Ситуація в Україні. Новини

Одесса-Главная, спец тупики для погрузки-разгрузки зк.

 

Arsen Avakov

БУДНИ ТВОЕЙ ПАТРУЛЬНОЙ ПОЛИЦИИ. БЛАГОДАРЮ ЗА СЛУЖБУ!

Город Ровно, вчера. Вызов пришел с кодом «інші злочини проти власності» -- звонивший сообщил по 102, что двое неизвестных пытаются проникнуть в частный дом по улице Вавилова.

Два экипажа патрульных задержали «визитеров», грамотно и спокойно отработав операцию по протоколу – предупредили, что работает полиция, предупредили, что в случае неповиновения может быть применено оружие, стреляя не на поражение, а в воздух – в виде аргумента убеждения.

Одного «охотника за чужим добром» задержали на месте. Второй безуспешно попытался сбежать через двор соседнего дома. В результате подозреваемые задержаны, один из патрульных получил травму, на место вызвана следственно-оперативная группа.

Видео – документальное с нагрудных камер. Качество соответствующее, потому что съемка не постановочная. Но видно и слышно, как работают ребята. В задержании беглеца участвует девушка – Юлия Юсковец, инспектор роты №1, лейтенант полиции, в прошлом учитель истории.
Юлия Юсковец
Михаил Волков
Артем Криволевич
Николай Петлевский
Александр Харитонов
Экипажи №116 и №152 Управления патрульной полиции НПУ Ровно -- благодарю за службу!

p/s : Посмотрите внимательно видео – злоумышленники и полицейские примерно одного возраста. Каждый делает свой выбор…

 

Херсонская полиция искала оружие в квартире военного капеллана


В Херсоне в квартире военного капеллана, пресвитера Украинской православной церкви Киевского патриархата Игоря Петренко во вторник, 13 декабря, был проведен обыск на наличие боеприпасов и оружия.


Об этом корреспонденту Центра журналистских расследований рассказала общественная активистка Римма Бараненко.

«К патриоту приезжают утром и устраивают обыск. Причем, у кого? У священника! Что, священник перевозил оружие или готовил теракт? Это просто смешно! А к тем людям, которые реально этим занимаются, нет никаких вопросов. Мы начинаем думать, что полиция Херсонщины сотрудничает с сепаратистами. Мы будем работать, чтобы установить, кто дал приказ провести обыск, кто написал это заявление, кто перевел это дело из полиции в прокуратуру. Мы все прекрасно знаем Игоря Петренко, и уверены, что это неправда. Сейчас главное для патриотично настроенных херсонцев объединиться и дальше вместе контролировать развитие событий», - заявила Бараненко.

Также факт обыска в квартире военного капеллана подтвердила его жена Наталья Петренко, которая написала об этом в соцсети.

«Я очень зла и возмущена. Сегодня утром приперлась к нам в квартиру так называемая новая полиция с обыском для изъятия оружия и боеприпасов. Моего мужа, капеллана, обвиняют в том, что он не только держит оружие дома, но он может быть причастен к сбыту огнестрельного оружия», - заявила Наталья.

По данным активистов, от самого Игоря Петренко им известно, что полиция предоставила соответствующее постановление суда, разрешающее обыск. Помимо этого, 16 декабря военного капеллана вызывают в полицию в качестве свидетеля.



Отметим, что военный капеллан Игорь Петренко в 2015 году провел 52 дня в плену на Донбассе. 14 февраля на блокпосту в поселке Еленовка Донецкой области он был захвачен пророссийскими боевиками.

 

Справа Без'язикова: перші суперечності

Справа полковника Без’язикова: розкручення міфу про «полонених-зрадників» та спроба знайти чергового винуватця в Іловайській трагедії

Уранці 13 грудня цього року Служба безпеки України за звинуваченням у державній зраді затримала полковника Івана Без’язикова, який від 16 серпня 2014-го до 5 липня 2016-го був бранцем терористів. «Перебуваючи в полоні незаконного формування самоназваного «розвідувального управління ДНР», вступив до вказаного формування та виконував обов’язки начальника 1-го відділу агентурної розвідки», — сказано в постанові. Увечері того ж таки 13 грудня Без’язикова тимчасово звільнили із зали Шевченківського районного суду: за однією інформацією, через недотримання всіх формальностей під час арешту, за іншою — через поганий стан здоров’я. 14 грудня судові слухання відновилися.
Затримання полковника «супроводжувалося» брифінгом у Службі безпеки. Керівник апарату голови СБУ Олександр Ткачук зробив чимало цікавих заяв. По-перше, повідомив, що 27 полонених виявилися перекинчиками й беруть участь у бойових діях на боці ворога. По-друге, навів факти, які свідчать про зраду полковника Івана Без’язикова, що базуються на словах очевидців — інших полонених. А саме:
— у полоні Без’язиков носив російську військову форму, мав при собі зброю і вільно пересувався окупованими територіями;
— спільно з представниками ФСБ РФ схиляв до співпраці наших військовополонених;
— у терористів навіть отримував зарплату й мав авто з водієм.

