Техника связи, РЭР, РЭБ, РЛС

Р-330УМ "Мандат-Б1" - український боєць за вітчизняний радіопростір

Досвід останніх війн та конфліктів, в тому числі на сході України, чітко демонструє, що у випадку використання засобів радіоелектронної боротьби, ефективна діяльність армійських підрозділів стає більш ускладнена.
Росія інтенсивно використовує нові засоби РЕБ на території України з 2014 року. На просторах Донбасу засвітилися "Житель", "Красуха-4", "Леєр-3", "Репеллент-1" та багато іншого.
Але Україна в питанні РЕБ також не "пасе задніх". Якщо після початку російської агресії завдання з придушення сигналів противника виконували старі радянські комплекси, а також відомі французькі TRC від компанії Thales, то на сьогодні в країні вже налагоджене серійне виробництво власного засобу РЕБ - Р-330УМ "Мандат-Б1".
Український "Мандат" призначений для виявлення та радіоподавлення ліній зв'язку, як з фіксованими робочами частотами, так і з програмною перебудової робочої частоти. Комплекс контролює діапазон від 1,5 (півтора) до 1000 МГц, де і здійснює придушення сигналів.
Реакція у "Мандата" практично миттєва. При цьому він діє на глибину до 60 км та визначає місця джерел радіовипромінення з точністю близько 5-10% від дальності.
До його складу входять чотири типи станцій. Зокрема, Р-330РДМ - яка забезпечує радіорозвідку та управління комплексом. Р-330КВ1М - що ставить радіоперешкоди у КХ діапазоні та дві станції - Р-330 УВ1М та УВ2М, які призначені для постановки завад в УКХ радіозв'язку. Кожна з них може працювати, як у складі комплексу, так і окремо.
Відомо, що після успішних результатів державних випробувань "Мандат" був прийнятий на озброєння української армії в 2014 році. Однак тоді його постачання у війська не відбулося. Після захоплення РФ в Донецьку підприємства розробника - "Топаз", виробництво Р-330УМ було організовано на потужностях в інших регіонах України.
Створення "Мандату" запустили на НВК "Іскра" та у ЦКБ "Протон" зі складу ДК "Укроборонпром". В 2017 році, за офіційними повідомленнями, перші серійні станції зі складу комплексу, а саме - Р-330УВ1М та УВ2М виробництва "Іскри" почали надходити у Збройні Сили України. Надалі, в червні 2019 свою серійну станцію - Р-330КВ1М, успішно випробувало ЦКБ "Протон". За їх результатами серійна машина підтвердила всі задані характеристики, подавивши системи радіозв‘язку "умовного противника".
В дійсності, вітчизняним промисловцям вдалося, в умовах втрати виробничого і, частково, наукового потенціалу на окупованій частині Донбасу, отримати інструмент, який дозволяє повністю подавити зв‘язок підрозділів противника. Тим самим унеможливити процес управління, наведення ним артилерії, координацію дій з іншими підрозділами. В умовах сучасного збройного протистояння це дає рішучу перевагу, як під час оборони, так і при наступі.

 

Перші атаки Росії проти України не є артилерійськими чи ракетними, а саме радіоелектронними. Пеленгатори російських військ відстежують українські передавачі, визначають їх місцезнаходження, а потім придушують, ускладнюють їх роботу. Які саме арсенали засобів радіоелектронної боротьби (РЄБ) використовує Росія проти України та інших держав. Подаємо огляд, який підготували фахівці інформаційно-консалтингової компанії Defenese Express.

