SS-Oberfuhrer Оскар Дирлевангер

Извините - Я имею в виду эту статью: http://www.kresy.pl/wydarzenia,spol...alionie-ajdar-relacja-polskiego-wolontariusza




Последние новости:


"The Guardian" подтверждает - "Дирлевангеровский"-добровольцев воюют в рядах украинской армии - http://www.kresy.pl/wydarzenia,spol...owcy-w-szeregach-ukrainskich-ochotnikow-foto#).


Если вы понимаете польский язык - переведите, пожалуйста!!

 

тут є теж дещо.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=244213739082166&id=218251225011751

У середовищі, яке займається протидіянням російській пропаганді та підтримкою України, темою тижня стали сенсації деякого Томаша Мацейчука про нібито підрозділ «Дірлевангерівців» у добровольчому українському батальйоні Айдар. На жаль, нам треба до цього повернутися та підсумувати нашу думку у цій жалюгідній справі, якій мабуть всі присвятили аж забагато енергії. Цей текст є дуже довгим, але це виникає з плутанини в цій справі, яка вимагала глибокого об’яснення. Ми просимо про зусілля та щоб дочитати до кінця. В нас справді різні припущення, деякі доволі сумні, але ми обмежимося до того, що ми можемо ствердити впевнено. Метою цього допису є упорядкування ситуації та представити ясну картину нашої думки.

Почнемо від особи Томаша Мацейчука. Він польський національний діяч, який відрізняється від більшості свого середовища тим, що тепер перейшов на бік України та став прихильником ідеї Міжмор’я [http://archive.today/PAAm3#selection-527.8-527.175] – і це схвалюється. Однак варто згадати його попередні зв’язки та світогляд. Адже ще недавно Мацейчук був проросійським прихильником.

По-перше, Мацейчук сам підтвердив, що він один із засновників X-portal. Як ми всі знаємо, це портал, який зараз є засобом ультрапроросійської Фаланґи під керівництвом Бартоша Бекера. Мацейчук стверджує, що тоді X-portal носив інший характер, це була ініціатива різних національних середовищ і це не була власність Бекера. Можливо.

Однак в нас є багато дописів Мацейчука з цього періоду (2008 рік), наприклад з Форуму xportal вже з 23 серпня 2008 р., у темі «Stronnictwo moskiewskie na prawicy» [«Московська коаліція правих»]. Мацейчук пише: «Як це мило! Це означає, що я не один у проросійській коаліції?» [https://www.facebook.com/218251225011751/photos/p.244113072425566/244113072425566/?type=1&permPage=1].

По-друге, Томаш Мацейчук причетний до т. зв. «слов’янських патріотичних таборів» у Москві – тобто парамілітарних навчань, які організувала російська організація «Доброволец», де взяли участь інструктори Спецназу. Це була справжня школа зелених чоловічків, де брали участь націоналісти з Росії, Польщі, Словаччини та Сербії.

Ми вже писали про це [http://tinyurl.com/obozyDobrowolca]. Співорганізатором був Obóz Wielkiej Polski [Табір Великої Польщі] [https://www.facebook.com/events/314706925325067/permalink/316114355184324/]. Портал «Tragedia Donbasu» [«Трагедія Донбасу»], наскільки нам відомо, адмініструється відомим Давідом Гудзєцом саме з Табору Великої Польщі, він зараз є на Донбасі на боці сепаратистів та імовірно він був учасником цих таборів, представляє навіть картинку допису Мацейчука такого змісту:

«Як співорганізатор цього табору можу сказати, що все готово. Я переклав інструкції, документи, пояснив питання як доїхати. Поляки отримають спеціальний догляд росіян, які у минулому мали зв’язки з нашою країною та говорять по-польськи. Крім цього, як сюрприз, про який ніде не написано, буде екскурсія до заводу, де виробляють наступника калашнікова. Це принагідно, будуть також західні ЗМІ, оскільки гостем цього заводу буде один відомий російський політик, який помінявся з деким місцями. В нас планується 5-хвилинна зустріч з цією зіркою російської політики. Це вже і так багато. На жаль, ця частина буде закритою для ЗМІ, не можна також знімати фото чи записувати. Згідно з російськими службами це – «заради безпеки». [https://www.facebook.com/218251225011751/photos/p.244117732425100/244117732425100/?type=1&permPage=1]”