Звернімося до суті справи.

Спойлер

Уранці 13 грудня цього року Служба безпеки України за звинуваченням у державній зраді затримала полковника Івана Без’язикова, який від 16 серпня 2014-го до 5 липня 2016-го був бранцем терористів. «Перебуваючи в полоні незаконного формування самоназваного «розвідувального управління ДНР», вступив до вказаного формування та виконував обов’язки начальника 1-го відділу агентурної розвідки», — сказано в постанові. Увечері того ж таки 13 грудня Без’язикова тимчасово звільнили із зали Шевченківського районного суду: за однією інформацією, через недотримання всіх формальностей під час арешту, за іншою — через поганий стан здоров’я. 14 грудня судові слухання відновилися.
Затримання полковника «супроводжувалося» брифінгом у Службі безпеки. Керівник апарату голови СБУ Олександр Ткачук зробив чимало цікавих заяв. По-перше, повідомив, що 27 полонених виявилися перекинчиками й беруть участь у бойових діях на боці ворога. По-друге, навів факти, які свідчать про зраду полковника Івана Без’язикова, що базуються на словах очевидців — інших полонених. А саме:
— у полоні Без’язиков носив російську військову форму, мав при собі зброю і вільно пересувався окупованими територіями;
— спільно з представниками ФСБ РФ схиляв до співпраці наших військовополонених;
— у терористів навіть отримував зарплату й мав авто з водієм.

Звернімося до суті справи.

Звинувачення у зраді базується на двох об’єктивних фактах, які Без’язиков у коротких інтерв’ю, даних після свого звільнення, не спростував.

Читайте також: Військові на Донбасі: добрі, погані, але свої

Перший — це публікація прихильників «ДНР-ЛНР» про факт передачі даних ворожій стороні полоненим високопосадовцем Збройних сил України. У ній не вказано прізвища, але зазначено посаду. Ідеться про статтю російського військового експерта Літвінова «Иловайск как зеркало тактических возможностей», опубліковану 8 вересня 2014 року. Там наведено такі факти: «После допроса взятого в плен начальника разведки 8-го армейского корпуса у ополчения широко открылись глаза не только на численность противостоящей ему группировки на этом направлении, но и на ее дислокацию, состояние тылов и боеспособность. А именно вскрылась исключительная слабость всех этих компонентов группировки, которая была очевидна и ранее. Тем не менее, в теченье 22–23 августа, одновременно с сосредоточением сил для контрудара, ДРГ ополчения проверяли полученную информацию, все никак не веря в ее очевидность. Тем не менее, сотен украинских танков и уходящих за горизонт колонн прочей бронетехники выявлено не было. В основном были обнаружены только школьные автобусы».

Тиждень (№ 45/2014) опублікував свій варіант розслідування під назвою «Іловайськ: цифри і факти», де навів зазначену цитату Літвінова. Однак після неї ми додали короткий коментар: «Підступне взяття в полон одного з офіцерів штабу 8-го армійського корпусу, який із білим прапором у руках намагався вести переговори з бойовиками про винесення поранених, справді мало місце».

Звісно, йшлося про Івана Без’язикова, але навіть тоді, восени 2014 року, коли було легко розкидатися звинуваченнями, ми не трактували прямо поведінку полковника як зраду.

Другий факт — діяльність високопоставленого бранця під час обмінів полоненими впродовж осені 2014-го — весни 2015-го.

Про перший факт на брифінгу в СБУ взагалі не згадали. Певно, тримають його як козир для інших заяв (до цього ми ще повернемось). Однак про носіння Без’язиковим форми ворога, наявність зброї тощо сказано багато.
Усі ці твердження (за винятком хіба що історії про авто з водієм), як під копірку, повторюють звинувачення на адресу загиблого в. о. командира 51-ї окремої механізованої бригади полковника Павла Пивоваренка. Вони фігурують у різних публікаціях осені 2014-го — весни 2015-го: їх неважко знайти в інтернеті.

Багато хто з українських військовослужбовців, визволених із полону, зауважував, що в сепаратистів (росіян) був один наш полковник, який мало не особисто визначав, хто піде на обмін першим, а хто пізніше. Наводили навіть подробиці (мав російську форму, заходив із текою особисто до кабінету Захарченка або Кононова). Усі ці звинувачення стосувалися полковника Пивоваренка, якого після Іловайської трагедії понад два роки вважали зниклим безвісти. Про Без’язикова ніхто навіть не чув.

