Ситуація в Україні. Новини

США взяли на себя обязательство предоставить Украине дополнительную помощь в размере 53 млн. долларов в качестве демонстрации поддержки визита в страну президента Петра Порошенко, заявил высокопоставленный представитель администрации Обамы, сообщает Reuters. 46 миллионов будут направлены на военную помощь, включая поставку противоминометных радаров и 7 млн. на гуманитарные цели.

 

Сергій Дацюк
Революція та війна неодмінно мають міняти уявлення революційної громади про світ та організацію суспільства. Якщо в революційно-воюючій країні ці уявлення міняються надто повільно, то країна приречена на загибель.
В нинішній ситуації війни контрреволюційної Росії проти революційної України українці стали заручниками демократії та звичок мирного часу.
Обмеження української революції гідності 2013-2014 років в тому, що контреліта була абсолютно не готова в теоретичному і практичному плані до революції. Україна мала революцію знизу, а не революцію зверху.
Коли революція 2013-2014 років переросла в контрреволюційну війну Росії з Україною, еліта з контрелітою в Україні опинилися перед загрозою повного знищення і фактично об'єдналася.
Зараз ми маємо ситуацію необхідності вирішення чотирьох основних завдань:
1. Радикальні економічні та політичні реформи.
2. Люстрація.
3. Деолігархізація.
4. Перемога у контрреволюційній війні з Росією.
Всі ці завдання взаємопов'язані. Невиконання хоча б одного з них перекреслює решту.
Водночас ці завдання не можуть бути реалізовані через помилкові і фактично неадекватні уявлення еліти, які вона демонструє зараз.
Еліті здається, що на час війни реформи можна відкласти. Еліті здається, що люстрацію можна проводити після закінчення війни. Еліті здається, що олігархи можуть допомогти нам виграти війну. Еліті здається, що перемогу з Росією можна отримати, не проводячи реформ, люстрацію і деолігархізацію.
Тут криється дуже велика проблема української революції 2013-2014 – Президент був обраний не як представник контреліти, а як компромісна фігура. Відтак контреліта дуже швидко виявила, що Президент не на її боці.
Саме через катастрофічні помилки Президента і неадекватні його уявлень про світ та організацію суспільства Україна зараз не бачить перспективи довершення революції і перемоги у війні. Що це за помилки і неадекватні уявлення?
Давайте подивимося на голосування за скандальний закон про "Спецзону Донбас". Його голосування в Парламенті відбувалося в закритому режимі. За свідченням деяких депутатів там була озвучена реальна ситуація на російсько-українському фронті.
Давайте проаналізуємо ситуацію. В Парламенті більшість депутатів голосували за закони 16 січня 2014 року, що призвели до кривавого протистояння. В Парламенті сидять такі депутати, що брали безпосередню участь у організації та фінансуванні збройного конфлікту на Донбасі. У Парламенті сидять такі депутати, що прямо і безпосередньо працюють на Путіна і доповідають йому всю таємну інформацію.
Виникає питання – від кого Президент утаємничує інформацію про стан справ на російсько-українському фронті? Від Путіна? Та ні, якраз Путін чудово знає цей стан. А якщо раптом в нього не було якихось цифр статистики, то зрадники-депутати українського Парламенту йому люб'язно про це повідомлять.
Може це таємниця від лідерів США чи Європи? Навряд чи. Це саме ті люди, яким Президент щонайперше повідомляє стан справ в Україні.
Тоді від кого ж ця таємниця? Та від нас з вами, від народу України. Якому, бачте, не потрібно знати цей стан справ.
Який найбільший ресурс Президента? Мобілізований український народ, який йому довіряє. При цьому Президент думає, що його найбільший ресурс це світова підтримка, європейська дипломатія і тіньова змова з Путіним. Це є найбільша помилка і катастрофічно неадекватне уявлення Президента.
Давайте подивимось на ухвалений Закон про "Спецзону Донбас". Про нього багато говорили, і аналізували його по всякому. Але війна це завжди набір компромісів, відступів і програних боїв перед вирішальною битвою і перемогою.
Не має значення, в якому режимі Україна буде існувати – неоголошеної війни чи демонстративного миру. Має значення, що Україна під час цього буде робити.
