Ситуація в Україні. Новини

Украина Украина и Иран договорились об усилении кооперации в торгово-экономической, гуманитарной и социальной сферах.

Об этом сообщает replyua.net со ссылкой на Министерство энергетики и угольной промышленности Украины. В составе украинской делегации присутствовал глава ведомства Владимир Демчишин. Иранскую часть Комиссии, работавшую над подготовкой общего Меморандума, возглавил министр сельскохозяйственного джихада Исламской Республики Иран г-н Махмуд Ходжат.
В Меморандуме отмечается, что страны намерены развивать экономические связи в сферах сельского хозяйства, инвестиций, банковской и финансовой сферах, сотрудничества в области промышленности и горного дела. Также, страны намерены активизировать усилия в нефтяной, газовой, нефтехимической промышленности, ядерной и гидроэнергетике, сферах энергоэффективности и возобновляемой энергетики.
Отдельным пунктом вынесено усиление сотрудничества в сфере культурного наследия, культурно-художественной деятельности, туризма, высшего образования, здравоохранения и спорта.
"Этот документ станет конкретным планом действий для наших стран в развитии двустороннего сотрудничества. Он будет определять конкретные сроки и исполнителей по всем направлениям экономического сотрудничества", - подчеркнул председатель украинской официальной делегации в Иране Геннадий Зубко, комментируя подписание Меморандума в Тегеране.
"Очень важно, что мы определились с переходом к реализации конкретных совместных проектов и кооперации", - подчеркнул он.
По его словам, наши страны будут расширять и наращивать товарооборот в аграрной сфере. "Украина заинтересована в расширении номенклатуры сельскохозяйственной продукции для поставок в Иран, в частности, зерновых, растительных масел, животноводческой продукции, живого скота, сахара и кондитерских изделий, фруктов и овощей. Иран заинтересован в экспорте сельскохозяйственной продукции в Украину, в частности сухофруктов, креветок, рыбы, фруктов и овощей", - рассказал чиновник.
"Мы предложили Ирану привлекать инвестиции в лесную отрасль Украины и сотрудничать в области рыбного хозяйства, создавать совместные предприятия по разведению и выращиванию осетровых, лососевых и других видов рыб", - сказал Геннадий Зубко.

