо-католиків поляків,мадярів,італійців, і євангеликів німців.З кожним з перелічених народів українці мали добрі стосунки,бо до цього їх примушувало життя,але,як свідчать документи,з сербами всі покоління українців мали труднощі встановити відносини засновані на довірі. Каменем спотикання було перш за все те,що національні інтереси цих двох народів після Першої світової війни розійшлися. Серби намагалися обмежити права несербських народів та їх асимілювати.Вони себе ідентифікували з великоросійським націоналізмом і експансіонізмом.Також,серби не визнавали,а навіть і в найновіші часи,їм важко було погодитися,що існує окремий східнослов"янський народ під назвою українці.Вони дуже радо користуються для його означення назву "малоросіяни".Питання визволення українського народу було небезпечне для сербів,бо це могло бути прикладом для поневолених південно-слов"янських народів під сербською домінацією.Тому,серби завжди намагалися позбутися небажаних сусідів. Під час австро-угорського панування у Боснії було кілька неґативних прикладів сербського ставлення до українців. Згадаємо тільки два: "Odstranite od sela preko narodne volje naseljene Galicijane"("Віддаліть від села через волю народу поселених галичанів"), що сказав сербський представник на засіданню Краєвого собору у Сараєві 1910 року і факт,що 1914 року підпалено монастир монахів Студитів у Камениці. У "першій" Юґославії (1918-1941)тоді домінуюча сербська влада хотіла виселити українців (і поляків) з Боснії у Македонію або прогнати їх за границі держави.Вона примусила на виселення майже всю українську інтеліґенцію під звинуваченням,що вона була нібито австрофільською.У час коли на українських землях ішли Визвольні Змагання та творилася Українська держава, у Королівстві сербів-хорватів-словінців було заборонено ввозити українську пресу.Почавши від 1920 року сербська влада підтримувала акцію переводження українців греко-католиків на православ'я, прогнала назавжди з держави монахів Студитів з монастиря у Камениці... Влада перешкоджала при заснуванню українських культурних організацій (у цілій Юґославії): українським студентам,котрі були патріотично наставлені відбирали стипендії,виганяли їх за границі держави. Українські діти в Югославії мусіли ходити до російських шкіл бо українських не можна було засновувати.Кубанські козаки,які появилися у двадцятих роках, коли сербський уряд прийняв коло 70,000 білих російських емігрантів з армії Денікіна і Врангеля не сміли включуватися в українське національне життя,бо відразу втрачали матеріяльну і соціяльну підтримку.У Беоґраді проводилася агітація проти товариства "Просвіта",що воно отримує гроші від німців і большевиків(!) і що воно там заборонене.Банська управа Вербаської Бановини 15 листопада 1937 року заборонила діяльність філій "Просвіти" на своїй території,де найбільше були зосереджені українці у Боснії.Коли почалися 14 квітня 1940 року переговори про дипломатичні відносини Юґославії і Совєтського Союзу,совєтська сторона, як можна прочитати у сербській літературі,вимагала припинення антисовєтської діяльности на території Юґославії.У висліді,сербська влада у травні арештувала більшу групу провідних українців з цілої держави і тримала кілька місяців у злославній беоґрадській тюрмі Ґлавнячі. 1938 року голова белґрадської "Громади" писав:"З упевністю можна сказати,що ні в одній державі в Европі українська організація не наражається на такі перешкоди і прикрощі, як в Юґославії". Через названі причини і під сильним впливом українців з західньо-українських земель,які з початку двадцятих років приїздили на студії у Заґреб, всі національно свідомі українці з полегшеням і захопленням дочекалися розпаду "першої" Юґославії.Зі змінами у Европі,які надходили,українці сподівалися,що прийшов час на відновлення української державности і поворот у вільну соборну Україну.Бажаючим дати свій внесок у побудову Української держави,унапрямлені Василем Войтанівським,тереновим провідником ОУН у Хорватії,українці (з обидвох фракцій ОУН разом)формували,заразпісля створення Незалежної Держави Хорватії,Студентський військовий відділ ім. Головінського на чолі з Антоном Івахнюком,а під час нападу Німеччини на СССР і Український Леґіон.До леґіону,завдяки Зенона Патолі,зголосилося 505 добровольців з чого 450 з Боснії.Український леґіон разом з козачою дивізією (20,000 козаків), з якими ОУН успішно вела переговори,прагнули іти на східний фронт боротися проти більшовицької окупації України. Організування українських військових формацій дуже підтримувала Незалежна Держава Хорватія,бо хорватські політики вірили,що коли постане незалежна Україна,то позиції Хорватії на Балканах стануть кращими відносно Сербії,бо тоді впливи Росії будуть слабшими.