Ситуація в Україні. Новини

Роман Сініцин
Намагаюсь зрозуміти хоча-б щось по "ліквідації російського ДРГ" вранці на Оболоні. З двома 200 і двома 300. Один з вбитих виявився легендарним Сергій Аміров. (справжнє ім'я Олег Мужчиль, він же "Лєснік"), якого тісно пов'язують з націоналістичним донецьким підпіллям часів початку конфлікту.
Ось, як стверджують, минулорічна робота Сергія і його групи по ліквідації дирявих ДАІшників під Донецьком.
https://www.youtube.com/watch?v=tk_X6gJhlOU
За словами тих хто знав Сергія - такого було багато.
Він пішов з розвідки ДУК ПС через те, що погляди на подальшу боротьбу кардинально розійшлись з керівництвом. Відкрито називав Яроша порохоботом. Про нього говорять різне. Але воїн був від Бога, це визнають усі з ким я спілкувався.
Олег вважав, що воювати потрібно як з зовнішнім так з внутрішнім окупантом. Під внутрішнім окупантом розумів "олігархічний режим на чолі з порошенком"
Вчора вранці Олег опублікував зовсім недвозначну заяву про підрив у Харкові магазину "Рошен".
Сьогодні вранці Олега було вбито під час "ліквідації російської ДРГ". В квартирі були знайдено багато гранат та вибухівки. Підкинули чи ні - питання спірне. Зазвичай вдома таке не тримають.
Ось заява про підрив магазину Рошен у Харкові
http://ukr-sprotiv.blogspot.de/2015/12/09122015.html

Тут тезово про погляди Олега на боротьбу
http://lisnik1.blogspot.com/2015/08/blog-post_25.html

Подивіться скріншоти і почитайте. І фейсбук Олега полистайте. Можна погоджуватись чи не погоджуватись. З чимось погоджуватись, а з чимось ні. Можна кричати, що Олег був агентом ФСБ. Надто радикально, ідеалістично, відкрито, дивно. Але зрозуміло одне, Фейсбук - зло.

 

Одесская воинская часть продаст советскую униформу: комплектов хватит на целую дивизию

Одесская воинская часть А2756 (объединенный центр обеспечения - армейские склады) намерена продать почти 10 тысяч комплектов солдатской униформы образца 1962-1990 годов.

Соответствующее разрешение военные получили от Кабинета министров, утвердившего недавно перечень движимого имущества Вооруженных сил Украины, которое может быть отчуждено, рассказали нам в части.


Кителя и другие предметы формы находятся в хорошем состоянии и наверняка заинтересуют реконструкторов и коллекционеров.

 

Закон о НАБУ на два года блокирует расследование по Евромайдану – Горбатюк

Закон о Национальном антикоррупционном бюро на два года фактически блокирует расследование против чиновников, причастных к преступлениям против Евромайдана.

Об этом в эфире hromadske.tv рассказал начальник управления специальных расследований Генеральной прокуратуры Украины Сергей Горбатюк.
Одновременно он подчеркнул, что проблема заложена не в самом учреждении, а в законе, который регулирует ее деятельность.
«Имеем ужасную ситуацию, когда расследование по всем чиновникам, как бывшим так и нынешним, то есть во всех процессах, которые находились в Генеральной прокуратуре остановлены легким движением руки законодателей, которые написали, что фактически с 20-го ноября полномочия этих дел прекращаются. И дела должны передаваться в Национальное антикоррупционное бюро. Опять же (...) приняв такие изменения, создали ситуацию, когда НАБУ еще не может их принять опять же, а мы уже не можем их расследовать, потому что следствие остановлено. Это не основание для закрытия, но это большой удар по самому расследованию: то есть прекращается процесс сбора доказательств, прекращается процесс различных процессуальных мер, тех самых мер пресечения в отношении подозреваемых, которые есть здесь, на территории Украины. То есть следователи лишены возможности проводить следственные действия. И вообще выписку в такой способ законодательных норм предусматривает фактическую передачу только из главного следственного управления более 400 производств, которые составляют более 10 тысяч томов. При таком штате Национального антикоррупционного бюро фактически его работа тоже на какой-то период будет заблокирована. Потому что пока следователи изучат, пока разберутся с таким количеством этих производств, и приступят – это тоже пройдет длительное время», – рассказал он.
Горбатюк также отметил, что возможно в парламенте намеренно принимают такие нормы.
«Получается, что фактически два года эти дела никто расследовать не будет. Тогда стоит вопрос: не защитники бывших чиновников сидят в Верховной Раде, которые принимают такие законодательные акты, скажем, в правовой способ решить вопрос о закрытии этих дел не могут быть, потому что есть основания подозревать, обвинять этих людей, а находят такие способы, которые позволяют обрубить возможности дальнейшего расследования», – отметил начальник управления специальных расследований.
Ранее в антикоррупционном бюро заявляли, что на расследование дел против чиновников по делу Евромайдана продлится два года.
Как сообщал УНИАН, ранее председатель фракции "зеленых" в Европарламенте Ребекка Хармс назвала "скандальными" медлительность и нерешительность Генеральной прокуратуры Украины при поиске виновных в гибели свыше 100 человек в ходе протестов на Майдане Независимости в Киеве осенью и зимой 2013-2014 годов. По мнению Хармс, Генеральная прокуратура Украины полностью растратил кредит доверия.