Читайте також: Два полюси патріотизму

Тривалий час займаючись справою пошуків та ідентифікації Павла Васильовича Пивоваренка, я докладно цікавивсь у визволених бранців: який вигляд мав загадковий полковник, яку вимову тощо. Однак ніхто не міг виразно описати його зовнішність. Понад те, опитавши кількадесят колишніх полонених, а також осіб, причетних до обміну, мені так і не вдалося знайти людину, яка бачила б на власні очі в сепаратистів цього офіцера.

Нині в СБУ є два свідки: колишні заручники, які твердо показали, що Без’язиков носив у полоні російську військову форму й брав участь у спробах завербувати окремих наших офіцерів. Своєю чергою, сам підозрюваний пояснив, що надягнув ворожий однострій, бо його власний одяг було подерто на шмаття, а в інсценуваннях він брав участь як полонений-статист.

Звичайно, в історії Івана Без’язикова є «темні» місця, які хотілося б з’ясувати, і бажано публічно. Однак його «гріхи» можуть бути не такими значними. Інакше він навряд чи насмілився б повернутися з окупованих територій.
Але справу Без’язикова, не виключено, зручно використають окремі представники влади для виправдання власних прорахунків та помилок. Як це вже траплялося.

1. Звільнення Івана Без’язикова збіглося з остаточною ідентифікацією та перепохованням тіла Павла Пивоваренка. Кожне нове упізнання військовослужбовця, якого вважали зниклим безвісти ще від 2014 року, болісно сприймають родини та бійці, які плекають надію побачити живими своїх близьких, що теж загубились у той час. А ще воно розвінчує міф про понад 100 заручників, яких буцімто утримують сепаратисти. Його уперто використовують наші політики, вимагаючи в «тієї» сторони знайти людей, які давно загинули, і на цій підставі стверджуючи, що вона не виконує мінських домовленостей. На тлі повернення Без’язикова інформація про перепоховання Пивоваренка просто «десь завіялась». Його звільнення відбулося теж за загадкових обставин. Стверджували, що це якась блискуча операція СБУ, хоча воно більше нагадувало викуп, і, певно, за дуже великі гроші.

2. 7 грудня 2016 року Київ фактично визнав, що в полоні сепаратистів перебуває лише 42 наші бранці, а не 109, як зазначали раніше. Причому щодо інших політики традиційно заявляють, що, мовляв, вони теж десь є, але нікому не відомо де. Офіційні представники України запропонували обміняти 42 наших бранців на 228 прихильників сепаратистів. Протилежна сторона не погодилася: хоче отримати 400 своїх полонених. Із ними така сама історія: значна частина вже мертві, але офіційний Київ не може ані підтвердити, ані спростувати цей факт.

Читайте також: За що воюють. Як змінилася мотивація бійців на фронті

Рано чи пізно (обіцяють до Нового року) обмін усе-таки відбудеться. Керівництву СБУ, Ірині Геращенко та іншим уповноваженим особам доведеться пояснювати, де решта понад 60 осіб, яких вони два роки називають живими. На брифінгу 13 грудня керівник апарату голови СБУ Олександр Ткачук уже почав відповідати на це запитання. Із його слів виходить, що як мінімум 27 людей перейшли на бік ворога. Це неправда. Із усіх 109 осіб, яких вважають на цей момент полоненими, зрадити могло не більше ніж 10 військовослужбовців. Решта — загиблі. Причому їхні тіла (як тимчасово неідентифікованих захисників України) давно поховані на кладовищах у Дніпрі, Запоріжжі та Старобільську. Їх не розпізнали з двох причин: або родичі не хочуть визнавати смерть близьких, або слідчі органи (зокрема, й СБУ) не спроможні довести справи до кінця.

Замість того щоб зробити все для остаточної ідентифікації наших загиблих героїв, спочатку плекали один міф: «вони заручники». Тепер роздмухуватимуть другий: «вони перекинчики». Затримання й звинувачення у зраді полковника Івана Без’язикова — найкраща ілюстрація підживлення останнього.

3. Уже два роки чуємо гучні заяви головного військового прокурора Анатолія Матіоса, а слідом за ним генерального прокурора Юрія Луценка про так звану іловайську справу. «Ось-ось» усе оголосять, «працюють десятки експертів» і т. ін. Із загиблого полковника Пивоваренка вже намагалися зробити «крайнього» за Іловайськ. Не вийшло: він поліг. Однак тепер за тією самою схемою можна обрати іншого полковника — Без’язикова. І хоча його заарештували за звинуваченням в одній справі, дуже легко перекинути місточок до іншої. Особливо з огляду на викладені факти.