Ми не знаємо, чи цей допис є справжнім, чи це підробка налаштована проти Мацейчука, чи це чергова брехня нашого героя (згадка про зустріч цієї банди з Путіном або Медведєвом здається таки дуже неймовірною). Це підіслав нам понад місяць тому хтось [https://www.facebook.com/walgierz.sobchak.9], чий профіль вказує, що він вкрай антиукраїнський, тому ми не розповідали про це, підозрюючи, що це підробка. Натомість «Трагедія Донбасу» також вживає скріншот допису Мацейчука, додаючи:

«Мацейчук обурюється, що Табір Великої Польщі підтримує Новоросію. Моральність «назло мамі відморожу вуха». Тимчасом у свій час він себе представляв як співорганізатор слов’янського табору – при цьому Табір Великої Польщі не був зацікавлений співпрацею з самим Мацейчуком. Назло Україні завезу украм кальсони?» - пише, певно, Давід Гудзєц [http://tragediadonbasu.net/waffen-ss/].

 

В російському порталі Вконтакті досі існує профіль, який присвячується парамілітарному таборі у Москві [http://vk.com/pvpkdobrovoletz?w=wall-3679968_816] з датою 20 квітня 2013 року. Є навіть ролик з цього навчання [http://youtu.be/_EFUXh9VLhQ]. Ми долучаємо скріншоти для тих, які не мають там аккаунту (так тримати). Мацейчук вподобав цю подію [https://www.facebook.com/218251225011751/photos/pcb.244213739082166/244122065758000/?type=1&permPage=1]. Мацейчук також підписався на цю подію в групі «можливі учасники», однак у свій час він відмовився. [https://www.facebook.com/218251225011751/photos/p.244125179091022/244125179091022/?type=1&permPage=1].

Згідно з профілем на Вконтакті парамілітарний табір панслов’янських націоналістів у Москві відбувся з 22 до 27 серпня 2013 року. Так склалося, що тоді відбулася інтернетна метаморфоза Мацейчука. Він скасував свій попередній профіль на Фейсбуці, що було помічено наприклад 26 серпня 2013 року в групі „Українсько-польська культура і співпраця Polsko-ukr. kultura i wspolpraca”, якої учасники задумувалися, куди подівся Мацейчук, який раніше виступав як твердий польський націоналіст, що бореться зі всякими проявами бандеризму в Україні [https://www.facebook.com/218251225011751/photos/p.244126952424178/244126952424178/?type=1&permPage=1]. Пізніше Мацейчук, коли позбувся слідів своїх попередніх думок, з’явився знову з новим профілем, цього разу як великий друг України та прихильник ідеї Міжмор’я.

Звичайно, тільки дурні і покійники ніколи не змінюють своїх думок та треба тішитися, якщо це перетворення справжнє. Однак варто помітити, що ця метаморфоза була не тільки раптовою, але й діаметральною. Мацейчук з’явився як метеор на проукраїнській небесній сфері у 2014 році, і період після Майдану та окупації Криму, коли посилив публіцистичну діяльність і незважаючи на службу в NSR [Національні Резервні Сили] взявся за постачання допомоги для бойових батальйонів, особливо для Правого Сектора. Він оприлюднив інтерв’ю з Дмитром Ярошем. Він також прославився полемікою з інтернетновими фільмами з терористом Моторолою. Він став хлопчиком для биття антиукраїнських середовищ, особливо т.зв. «псавдокресов’яків» - за двома вагомими винятками. Ми не помітили, щоб його колеги з X-Portal або Табору Великої Польщі згадували йому зміну фронту. Але можливо ми погано шукали. Нещодавно, бо 24 січня, Мацейчук балакав собі з Гудзєцом у своєму профілі [https://www.facebook.com/218251225011751/photos/p.244148665755340/244148665755340/?type=1&permPage=1] і був його інтернетним другом. Зараз вже ні.