Основу сил РЕБ РФ, який останнім часом російські військові науковці прагнуть віднести до окремого роду військ СВ, складають наземні, авіаційні частини та підрозділи РЕБ, що входять до складу об'єднань та з'єднань видів Збройних сил.
Одною з найбільш оснащених частин ЗС РФ є 15-а окрема бригада РЕБ Верховного головного командування (ВГК) (н.п.Тула), створена у 2009 р. Дане з'єднання практично повністю оснащене сучасними засобами РЕБ, які прийняті на озброєння.
Крім бригади ВГК з 2009 р. у кожному військовому окрузі сформовані окремі центри радіоелектронної боротьби (на сьогодні їх п’ять), частина з яких переформовані в окремі бригади радіоелектронної боротьби (16-а окрема бригада РЕБ (н.п. Курськ), 17-а окрема бригада РЕБ (н.п. Хабаровськ), 18-а окрема бригада РЕБ (н.п. Єкатеринбург), 19-а окрема бригада РЕБ ( н.п. Ростов-на-Дону)). Виняток становить сформований у Криму центр РЕБ, підпорядкований командуванню Чорноморського флоту.

Спойлер

Стратегічний рівень
На стратегічному рівні завдання щодо розвідки та придушення ліній зв'язку у короткохвильовому діапазоні на дальності до 5000 км (підтверджень, що комплекс має такі характеристики, немає) вирішує станція "Мурманськ-БН", а пасивне виявлення джерел радіовипромінення, ведення радіотехнічної розвідки, управління засобами радіоперешкод та радіоелектронного подавлення на дальності до 400 км покладене на комплекс РЕР та РЕБ "Москва-1"
Далі йдуть 1Л269 "Красуха-2О", який призначений для постановки перешкод літакам дальнього радіолокаційного виявлення (в першу чергу Е-3 "АВАКС") і може глушити їх на дальності кілька сотень кілометрів та 1РЛ257 «Красуха-С4», який використовують для придушення радіолокаційних станцій повітряного базування, в тому числі на апаратуру розвідників Е-8 і У-2. (На думку розробників і військових умовах 1РЛ257 зможе ставити перешкоди також головкам самонаведення ракет «повітря-повітря» AIM-120 AMRAAM, а також РЛС управління зброєю зенітно-ракетних систем «Петріот»).
Оперативний та тактичний рівень
Для вирішення завдань на оперативному та тактичному рівнях застосовуються наступні засоби:
- багатофункціональний комплекс РЕБ РБ-301Б «Борисоглебськ-2» - для придушення систем супутникового зв'язку та радіонавігаційних систем КХ та УКХ діапазонів;
- комплекс Р-330Ж "Житель" (не новий, але модернізований комплекс) - для постановки радіоперешкод переносним та мобільним наземним станціям (абонентським терміналам) систем супутникового зв'язку, а також для перехоплення та придушення каналів управління БПЛА;
- комплекс "Репелент-1" - для вирішення завдань радіотехнічної розвідки і радіоелектронного придушення радіозасобів малорозмірних безпілотних літальних апаратів та їх наземних пунктів управління;
- комплекс "Шиповник-Аеро" - для забезпечення радіомоніторингу та блокування виявлених каналів літальних апаратів;
- комплекс "Леєр-2" - для проведення радіорозвідки, виявлення джерел радіовипромінювання та здійснення радіо придушення радіоелектронних засобів (РЕЗ), а також для імітації роботи РЕЗ різного озброєння та техніки;
- комплекс «Леєр-3» (у складі декількох безпілотних літальних апаратів «Орлан-10») - для подавлення, переважно, стільникового зв'язку (хоча спектр застосування ширший);
- комплекс "Лорандіт"/"Лорандіт-М" - для радіоконтролю, пеленгування і подавлення радіоелектронних засобів УКХ радіозв'язку;
- комплекс "Інфауна" - для забезпечення захисту авто- і бронетехніки, особового складу підрозділів від мінно-вибухових пристроїв з радіодетонатором (за рахунок малогабаритного передавача перешкод "Лісочок"), виявлення та придушення засобів оптичної розвідки та радіозв’язку в частинах РЕБ батальйонного рівня;
- "Ртуть-БМ" - для протидії керованому озброєнню, а також боєприпасам, обладнаним радіо підривниками, а також для глушіння сигналів УКХ зв’язку;
- "Свєт-ВСГ" - комплекс РЕБ позиційних районів РВСП;
- «Арбалет-М» та його модернізована версія «Арбалет-МР» - для пошуку, перехоплення та подавлення засобів радіовипромінення (в першу чергу транкінгового та стільникового зв'язку).
Повітряний сегмент нових засобів РЕБ представлений, в основному, ідеологічно близькими до станцій «Красуха-2О» та «Красуха-С4» (постановка потужних вузько смугових направлених перешкод) - комплексами «Ричаг-АВ» та «Хібіни». Якщо апаратура РЕБ «Ричаг-АВ» встановлюються на вертольоті Мі-8 (повна назва - вертоліт Мі-8МТПР-1 зі станцією перешкод «Ричаг-АВ») і призначена для придушення цілей в радіусі кількох сотень кілометрів, то комплекс радіоелектронної боротьби «Хібіни» призначений для встановлення на літаки Су-34 і здатний ставити потужні шумові перешкоди, вести радіотехнічну розвідку, а також захищати не лише окремі машини, але і здійснювати груповий захист.
Повітряний сегмент РЕБ також представлений комплексом індивідуального захисту на принципах радіоелектронної боротьби «Вітебськ» (експортна версія «Президент-С»), який призначений для захисту авіатехніки від зенітних ракет противника з інфрачервоними, радіолокаційними або комбінованими головками самонаведення.
Окремо до авіаційного сегменту відноситься літак Іл-22ПП «Порубщик» з комплексом радіоелектронної боротьби. Він призначений, у першу чергу, для придушення зв'язку і АСУ противника. Може використовуватися в якості літаючого командного пункту управління засобами радіоелектронної боротьби, здатний самостійно вести радіотехнічну і радіоелектронну розвідку. Повітряно-космічні сили планують закуповувати Іл-22ПП «Порубщик».