До полковника Івана Без’язикова є запитання, і хотілось би, щоб він публічно на них відповів, зокрема в суді. Але навішувати на нього прорахунки інших не можна.

http://tyzhden.ua/Society/180960

 

Кістіон: Ми одержуємо вугілля з окупованих територій

Україна закуповує з окупованих територій Донбасу до 9 млн тонн вугілля на рік.

Про це заявив віце-прем'єр-міністр з питань АТО і окупованих територій Володимир Кістіон в ефірі телеканалу "24"
"Ми одержуємо з окупованих територій вугілля в обсязі до 9 млн тонн на рік. Його там видобувають українські компанії, які зареєстровані на території України і сплачують податки в державних бюджет. Є багато компаній, які ведуть бізнес в плані поставки вугілля. Звісно, це дуже ризиковано", - заявив Кістіон.
За словами Кістіона, постачальниками цього вугілля є українські компанії, які зареєстровані на підконтрольній бойовикам території.

"Це не тільки компанії Ахметова", - додав він.

 

Население Украины в ближайшие двадцать лет сократится на 20%

Рождаемость в Украине упала до уровня, который не обеспечивает воспроизводство населения, к этому добавляется высокая смертность украинцев и миграция.
Население Украины в ближайшие двадцать лет сократится на 20%. Об этом сообщила директор Института демографии и социальных исследований, академик Национальной академии наук Украины, доктор экономических наук Элла Либанова, передает Голос UA.

"Население Украины в течение ближайших двадцати лет сократится на 20%. Рождаемость в Украине упала до уровня, который не обеспечивает простое воспроизводство населения. К этому добавляется высокая смертность украинцев и миграция. Чтобы снизить темпы сокращения украинцев, нужно уменьшить уровень смертности", - сказала Либанова.

По словам эксперта, смертность в Украине находится на высоком уровне уже на протяжении многих лет.
"Мы обязаны ее снизить. Ведь в ЕС и в развитых странах смертность существенно ниже, чем в Украине. Поэтому нашей стране нужно пытаться довести уровень смертности до европейских стандартов. В первую очередь для этого нужно обеспечить нормальные условия труда и рациональное питание граждан", - уточнила Либанова.
По словам эксперта, чаще всего украинцы умирают от туберкулеза, сердечно-сосудистых заболеваний, онкозаболеваний, и от болезней органов дыхания.

Кроме того, по уровню рождаемости Украина находится практически на европейском уровне.

"По уровню рождаемости Украина находится практически на европейском уровне. Ведь в ЕС современные женщины не стремятся рожать детей, а строят карьеру. Рождаемость в Украине упала давно. Абсолютный минимум был зафиксирован в 2001 году, когда в среднем одна женщина рожала одного ребенка. Сейчас у нас женщина в среднем рожает 1,5 ребенка. Надеюсь, что в ближайшее время рождаемость падать не будет", - резюмировала Либанова.
По словам эксперта, для того, чтобы стимулировать женщин рожать, нужно увеличивать денежное пособие на детей.
В Украине на сегодняшний день насчитывается 42 миллиона человек, а не 52, как было 20 лет назад. В свою очередь, это уменьшает возможность получения доходов для Пенсионного фонда, уменьшает возможность аккумулировать деньги на восстановление инфраструктуры. Поэтому будет стареть не только население, но инфраструктура, дороги, системы теплоснабжения.
Ранее сообщалось, что за 24 года население Украины сократилось на 6 миллионов человек.
Специалисты Института демографических исследований в разговоре со "Страной" отмечают, что по данным за полгода пока рано делать вывод - обычно, рассматривается уже годичный отчет. Что, впрочем, не отменяет того, что число населения в Украине последние несколько лет стремительно падает.
"Динамика у нас и раньше была невеселой, - говорит "Стране" специалист Института Ирина Курило. - Но в последние годы ситуация ухудшилась. Основная причина прозаична - это экономическая ситуация в стране. Вы же сами видите, что происходит".
Иными словами, после Майдана, обстановка в стране за счет экономического кризиса и войны ухудшилась, что привело не только к высокой смертности населения (в том числе и смерти в АТО), но и к росту миграции из страны.
"Экономикой тоже все объяснить нельзя, - говорит "Стране" прогнозист Института Павел Шевчук. - Например, в 2008 году был экономический кризис, тем не менее, мы отмечали прирост населения". Он также добавляет, что полную картину мешает составить оккупация Крыма и части Донбасса - данных оттуда у статистов нет.
По словам Шевчука, одна из причин - это изменения в структуре населения Украины. "Сейчас в репродуктивный возраст вступает поколение, которого мало, в два раза меньше, чем поколения 80-х, - поясняет он. - И ближайшие лет десять, ситуация не поменяется".

Таким образом, по прогнозам специалистов, через десять лет население Украины может сократиться до 32-35 млн. человек. Это сравнимо с населением Польши.


План Барбаросса -сознательно проводить политику сокращения населения.