Спойлер

По его словам, Иран готов создавать совместные предприятия и развивать переработку продукции агропромышленного комплекса в Украине. Украина предложила Ирану сотрудничество в развитии инфраструктуры и логистики, необходимой для облегчения торговли сельскохозяйственными продуктами.
"Украина пригласила иранских инвесторов к участию в приватизации украинских предприятий. Мы договорились о создании совместного комитета по инвестициям для развития различных форм инвестиционного сотрудничества, в том числе государственно-частного партнерства", - сказал он.
Геннадий Зубко отметил, что Украина и Иран продолжат сотрудничество в банковской сфере для создания упрощенных условий для развития торгово-экономических связей в различных секторах. "Центральные банки Украины и Ирана согласились проработать возможность использования национальных валют для расчетов при осуществлении двустороннего товарооборота", - сказал он.
"Мы также активизируем работу Совместного украинско-иранского делового совета, в Тегеране будет проведено его первое заседание", - сказал он, сообщают "Електронні Вісті".
Вице-премьер-министр Украины подчеркнул, что Украина и Иран заинтересованы в дальнейшем развитии сотрудничества в секторе добычи угля, модернизации, ремонта и взаимных поставок оборудования, запчастей и комплектующих к нему. "Украинские научно-исследовательские учреждения могут проектировать угольные шахты для иранских компаний обогащения угля", - отметил Геннадий Зубко.
"Мы также договорились о заключении новых контрактов, привлечении украинских специалистов в металлургической отрасли и договорились способствовать реализации совместных проектов. Украина имеет большой опыт в проектировании, строительстве и вводе в эксплуатацию металлургических, химических предприятий и предприятий по переработке полезных ископаемых", - отметил чиновник.
Вице-премьер-министр Украины сообщил, что будет расширено сотрудничество в направлении производства различных типов и моделей грузовых и пассажирских вагонов, вагонов для метрополитена, а также поставка вагонов, комплектующих и запасных частей. Также будут расширены поставки продукции автомобилестроительной отрасли, оборудования бурового шахтного оборудования, бурового оборудования для подземных и открытых работ, подземных погрузочных машин, рудничного транспорта.
"Мы договорились расширить сотрудничество в авиационной отрасли. Компании наших стран будут сотрудничать в направлениях модернизации самолета АН-140-100 и его совместном серийном производстве, в проектировании и производстве новых модификаций самолета Ан-140-100, в сфере маркетинга и продаж пассажирских самолетов АН-158 в Иране и регионе, в направлении поставки транспортных гражданских невоенных самолетов АН-178", - сказал Геннадий Зубко.
"Иран готов к транзитной перевозке товаров Украины в страны Центральной Азии, Афганистан и другие страны региона. Мы расширим сотрудничество в области железнодорожных перевозок. Иран заинтересован в привлечении украинских компаний к сотрудничеству в различных сферах железнодорожного транспорта, в частности, относительно железнодорожного подвижного состава, сопутствующего оборудования и развития железнодорожной инфраструктуры", - рассказал он.
Вице-премьер-министр Украины отметил, что Иран тоже готов сотрудничать с Украиной в направлении развития комбинированных перевозок с использованием коридора "Персидский залив, Иран (Астара и Каспийское море) - Черное море, Европейские страны".
Украинскую часть Комиссии возглавляет министр энергетики и угольной промышленности Украины Владимир Демчишин, Иранскую часть Комиссии возглавляет министр сельскохозяйственного Джихада Исламской Республики Иран Махмуд Ходжати.

 

Глава Минобороны: ССО будут выполнять задачи к концу 2016 года

В 2016 году в Украине планируется завершить создание Сил специальных операций. Об этом министр обороны Украины Степан Полторак заявил во время встречи с генсеком НАТО Йенсом Столтенбергом в Брюсселе, сообщает Укринформ.
"В этом году Силы специальных операций получат боевые навыки, то есть они пройдут курс подготовки, обучение и будут к концу года готовы выполнять задачи по назначению", - заявил Полторак.

 

В Луганской области «Фантом» задержал партию водительских удостоверений и бланков о прохождении обучения вождению

В Луганской области сотрудники спецподразделения налоговой милиции ГФС «Фантом» задержали партию бланков об окончании курсов вождения с выставленными оценками и водительских удостоверений.
Об этом сообщает пресс-служба Государственной фискальной службы.
Так, на пункте пропуска Станица Луганская был проведен осмотр личных вещей гражданина, который направлялся с временно оккупированной боевиками территории.
В результате было обнаружено и изъято 30 бланков, свидетельствующих о сдаче экзаменов по вождению, выданных одной из автошкол, а также водительские удостоверения. На бланках не были указаны фамилии, однако уже были проставлены оценки.
«По словам задержанного, он переправлял документы по просьбе своего знакомого. При этом на его руках имеются характерные синяки, которые появляются от долгого пользования огнестрельным оружием», - говорится в сообщении.

 

Фото проекты


Діана «Дана», ДУК ПС, 1-ша штурмова рота 5 бат.
Враховуючи 1985-й рік народження, моє дитинство було таким, як у всіх дітей часів перебудови та пострадянського часу. Малою була ще та шибайголова: і бійки, і покинуті будови, біганина, примітивні іграшки та винахідливі ігри.
Увесь вільний час проводила на вулиці в своїй пацанячій компанії. Якось так складалось життя, що я весь час живу в чоловічій компанії, тому мені не надто просто знаходити спільну мову з жінками.