І тут знову ми бачимо другу помилку Президента і катастрофічно неадекватне уявлення Президента. Перемогти у війні з Росією можливо лише за розгортання трьох процесів: 1) загальна мобілізація країни "Все для фронту, все для Перемоги"; 2) тотальна мілітаризація життя в країні "Ми всі або воюємо, або підвищуємо обороноздатність, ніхто не відпочиває і не розважається"; 3) перетворення ВПК на основу промисловості і започаткування домінуючого розвитку саме там – "ВПК – флагман економічних реформ".
Отже – Україна у війні, але досі не мобілізована. Безліч прошарків суспільства досі живуть мирним життям, а не мілітаризованим. Ми досі намагаємося планувати які завгодно реформи, окрім реформ ВПК.
В стратегічному плані Україна повністю програє Росії. Подивіться на дії Росії – усі комбінації багатопланові, продумані і інноваційні. Навіть за умови російського бардака частина цих комбінацій спрацьовує.
Україна ж постійно програє саме стратегічно – через відсутність стратегування. Думаєте, Президенту не доповідали, що потрібно евакуювати завод по виробництву "Кольчуг" чи луганський завод по виробництву патронів? Звичайно доповідали. А чому ми це все, вибачте, просрали? Через відсутність стратегічного планування і стратегічних дій.
У публічному просторі можливість попадання наших військ в "котли" була розписана за два місяці до того, як це сталося. Чому це відбулося? Через відсутність стратегічного планування і стратегічних дій.
Останні події в Парламенті показують, що перший раунд контрреволюції в Україні залишився за Путіним, тому що йому вдалося досягти розколу у владних елітах України.
Зараз у нас розкол у владних елітах – Президент воює і нікого не підпускає до війни, Уряд розробляє реформи. При цьому Президент воює так, що розробляє плани миру, а не війни. При цьому реформи Уряду не мають публічної підтримки ні Президента, ні Парламенту.
Президент досі грає на боці консервативних світових еліт та на боці українських еліт, які підлягають люстрації, а не на боці революційної контреліти, не на боці широкої революційної громади. В ситуації революції та війни це означає для нього не тільки ризик повалення в процесі громадянського бунту, але і фізичне знищення.
При цьому Прем'єр-міністр в свої реформаторських діях хоча б намагається бути на боці контреліти і отримує за це саботаж своїх ініціатив від залишків старої еліти. Голова Парламенту займає досить непослідовну позицію – то на боці еліти, то на боці контреліти.
Так воювати і реформувати країну безперспективно.
Президент жодного разу не заявив про системне бачення реформ в ситуації війни, відтак ідеологія революційних реформ в Україні досі відсутня. Саме це зумовлює таку низьку підтримку Парламенту реформаторських ініціатив Уряду. Саме це зумовлює такий високий рівень чиновницького саботажу цих реформ. Саме це зумовлює пряму і навіть публічну обструкцію урядових реформ з боку олігархів.
Тільки тиск громади на вулицях міста змусив Парламент проголосувати Закон про люстрацію. Тиск громади на вулицях, а не заклик Президента.
Ми досі не знаємо позиції Президента щодо деолігархізації. Можна зрозуміти, що для нього це неабияке світоглядне рішення (він сам з олігархів). Але це світоглядне рішення потрібно приймати не колись, а вже і негайно.
Ми досі не знаємо позиції Президента щодо того, чи сам він вірить у довгостроковість запропонованого ним миру, чи буде він здійснювати масштабне і стрімке підвищення обороноздатності України на фоні радикальних реформ ВПК.
Але от найголовніше запитання. З ким же наш Президент? Якщо він з українським народом, то він повинен прямо заявити, що наш ворог – це режим Путіна, а не російський народ. І що з Путіним він більше ні про що домовлятися не буде.
Це важке рішення, бо назад дороги не буде. Це оголошення війни персонально Путіну, яке робить неможливим більше укладання з ним яких-небудь угод надалі.
Але для українського народу це важливо.
Якщо з якихось високих політико-економічних причин ми не можемо вести публічно оголошеної війни з Росією, то принаймні ми можемо її публічно вести з режимом Путіна.
Так само український народ очікує від свого Президента чесної розповіді про реальний стан справ у війні на сьогодні. Тимчасова поразка, значить поразка. Тільки потрібно про це чесно сказати.
Так само український народ очікує від Президента вироблення політики з орієнтацією на мілітаризацію, мобілізацію і підвищення обороноздатності.
Президент має стати на бік революції, на бік контреліти, виступити проти українських олігархів. Інакше логіка революції його знищить.
Якщо Президент буде з народом, то народ буде з Президентом. Якщо ні – то народ буде проти обраного ним Президента.