Мацейчука всюди стало повно, коли він звітував буквально кожен свій рух. Його запрошували ЗМІ, виступав у пресі, телебаченні, навіть у закордонних ЗМІ [http://www.zeit.de/…/ukraine-krieg-debalzewe-russland-polen…]. Це викликало неабияке здивування у більшості діячів, які займаються Україною значно довше ніж від кінця 2013 року. Йому звертали увагу багато разів звертали увагу, що сельфі з гранатою в руці може бути використане в російській пропаганді для базікання дурниць про те, як поляки стоять за українськими добровольчими батальйонами, наприклад за демонізованим до нестями Правим Сектором. Або що росіяни зроблять з Мацейчука «польського карателя у бандерівців». Йому звертали також увагу, що якщо подавати у реальному часі тактичні деталі про дислокацію українських одиниць, а навіть про планованих рухах розвідки, то це може викликати нещастя [https://www.facebook.com/photo.php…]. Він не слухав, ображався. У цьому звинувачували молоду імпульсивність, однак тривоги зростали. Як виявляється, правильно.

Мацейчук дійсно надзвичайно чудово говорить та пише по-російськи. 26 грудня 2014 року він оприлюднив інтерв’ю з собою [http://youtu.be/jwfozfIWTeo], у якому він представляє свою думку та історію свого зацікавлення Україною та стверджує, що російську мову вивчив через рік, під час інтернетних полемік з російськими націоналістами. Нас цікавить те, чому не вивчив українську, якщо він став так проукраїнським. У всякому випадку в нього був би неабиякий мовний талант, якщо він дійсно досягнув би такого рівня за один рік. Скоріше за все ми підозрюємо, що він вчиться довше, принаймні з часів своїх проросійських дописів з 2008 року на форумі X-portal. Це підтверджують його перші вправи російською, які тоді з’явилися на форумі X-portal [http://www.gnwp.eu/narodowcy/post/148252].

Наступні сумніви виникають зі способу, як Мацейчук співпрацював з іншими організаціями, які організують допомогу для воюючої України, приміром Об’єднання «Pokolenie» чи Фонд «Otwarty Dialog». Ця остання організація закінчила співпрацю з Мацейчуком місяць тому в обережній заяві [https://www.facebook.com/OpenDialogFoundation/posts/842610062447725], вказуючи на проблеми з розрахунком та на полі комунікації. Натомість на профілі Томаша Мацейчука дійшло до справжньої війни між ним та представницею цього Фонду, пані Наталі Панченко. Обережно кажучи, ми чуємо, що Мацейчука засуджують у тому, що передає допомогу, яку зібрали в Польщі інші організації, а вже на місці передає українцям допомогу, представляючи себе як дарувальник, цим шляхом збираючи всю вдячність обдарованих бійців. Ми не будеми вникати у це глибше, однак не можна цього не помітити.

Отже прослідкуймо тепер перебіг подій. 1 березня 2015 року Мацейчук публікує сенсаційний пост:
«Цікаво, коли батальйон Айдар позбудеться підрозділу ім. Дірлевангера? При вигляді машин з символікою Ваффен-СС поруч воріт ТЕС у Щасті мене нудить. ТЕС знаходиться під контролем Айдару. Я проїжджаю через ворота, а там тримають варту хлопці з нашивками СС Дірлевангер. Дірлевангерівці прославилися страшною жорстокістю між іншим під час трагедії у варшавській Волі чи просто пацифікацій білоруських та польських сіл. Скільки можна це терпіти? Айдар отримує багато допомоги від Польщі, приїжджають до них навіть наші депутати. Знадобилося б щось з цим зробити, а не ховати голову в пісок. Можливо багато хто скаже, що це маргінальний випадок і краще про це не говорити, однак запитаймо самі в себе, ким можуть бути люди, які беруть Дірлевангера за покровителя й приклад для наслідування?»