 

Олена Білозерська

ПРО ВБИТОГО У ПЕРЕСТРІЛЦІ З СБУ-ШНИКАМИ "РОСІЙСЬКОГО ДИВЕРСАНТА"

Що його звали Олег Мужчиль, я, звичайно, і гадки не мала. Для мене він був Лісник, або Сергій Аміров - по Фейсбуку. Аміров, до речі, від ісламського терміну "амір" - командир. "Сергей Командиров" - посміхнувшись, пояснив він. А справжні імена - навіть імена, не тільки прізвища - у нас питати не прийнято.

Спойлер

Він очолював один з підрозділів розвідки ДУК ПС (вийшов з ДУК за власним бажанням у кінці літа). Був висококваліфікованим розвідником-диверсантом і авантюристом до мозку кісток. Воював, за його словами, у Другу чеченську (на боці чеченців). Його не раз арештовували. Сидів у "Матросській тишині". Розказував, що там усюди килими і абсолютна тиша, яка діє на психіку краще за будь-які тортури. Кілька тижнів такого сидіння в "одиночці" - і переважна більшість людей готові розказати слідчим усе завгодно - просто за право поговорити з живою людиною.

Він очолював Духовне управління українських буддистів, був настоятелем буддійського монастиря. Почувши про це від нього, я недовірливо спитала, чи він справді щиро сповідує буддизм чи це для нього одне з багатьох прикриттів розвідника. "Одно другому не мешает, - посміхаючись, казав він. - Я путешествую по буддийским храмам, это моя легенда. И, конечно, я настоящий буддист".

Він не без захвату розповідав, як одного разу в Росії його намагалися "розколоти" справжні професіонали. Йому підставили освіченого буддиста (або спеціаліста з питань буддизму), який побував у тих самих священних місцях, їм було про що поговорити. Під час спілкування "буддист" час від часу вживав терміни, які стосуються іншої релігії - не пам'ятаю, можливо, індуїзму чи даосизму. Людина, для якої буддизм - лише поверхнево вивчена шпигунська легенда, ні за що не помітила б цього нюансу. Але Лісник, справжній буддист, одразу це помітив і зрозумів, що це підставна особа, яка намагається вивести його на чисту воду. "Ось так потрібно працювати", - казав він.

Він був родом зі східної України. Очолював кілька автономних груп, які з початку війни активно працювали на окупованих територіях і навіть на території Росії. Я бачила відеоролики з їхніх операцій - працювали добре. Згодом - причина мені невідома - Лісник осів на контрольованій Україною території, перевіз сюди частину своїх людей. Серед них були громадяни РФ, з тамтешніх радикальних опозиційних кіл, я особисто бачила двох.

Вживу ми з ним познайомились на початку літа цього року, коли він з кількома людьми осів на нашій базі. Познайомились і майже подружилися - з того моменту, коли він раптово з'ясував, що принаймні по одній з його улюблених спеціалізацій я володію знаннями і можу розмовляти з ним на рівних. Після цього була не одна ніч балачок взагалі про все - від серйозних політичних питань до дрібних випадків із життя. Розповідав таке - дуже шкодую, що не записувала по свіжих слідах. Мене дивувала легкість, з якою він розказував про те, про що люди його професії зазвичай мовчать. А коли я кудись ненадовго від'їжджала, він незмінно годував замкненого у моїй кімнаті Комцю Ватничка.