 

Итересно -сколько это будет стоить:

Министр внутренних дел Арсен Аваков сообщил, что Украина реформирует милицию в полицию. Об этом стало известно из сообщения, опубликованного на странице главы МВД в Facebook.

«Сегодня принял решение обнародовать короткую видео презентацию концепта реформы. Полная версия, включающая в себя Стратегию развития органов внутренних дел Украины, Концепцию реформы МВД , Детализацию по направлениям, План имплементации, ряд уже конкретных решений Кабинета министров по реальным изменениям - в ближайшие дни будут представлены на Кабинете министров» - сообщил Аваков

Так же он добавил, что начиная от гражданских активистов и заканчивая офицерами милиции, присутствующими на заседании, против ни кто не был.

«И да - в составе МВД будет ПОЛИЦИЯ, сомнения отпали после сформулированной нормы о "народной милиции" в недавнем законе о "особом режиме" в ряде районов Донбасса. С этим согласились все участники экспертной группы - от гражданских активистов до офицеров милиции со стажем : "Не хотим ассоциироваться с ТОЙ милицией!" – пишет глава МВД


Арсен Аваков
Реформа МВД.
Завершили очередные слушания нашего общественного экспертного Совета по реформе. Еще много что нужно согласовать и доработать перед тем, как выносить концепцию реформы и план ее имплементации на Кабинет Министров.

Сегодня принял решение обнародовать короткую видео презентацию концепта реформы. Полная версия, включающая в себя Стратегию развития органов внутренних дел Украины, Концепцию реформы МВД , Детализацию по направлениям, План имплементации, ряд уже ко…

Реформа МВС
youtube.com

 

Представители незаконных вооруженных формирований ДНР зашли на кафедру истории Украины Донецкого национального университета и объявили присутствующим преподавателям, что кафедра прекращает свое существование.

Об этом сообщает Новости Донбасса со ссылкой на одного из преподавателей университета, передают «Донбасс. Комментарии».

По словам преподавателя, вместе с вооруженными людьми на исторический факультет ДонНУ прибыли назначенный НВФ ректор университета Сергей Барышников, министр образования террористов «ДНР» Игорь Костенок, а также один из преподавателей кафедры политологии ДонНУ Кирилл Черкашин, который также был вооружен автоматом. Всех преподавателей разогнали, а помещение кафедры опечатали. Кроме того, Костенок оповестил о том, что теперь ДонНУ будет филиалом Московского госуниверситета, а Донецкий национальный университет управления будет филиалом Российского государственного гуманитарного университета.

Преподавателям объявили о необходимости присяги «ДНР». По словам источника, все сотрудники кафедры отказались присягнуть «ДНР».

Напомним, 10 сентября НВФ захватили Донецкий национальный университет и заявили о его переподчинении себе.
http://donbass.comments.ua/news/103554-razognali-kafedru-istorii-donnu--smi.html
http://kp.ua/politics/470878-v-donetskom-unyvere-prepodavately-ne-prysiahnuly-dnr

Обратите внимание на то что люди отказались принять присягу бандформированиям... маленький или не маленький, но героизм. Слава героям!

 

Що думають мешканці Донбасу про "особливий статус".