Страшно! Під постом Мацейчука виникла величезна дискусія, яка рахує більше 300 коментарів, під час якої Мацейчук додав речення про те, що дірлавангерівці тримають варту [https://www.facebook.com/tomasz.maciejczuk.16/posts/1545566049041839] та оприлюдинив одну фотографію, на якій видно невідому людину з нашивкою з символом «дірлавенгірівців». Під час дискусії пан Петро Кінзерські та інші звертають йому увагу, що 17 серпня 2014 року, в іншій дискусії він захищав батальйон Азов перед обвинуваченням, що там борються неонацисти, виправдовуючи це воєнною необхідністю тощо.

Допис Мацейчука не уточнює дати його візиту в електростанції у Щасті, отже читачі, які звикли до того, що він звітує у поточному часі вважають, що це відбулося 1 березня. Однак 2 березня, одночасно в дискусії під своїм дописом з 1 березня та в окрему пості Мацейчук публікує фотографію чийогось плеча з нашивкою «Дірлевангера» та пише:

«дірлевангерівці у Щасті. Більше на тему дірлевангерівців незабаром. Фотографію я зробив у січні 2015.» [https://www.facebook.com/photo.php?...68443524934.1073741832.100007653751615&type=1].

На цьому етапі не було жодних інших документів крім допису Мацейчука та фотографії плеча з нашивкою, з якого ніяк не випливало, що вона була знята в Айдарі, чиє це плече та чи хоча б в Україні. Читаті сумніваються у тому, що фотографія справжня, переводячи аназіл фотографії завдяки знаряддям доступним в інтернеті. Тут з’являємося ми – редакція «Rosyjskiej V kolumny w Polsce» [Російської V колони у Польщі] та передаємо фотографію відомому спеціалісту зі США, Джімові Геріксу для аналізу, вважаючи, що не можна спиратися у так серйозній справі на програмах з інтернету. Результати цього аналізу – які вказували на підробку – ми подали добросовісно в нашому дописі з 5 березня [https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=242544382582435&id=218251225011751].

Це викликало лавину коментарів на нашому фанпейджі з боку Мацейчука та його фанатиків, а також – дивовижний альянс – від відомих та менш відомих противників України, які постили нам звичайні, хамські російські фотомонтажі зі свастиками в Україні, до чого вже всі звикли. Остаточно ми були змушені збанувати навіть самого Мацейчука, коли він забрався думати про те, що адмініструє нашу сторінку – цим якраз займалися дотепер скоріше за все такі сторінки як «Polacy za rosyjskim Donbasem» [поляки за російський Донбас], але не друзі України, до яких Мацейчук сам себе зараховує. Звичайно ж Мацейчук у цьому побачив цензуру, щоб не сказати захисту нацизму редакцією «Російської V колони у Польщі».

Антиукраїнська пропаганда зразу взялася за роботу – на допис Мацейчука поклалися абсолютно всі противники України та друзі Росії, починаючи від професора Богуслава Пазя [https://www.facebook.com/gedeania/posts/1406455806333867] через веденою Давідом Гудзєцом Novorossia Today польською [http://novorossia.today/22435/] на kresy.pl закінчуючи. [http://www.kresy.pl/wydarzenia,spoleczenstwo…#]. Це все у тоні «А ми казали! Українці це нацисти!». Поширення на фейсбуці йдуть на сотні, а коментарі на тисячі. До концерту приєднався жалюгідно Александер Маєвський на порталі «wPolityce», проповідаючи про правду посередині у статті, де поклався на невідоме плече [http://wpolityce.pl/autorzy/525-aleksander-majewski-2]. Ві-та-є-мо.