Проте,через подію проголошеня відновлення країнської держави 30 червня 1941 року у Львові німці не дозволили щоб Український Леґіон був відправлений в Україну.Натомість,він у складі хорватських домобранів був примушений,як окрема частина хорватського війська,йти у карні екпедиції протиикомуністичних партизанів,а над Козачою дивізією командування взяли німці і вона була змушена виконувати вартівничу службу на магістралі Заґреб-Беоґрад-Ніш Сальонікі.У цій ситуації,прихильники Степана Бандери на чолі з Антоном Івахнюком усвідомивши,що німці не підуть на створення Української держави зараз на початку перервали свою діяльність в Українському Легіоні.Відповідальність за всі наслідки у зв"язку з його існуванням у Незалежній Державі Хорватії перебрала ОУН полк. Андрія Мельника. Дальша доля українських добровольців була просто трагічною,бо командування над леґіоном одержав військовий отаман полковник Володимир Паньків,який повів її у різні сумнівні акції.Українські леґіонери відзначалися хоробрістю і бойовим духом.На внесок начальника збройних сил Незалежної Держави Хорватії,Поглавник д-р Анте Павеліч відзначив малою срібною медалею слідуючих українських добровольців в боротьбі: сотника Дмитра Луценка,хорунжого Петра Бучка та стрільця Михайла Малярчука.Всі вони з першої сотні українських добровольців.Бронзовою медалею за хоробрість у боях відзначено також:стрільця Петра Василика,стрільця Антона Тимкевича(за хоробрість і відвагу у боях на Східньому фронті влітку 1942 року),булавного Олексу Микитишина,стрільця дес.Михайла Матвійківа й стрільця Михайла Мерловича.Мале число леґіонерів втікло з легіону та приєдналися до партизанів... ...Щодо участи українців у юґославській партизанці можна констатувати,що в 1941 році їх там було дуже мало.Це були роман Калинюк з Дренови,Ілля Шміґельський з Віячанів,іван Прусаківський з Поточанів,Володимир Війтюк з баня Луки (був політичним комісаром Першого країнжського батальйону),ціла родина Олександра і Анастасії шугич з Котор Вароші,Михайло Мазепа з родиною з Фочи,родина Висоцького з Фочи,Олександр Комерніцький з Козарцю,Михайло Душенко,Степан Бойко,Іван Баран і Михайло Пацюк з Поточанів,Брати Євген і Еміл Гевко,родина Онищуків з Мостару,Іван Сенюк (камендант ХІІ славонської бригади)і другі.Були і такі,що займалися підпільною діяльністю.З документів хорватської поліції можна довідатися,що одним з таких українців був 31-річний Григор Небесний,син Кирила,боднара з Лісківця,община Ламінці,вдівець,греко-католик,котрий був арештований на початку листопад 1941 року.Але,до кінця,якщо врахувати цілу територію колишньої Юґославії у партизанах було приблизно 4,000 українців-русинів. Участь у Хорватському Леґіоні,покладання на владу Незалежної держави Хорватії і ненависть до національних меншин мало за наслідок страшні злочини над українським населенням,як від четників так і від партизанів. З численних прикладів наведемо тільки жахливі картини катованої,ґвалтованої та зарізаної четниками п'ятнадцятилітньої Розалії Мазурик з Околиці коло Прнявору;катованого і вбитого четниками 27 лютого 1942 року вісімнадцятилітнього Володимира Кулеби з околиці коло Прнявору; катованої і вирізаної 10 березня 1942 року п'ятичленної родини Петришинів у Штрбцях коло Прнявору а між ними і тринадцятилітнього Володимира; вбитого 11 березня 1942 року вісімнадцятилітнього Прокопа Вовчука на Вучіяку коло Прнявору;убитої вночі в хаті тридцятивісімлітньої Матільди Головко з Лепенеці;убитої 13 червня 1942 року шісдесятилітньої Софії Ільчишин з Прнявору;ґвалтованої та убитої сорокчотирилітньої Ірини Нагайовської (родженої Заяць)у Лепениці;побитої до смерти 19 лютого 1943 року шістдесятилітньої Саломеї Хміль у Ратковцу коло Прнявору;зарізаної 1 березня 1943 року сімнадцятилітньої Марії Глогович у Дервенті;кинутої живою в ріку 1 березня 1943 року четниками шестилітньої Олги Мальона з Лепениці,яка топиться на очах батьків Петра і Стефанії Мальона і котрих,після тієї сцени,зарізали і також кинули в ріку Саву;зарізаної четниками 25 грудня 1944 року вісімнадцятирічної Софії Шімонік у Штрбцях коло Прнявору... та жахливі картини більше сотні інших жертв.Маємо також картини цілковитого спалення 13 травня 1942 року четниками польсько-українських сіл Раковац і Кунова.(У Раковцу за переписом населення 1921 р.жило 112 греко-католиків,115 русинів, а у Кунові 4 греко-католики).Убито і спалено в хаті в Старій Дуброві Андрія Кудєрського і його жінку;там все було спалено,включно з худобою.Також у цьому самому селі попалені хати Івана Кагана у якій згорів живий Іван Семянчук і багато,багато інших українських хат в Дуброві -і не тільки там.