Про те, що в українському парламенті ухвалено закон про особливий статус окремих територій Донеччини та Луганщини, місцеві мешканці дізналися не одразу. В одних населених пунктах немає електрики і зв'язку, а в інших - українських телеканалів і газет.
Реакція виявилася стриманою - як у мешканців регіону, так і у вимушених переселенців.
Слід відзначити, що мешканці Донбасу ще не розібралися у всіх тонкощах ймовірного "особливого статусу" свого регіону та надто буквально сприймають твердження про амністію для сепаратистів. А в органах місцевого самоврядування чекають на офіційне тлумачення нововведень.
Загальна думка - всі місцеві люди хочуть, щоб бойові дії нарешті припинилися і у регіон повернулося нормальне життя.
"Хочу, щоб діти не малювали, як вони у підвалах сидять і як танки стріляють", - каже Яна Челпан з Донецька.
Влітку вона з сім'єю виїхала до Тельманівського району, думала дітей там до школи віддати. Але згодом війна прийшла і туди, тож вирішили повернутися до обласного центру.
Яна Челпан підтримує ідею проведення місцевих виборів: "Як без виборів? Адже не можуть усі мешканці служити в поліції чи в ополченні. Хтось повинен бути біля керма, хтось - підтримувати місто, комунальні служби різні".
Вона сподівається, що скоро запрацюють школи, а для цього "поліція має патрулювати школи, щоб хтось чужий не зайшов, гранату не кинув чи не влаштував якусь диверсію".
Донеччанин Віталій Корнієнко новим законам не вірить.
"Перш за все, треба припинити війну, а про це в законі - нічого. Треба відвести війська за межі Донецької і Луганської областей. Усі війська: і українські, і "ДНР". І потім уже домовлятися й припинити говорити мовою далекобійної артилерії", - вважає чоловік.
Він додає, що зупинити війну треба за будь-яку ціну: "Якщо потрібно поставити нові кордони в областях - треба поставити. Гинуть молоді хлопці з обох боків".
Питання про статус мов на Донбасі і "народну міліцію" Віталій Корнієко вважає не найважливішим зараз. "Як можна зараз обговорювати ці питання, коли загинуло понад дві тисячі мирних людей? Раніше потрібно було говорити про права регіону, коли ще не було такого протистояння", - каже донеччанин.
Михайло, гірничий робітник очисного вибою з Шахтарська, негативно ставиться до особливого статусу для частини Донбасу: "Це навіть не на області поділять, а на райони. В одному районі - одна влада, в іншому - інша... Особливий статус територій означає визнання "ДНР" і "ЛНР". Але що робити із бронетехнікою, зі зброєю, з озброєними людьми?".
За його словами, у Шахтарську зараз можна зустріти багато озброєних людей з нашивками "Поліція", "Новоросія", "Кальміус".
"Люди, які взяли до рук зброю, добровільно її вже не віддадуть. Тому що доки в руках автомат - ця людина почувається всесильною", - переконаний шахтар. "Тому я не розумію, за що проголосували депутати. За фінансування окремих районів? А до держбюджету з тих районів щось надходитиме? Наша шахта отримує дотацію з бюджету. Якщо не дадуть дотацію, тонна вугілля коштуватиме 1200 гривень, а не 600. Не знаю, що буде з нами", - бідкається Михайло.
Чоловік не вірить у чесність самопроголошеної влади "ДНР", яка, за його словами, обстрілює місто та збирає "данину" з підприємців на блокпостах.
"Не всі знайомі поділяють мої погляди. Сусіди, наприклад, ходять і радіють уголос: мовляв, тепер самі будемо обирати прокурора й міліціонера. А я їм кажу - ви багато обирали депутатів до "ДНР"? Жодного. А вони вже засідають", - резюмує Михайло.
А Олена, переселенка із Донецька, яка зараз живе у Полтавській області, взагалі називає нові закони "вироком для Донецька".
"Донецьку підписано вирок. Таке враження, що всім українським патріотам плюнули в обличчя. Свого часу ми не зрадили Україну. Але зараз Україна зрадила нас. Що означає "особливий статус"? Що можна грабувати - і вас усіх амністують?" - запитує жінка.
Розповідає, що у Донецьку у її чоловіка-таксиста сепаратисти силою відібрали авто. "Тепер що - амністія? Адже вони нікого не вбили", - дивується Олена.
Вона переконана, що особливий статус для підконтрольних проросійським силам районів миру у регіон не принесе: "Стрілянина триватиме, терористи йдуть далі. Виходить, їм віддадуть усю Донецьку і всю Луганську області повністю".
На Луганщині ставлення до нововведень також неоднозначне.Вчителька з міста Брянка Оксана вважає, що ці закони не припинять протистояння, а лише призупинять його на невизначений термін.
"Особливий статус - це логічний шлях, якщо Україна не може впоратися з терористами. Хоча я впевнена, що вона це може. Якщо закон діятиме, це призведе до заморожування ситуації, як у Придністрів’ї. А якщо Україна ще й фінансуватиме ці області з особливим статусом, це взагалі триватиме нескінченно", - говорить жінка.
Її обурює можливість амністії для сепаратистів: "Я зустрічаю на вулиці автоматників з абсолютно порожніми каламутними очима, швидше за все кожен з таких убив кілька людей... депутати луганської облради. Вони нікого не вбивали, але це вони все розпочали, коли назвали українську владу нелегітимною та закликали звернутися за так званою допомогою до Росії. Є мери міст, які закликали йти на референдум про незалежність "ЛНР". І хто більше винен?"
Оксана вважає - якщо сепаратистів не покарали після Сєверодонецького з’їзду 2004 року, то і зараз вони знову уникнуть відповідальності.
Підприємець Олена з Алчевська, яка торгує продуктами харчування, говорить, що за останні три місяці обсяги продажів впали майже втричі. Вона не вірить, що зможе повернутися до повноцінної роботи в умовах "особливого статусу".
"Таке враження, що нам нав'язали "ЛНР" на найближчі три роки. А раніше казали, що її треба визнати терористичною організацією. Тепер "ополченці" проведуть вибори, і будуть керувати нашими містами", - прогнозує жінка.
Найбільшу небезпеку вона вбачає у тому, що сепаратисти самі призначатимуть суддів, прокурорів та міліцію.
"І це будуть ті ж самі, які зараз демонстративно ходять вулицями зі зброєю. Про який порядок і закон можна буде говорити? І хто взагалі отримає цей "особливий статус"? На Донбасі зараз немає єдиного центру управління, окремими містами і селищами управляють командири загонів, які їх зайняли", - розповідає Олена.
Як приклад, вона наводить Стаханов, де днями оголосили про відділення від "ЛНР" і створення власної "казачої республіки".
Пенсіонерка з Луганська Валентина, навпаки, новими законами задоволена. Визнає, що чула про них лише від сусідів, адже через відсутність електрики телевізор у неї не працює.
"Маю надію, що нарешті у нас буде мир. І почнуть сплачувати пенсії, я свою не отримую вже третій місяць", - нарікає жінка.
У меріях міст Луганщини ще не уявляють, яким чином діятимуть нові закони.
Працівник міськради одного з міст області Олександр зізнається: "Все залежить від того, чи підтримають його так звані "ополченці". Можливо, закон взагалі не діятиме, бо не відповідає їхнім бажанням. Вони хотіли окрему республіку "Новоросію" та приєднання до Росії. А зараз їм пропонують зовсім інше".
Він впевнений, що закон про "особливий статус" районів Донбасу спочатку треба ретельно розтлумачити, а лише після цього думати про впровадження.
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ente...919_donbass_people_on_special_status_vs.shtml