Загалом, за оцінками російських експертів, нові розроблені засоби вперше дозволяють забезпечити можливість радіорозвідки та радіоподавлення інтегральних систем зв'язку та передачі даних колективного користування, в 1,5-1,8 рази збільшити вірогідність селекції об'єктів придушення, скоротити час реакції в 10 разів. Крім того, вони здатні забезпечити приховане, вибіркове за місцем та (або) системним адресом блокування абонентських терміналів стільникового зв'язку та збільшити розмір зони ефективного дії за рахунок застосування нетрадиційних (неенергетичних) способів інтелектуального блокування абонентських терміналів зв'язку
До основних переваг російської техніки РЕБ також можна віднести велику дальність дії, широку номенклатуру об'єктів, на які здійснюється вплив, можливість реалізації гнучкої структури управління як комплексами, так і окремими зразками техніки, що функціонують автономно і в складі пов'язаних пар, здатність комплексної та ефективної дії на широку номенклатуру радіоелектронних та комп'ютерних систем та засобів, висока стійкість в умовах протидії засобам радіоелектронного ураження, а також надійність, ремонтопридатність та ергономічність.
Крім того, з метою мінімізації загрози бути знищеними після виявлення засобами РЕР, основний акцент на створенні засобів РЕБ оперативно-тактичного та тактичного рівня зроблений на мобільності, що дозволяє швидко вийти з-під удару, а також своєчасно вийти на вигідні позиції для нанесення чергової електромагнітної атаки.
Проблемні аспекти
В процесі розвитку сил і засобів РЕБ РФ слід виокремити наступні проблемні питання.
1. Як показує досвід сучасних війн і військових конфліктів, засоби РЕБ при неправильному застосуванні однаково відчутно впливають як на противника, так і на власні війська. В РФ зроблені певні висновки після війни в Грузії, коли процес придушення грузинських РЛС літаками Ан-12ПП одночасно впливав і на російські станції, які перебували на відстані 100-120 км від зони постановки перешкод, а наземні станції РЕБ СВ РФ однаково подавляли лінії зв'язку як грузинських, так і власних військ.
Однак, вирішити однозначно цю проблему, навіть за умови підвищення рівня селекції та точності нанесення радіоелектронних ударів, РФ поки не вдається. Крім того, під час створення нових комплексів оборонною промисловістю не враховується той факт, що у районі конфлікту працюють і цивільні радіоелектронні засоби - канали зв'язку, які обслуговують «швидку допомогу», підрозділи МНС та поліції, які бувають безпосередньо задіяні в процесі організації забезпечення діяльності військ.
2. Якщо проаналізувати представлену російською промисловістю лінійку продукції РЕБ (особливо це стосується виробів компанії «КРЕТ»), то низка цих виробів є продовженням комплексів, розроблених в 70-80-х рр. Так, наприклад, «Красуха-2О», «Красуха-С4», «Ричаг» та «Москва-1» з'явилися у середині-кінці 90-х, але їх реалізація загальмувалася через хронічне недофінансування.
В процесі створення комплекси, звичайно, допрацьовувалися та вдосконалювалися, але базові підходи залишилися незмінні. Більшість комплексів зроблено за одним принципом - постановка потужних шумових перешкод, що має як недоліки, так і переваги. Крім того, до недавнього часу практично не використовувалися міліметровий та террогерцовий діапазони, які в даний час все частіше і частіше привертають увагу виробників не тільки радіоелектронного обладнання, але і високоточної зброї.
Розробникам РЕБ потрібно «закривати» всі ці канали, а це досить велика смуга, а значить, потрібні складніші засоби радіоелектронної боротьби, що, в свою чергу, призводить до збільшення масогабаритних показників станцій перешкод і зменшення їх рухливості.
Введені проти Росії санкції обмежили темпи виготовлення серійних зразків РЕБ
3. Незважаючи на заяви представників оборонної промисловості та державних чиновників, залежність в іноземних комплектуючих залишається. За приблизними підрахунками вона становить від 5 до 10 %. Тому введені санкції проти Росії негативним чином позначилися на перспективах виготовлення серійних зразків РЕБ.
На сьогодні триває процес заміни іноземних складових на російські аналоги з необхідними характеристиками, однак це впливає на якість продукції та її вартість. Тим не менш, можна прогнозувати, що рано чи пізно РФ вдасться вирішити наявні проблеми та замінити іноземні комплектуючі у власних засобах РЕБ.
4. Є певні труднощі з браком професійних кадрів. Переважна частина працівників відповідної галузі вже має поважний вік, а молодь не зацікавлена йти на роботу на запропоновану заробітну платню.
5. Є потреба у модернізації виробничої бази підприємств-учасників державного оборонного замовлення, які залучені у виробництві, в тому числі, високотехнологічної техніки. Відомо, що до 2015 р. велика частина устаткування, передбачуваного до закупівель в рамках програм технічного переозброєння підприємств, проводилась в країнах ЄС і США. Зараз це ускладнено.
6. Унаслідок розриву відносин з європейськими країнами є проблеми з поновленням ліцензійного програмного забезпечення при виконанні перспективних НДДКР.