У минулому він, як і мій батько, був акваріумістом - це була ще одна спільна тема для розмов. Пам'ятаю, розказував, як неймовірно дорого коштує тримати акваріуми з морськими рибами і водоростями, і як заробляють (і як ризикують) контрабандисти, які переправляють сюди екзотичних морських риб і рідкісні корали. Не пам'ятаю, чи встиг особисто він позайматися такою контрабандою, але не здивуюся, якщо встиг, причому не для заробітку, а для власного задоволення. Він був з тих людей, для яких авантюра - все.

Неймовірно розумний, ерудований, харизматичний, з блискавичною реакцією. Це про нього колись я розказувала історію, як він у небезпечній ситуації з неймовірною швидкістю рив окоп і на питання: "Что, решил вспомнить молодость?" миттєво відповів: "Нет, решил встретить старость". Підтягнутий, рухливий, без шкідливих звичок, виглядав дуже молодо - як на мене, років на 40, я дуже здивувалася, коли дізналась, що йому за 50.

Розумом, лексикою, манерою говорити, парадоксальністю мислення, навіть блиском очей він нагадував мені Дмитра Корчинського. "Чому я сиджу і дивлюся на тебе, а бачу Корчинського?" - врешті-решт напряму спитала я.
- Потому что мы были в одних и тех же местах, учились у тех же людей, читали те же книги. Но разница между нами в том, что он философ, то есть, балабол, который ничего не довел до конца, а я военный, и я человек дела.

Його стосунки з "Правим сектором" були дуже складними. Дмитра Яроша він тупо ненавидів, асоціював себе лише з ДУК, і те - з деякими "оговорками". Постійно закликав до бунтів, терактів, будь-яких силових дій, як маячню сприймав усі аргументи на тему, що не можна робити такі речі, поки в державі не назріла революційна ситуація. Аргументовано, на історичних і сучасних прикладах, пояснював, що думка більшості - ніщо, що історію творять одиниці, відчайдухи. Чи не всі його розмови крутилися навколо цього. Говорив спокійно, переконливо, на вигляд абсолютно щиро.

На своїй сторінці у Фейсбук він постійно лаяв Яроша, ПС і взагалі всіх за млявість, нерішучість, неготовність вже зараз підривати усе, що рухається, і стріляти в усе, що піднімає голову. Це було занадто навіть для найрадикальніших наших радикалів, і врешті-решт ми з Лісником попрощалися. Не вигнали - пішов сам. Не знаю, як інші, а я, якщо чесно, зітхнула з полегшенням.

Як вам така, наприклад, розмова. Я почала казати, що якби завтра, припустимо, відбувся переворот і президентом України став би Ярош, жодна держава світу не визнала б нову владу.
Лісник перебив:
- Кто угодно, только не Ярош. Это вообще не тот человек.
- Послухай, я не схильна обожествляти Яроша, але реально кращого наразі не знаю. Він може чогось не знати або не вміти, але є головне - він порядна людина.
- А я худшего не знаю. Его уровень - сельский учитель, это максимум. А порядочность в политике... - і весело засміявся. Лісник чхати хотів на порядність і казав це абсолютно відверто. Можливо, він вважав її прийнятною у стосунках між друзями, але не більше.
Звичайно, я спитала в нього, що він взагалі робить у ПС, якщо так ставиться до Яроша. Він відповів, що він не в ПС, а лише в ДУК, і ДУК потрібен йому для того, щоб знайомитись з цікавими йому людьми. Щоб приходити до них не з вулиці, а під брендом ДУК.

Далі я спитала: "Якщо не Ярош, то ХТО??? Не можу ж я підозрювати тебе у бажанні привести до влади Сєню або Юлю".
- Я сам. И больше никто.
- У тебе такі амбіції? - я спочатку вирішила, що це жарт.
- Ну, если я возглавляю всех украинских буддистов, как ты думаешь, есть у меня амбиции? Я просто никого не вижу больше, кто потянет.
Я пробувала казати щось про те, що кар'єрна "стеля" для розвідника - це голова СБУ чи ГУР. Можна, звичайно, і вище, але для цього треба зав'язати з професією і років 5-10 побути публічною людиною, щоб тебе знали... Він мене не почув. Я вирішила тоді, що людина трохи втратила зв'язок із реальністю.