 

" Жесткое закрепление границ сторон по состоянию на сегодняшний день" ......и бла бла бла в Минске на переговорах. Поздравляю с Приднестровьем 2 ! Тему можно закрывать и открывать новую" Зимняя компания на Востоке "

 

http://gazeta.zn.ua/internal/kontrrevolyuciya-unizheniya-_.html

Контрреволюция унижения

Сергей Рахманин 19 сентября, 21:50
Думаю, не ошибусь, если скажу, что еще ни один документ в новейшей истории отечественного законотворчества не вызывал столь бурного резонанса. И столько эмоций. Диапазон экспрессивных оценок — от "пропало все" до "полная победа". Оценок, авторы которых, в большинстве своем, почти не приводят весомых доказательств навязываемой правоты, игнорируют причинно-следственные связи, пренебрегают правилами логики и нормами отечественного законодательства. Печально, что многие из этих людей ранее не давали повода заподозрить их в истеричности. Забавно, что спорщики в истеричности упрекают друг друга. Причем, как по мне, наиболее отчаянные истерики громче всех призывают не истерить.

Полагаю, понимаете, о чем речь — о законе "Об особом порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей". Он был принят Верховной Радой 16 сентября, и ожидает визы Петра Порошенко, чтобы обрести юридическую силу.

О возможном внесении данного нормативного акта, о его предполагаемой сути, об обстоятельствах появления и гипотетических последствиях ZN.UAподробно писало в прошлом номере.

Возникла потребность детализировать. Итак.

Форма

В действительности, речь идет о двух законах. Во вторник Рада проголосовала не только за "особый порядок местного самоуправления" в части территорий Донбасса, но и, в развитие первого документа, приняла второй — "О недопущении преследований и наказания лиц – участников событий на территории Донецкой и Луганской областей".