 

Державний концерн "Укроборонпром"

Це – новітня розробка перспективної радіолокаційної станції 80К6КС1, створена для бойового застосування у складі дивізіонів зенітно-ракетних військ протиповітряної оборони.
Її основне призначення: виявлення в зоні огляду, супровід і вимір трьох координат повітряних об’єктів та їх швидкості у складі зенітно-ракетного комплексу.
Фахівців казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» вже успішно випробували власний дослідний зразок! Незабаром відбудуться державні випробування.
Директор НВК «Іскра» Юрій Пащенко:
«Ключовими елементами технологічного успіху цієї розробки є побудова передавального пристрою на сучасних твердотільних модулях, використання технологій цифрових антенних решіток, реалізація на новітній елементній базі спеціальних обчислювачів радіолокаційних сигналів, що працюють за розробленими на підприємстві високоефективними алгоритмами. Для підвищеної мобільності радіолокаційної станції вся апаратура розміщується на одному транспортному засобі вітчизняного виробництва. Це дозволяє розгортати та згортати мобільну станцію за лічені хвилини».

 

Фахівці НВК «Іскра» закінчили глибоку модернізації радіолокаційної станції 19Ж6 для наших військових.

На базі радару, який відслужив майже 30 років, фактично створили сучасний зразок РЛС, який отримав індекс 35Д6М.
Фото "До" та "Після" тому підтвердження.
☝️Таке «друге дихання» для радарів є економічно вигідним і має великий потенціал як в Україні, так і закордоном, адже дозволяє зі значною економією коштів та часу отримати сучасну РЛС.
Що нового?
✅замінено всі вузли та складові частини
✅встановлено нові пристрої формування зондуючих сигналів
✅збільшено дальність дії
✅підвищено точність визначення координат
✅покращені параметри траєкторної обробки
✅за рахунок сучасних програмних рішень розширені функціональні можливості та зменшена вартість техобслуговування
✅модернізована система охолодження
✅підвищено комфорт робочих місць персоналу РЛС

 

Головною родзинкою нового розвідувального корабля, який побудований для ВМС України, має стати станція радіотехнічної розвідки "Мельхіор". Ця корабельна станція РТР розроблена у ДП НДІ радіолокаційних систем "Квант-Радіолокація". "Мельхіор" пройшов заводські випробування і тепер чекає на державні випробування у складі корабля.

Про потенціал нової розробки – трохи детальніше.
Станцію "Мельхіор" було розроблено та створено на підприємстві "Квант-Радіолокація" за 1,5 роки. Це надзвичайно стислий термін. Ця станція радіотехнічної розвідки застосовує технології пасивної радіолокації, тобто, аналізує радіочастотний спектр, який випромінюють самі об’єкти. А ця "картинка" у кожного типу літака, корабля, зенітного ракетного комплексу, системи РЕБ чи мобільного командного пункту з безліччю радіостанцій – унікальна. Так само, як відбитки пальців у людини.