Дмитро Ярош, у свою чергу, поважав Лісника за професіоналізм, але не довіряв йому ні хвилини і закликав ставитись до цієї людини з великою обережністю.

У підрозділі Амірова, зокрема, були люди, про яких нічого хорошого сказати не можу. У нас була база біля великого ставка, на якій знаходились кілька невеличких підрозділів зі своїми командирами, і всі вони підпорядковувались нашому старшому командиру, який перебував на тій же базі. І от люди Лісника почали брати з місцевих рибалок плату за право ловити рибу у цьому ставку. Решта бійців, включно зі старшим, про це нічого не знали. Рибалки платили, але коли їм підняли ціни, поскаржилися на правосєків, які їх обдирають, і в нас почалися проблеми. (Нагадаю, що в "зоні АТО" правосєків взагалі офіційно немає). Ми доволі довго думали, що ВСП, яка заявилася на базу (добре, що нас попередили і вони нікого не застали) вигадує нісенітниці про якісь там скарги на нас.

Одразу після цієї історії Лісник і його люди буквально за півдня з нашої бази з'їхали. Більше я його не бачила. Тільки читала гнівні пости у Фейсбуці, де мало не кожне друге слово було на кшталт "підрив" і де наїзди на ПС чергувалися з повідомленнями ЗМІ про різні силові акції - не без натяку, що групи Лісника якось причетні до цього.

ІМХО, він просто загрався. Хочеш підривати - підривай, хочеш скидати - скидай, але мовчи, не піарся. Воюємо ж ми з квітня місяця мовчки, таємно, маскуючись під інші підрозділи, нікому сторонньому не розповідаючи про те, що робимо. Навіть зараз, коли я це пишу, наші хлопці в полі, на ворожій території.

Дурнею було б думати, що СБУшники не моніторять твій Фейсбук і не стежать за тобою, якщо ти у кожному пості закликаєш до державного перевороту. І не пристрелять тебе, якщо ти сидиш у квартирі, набитій зброєю.

Він казав, що в нього амбіції, що він хоче бути диктатором - але, як на мою думку, не стільки там було тих амбіцій, скільки потягу до пригод, ексцентричності натури, яка й призвела до його загибелі.

Його б енергію і знання у правильне русло... Там, влітку на базі, він часто вдягав кікімору і зникав десь на півдня-день. Одного разу приходить веселий і розказує, як провчив наших солдатиків, які розслабились і ловили рибу, не виставивши охорону. Підкрався до них під виглядом сепарського диверсанта, роззброїв і взяв у полон. Сказав їм потім, що якщо вони так робитимуть і надалі, то не вони їстимуть рибу, а риба їстиме їх. Може, він і правильно зробив - краще він їх повчить, ніж супротивник, але я тоді намагалася витягнути наших полонених, і ще довго не могла позбутися думки, що ніж знущатися з лохуватих солдатиків, краще б він, з такими навичками, парочку матьорих "сепарів" мені на обмін привів...

Чи працював він на ФСБ чи ГРУ - не знаю. Казати такі речі без серйозних доказів неприпустимо. Чи міг працювати? Як на мене, він міг працювати на будь-яку розвідку світу, співпраця з якою могла б задовольнити його бажання жити так, як він хотів жити, робити те, що він хотів робити. Думаю, що за рахунок свого розуму і кваліфікації він розраховував усіх переграти - переграти, знов-таки, не в інтересах України чи якоїсь структури - а так, задоволення заради.

Кінець Лісника, в принципі, був закономірним. І як би там не було, він, Лісник, заслуговує на повагу - за те, що, на відміну від десятків інших, що підбивають інших на подвиги, в лапках і без лапок, а самі відсиджуються в безпеці - "відповів за базар" і пішов своїм шляхом до кінця.