Согласно законопроекту "Об особом порядке…", на неконтролируемых Киевом территориях Донбасса предлагается ввести режим самоуправления, отличный от иных регионов государства. Среди новшеств:

— "право языкового самоопределения". Что, в частности, предполагает "использование русского и других языков в деятельности органов государственной власти и местного самоуправления, в судопроизводстве, в экономической и социальной деятельности";

— передача функций местного самоуправления новым местным советам и должностным лицам, избранным на внеочередных выборах, которые должны состояться 7 декабря сего года. Причем полномочия этих органов и судов не могут быть прекращены досрочно (отметим это обстоятельство). Расходы на внеплановую кампанию оплачивает государство (здесь и далее выделено мной. — С.Р.), за счет резервного фонда;

— особый порядок назначения руководителей судов и органов прокуратуры. В этом кадровом вопросе предусматривается "участие органов местного самоуправления";

— создание так называемой "народной милиции", на которую возлагаются функции охраны общественного порядка и деятельность которой координируется главами городов, сел и поселков;

— специальный режим финансирования, "отличный от общего экономического режима". Государство берет на себя заботу о "создании новых рабочих мест, восстановлении инфраструктуры, переориентации промышленного потенциала, привлечении инвестиций и кредитов" и т.д. и т.п. Обязательства государства законодательно закреплены — 7 статья законопроекта устанавливает, что расходы на господдержку являются защищенными статьями Госбюджета. То есть финансирование этих расходов является обязательным.

— право органов самоуправления, исполнительных органов и территориальных общин самостоятельно заключать договоры о приграничном сотрудничестве с административно-территориальными единицами Российской Федерации.

В свою очередь, законопроект "о недопущении преследований" освобождает от уголовной ответственности сепаратистов и участников незаконных вооруженных формирований. При условии, что данные лица:

— сдали государственным органам оружие и боеприпасы;

— освободили административные здания;

— выпустили на волю заложников.

Амнистия не распространяется на лиц, совершивших тяжкие преступления. Реализация закона возложена на суды и органы прокуратуры.

Процедура

Данные законопроекты удивительны не только по сути, но и по процедуре принятия. Остановимся на основных.

Голосование за законопроекты осуществлялось в закрытом режиме, но с помощью электронной системы голосования. Что с точки зрения экспертов, является нарушением регламента, предусматривающего либо тайное голосование бюллетенями, либо публичное, "кнопочное". Кроме того, никто из специалистов не смог вспомнить случая, чтобы законпринимался в закрытом режиме. И не смог сослаться ни на одну статью регламента (тем более Конституции), позволяющую подобное. Такая форма приемлема для обсуждения вопросов, являющихся военной либо государственной тайной. Закон тайной быть не может. На то он и закон. Очевидно, тайной хотели сделать (и сделали в итоге) перечень тех, кто голосовал "за". Очевидно, кто-то очень не хотел снижать свои шансы на переизбрание. Еще накануне голосования стало известно, что ряд депутатов, планирующих выдвигать свои кандидатуры в мажоритарных округах, сделали закрытый режим голосования обязательным условием своей лояльности. Но при чем здесь интересы государства?

Ряд народных избранников утверждал, что итоговое голосование было фальсифицировано. Однако, подтвердить либо опровергнуть их утверждение невозможно. Во время процедуры голосования табло показало только 277 голосов "за" без разбивки про фракциям. Что не только нарушает принципы открытости высшего законодательного органа, но и делает саму процедуру принятия закона очень похожей на мошенничество. Что недопустимо, если речь идет о государственных интересах.

Кроме того, многие депутаты заявили о том, что имел место фактический подлог. Проект президентского закона, розданный на руки парламентариям, существенно отличался от документа, обнародованного на официальном сайте Верховной Рады. В начальной версии Закона "Об особом порядке..." указано, что территории, в отношении которых применяется специальный режим самоуправления, определяются решением Верховной Рады. Та же формулировка присутствует и в пояснительной записке к проекту закона. Однако, в окончательном варианте предусмотрено, что особый порядок самоуправления вводится в районах, городах и поселках, которые будут определены решением руководителя АТЦ.

Столь серьезное нарушение, допущенное в ходе процедуры принятия столь важного закона, делает его весьма сомнительным.