6 березня ми отримуємо інформацію, що в профілі Вконтакті одного – як здається – російського націоналіста, Вадіма Цукєрніка [http://vk.com/vad1ktt], який є таки прихильником України (і такі чудеса трапляються) з’явилися наступні фотографії, які нібито походять з електростанції у Щасті. Одна фотографія представляє наступне плече з нашивкою дірлевангерівців [https://www.facebook.com/218251225011751/photos/p.244188085751398/244188085751398/?type=1&permPage=1], а друга людину з розгорнутим нацистким прапором, за якою видно... поганої слави фугрон [https://www.facebook.com/218251225011751/photos/p.244188099084730/244188099084730/?type=1&permPage=1]. 8 березня ми перевірили ще раз профіль Вадіма Цукєрніка, аде як виявилося фото з нашивкою досі там є, але фото людини з розгорнутим прапором зникло.

Мацейчук багатократно обіцяє публікацію наступних фотографій, але попри нагадування від учасників дискусії він цього не робить. Щойно 8 березня, тобто аж тиждень після своєї першої публікації на цю тему у ранньому пополудні Мацейчук публікує лінк до статті з 5 березня британського журналу «The Guardian» [http://www.theguardian.com/…/ukraine-women-fighting-frontli…] про українських жінок, що борються в Айдарі, звертаючи увагу на долучену до статті фотографію озброєної жінки, яка стоїть перед іржавим фургоном, на дверях якого намальовано символ дірлевангерівців а також цифру «1488» - яка відповідає одній відомій у нацистській субкультурі фразі [https://www.facebook.com/tomasz.maciejczuk.16/posts/1548651845399926]. Мацейчук пише: «Я бачив ідентичний автомобіль у січні 2015 року». Однак про статтю в „The Guardian” писав уже портал kresy.pl, побачивши у цьому підтвердження розповсюдженого нацизму в Україні [http://www.kresy.pl/wydarzenia,spoleczenstwo…] та цитували багато разів Мацейчука та інших героїв цієї перепалки – у тому числі нас.

Дві години пізніше, 8 березня пополудні Мацейчук нарешті публікує чергову серію фотографій [https://www.facebook.com/tomasz.maciejczuk.16/posts/1548828025382308]. Це чергове фото з нашивкою, нова фотографія з іншою неонацистською нашивкою, т.зв. кельтський хрест і три фотографії поганої слави вже сірого фурнона, причому одне фото походить з «The Guardian» з поясненнями. Хто й коли зробив попередні дві фотографії фургона – ми не знаємо.

Ми зацікавилися персоною фоторепортера, який зняв фотографію оприлюднену в «The Guardian» 5 березня. Він називається Джонатан Альпейрі. Як виявилося, його фотографія походить з серії фотографій, яку опублікував журнал «Vanity Fair», що раніше займався модою [http://www.vanityfair.com/…/…/women-soldiers-ukraine-photos…]. Дату публікації «Vanity Fair» не подає, але інші фотографії з цієї серії представляють польове кладовище в лісі [http://www.vanityfair.com/…/…/women-soldiers-ukraine-photos…]. Отже 18 лютого на своєму профілі Джонатан Альпейрі оприлюднив свою фотографію, яку було зроблено на цьому ж кладовищі у лісі [https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10152722410856056&set=a.427442061055.215655.601161055&type=1]. Його сфотографував інший фоторепортер, грек Йоргос Мутафіс, який вважає, що його аватар з радянською шапочкою з червоною зіркою є гуморним. На профілі Мутафіса ми знаходимо фотографію зі Щастя з датою 14 лютого [https://www.facebook.com/photo.php?...=a.10200360681121083.198795.1276648504&type=1]. 9 лютого Мутафіс об’явив, що прилетів до Києва. Однак треба прийняти, що Альпері та Мутафіс перебували разом у Щасті в половині лютого, а «The Guardian» також не поспішав з публікацією – більше 3 тижнів. Натомість це точно не фотографії з січня.