Спойлер

"Мельхіор" дозволяє проводити моніторинг, пошук, аналіз та класифікацію радіолокаційних засобів випромінювання. За сукупністю характеристик станція здатна розпізнати об’єкти на значній відстані. Причому таке спостереження буде абсолютно непомітним для ворога.Донедавна технології пасивної радіолокації в Україні асоціювалися з відомою станцією «Кольчуга». Після захоплення Росією підприємства "Топаз" у Донецьку і його фактичного знищення, Україна не поновила виробництва "Кольчуг". Але прогалину у створенні сучасних систем радіотехнічної розвідки в нас є чим заповнити."Станція "Мельхіор" є новим поколінням таких станцій і відповідає світовому рівню в цій галузі, наприклад, аналогічним станціям світового рівня фірми Thales", – так достатньо впевнено оцінюють потенціал та можливості нової станції "Мельхіор" самі розробники.
Максимальна дальність виявлення цілей у РЛС "Мельхіор" становить до 450 км, і цілі можна побачити за горизонтом. Це досягається завдяки використанню ефектів суперрефракції – відбиття радіолокаційних хвиль від різних шарів атмосфери або, за певних умов, огинання радіохвилями приморської поверхні. Знання цих фізичних законів у поєднанні з технологіями і дозволяє виявляти роботу ворожих РЛС на значній відстані.
Максимальна дальність виявлення цілей РЛС "Мельхіор" становить до 450 км
Окрім вражаючої дальності, РЛС "Мельхіор" може одночасно відстежувати до 200 цілей (у серійної "Кольчуги" цей показник складав 20 цілей.)
Причому якщо "Кольчуга" працювала головно лише по повітряних цілях, то "Мельхіор" може відстежувати цілі на воді та у повітрі, а також ті, що знаходяться на узбережжі. Поєднання інформації від "Мельхіора" з іншими розвідувальними даними дозволить оцінити реальні сили противника та відстежувати його дії в реальному часі. Але й це ще не все.
Від краю до краю
Ще одна крута річ, реалізована в "Мельхіорі" – широкий і безшовний діапазон, в якому виявляється робота джерел випромінювання. Від 1 до 18 ГГц. Це було пов’язано з тим, що низка сучасних локаторів, які стоять на літаках, працюють у діапазоні від 12 до 18 ГГц.
"Нам вперше в такому широкому діапазоні вдалося забезпечити повне перекриття, без "провалів" та частотних "дірок". "Безшовність" не потребує додаткових режимів переналаштування станції для тих чи інших піддіапазонів, як це було в "Кольчузі". Бо видно все й одразу", – кажуть розробники.До складу "Мельхіору" входять антенний пост та два робочих місця операторів. У станції реалізована максимально можлива автоматизація всіх операцій з виявлення та розпізнавання джерел радіовипромінювання.Система дозволяє визначати джерело випромінювання; аналізувати та класифікувати сигнали; вносити ці унікальні «образи радіолокаційних сигналів» до бази даних. У систему, звісно, вже вкладено так званий «апріорний банк даних», який охоплює більшість типових цілей, що можуть діяти в акваторії Чорного моря. Проте все змінюється і модернізується, тому накопичення нової бази даних, власне, також є базовим завданням "Мельхіору".
На практиці черговий оператор може кожну з 200 цілей, яка з’являється в зоні огляду РТС і параметри якої зображаються на моніторі, протримати в полі уваги необхідний час. По кожній цілі чи, точніше, по кожному випромінювачу фіксуються всі параметри, як-то потужність, тривалість, частота повторення, спектр. І вся актуальна та деталізована інформація в автоматичному режимі потрапляє до оперативного банку даних.
Накопичення інформації здійснюється за другим робочим місцем, де встановлений накопичувач даних з великим обсягом пам’яті. Інформація з оперативного банку даних може бути передана на інші засоби радіотехнічної розвідки.