 

Рада працюе

Ось так Барна (депутат від БПП) зрозумів заклик людей: "Винести Яценюка з уряду"

 

Спойлер: Обзор міжнародних собитій від діда Свирида 11.12.15

Доброго здоров’я, друзі! Надворі в нас нарешті п’ятниця, бадьорі маси небайдужих громадян мислєнно вже в предчуствії вихідних. Предчуствіє радості нічим не хуже за саму радість, тому в приятном расположенії духа включаєм кофезаварочні агрегати або тицяємо пальцями в кнопочки електрочайників. І дожидаясь готовності традиційних ранкових напоїв зручніше вмощуємося коло комп’ютерів. Ітак.

В ростовському Донецьку продовжується суділіще над Надєю Савченко, де вчора знову виступала її сестра – Віра Савченко. Котора дємонстрірує завідні бойові качества, не уступаючи у вредності своїй знаменитій сестрі. Но суд Вірі не сподобався – якіто вони там усі скушні та іграють без вдохновенія. Поіграєш тут, коли в тебе за кулісами шизофреніки з Кремля, а на обрії скам’я подсудімих в Гаазі.

Обвінєніє утверждає, шо Надя відьма, по крайнєй мере уміє літати. Бо льогко взлетіла на 40-метрову вишку, откуда коордінірувала огонь батарей. Суд согласився з цим утверждєнієм, хотя слєдствіє не представило суду ні мітли, ні ступи, при помощі яких Надя могла переміщаться в воздушном пространстве. Адвокати меж тєм потребували проведення слєдственного експеримента нащот того, шоб комусь із слєдоватєлєй прострелити руку і заставити його вилізти на 40-метрову вишку. А потом шоб він при помощі бінокля і мегафона командував спрятанной в дальоком тилу артіллєрієй. Слєдоватєлі зіщулилися і желанія лічним примером доказать правоту своїх умозаключеній почему-то не виказують.

В общим, Кремль усілєнно імітірує правосудіє наївно сподіваючись, шо з оглашенієм приговора мірове сообщество сразу успокоїться та вгамується. І дуже зауважає Ху@ла за те, шо в тексті приговора буде много нудних ссилок на разні параграфи, закони і нормативно-правові акти. Канцелярська душонка Ху@ла даже не понімає, шо послє оглашенія приговора все лише начнеться. Будуть бить. І бить будуть не по бумажкам. Бити будуть по глупій ботоксній морді.

Покашо Ху@ло начинає пафосно улибаться, як лише бачить десь відеокамеру. Так позавчора окружив себе з усіх боків камерами і провів совещаніє правітєльства. Після команди “Мотор!” Ху@ло набрав у груди воздух, шоб начать привично хвалиться епохальними достіженіями, очередними судьбоносними победами і всьо такоє прочеє. Ху@лу как-нікак пам’ятнік строять, нада соответствувать. Но тут, вдруг обнаружилася удівітєльная новость – зарубежні партньори оказується… сволочі. Бо ніхто не хоче давать Росії дєнєг. Даже Україна вертать кредіт Януковича не собирається. Прикиньте? І Америка гарантірувать той кредіт не буде. Саме возмутітєльне, шо дураков не найшлося даже в Європейському союзі. Об етом потрясьонному Ху@лу сообщив міністр Улюкаєв. Ошарашений Бл@дімір Бл@дімірич повернувся до свого комнатного цуцика і по совместітєльству прем'єр-міністра РФ Дімки Медведєва та подивився на нього вопросітєльно.

Дімон недовольно оторвався від айфона і сообщив Ху@лу, шо він просив гроші від ЄС і даже писав главі Єврокомісії Юнкеру душевні пісьма. Та показав Бл@дімір Бл@діміричу і всім учасникам совіщанія квитанції. Ху@ла вид квитанцій нєсколько успокоїв і він знову перевів свій удівльонний взгляд на міністра Улюкаєва. Улюкаєв тоже показав квитанції і пісьма, та сообщив, шо западниє партньори в ответ на просьби Росії дружно ржуть та шлють іздіватєльські тєлєграми. Ху@ло вирячив глаза і глянув на Шувалова. Шувалов кивком голови подтвердив: да, ржуть і іздіваються. Пожувавши нєкоторе врем'я соплі Ху@ло знайшов геніальний вихід із сітуації. Та поднявши указатєльний палець догори приказав подать на Україну в суд. Шоб суд заставив хунту вернуть Ху@лу його кровні три мільярда. Бо вони йому срочно нужні. Міністри солідно роздувши щоки дружно записали порученіє в свої блокноти, но ніхто не наважився сообщить Бл@діміричу, шо в того суда єсть до Ху@ла і свої вопроси. Среді прочих – коли Ху@ло верне Ходорковському 52 мільярда долларов. Бо Ходорковський бідує у Швейцарії і йому ці дєньги будуть весьма кстаті. Ще й пеня за неуплату там накопилася кругленька.