Спойлер

В школі навчалась добре, але ніколи не була відмінницею - скоріш за все не через брак знань чи інтелекту, а через непосидючий норовливий характер. Ще навчалась в художній школі, бо з малечку малювала, займалась спортом, зокрема кікбоксингом. Росла в щасливій повній сім’ї з молодшим братиком, який для мене й досі не просто друг, а частинка душі. Подорослішала рано, як більшість дітей мого покоління. Захоплювалась рок-музикою, полюбляла шумні тусовки.

Патріотизм та гостре почуття справедливості мені було привито ще моїми батьками, десь відтоді, як я почала самостійно злізати з горщика.
Я росла, а зі мною росло і моє невдоволення довкіллям. Я хотіла бачити Україну процвітаючою, могутньою. Я хотіла бачити справедливий світ, а натомість бачила свою Батьківщину, де українці почували себе емігрантами у власній країні. Вже тоді для мене чітко сформувались основні цінності, і за покликом долі я вступила у націоналістичний рух України. Тоді горизонти були широкі й ми не здогадувалися, як нам вибороти Українську Самостійну Соборну Державу, тому, боролись ми, як могли, розбиваючи голови об безжальні лопаті вітряків наших ідеалістичних ідей. Вступивши до націоналістів, я чи не вперше в житті відчула душу спільноти, відчула опору плеча побратима, відчула себе частиною великого товариства, де всі мислять як я, де всі діють як я, де на все дивляться саме з моєї вежі. Тоді ж, якось сама собою на плечі лягла відповідальність за долю України і українців. «Якщо не я, тоді хто?» стало гаслом життя й досі спонукає до дії, навіть коли опускаються руки. Кожен день став днем боротьби і вже тоді відбулася розстановка пріоритетів, де основним у житті стало творення Української Самостійної Соборної Держави, творення кожною думкою, кожним подихом, кожною дією.

Мрії мої з віком змінювалися, напевно тому, що я ставала прагматичнішою. В ранньому дитинстві мріяла бути Імператрицею. Стала старшою - мріяла стати чемпіонкою світу. Навчалась в університеті, хотіла стати знаменитим кутюр’є, адже моя спеціальність «дизайнер-кутюр’є». Перед війною мріяла стати головою пенітенціарної служби чи начальником відділу СБУ по боротьбі з корупцією. Дуже хотілось бачити пики хабарників, яких запихають в воронок. А тепер мрію лише про Українську Самостійну Соборну Державу, без втілення якої всі мрії та сподівання – тлін. Я ніколи не була пристосуванкою і досі вважаю, що будувати щастя на купі лайна, маневруючи між жирними мухами та червами - то не моя доля. Моя доля - брати посильну участь у розбудові нової України, або загинути у цій боротьбі.

Від народження маю багато талантів, дарованих мені Богом та вирощених моїми батьками, тому в професійній сфері було нелегко визначитись. Випробувала себе в якості журналіста, художника, візажиста, фотомоделі, кутюр’є, дизайнера-декоратора, веб-дизайнера, викладача, а зупинилась все ж на тренерській роботі. Саме робота тренера з фітнесу, кікбоксингу, йоги та інших видів спорту втілила у себе більшість моїх талантів і дала можливість вдосконалювати українців навколо себе. Власне тренером я і працювала аж до того моменту, коли у двері нашого дому вломилась війна. У вільний час пишу поезію і публікуюсь у поетичному проекті «Голос Крові», пишу пісні для українських виконавців, беру участь у творчих доробках рок-гурту «Сокира Перуна». Займаюсь живописом і втілюю свої емоції у полотна.

Але… для початку був Майдан. Під час революційних подій, будучи націоналісткою, я природно подалась на Майдан Незалежності. Там зустріла практично усіх своїх соратників по націоналістичній боротьбі, де ми самоорганізувались у Правий Сектор. Потім були незкінечні ночі і дні, не схожі на дні. Кіптява, бруківка, напалми, палаючі скати, їдючий газ, задушливий кашель, смертельна втома і жагучий біль утрати по загиблим, який переростав то у нелюдську лють, то у приречену жертовність. Там, серед диму і жару пекучих лютневих ночей ми гартувались, самі того не знаючи, до визвольної війни. Старі й молоді, давні знайомі та щойно прибулі, досвідчені бійці та новобранці, ми побороли там найсуворішого ворога кожного воїна – страх.