Всі "мізки" РТС "Мельхіор" розміщуються у сріблястих "коробочках" розміром 15х10 см"
Раніше для обробки даних з РЛС застосовувались процесори та електроніка, які займали декілька великих шаф. Тепер всі "мізки" "Мельхіору" розміщуються у сріблястих "коробочках" розміром 15х10 см, які знаходяться у складі антенного поста. Вони легко знімаються та замінюються, якщо в цьому є потреба.
Це не лише питання ремонтопридатності. Йдеться, власне, про застосування в побудові РЛС принципів відкритої архітектури, яка передбачає можливість модернізації чи оновлення окремих складових без потреби зміни всієї конструкції чи системи.Мініатюризація "мізків" з одночасним посиленням потужності та якості обробки вхідних сигналів від широкосмугового приймача досягнута завдяки переходу на нову елементну базу закордонного виробництва. Категорія застосованої елементної бази визначається вимогами замовника.
Звісно, "хард" – це важливо, проте без "софту" все мертве. Тому саме алгоритми обробки сигналів разом з розумінням їх природи та суті, власне, і є тією ключовою родзинкою, яка робить розробку "Квант-Радіолокації" дійсно конкурентною якщо порівнювати з продукцією закордонних компаній, що мають мільярдні бюджети.
Звісно, "хард" – це важливо, проте без "софту" все мертве"
"Програмне забезпечення – це наша серйозна розробка. Ми навчились визначати спектр, ми можемо намалювати форму сигналу. Ми опрацьовуємо сигнал, що отримуємо, вже у вхідному СВЧ-тракті. Для цього потрібні високопродуктивні та потужні інтегральні мікросхеми.
Ми беремо найкращі процесори від американської фірми Virtex. Завдяки високій чутливості широкосмугового приймача та наших алгоритмів ми суттєво підвищили ефективність та надійність роботи станції якщо порівнювати з попередніми зразками", – пояснили мені на підприємстві.
Пошук нових рішень
Сам антенний пост поєднує в собі дзеркало антени з широкосмуговим приймачем, модулі для обробки сигналів та систему стабілізації антени. "У всіх попередніх наших проектах для виготовлення полотна антен ми використовували сплави алюмінію.
Проте у ході створення нової станції ми зіштовхнулися з тим, що якість алюмінію, який представлений на ринку, не дозволяє нам виготовити полотно антени з потрібними показниками. А це негативно впливає на характеристики станції в цілому. Адже від полотна антени залежить спроможність та якість роботи пристрою в цілому. Вимоги до точності є досить значними. Середньоквадратична помилка відхилення на площі дзеркала не має перевищувати 0,2 міліметра", – розповідали фахівці "Квант-Радіолокації".
На допомогу знову прийшли нові технології. Антена "Мельхіору" вперше виготовлена з композитних матеріалів. Вуглепластик дозволяє зробити полотно антени з необхідною конфігурацією, габаритами та сферичністю. Плюс міцність. Також була відпрацьована нова технологія випресовування металевої сітки в структуру вуглепластику. Саме ця металева сітка і відбиває радіочастотні хвилі.
Аби убезпечити антену, що обертається, від різних погодних негараздів – включно з вітром, дощем та солоною водою – вона закривається великим захисним ковпаком. Він також композитний і прозорий для радіохвиль. Його, як і антену з вуглепластику, виготовило миколаївське приватне підприємство.
Для того, щоб забезпечити стабілізацію антенного посту в умовах хитавиці корабля, є окрема система. Вона поєднана з навігаційним комплексом розвідувального корабля й обраховує, на який кут за хитавицею або за азимутом слід повернути антену, аби її діаграма направленості залишалась незмінною – незалежно від коливання морської платформи.
З моря на землю