Потом Ху@ло з отвращенієм вспомнив про Україну, згадувати яку йому всігда больно і протівно. Бо Україна – арена вічних уніженій і епічних провалов Ху@ла. На носі 1 січня 2016 року, коли офіційно набуде чинності зона свободной торговлі України та ЄС, проти чого він так упорно і топорно боровся. Ху@ло нєсомнєнно воспринімає цей факт як лічне пораженіє, тому мрачно повернувся до Улюкаєва і спросіл: “Чо там у хохлов?”. “Ржут” – чемно відповів Улюкаєв. “А ЄС?” – ще більше помрачнів Ху@ло. “Іздіваються” – бодро отрапортував Улюкаєв та сообщив, шо всі його попитки поламать преступний сговор Києва та Брюсселя були жестоко висміяні, а московські проекти договоров викидалися в мусорку без прочтєнія. “Сволочі” – подумав про себе Ху@ло і подивився на печальну лошадь Лаврова. Лавров открив було рота, судорожно вспоминая хоть шо-небудь хароше, щоб порадувать раздосадованого сцарька, но... нічого не вспомив. І Ху@ло грусно вздохнувши уставився на міністра енергетіки. “Шо там с елєктрічеством?”. “В Криму? Хреново!” – радосно подскочив міністр. “Но хохли обіщали дать пару ампер”. “Харашо” – благосно улибнувся Ху@ло хоть якійсь хорошій новості та приказав міністру возобновить поставки в Україну угля. Міністр облєгчонно видохнув, радуясь перспективі возобновлєнія откатов від угольного експорта.

Но краєугольний камінь міровой політіки – шо дєлать з коварним султаном Ердоганом не обсуждався. Печальна лошадь Лавров, чуствуя охватівшую Ху@ла могучую дєпресію, предложив геніальний план наказанія коварних турков – провести засєданіє Совбеза ООН і решітєльно засудить дєйствія руководства Туреччини? А? Каково? – та подобострасно уставився на сцаря. Ху@ло неуверенно спросив: “А Совбез подержить?”. – “Канєшно нєт” – сіяя глазами завірив Ху@ла Лавров. “Зато ми продємостріруєм всєму міру свою решітєльность і безбашенность”. “Но Китай хоть нас подержить?” – “Нєа” – весело улибнувся Лавров. “Тогда сдєлаєм так...” – і Ху@ло ізложив свій підступний план наказанія Туреччини через ООН: провести засєданіє Совбеза, но провести його в закритом режиме, тайно і шоб ніхто нічого не знав. Желатєльно ночью. Чуркіну поручить вилізти на стіл і накласти возлє флага Туреччини велику кучу вето. Та тікать, пока не побачили сторожі й уборщиці. На том і порішили. МІД РФ відбив Чуркіну інструкції, Чуркін вже третій день не ходить в туалет, шоб вето Росії получилося как можно болєє убедітєльноє.

Тєм временєм в Україні проісходять інтєреснєйші собитія. Мисливці разних партій і вероісповеданій об’явили сєзон охоти на кроліка, но кролік оказався на редкость ушлий та ізворотлівий. І тепер охотніки обескураженно чухають потилиці, сварячись между собой хто в кроліка попав, а хто промазав і чому. Сьогодні кролік лічно прийде у стан охотніков і нагло улибаясь хвастліво розкаже, як йому удалося уйти і шо вообще: всі охотніки за кроліками – лузєри і вороги держави.