А далі, червень 2014-го року. Придбавши у спеціалізованих крамницях яке-не-яке спорядження та форму, ми рушили на війну. Склад лишався той самий, той самий Правий Сектор, ті самі націоналісти. Ми їхали у щойно створений Добровольчий Український Корпус з очима, сповненими романтики, і серцями, що палали жагою перемоги. Ми їхали в АТО, керуючись щирим патріотизмом націоналіста. У нас була 17 стаття Конституції України, яка зобов’язувала кожного громадянина відстоювати територіальну цілісність України, та мисливська зброя, якщо вона тоді в кого була.

У ДУК ПС я, зваживши свої можливості і уміння, взялась до зброї. Фізична форма в мене непогана, стрільба з автомата доведена до автоматизму ще із юності. Так я опинилась у якості штурмовика 1 роти. І Командир, і чоловік не дозволяли мені їздити на виїзди, тому я мусила постійно робити це інкогніто. Йшли місяці, день за днем я вчилась воювати, хоча вважаю, що досі лишилась дилетантом, проте деякі нові істини все ж пізнавала. Більш обізнані вояки навчали усьому, що вміють. Ніколи не забуду свій перший постріл із снайперської гвинтівки. Це приворожило мене до неї раз і назавжди. Але, попри влучність стрільби з СВД, снайперську спеціальність я не обирала. На відміну від штурмовика, основним завданням якого є уважність та «біжи – стріляй», снайперська справа вимагає довгих років навчання, без якого я все ж буду залишатись дуже влучним штурмовиком.

Коли ми приїхали на фронт, Україні загрожувала велика небезпека. Ми розуміли, що крім нас нікому... Тому й поїхали на війну я, мій чоловік і мій братик. ДУК ПС тримав оборону в секторі Б в напрямку Донецьк–Дніпропетровськ, і ми якоюсь небесною волею перемагали. Так йшли дні і ночі, передова і тил. Зараз стрічкою кольорового кіно проносяться в пам’яті епізоди. Напевно, то були одні з найщасливіших в моєму житті днів. Скільки чудових людей я там зустріла, скільки гарних хлопців полюбила, як рідних… Там я відчувала себе потрібною своїй Батьківщині, своєму народу. Там, на війні, я відчула щирість почуттів, чистоту помислів і братерське єднання. Там, під обстрілами, в холоді та бруді я зрозуміла цінність свободи та краси. За боями ішли бої, за надбаннями втрати. Я так і не навчилась не скорбіти по загиблим, проте, навчилась реготати тоді, коли інші б ридали.

У ДУК ПС, в цілому, все виходило добре. Кіборгом я так і не стала, проте тішу себе тим, що прикривала кіборгів, тримаючи оборону Пісок. Найяскравіші бої для мене були саме у Пісках восени 2014. Там отримала контузію і забійні травми, в результаті розриву неподалік мене 120-ї міни, тоді мене врятував шматок виринаючої із землі стіни будинку. Пройшла лікування в Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова, де зустріла старих і нових друзів серед поранених вояків.