Джонатан Альпері це доволі відомий французький журналіст, який живе у Нью-Йорку. Він працює для CNN та саме «Vanity Fair». 2013 року його викрали у Сирії на 81 днів [http://www.france24.com/…/20130821-jonathan-alpeyrie-photo…/]. Лівий журнал «The Guardian» зараховується до західноєвропейських ЗМІ, які на нашу думку найгірше представляють конфлікт в Україні, зрівняючи обидві сторони та називаючи цей конфлікт вітчизняною війною, а не російською інтервенцією і т. д. Сам Джонатан Альпері зняв репортаж навесні 2014 на боці сепаратистів (так йому звичайно дозволяється). Він опублікував свою фотографію разом з ними, яка деякий час була його основною світлиною [https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10152145376321056&set=a.427442061055.215655.601161055&type=1]. Це ще не свідчить про проросійські симпатії більше чим радянська шапочка його колеги Мутафіса. Але нам вже зовсім не до вподоби його заяви у статті, яка критикує спосіб, як преса представляє конфлікт в Україні:

„Others take a different view. Jonathan Alpeyrie, an American photojournalist who has covered the war for outlets including CNN and Vanity Fair, says that the Western media has demonized Putin and Russia. Western journalists often have a poor understanding of Russian history and what Russia wants for Ukraine and their country in the future. I don’t think Putin wants to be our enemy and the way the press portrays him is highly inaccurate,” he says. “He’s a more traditional leader, and he doesn’t transcribe well into how we view leaders here in the Western world.” [http://globaljournalist.org/…/ukraine-reporting-draws-crit…/]

Вище згаданий текст звичайно не означає, що до Щастя не приїхали неприємно дивні люди в іржавому фургоні. Здається вони приїхали або навіть бували постійно. Ми просто цього не знаємо й вся проблема полягає в тому, що ми вже не дізнаємося. Томаш Мацейчук і Джонатан Альпері представили ситуацію настільки вирвано та однобічно, при цьому вони більше подбали про свій імідж ніж про методологічне й правильне вияснення правди, так що ця тема назавжди увійшла зі сфери фактів до сфери пропаганди. Ким би не були ці люди з іржавого фургона, їх там точно немає. Якщо вони були в Айдарі, то після цього скандалу їх вигнали або вони сховалися. Якщо вони приїхали з іншого місця, вони вже втікли та більше не з’являться.

Ким були ці люди? Ми можемо лише здогадуватися. Як правило, і ми ніколи цьому не суперечили, в Україні – як у кожній великій країні, також у Польщі – існують крайні нацистські організації, навіть же брунатні. Ми до таких зараховуємо наприклад Фаланґу, для якої засобом пропаганди став Х-portal, якого у свою чергу заснував між іншим Мацейчук. Зараховуємо також мало відому «звичайним людям» міжнародну нацистську мережу «Misanthropic Division» [http://misanthropic.info/]. Вони існують навіть у Польщі [http://vk.com/md_poland]. І справді, вони використовують символіку дірлевангерівців – ця емблема, що представляє перехрещені ручні гранати чи шифр «1488».

Але існує також можливість, що це все було домовлено якимись російськими провокаторами, які приїхали до Щастя, зняли фото та поїхали. Або що ці світлини вправно підкинули тим, хто їх опублікував. Якщо це була провокація російських служб – або якихось інших невідомих противників Айдару – ми впевнено стверджуємо, що підвести Томаша для фахівців є реальним. Ми цього вже не дізнаємося, оскільки виникла плутанина, яку неможливо вияснити й саме за це відповідає Мацейчук.

Ми не будемо знущатися з Джонатана Альпері – все вказує на те, що це типовий французький лівий журналіст заражений західноєвропейським софт-русофільством. Цього вже не вилікувати. Проблема стосується Мацейчука, який сам про себе говорить, що він журналіст та друг України, а повівся не як журналіст чи друг України, а як балабол, маніпулятор та провокатор.