Соответствие Конституции и действующему законодательству

Еще ни разу в истории украинского законодательства не принималось решение о проведении выборов в местные советы, в котором не указывалось бы, о каких конкретно советах идет речь. Это уже является нарушением законодательства. Не говоря о том, что в любом случае не будет соблюдена необходимая процедура. Согласно документу, принятому 16 сентября, внеочередныеместные выборы в "отдельных районах" Донбассанамечены на 7 декабря. Однако законодательство предусматривает, что на избирательную кампанию отводится 90 дней. Сроки проведения кампании будут сорваны в любом случае.

Совершенно очевидно, что границы территорий, в отношении которых предусмотрены выборы, меняются едва ли не ежедневно, вопреки заключенному в Минске соглашению. И будут меняться далее. Каким образом ЦИК, в соответствии с законодательством, может сформировать необходимые избирательные комиссии — непонятно.

В соответствии с Конституцией и действующим избирательным законодательством для проведения внеочередных местных выборов необходимо досрочно прекратить полномочия существующих органов местного самоуправления. Обязательно указав законные основания для подобного прекращения. Этого сделано не было.

Мы обращали внимание на то, что, согласно принятому закону "Об особом режиме…", полномочия новоизбранных советов и должностных лиц не могут быть прекращены досрочно. Как утверждают юристы, это означает, что даже если возникнут новые обстоятельства, данные органы и должностные лица будут продолжать исполнять свои обязанности. То есть, одним росчерком пера Киев легализовал и легитимизировал власть де-факто сепаратистских структур, снабдив их юридическими полномочиями на годы, лишив Раду конституционного права роспуска местных советов.

"Особый порядок" назначения руководителей органов прокуратуры и судов, предполагающий участие в этом процессе местного самоуправления (читай, назначение их сепаратистами и Москвой), напрямую нарушает общий и четкий порядок, предусмотренный Конституцией.

Грубым нарушением является создание так называемой "народной милиции". В Законе "О милиции" нет даже упоминания о подобном органе. 9 статья Закона "Об особом порядке…" предполагает, что отряды "народной милиции" "реализуют полномочия, предусмотренные для них законами Украины". Однако ни в одном законе эти полномочия не прописаны.

В нарушение ст. 10 Конституции Украины на территории отдельных районов Донбасса устанавливается особый статус русского языка, фактически ему придается статус государственного.

"Бюджетная защищенность" расходов, направленных на экономическую поддержку "отдельных регионов" не выглядит юридически обоснованной. Более того, подобный статус расходов означает, что их размер не может изменяться при сокращении бюджетных прав. То есть, государство берет на себя обязательство кормить и отапливать сепаратистский регион, игнорируя интересы остальных регионов.

Право местных органов, должностных лиц, территориальных общин заключать договоры о приграничном сотрудничестве с субъектами другого государства также противоречит украинскому законодательству.

 

http://spektr.delfi.lv/novosti/dumayu-v-oktyabre-pridetsya-oboronyat-dnepropetrovsk.d?id=44994904

Интервью с перешедшим в Украину в июле ст.лт. ФСБ Богдановьім.

 

Про "100 грамм" впечатлило

 

Родственники погибших пассажиров Боинга подают в суд на Украину.

Родственники граждан Германии, погибших в результате катастрофы Боинга-777, намерены подать против Украины иск в Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ).
Как заявил в воскресенье, 21 сентября, газете Bild am Sonntag адвокат истцов Эльмар Гимулла, в соответствии с нормами международного права "каждое государство несет ответственность за свое воздушное пространство, если оно открыто для полетов". Если государство не в состоянии обеспечить безопасность, оно должно закрыть свое воздушное пространство, однако в случае c рейсом МН17 этого сделано не было.
Адвокат намерен подать иск против украинского правительства в ЕСПЧ в течение двух недель. По его мнению, сумма компенсации в каждом случае должна составлять не менее одного миллиона евро.
Ранее авиакомпания Malaysia Airlines выплатила родственникам погибших в катастрофе по 5 тысяч евро. Сейчас рассматривается вопросы о выплате еще по 50 тысяч евро.

http://korrespondent.net/world/3421...h-passazhyrov-boynha-podauit-v-sud-na-ukraynu

 