Сім’ю я не ставила на перше місце і не надто віддавалась сімейним стосункам, в результаті чого мій перший шлюб затріщав по швах. Але, у 2011 році я зустріла своє щастя. Щастя прийшло до мене у запилених берцях і з шевроном Тризубу ім. Степана Бандери на кітелі. Вродливе, спітніле і таке ж віддане ідеї українського націоналізму, як я. Щастя звалось Другом Зірваним і швидко зробило мені пропозицію. Відтоді ми разом і в сім’ї, і в боротьбі, і духовно, і на війні. Кохання додало жару в моє і без того насичене життя, надихнуло на подвиги і стало стримуючим фактором на війні, адже коли наставала чергова фаза «манії нєубіванія», кохання брало за шкірку вертало в світ самозбереження. Напевно тому, що досі живі, ми зобов’язані один одному та нашому коханню. Нас випробовувала війна на міцність, але при цьому дуже жорстко нагадувала нам, наскільки ми один для одного цінні…

Літо 2014 року, бої під Іловайськом. Мій чоловік, друг Зірваний, в складі небагато чисельного підрозділу ДУК ПС прикомандированому до 40-ї бригади, відчайдушно б'ється з окупантами. Я тим часом їду з фронту на добу додому до Києва, адже обіцяла батальйону Азов виступити в рамках поетичного проекту «Голос Крові» на їх благодійному концерті для збору допомоги. Брудна, закопчена, пітна і втомлена їду з повним бусом наших бійців, які їхали «в ували» та по справах. Телефон задзвонив якось дуже різко. Занадто різко, щоб віщувати щось хороше. На екрані світилось «Отець Петро», наш тодішній капелан. Цього попа наша сім'я знає вже дуже давно, як і багатьох товаришів по службі у батальйоні, але він мені просто так не телефонує ніколи. Серце стиснулось і я зняла слухавку. Якось боязно і наче вибачаючись, піп повідомив мене про загибель мого чоловіка. Далі прірва. Я тремтячими пальцями намагалась додзвонитися до коханого, але марно. На тому кінці, якась баба повідомляла, що абонент не абонент. Мене кинуло в піт, здавалось серце зупинилось і сльози застрягли в голосових зв'язках. Я мовчала. Земля плила під ногами і мозок розривали міліарди думок одночасно. Життя скінчилось. Сенс пропав. Куди я їду? Навіщо я їду?.. Додому? До якого, мать його туди дому??? Дім був наш... А тепер, коли Його більше немає, то й дім чужий... Хлопці все чули, все зрозуміли. Я мовчки вийшла з бусика, покурила кілька цигарок і все думала. Емоції рвали серце у клапті, а я мовчки сиділа навприсядки і курила. Це був кінець. Я втратила свій сенс, своє кохання, свого кошенятка... Було так гірко, так злісно і ненависно, що я ще ніколи не відчувала подібного, я хотіла кричати і вбивати. Але, Його більше немає... Бус їхав далі, грала патріотична музика, хлопці намагались мене підбадьорити і брали за руки, за плече, дзвонили по всьому фронту, щоб перевірити інформацію, шукали тіло і всяке таке. А я дивилась у вікно на залиті сонцем поля, на зелені дерева, на блискучі річки, на такий гарний і розніжений український пейзаж і планувала свій останній подвиг. Я вирішила, що шахідом стати - моя доля і збиралась підірвати і себе, і Донецьк. Плани в мене були, визнаю, геніальні, але нічого боятись загинути тому, хто кілька хвилин тому вже загинув разом із коханою людиною. Години тяглись, як кисіль, а я все думала, планувала і дивилась у вікно. Задзвонив телефон, точніше занявкав, адже лише на мого коханого у мене стоїть мелодія котячого нявкоту, він же моє кошеня... Телефон «нявкав», на екрані світилось його фото, а я шалено збиралась із думками, брати слухавку чи ні. Просто таке вже бувало у родин загиблих вояків, коли сєпари знімали з тіла загиблого телефон і намагались то продати родичам тіло за викуп, то брехали, що живий і в полоні, то просто зловтішались і тероризували й без того убитих горем рідних. Я чекала почути на тому кінці якогось сєпара, насторожено сказала «Алло». І тут щось неймовірне, щось казкове і дивне, на тому кінці був такий знайомий, такий рідний, такий коханий голос. Він сказав, що все з ним гаразд, що він цілий і неушкоджений, що зв'язок з'явився лише зараз. Якісь бійці, до яких пододзвонювались мої хлопці, повідомили Зірваному, що дружина божеволіє від жаху і про те, як його вже поховали, що вийшла прикра помилка. Він одразу мене й набрав. Мій милий, мій коханий, мій рідний! Мене ніби омило холодним дощем. От тут то я мало не вхопила серцевий напад, бо в порівнянні з попереднім горем, моя радість була більш емоційною. Відтоді я так боюсь його втратити, що хочу притиснути його до себе і не відпускати ніколи-ніколи. Нині згадую ту хвилину, як найгірший жах. Відтоді, маю один страх - втратити коханого, а ні болю, ні смерті, ні неволі я більше не боюсь.