Він як журналіст та друг України мав би старанно удокументувати помічену ситуацію, поговорити з очевидцями та зробити фотографії, з яких однозначно випливало б, ким та передусім коли були зроблені. Пізніше він мав би попросити інформацію в керівництві Айдару, остаточно в когось з Міністерства оборони. Він мав би зацікавити справою дослідників націоналістичних та неонацистських рухів в Україні, які є відомі, наприклад Andreasa Umlanda. На цій основі він мав написати ретельну статтю з доказами або повідомити відповідних українських чиновників або обидві ці дії. Зберігаючи правильні пропорції, тобто не вдавати, що справи немає, але одночасно не давати приводу противнику для пропаганди, що весь Айдар, а навіть вся Україна це одна велика банда СС-манів, які хочуть напасти Польщу. Опублікувати це раз і кінець.

Однак Мацейчуку було набагато більше до вподоби сочити сумнівну інформацію весь довгий тиждень, намотувати, маніпулювати, відредагувати свої дописи, видаляти невигідні для нього критичні коментарі, а навіть – ображати тих, кому його діяльність вже перестала подобатися, у тому числі нас. Він не представив також жодного свідчення своїх слів від якого-небудь відомого журналіста, що перебувають в зоні АТО, якщо не рахувати публікації однієї фотографії від явно проросійського журналіста американсько-французького походження, не подаючи місця, дати та обставин.
......

 

Теперь всё готово для eBay.. - "Aidar Dirlewanger Volunteer Battalion Patch Ukraine Revolution Russia War".

http://www.ebay.de/itm/Aidar-Dirlew...725?pt=LH_DefaultDomain_0&hash=item4636dcf3d5

US $19,99

 

http://waralbum.ru/248194/


Два солдата зондеркоманды СС «Дирлевангер» (SS-Sonderkommando Dirlewanger) на улице Хлодной (Chłodnej) в восставшей Варшаве у тел убитых повстанцев.

 

В популярной культуре (5):

 

Ну правильно..Потом все это используется для пропаганды.. Не было бы смешно если б не было так грустно..

 

Где то на Урале..

 

..

 

Пролистал несколько тем но фото не встретил,запощу здесь

 

Камеардам привет!) Я вот по какому делу: с недавних пор в Рф стало модно визжать, что украинцы жгли Хатынь и в Варшавском востании "карательствовали"( по словам псевдо-историка А. Исаева). Я хочу в этом вопросе разобраться по-подробнее (В операции принимала участие бригада Дирлевангера). Я недавно перечитал журнал "Новый солдат на фронте: Службы Безопасности Рейха", где писали, что В Варшавском востании по одну сторону баррикад с немцкой армией были не только люди родом из Украины, но и из страны-"победительницы", и из Азербайджана. Вот и мой вопрос: Есть ли надежные источники, способные дать оценку: Сколько приблизительно русских, украинский и азербайджанских частей участвовало в подавлении Варшавского востания и инциденте в Хатыне?

 

Все уже давно написано и расписано. И по Хатыни, и по Варшавскому восстанию. По Хатыни писали Жуков и Ковтун, по Варшаве есть обстоятельная книга польского автора, где расписаны все немецкие части принимавшие участие в подавлении восстания:

Tadeusz Sawicki: Rozkaz zdławić powstanie. Niemcy i ich sojusznicy w walce z powstaniem warszawskim. Warszawa: Bellona, 2010. ISBN 978-83-11-11892-8

А где Исаев пишет про украинцев?

 

а он выступал на телевидинии с такими заявлениями

 

Members of the SS-Sonderregiment "Dirlewanger" during streetfight on the Chlodna-street (Warsaw) in mid august 1944,
*note the diffenent Uniform typs!

 

https://strana.ua/news/107352-na-po...havskoho-vosstanija-izobrazili-natsistov.html

В Польше на мурале в честь бойцов Варшавского восстания ошибочно нарисовали карателей из СС

 

тут ляп со стороны художников толком не знающих историю.