Анатолй Гриценко

Порошенко не вірить в силу свого народу, в його спроможність захищати країну зі зброєю в руках. Це вже ясно. Звідси налаштованість на "мирний план" за будь-яку ціну. Звідси перелік причин, чому ми неспроможні себе захищати, замість пошуку шляхів і адекватних дій, аби захистити країну від агресії, тим самим, до речі, посилюючи позиції України на фронті дипломатичному.
Останнє інтерв'ю Президента українським каналам відверто розчарувало. Тим більше, що за два дні до того у Вашингтоні був справді сильний і пафосний виступ того ж Президента з головним лейтмотивом: свобода і гідність для нас головне, свободу і гідність український народ захищатиме зі зброєю в руках! Тепер, виходить, уже не захищатиме. Нема кому і нема чим, вважає Президент. Неправда, є кому і є чим захищати. Але не з такими керманичами, цивільними і військовими.
Сумно.

Хочу нагадати Порошенку-він не головний дипломат зараз,а Верховний Головнокомандувач і повинен взяти відповідальність за управління армією.

 

Не дивився новини по зомбоящику приблизно місяць. Вчора заради інтересу включив. І офігів. По «Україні» (чи шось таке, точно не пам'ятаю) йшла передача де різні люди «взахлєб» говорили який ахметушка офігенний чувак і шо взагалі, він давно пророчив шо всьо закінчиться миром - так і сталось. У мене щелепа відвисла... Іншими словами - відбілюють ахметушку. Отак і живемо.

 

Правда від Дмитра Різниченка.

Після прийняття вчорашнього закону про особливий статус Донбасу виникло аж надто багато запитань... Яка твоя реакція як солдата?

Ніякої реакції. Яка може бути реакція на порожній тимчасовий папірець? На тому шматку території один біс немає української влади, тож яка різниця, як українська влада потрактує його статус у далекому Києві? З таким же успіхом українська влада могла подарувати Донбас хоч пінгвінам в Антарктиді – на реальне життя цієї території це рішення ніяк не вплине. Правда, дехто на гівно сходить, що тепер "клята Луганда" буде фінансуватися з українського бюджету, ой, леле, даунбаси за наші гроші жируватимуть. А я от, наприклад, не уявляю, як це фінансування буде відбуватися – броньовані машини "Ощадбанку" під'їжджатимуть до найближчих блокпостів московитів, де стирчать алкоголіки чергового донецького атамана, там перевантажуватимуть мішки з грошима у їх багажники і їхатимуть назад, у Київ? Чи як? Чи вони гадають, сепаратисти дозволять працювати українським державним установам, яким потрібне фінансування? Чи, може, над тими установами дадуть повісити жовто-блакитний прапор? Коротше, порожня істерика на рівному місці – от що я думаю про "особливий статус Донбасу".

Що далі? Твої прогнози як журналіста і людини, яка на війні?

Тимчасовий уряд, який прийшов до влади після революції, буде і надалі демонструвати свою неспроможність щось вирішити – ані перемогти у війні, ані очистити держапарат від зрадників, регіоналів та московських агентів. Його слово і діло будуть між собою конфліктувати, як дух і плоть благочестивого християнина. І це зовсім не тому, що тимчасовий уряд у нас складається зі зрадників і нікчем, а тому що в офіційного уряду нема (і не передбачається) жодних реальних механізмів для самоочищення і перемоги. Під механізмами я маю на увазі не якісь абстрактні важелі і шестерні, а цілком конкретні озброєні підрозділи спецслужб, які будуть витягати з ліжок регіоналів та везти у чорних воронках до цюпи. Всі нинішні українські спецпідрозділи – це все ті ж мусора, які чудово служили при Януковичу і які із задоволенням почали знищувати патріотів при тимчасовому уряді (згадайте лише вбивство Сашка Білого). Єдині силові структури, які були сформовані з активістів Майдану, – це добровольчі батальйони. Але тимчасовий уряд ясно показує, що він терпить добровольчі батальйони лише вимушено, і при першій-ліпшій нагоді спробує їх знищити. Це нормально – добровольці ніколи не приховували, що хочуть повернутися у Київ і влаштувати там дійсно народну люстрацію, щоб жодного ліхтаря незайнятого не залишилося. Ненависть до добровольців – це жага тимчасового уряду до самозбереження.

З усього вищеназваного випливає, що революція буде тривати, все розвиватиметься за єдиним з можливих сценаріїв – за силовим...

http://uainfo.org/blogosphere/politika/400359-.html

 

Правый сектор в Одессе