Війна мене майже не змінила всередині, хіба зробила ще більш цинічною, ніж я була. Війна для мене стала чудовим джерелом творчого натхнення.
Планів не будую, життя може бути коротким і прозаїчним, тому живу сьогодні, бо завтра може не настати. Зараз я мрію про перемогу України, коли відкриється, нарешті, можливість розбудовувати Українську Самостійну Соборну Державу.

 

Ivan Saveliev

Итак,я сегодня опять на сутках,времени вагон-напишу очередную сказочку. Про Совок и Армию.
Самое страшное,что может случится с нашей армией это не котлы -в котлах бывала и немецкая,и американская,и французская армия.
Самое страшное-это Совок. Потому что пройдя окружения,научившись в них воевать,научившись из них выходить -нормальная армия становится сильнее. Если с армией случается Совок-то не надо и котлов...армия в них не попадет,потому что не выйдет из военных городков. . Из тех самых, где пострижена трава,покрашены бордюры и срочники с контрактниками стреляют по три патрона в год.
А если и выйдет то до котла не дойдет-ибо топливо залито в командирские джипы,а не в бтры,бойцы умеют ходить строем,но не умеют грузить эти бтры на платформы,не умеют их водить и вообще...не для войны их мамка настрогала,а зарплату получать и тянуть по гаражам все что плохо лежит.
А если и дойдет ,то ...об этом лучше не думать,кто на фронте с лета 14-го,тот это все наблюдал.
И вот,казалось бы,на горизонте забрезжила надежда на то,что Совок в нашей Армии сдох... Что еще чуток самый и всё,мы спихнем Талановским берцем его смердящую тушу в придорожную канаву и, поудобней перехватив любовно тюнингованный АК, вышвырнем врага за Ростов...
Но нет...эта полуразложившаяся тварь,вылезла у нас за спиной,пока мы дрались под Аэропортом и Дебальцево,взбодрилась, приняв в себя людей отсидевшихся по погребам в самые критические для страны моменты, и вцепилась нам в спину.
И мы либо этот Совок добьем физически либо Страны у нас не будет.

 

Судя по Tesla, Украина богатая страна....

 

Сложно сравнивать с 126 500 $

 