Але "Мельхіор" зовсім не приречений лише на морську службу. Вага РЛС разом з антенним постом та робочими місцями операторів становить в межах 900 кг. І машини типу КрАЗ з колісною формулою 6х6 цілком достатньо, аби на її базі розгорнути мобільну наземну розвідувальну платформу, що буде виявляти та ідентифікувати ворожі об’єкти абсолютно непомітно для противника. Така машина цікавить і наших військових, і закордонних замовників. Підприємство "Квант-Радіолокація" готове до створення берегового комплексу стаціонарного чи мобільного базування.

 

Державний концерн "Укроборонпром"

Це – легендарна українська «Кольчуга». Фахівці "Укроборонсервісу" відновили після тривалого простою та випробували комплекс РТР "Кольчуга-КЕ" - він повністю готовий до виконання бойових завдань і ми готові поставити його на озброєння нашої армії, якщо Міністерство оборони України вирішить його придбати. Так само ми готові взятися за ремонт інших комплексів РТР цього типу, які вже стоять на озброєнні Збройних сил України. Більше того, у нас є конкретна програма модернізації цієї системи, що зробить "Кольчугу" дійсно надпотужним комплексом з унікальними можливостями!

 

На одеському підприємстві «ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД», який займається виробництвом засобів зв’язку та комунікації, у 2020 році введено в експлуатацію сучасний лазерний оптоволоконний верстат, призначений для механічної обробки різних матеріалів: вуглецева сталь, нержавіюча сталь, кольоровий метал, оцинкована пластина, метал з покриттям тощо.