У соціялістичній Юґославії ніхто так не цікавився українцями як таємна поліція.Вона найбільше тиснула на священиків і культурних діячів.З духовних осіб у тюрмі сиділи:о.Григорій Біляк,о.Михайло Юриста,о.Михайло Камінецький,о.Фелікс Біленький,о.Петро Бабій,о.Василь Стрільчик.Із світських людей у тюрмі сиділи наприклад:Петро Шлапак,Микола Каган,Іван Сваток.Великі труднощі і постійні "інформаційні розмови"проходили майже всі українські діячі,яких вважали що мають будь-яке значення в культурному житті українців Боснії. Демократичні зміни від яких українці так багато сподівалися їм нічого доброго не принесли.Політика Сербської Демократичної Партіїясно показала яке ставлення сербських шовіністів до української меншини.Після багато-партійних виборів у 1990 році і приходу до влади у Боснійській Країні Сербської Демократичної Партії українці втратили,забезпечені законом республіки,лекції рідної мови у школах,які існували від 1975 року і передачі по "Радіо Баня Лука",які існували від 1966 року. У квітні 1992 р.,коли розпочалася війна у боснії і Хорватії,для малочисельних льояльних до властей,релігійних,працьовитих і толерантних українців настали страшні часи.Їх не минула доля хорватів і мусульманів.У ночі,20 липня 1992 року спалено помічні будинки парафіяльного греко-католицького центру у баня Луці.У серпні 1992 року вибухівкою знищено греко-католицьку церкву у Прняворі і запалено церкву у Старій Дуброві.У лютому-березні пошкоджено монастир сестер Служебниць у Баня Луці.6 березня 1993 року вбито вночі у своїй хаті у Козарці Павла Бутинського, його жінку Славцю і тринеадцятилітню дочку Анну...під час війни пошкоджено і українську церкву у Дабраку (Хорвачани).Все це ставалося далеко від місць бойових дій на територією під абсолютною контролею Сербської Демократичної Партії.Українців не минула примусова праця,концентраційні табори,(з с.Тернополя:Йосип Гарасим,Василь Тихоступ,Петро Щерба,Тома Щерба...),утиски і людські жертви.Навіть і тим українцям,які явилися на мобілізацію до сербського війська не було життя легким.Багато українців було побито своїми "воєнними товаришами" сербами,називано їх "усташами" і було забагато "випадків",що у руках українців опинялася попсута зброя.Одиноку річ,що на практиці,крім загибелі на фронті за "Велику Сербію",дозволяли українцям і підтримували були групові подорожі на Україну з яких українці завжди верталися до Боснії. Відношення тубільців до українців та все те що стаося у Боснії вплинуло на те,що їх зараз там можна нарахувати лиш до півтора тисячі.Їхня доля незавидна, а перспектива несвітла... Богдан Ліський. Українці у Боснії та Герцеґовині.Альманах "Гомін України". - Торонто. -1998. -ст.160-168. http://borysfen.livejournal.com/128226.html#cutid1
На фото хлопці вдягнуті в стандартні однострої НДХ. Під пальтами на них рангові петлички, в цьому випадку - дві зірочки - Надпоручник. Чорний колір - вказує на приналежність до Усташів.