Широкі верстви небайдужих громадян дискусії охотніков за кроліками не інтересують, не інтересують і многословні словоізверженія хвастлівого кроліка. Но многих цікавить кого позавчора увечері завалила доблєсна Альфа: патріота, провокатора, діверсанта чи случайно затєсавшогося в ряди діверсантов патріотично налаштованого дзен-буддиста. Діда цей срач вообще не інтересує, для дєдушки важно, щоб сім’я загиблого офіцера Альфи була належним чином забезпечена і не знала нужди. А всі тірарісти, діверсанти чи случайно затєсавшієся мають твердо засвоїти – коли работає українська Альфа нада чемно лягать рилом донизу і не дьоргаться.

Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас ☺

P.S. Тим, хто цікавиться ожидаємим виходом “Історії України від діда Свирида” Книга перша, сообщаю, шо завтра виложу детальний звіт про ситуацію і временні рамки її появи. Вже дуже скоро.

 

Ночной взрыв в Харькове.

Взрыв в центре города был вызван гранатой с целью повреждения имущества.

Такую информацию предоставляет пресс-служба прокуратуры Харьковской области.

"Взрыв, который произошел ночью 11 декабря на пр. Науки, 35, квалифицирован как умышленное повреждение имущества путем взрыва (ч. 2 ст. 194 УК Украины).

Взрыв прогремел на цокольном этаже 5-этажного дома. Вследствие детонации взрывного устройства повреждена кровля оконного приямка, ролеты и разбито стекло в окне. Пострадавших нет.

По предварительным данным экспертов, вероятной причиной взрыва стала граната РГД-5", - говорится в сообщении.

Полиция проводит по факту взрыва расследование.

По информации "Укринформа", гранату бросили в помещение офиса предпринимателя, которому ранее угрожали.

"Владелец помещения - не волонтер и не военный... Месяц назад к этому бизнесмену приезжали бандиты и выясняли с ним отношения. Была драка, ему угрожали", - говорится в сообщении.

Напомним, что за последние дни это уже второй взрыв в Харькове. 9 декабря в магазине Roshen прогремел взрыв.

 

Єгор Соболєв

На завершення цього тижня роботи цієї Верховної Ради України.
З мого стола в залі голосувань в Парламенті зникла тека з підписами за відставку Віктора Шокіна.
В залі Парламенту. Куди мають доступ виключно парламентарії.
На момент зникнення в теці було 127 підписів. Останньою підписалася депутат від Блоку Петра Порошенка Оксана Продан.

Підписи наново мені зібрати буде неважко. Схильність високопосадовців до злодійства ліквідувати буде складніше, але вже є план

 

В луганском объединении «Ровенькиантрацит», находящееся под контролем руководства террористической «луганской народной республики», решили подать в суд на Российскую Федерацию, которая в оккупированном Крымском полуострове «национализировала» их базу отдыха на Южном берегу Крыма.
Инициатором подачи в суд на Российскую Федерацию на ее действия по «национализации» украинского имущества в Крыму стал «профсоюз» объединения «Ровенькиантрацит».
Этот «лнр»-овский «профсоюз» сначала хотел решить эту проблему путем обращений и переговоров с крымской властью, но у них прогнозируемо ничего не вышло.
«Ми подали в прокуратуру («республики Крым» – ред.), прокуратура отписала в министерство земельных ресурсов. Оно, в свою очередь, рассказало, кто это может решить – это надо внести изменение в постановление Верховного совета (ныне «Госсовет» – ред.). Это имеет право по законодательству Российской Федерации сделать глава «республики» Аксенов, «Верховный совет» и прокуратура», – рассказал одному луганскому террористическому телеканалу некий Бойко, занимающий в луганском объединении «Ровенькиантрацит» должность руководителя «профсоюза».
«В последний раз, когда я был в Крыму, мы нашли хорошего адвоката там и будем подавать в суд. Это однозначно… В суд мы будем подавать, но я не верю, что там можно выиграть его, но хотя бы приостановить продажу, а за этот период мы будем думать, как обратиться еще выше», – рассказал Бойко.
Далее луганский «профсоюзный» босс сообщил, что будет собирать подписи в трудовом коллективе и уже с ними поедет «в Москву».+
В этой всей ситуации особенно забавляет только одно: по факту Российская Федерация «отжала» базу отдыха у шахтеров «луганской народной республики» в рамках кампании конфискации украинского имущества в Крымском полуострове, то есть фактически признали Ровеньки Украиной.