Передає Національний Промисловий Портал з посиланням на Defense Express.
Дана установка при обробці матеріалів дає вузький і чистий розріз, точність різу близько 0,01 мм. Інноваційні технології цього обладнання допускають товщину різання до 30 мм, залежно від матеріалу.
Нагадаємо, ТОВ «ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД» є українським виробником засобів зв’язку та комунікації. За останні кілька років на озброєння ЗС України прийнято низка нових зразків ОВТ, серед яких командно штабні машини К-1450-03 на базі БМП-1КШ1, К-1450-01 на базі БТР-3, К-1450-02 на базі БТР-4, К-1450 на базі БТР-70КШ, які випускаються підприємством.
Крім того, в січні-лютому 2020 року “Комплекс засобів зв’язку та автоматизації стартового командного пункту “СКП-11” (далі – КЗЗА “СКП-11”), розроблений та виготовлений, “ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД”, пройшов підконтрольну експлуатацію в інтересах Повітряних сил Збройних сил України.

 

Відповідно до плану підготовки Сухопутні війська ЗС України оперативному командуванні «Захід» визначено кращий екіпаж станції радіоперешкод.

Упродовж двох днів на базі однієї із військових частин проводились змагання серед екіпажів станцій РЕБ.
Розгорнути станцію радіоперешкод, підготувати її до роботи, виявити, запеленгувати працюючі радіостанції та поставити їм перешкоди – таким було конкурсне завдання з радіорозвідки та радіоподавлення.
Окрім цього учасники конкурсу змагалися як у суто професійних номінаціях, так і у загальновійськових та спортивних.

 

Напередодні Дня Незалежності України державне підприємство «ЦКБ «Протон» передало до Збройних сил України партію автоматизованих станцій РЕБ Р-330КВ1М.

Передає Національний Промисловий Портал з посиланням на УМП.
Перший серійний зразок цієї станції радіоелектронної боротьби «Протон» поставив до ЗСУ у липні 2019 року, перед цим успішно завершились її випробування.
В ході його бойової експлуатації у підрозділі спеціалісти конструкторського бюро «Протон» провели роботи з модернізації окремих вузлів станції, які суттєво підвищили її тактико-технічні характеристики.
«Удосконалення основних параметрів дозволяє значно поліпшити виявлення та місцевизначення ворожих джерел радіовипромінювання, збільшити відстані постановки завад для дезорганізації радіозв’язку противника. Новітні вироби Р-330КВ1М здатні блокувати роботу більшості сучасних короткохвильових радіостанцій на відстанях у сотні кілометрів», – розповів директор підприємства Олег Вотяков
Р-330КВ1М – це автоматизована станція радіоперешкод короткохвильового радіозв’язку, яка здатна деорганізувати радіозв’язок противника на відстані у декілька десятків кілометрів.
Станція дозволяє блокувати роботу всіх сучасних короткохвильових радіостанцій, зокрема і тих, що створені спеціально для роботи в умовах активних радіоперешкод.
До ЗСУ передали партію станцій РЕБ Р-330КВ1М, які є частиною комплексу Р-330УМ «Мандат».
В складі Р-330УМ «Мандат» знаходяться станції радіоперешкод ультракороткохвильового радіозв’язку, радіорозвідки та управління. Станція Р-330КВ1М може працювати як у складі комплексу «Мандат», так і окремо.

 

Прес-служба АТ "ХК "Укрспецтехніка" що входить до складу ГС "Ліга оборонних підприємств України" оприлюднила відео з випробувань нової радіолокаційної станції вимірювання швидкості снарядів РСВШ-112L.

Відзначається, що за результатами виїзних випробувань були успішно підтверджені технічні характеристики виробу.Нагадаємо, київська холдингова компанія вперше представила РСВШ-112L у червні минулого року.Пристрій призначений для вимірювання початкової швидкості снарядів різного калібру на виході зі ствола гармати. Вимірювач може бути розміщений як на тринозі, так і на САУ або танках – та може бути інтегрований в системи артилерійського вогню.Варто додати, що, за винятком елементної бази, усі комплектуючі РСВШ-112L вітчизняного виробництва, що дозволяє розробці "Укрспетцехніки" значно вигравати в ціні у порівнянні із розробками фактичного монополіста на ринку подібних радарів – компанії Weibel.