 

Дирлевангер то тут причем? киселевщина

 

Поляки передовые отряды , переоделись в форму немецкую, была договореность что будут без касок что бы отличить от немцев. Читал в сети давно

 

01.12.2020

https://nv.ua/world/countries/v-ger...lfsbrigade-44-poslednie-novosti-50127466.html

В Германии провели рейды против членов неонацистской группировки, желавшей возродить гитлеровский режим

Немецкое правительство запретило деятельность неонацистской группировки Wolfsbrigade 44 на территории Германии. Во вторник, 1 декабря, в домах 11 членов этого движения провели обыски.

В результате рейдов с участием свыше 180 полицейских у группировки изъяли средства и ультраправые пропагандистские материалы, передает издание The Guardian со ссылкой на немецкое новостное агентство dpa.

Как сообщил министр внутренних дел ФРГ Хорст Зеехофер, члены Wolfsbrigade 44 (в переводе с немецкого — Волчья бригада 44) желали возродить нацистский режим в Германии.

«Каждый, кто борется против базовых ценностей нашего свободного общества, столкнется с решительной реакцией нашего правительства. В этой стране нет места организации, сеющей ненависть и работающей над возрождением нацистского режима», — сказал он.

В ходе обысков у экстремистов изъяли ножи, мачете, арбалет и штыки. В домах членов группировки также нашли свастики и флаги Третьего рейха.

По словам силовиков, цель группы – восстановить нацистскую диктатуру. 44 в их названии обозначает четвертую букву латинского алфавита, DD, и является аббревиатурой от «Дивизия Дирлевангера». Оскар Дирлевангер был известным нацистским военным преступником и командиром нацистского специального подразделения СС.

(Seehofer verbot am Dienstag nach dem Vereinsgesetz die Neonazi-Vereinigung „Sturmbrigade 44“, die sich auch "Wolfsbrigade 44" nennt. Die Zahl steht als Abkürzung für DD, gemeint ist damit die "Division Dirlewanger" der Waffen-SS. Die Division ging im Februar 1945 aus der SS-Sturmbrigade des Truppenführers Oskar Dirlewanger hervor, der reihenweise Kriegsverbrechen befahl und von 1934 bis 1936 wegen sexuellen Missbrauchs von Mädchen in Haft gesessen hatte.)

 

..

 

Карательная операция Воложин-Першаи, Беларусь. Чётвёртый слева О.Дирлевангер, он в мундире старшего офицера - налицо исторический контекст. Кроме того, видна мощная личная охрана — один из солдат, кажется, несет что-то вроде портфеля.
Немецкий солдат в фуражке, вероятно, адъютант Оскара Дирлевангера из вермахта, которого звали Гельмут Рах, по полевой почте отправил письмо с фотографиями Кристель Веннрих в Вургсдорф 162 kreis Jauer.. (ныне деревня Вежхославице, гмина Болкув, Яворский повят, в Нижней Силезии). На левом плече у него есть знак: V - шеврон, который использовали те, кто вступил в СС или НСДАП, до прихода к власти Гитлера. Дирлевангер носил такой же, далее один из солдат несет фуражку, которую держит за козырек. Мог ли Дирлевангер использовать для своеобразной маскировки два головных убора :одну солдата Вермахта и другую, соответствующую ему, старшему офицеру СС... Иначе как объяснить ношение головного убора солдатом его личной охраны..(?). С другой стороны, точно неизвестно, убор ли это? Может, это металлический противогазный баллончик, который держится на кожаном ремешке, похожем на головной убор?
Двое немецких солдат, стоящих позади задержанного «партизана»(?), имеют примкнутые к винтовкам штыки… Все солдаты оберфюрера Оскара Дирлевангера специализировались также на розыске, выслеживании и уничтожении партизан.
Остановленный немцами мужчина держит под мышкой ветку березы, которую он срезал для метлы... Может он партизан (?), который таким образом маскировал свою разведывательную деятельность...(?).
Также вдалеке на фото при увеличении виден капот военной машины...