Бойцы «Кривбасса» задержали «майора» днр и наемника из Якутии

В рамках проведения контртеррористической спецоперации, бойцы роты полиции специального назначения "Кривбасс" задержали двух боевиков террористических банд "ЛНР-ДНР", один из которых, вероятно является "майором" так называемого "МГБ "ЛНР". Об этом он написал в Фейсбуке советник министра МВД Зорян Шкиряк.
Он отметил: "07.03.2016, в 14:45 во время патрулирования на железнодорожной станции "Очеретино" очередным нарядом РПСПОП "Кривбасс" ГУНП в Днепропетровской области во время проверки документов у лиц, вызывающих подозрение, были задержаны двое граждан, которые предъявили паспорта на имя граждан "И" и гражданина "Д": 1. Гражданин "И" 1976 г.н., уроженец г. Дзержинск Донецкой области, зарегистрирован: г. Дзержинск Донецкой области. 2.Гражданин "Д", 1996 г.н., уроженец г. Марганец Днепропетровской области, зарегистрирован: г. Марганец Днепропетровской области. Паспорт на имя гражданина "Д" имел явные признаки технической подделки документов (переклеена фотография лица). Во время досмотра вещей данных лиц с паспортом на имя "Д" были обнаружены документы на имя гражданина "Т", 1996 г.н., уроженец Усть-Янского района, республики Саха (Якутия).
В бумагах, которые находились у последнего обнаружено справку от 27.01.2016 о составе семьи, выданную "Луганской народной республикой отделом по обеспечению жизнедеятельности пгт Хрустальное", что указывает на последнее место его проживания: поселок Колчановка.
Кроме этого в больничной амбулаторной карте гр. "Т", обнаружены лекарственные документы, обследования и оказания ему 28.02.2015 медицинской помощи по факту получения контузии головного мозга во время участия в боевых действиях.
При проверке личных вещей последнего обнаружены фотоснимки 10-и его дружеских связей, которые одеты в военную амуницию, имеет знаки распознавания незаконных вооруженных формирований "ЛНР", "ДНР" с оружием в руках.
Вышеприведенные факты свидетельствуют о возможной причастности задержанных к российским террористическим бандам "ЛНР", "ДНР".
Указанные выше лица переданы сотрудникам Константиновского ГО УСБУ в Донецкой области. По информации УСБУ в Донецкой области, гражданина "И", 1976 г.н., является майором "полиции МГБ" "ДНР" в г. Новоазовск Донецкой области.
Гражданин "Т" был боевиком незаконного вооруженного формирования "Красный луч". Контртеррористические мероприятия продолжаются.

 

Холодницкий: быстрого результата в делах против Кононенко, Пашинского и Мартыненко ждать не стоит

По состоянию на 1 марта Специализированной прокуратурой в суд направлены три обвинительных акта
Быстрого результата в делах против Игоря Кононенко (фракция "Блок Петра Порошенко"), Сергея Пашинского (фракция "Народного фронта") и Николая Мартыненко (бывший депутат "Народного фронта") ждать не стоит. Об этом в интервью DW сообщил руководитель Специализированной антикоррупционной прокуратуры Назар Холодницкий.
"В настоящее время следствие во всех этих процессах продолжается, пока подозрений никому не объявлено. Идет стадия сбора доказательной базы, поскольку статус народного депутата предусматривает предоставление разрешения Верховной Рады о привлечении к уголовной ответственности. Там немного усложнен процесс, поэтому быстрого результата ждать не стоит, поскольку это невозможно. Такие дела, где есть системная коррупция, где задействованы оффшоры, теневые схемы, требуют времени и значительных усилий и, в частности, помощи международных партнеров", - сказал Холодницкий, отвечая на вопрос, планируется ли на этой неделе направить в суды производства по их делам.
В то же время он подчеркнул, что нужно "трезво относиться к заявлениям политиков, общественных деятелей, которые различными заявлениями пытаются сделать политический пиар и получить политические дивиденды".

 

Друзья,голосуем за важную петицию - Підтримати електронну петицію до президента: "Очистити флот від сепаратистів та саботажників"

Флот руйнується одним словом. "Недоцільно".

http://www.pravda.com.ua/columns/2016/03/9/7101388/

Як не отримати допомогу від Канади на кілька десятків мільйонів доларів?
Спитайте у Гайдука.

Зі штабу флоту волонтери отримали відповіді:

– рукопашний бій, тренер – чемпіон світу з тайського боксу – недоцільно;

– курси з греблі для підготовки по системі SBS (військовий, був придбаний волонтерами) – недоцільно;

– курси по виживанню – недоцільно;

– гірська підготовка – недоцільно (зараз проводиться крадькома від командування);

– курси снайпінгу по системі COMBAT_UA_Sniper_School – недоцільно;

– курси з підводної боротьби – недоцільно. Причому ГШ та МО навіть домовились про експлуатацію басейну на час проведення курсів;

– водолазна підготовка – недоцільно.